Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Да сни́детъ бра́тъ моѝ въ вертогра́дъ сво́й и҆ да ꙗ҆́стъ пло́дъ ѻ҆во́щїй свои́хъ. Внидо́хъ въ вертогра́дъ мо́й, сестро̀ моѧ̀ невѣ́сто: ѡ҆б̾има́хъ смѵ́рнꙋ мою̀ со а҆рѡма́тами мои́ми, ꙗ҆до́хъ хлѣ́бъ мо́й съ ме́домъ мои́мъ, пи́хъ вїно̀ моѐ съ млеко́мъ мои́мъ. Ꙗ҆ди́те, бли́жнїи, и҆ пі́йте и҆ оу҆пі́йтесѧ, бра́тїѧ.
1
Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені!
2
А҆́зъ сплю̀, а҆ се́рдце моѐ бди́тъ: гла́съ бра́та моегѡ̀ оу҆дарѧ́етъ въ двє́ри: ѿве́рзи мѝ, сестро̀ моѧ̀, бли́жнѧѧ моѧ̀, голꙋби́це моѧ̀, соверше́ннаѧ моѧ̀: ꙗ҆́кѡ глава̀ моѧ̀ напо́лнисѧ росы̀, и҆ вла́си моѝ ка́пель нощны́хъ.
2
Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: «відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої — нічною вологою».
3
Совлеко́хсѧ ри́зы моеѧ̀, ка́кѡ ѡ҆блекꙋ́сѧ въ ню̀; оу҆мы́хъ но́зѣ моѝ, ка́кѡ ѡ҆скверню̀ и҆̀хъ;
3
Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх?
4
Бра́тъ мо́й посла̀ рꙋ́кꙋ свою̀ сквозѣ̀ сква́жню, и҆ чре́во моѐ вострепета̀ ѿ негѡ̀.
4
Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього.
5
Воста́хъ а҆́зъ ѿве́рсти бра́тꙋ моемꙋ̀: рꙋ́цѣ моѝ и҆ска́паша смѵ́рнꙋ, пе́рсты моѝ смѵ́рны пѡ́лны на рꙋка́хъ заключе́нїѧ.
5
Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка.
6
Ѿверзо́хъ а҆́зъ бра́тꙋ моемꙋ̀: бра́тъ мо́й пре́йде. Дꙋша̀ моѧ̀ и҆зы́де въ сло́во є҆гѡ̀: взыска́хъ є҆го̀, и҆ не ѡ҆брѣто́хъ є҆гѡ̀: зва́хъ є҆го̀, и҆ не послꙋ́ша менѐ.
6
Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені.
7
Ѡ҆брѣто́ша мѧ̀ стра́жїе ѡ҆бходѧ́щїи во гра́дѣ: би́ша мѧ̀, ꙗ҆зви́ша мѧ̀, взѧ́ша ве́рхнюю ри́зꙋ ѿ менє̀ стра́жїе стѣ́ннїи.
7
Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни.
8
Заклѧ́хъ вы̀, дщє́ри і҆ерⷭ҇ли́мскїѧ, въ си́лахъ и҆ въ крѣ́постехъ се́лныхъ: а҆́ще ѡ҆брѧ́щете бра́та моего̀, возвѣсти́те є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆ѧ́звлена любо́вїю а҆́зъ є҆́смь.
8
Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови.
9
Что̀ бра́тъ тво́й па́че бра́та, до́браѧ въ жена́хъ; что̀ бра́тъ тво́й ѿ бра́та, ꙗ҆́кѡ та́кѡ заклѧ́ла є҆сѝ на́съ;
9
«Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?»
10
Бра́тъ мо́й бѣ́лъ и҆ че́рменъ, и҆збра́нъ ѿ те́мъ:
10
Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших:
11
глава̀ є҆гѡ̀ зла́то и҆збра́нно, власы̀ є҆гѡ̀ кꙋдрѧ̑вы, чє́рны ꙗ҆́кѡ вра́нъ:
11
голова його — чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон;
12
ѻ҆́чи є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ голꙋби̑цы на и҆сполне́нїихъ во́дъ, и҆змове́ни во млецѣ̀, сѣдѧ́щыѧ въ наполне́нїихъ (во́дъ):
12
очі його — як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку;
13
лани̑ты є҆гѡ̀ а҆́ки фїа́лы а҆рѡма̑тъ, прозѧба́ющыѧ благово́нїе: оу҆стнѣ̀ є҆гѡ̀ крі́ны, ка́плющїи смѵ́рнꙋ по́лнꙋ:
13
щоки його — квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його — лілеї, виточують миру, що тече;
14
рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ ѡ҆бто́чєны зла̑ты, напо́лнєны ѳарсі́са: чре́во є҆гѡ̀ сосꙋ́дъ слоно́вый на ка́мени сапфі́ровѣ:
14
руки його — золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його — як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами;
15
лы̑ста є҆гѡ̀ столпѝ ма́рморѡвы, ѡ҆снова́ни на степе́нехъ златы́хъ: ви́дъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ лїва́нъ, и҆збра́нъ ꙗ҆́кѡ ке́дрове:
15
гомілки його — мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри;
16
горта́нь є҆гѡ̀ сла́дость, и҆ ве́сь жела́нїе: се́й бра́тъ мо́й и҆ се́й бли́жнїй мо́й, дщє́ри і҆ерⷭ҇ли̑мли.
16
вуста його — солодкість, і весь він — люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські!
17
Ка́мѡ ѿи́де бра́тъ тво́й, до́браѧ въ жена́хъ; ка́мѡ оу҆клони́сѧ бра́тъ тво́й; и҆ взы́щемъ є҆гѡ̀ съ тобо́ю.