Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава́ а҃
1
(Заⷱ҇ т҃.) Па́ѵелъ, ра́бъ бж҃їй, а҆пⷭ҇лъ же і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ, по вѣ́рѣ и҆збра́нныхъ бж҃їихъ и҆ ра́зꙋмꙋ и҆́стины, ꙗ҆́же по бл҃гочⷭ҇тїю,
1
Павло, раб Божий, апостол же Ісуса Христа, за вірою обраних Божих і пізнанням істини, що належить до благочестя,
2
ѡ҆ оу҆пова́нїи жи́зни вѣ́чныѧ, ю҆́же ѡ҆бѣтова̀ нело́жный бг҃ъ пре́жде лѣ́тъ вѣ́чныхъ,
2
у надії вічного життя, яке обіцяв вірний у слові Бог раніше вікових часів,
3
ꙗ҆ви́ же во времена̀ своѧ̑ сло́во своѐ проповѣ́данїемъ, є҆́же мнѣ̀ порꙋ́чено бы́сть по повелѣ́нїю сп҃си́телѧ на́шегѡ бг҃а:
3
а у свій час явив Своє слово в проповіді, довіреній мені за велінням Спасителя нашого, Бога, —
4
ті́тꙋ, прⷭ҇номꙋ ча́дꙋ по ѻ҆́бщей вѣ́рѣ: блгⷣть, млⷭ҇ть, ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ и҆ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀ сп҃са на́шегѡ.
4
Титові, істинному синові за спільною вірою: благодать, милість і мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спасителя нашого.
5
(Заⷱ҇.) Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆ста́вихъ тѧ̀ въ кри́тѣ, да недоконча̑ннаѧ и҆спра́виши и҆ оу҆стро́иши по всѣ̑мъ гра́дѡмъ пресвѵ́теры, ꙗ҆́коже тебѣ̀ а҆́зъ повелѣ́хъ:
5
Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти довершив недокінчене і поставив у всіх містах пресвітерів, як я тобі наказував:
6
а҆́ще кто̀ є҆́сть непоро́ченъ, є҆ди́ныѧ жены̀ мꙋ́жъ, ча̑да и҆мы́й вѣ̑рна, не во оу҆коре́нїи блꙋда̀, и҆лѝ непокори̑ва.
6
коли хто непорочний, чоловік однієї жінки, дітей має вірних, яких не докоряють у розпусті чи непокірності.
7
Подоба́етъ бо є҆пі́скопꙋ без̾ поро́ка бы́ти, ꙗ҆́коже бж҃їю строи́телю: не себѣ̀ оу҆гожда́ющꙋ, (не де́рзꙋ, не напра́сливꙋ,) не гнѣвли́вꙋ, не пїѧ́ницѣ, не бі́йцѣ, не скверностѧжа́телнꙋ,
7
Бо єпископ повинен бути бездоганний, як Божий управитель, не такий‚ що собі догоджає‚ не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не забіяка, не користолюбець,
8
но страннолюби́вꙋ, бл҃голю́бцꙋ, цѣломⷣреннꙋ, првⷣнꙋ, прпⷣбнꙋ, воздержа́телнꙋ,
8
а гостинний, благолюбний, цнотливий, справедливий, побожний, стриманий,
9
держа́щемꙋсѧ вѣ́рнагѡ словесѐ по оу҆че́нїю, да си́ленъ бꙋ́детъ и҆ оу҆тѣ́шати во здра́вѣмъ оу҆че́нїи, и҆ проти́вѧщыѧсѧ ѡ҆блича́ти.
9
який дотримується правдивого слова, згідно з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні, і викривати противників.
10
Сꙋ́ть бо мно́зи непокори́ви, сꙋесло́вцы и҆ оу҆мо́мъ прельще́ни, наипа́че же сꙋ́щїи ѿ ѡ҆брѣ́занїѧ,
10
Бо є багато непокірних, марнословів і обманщиків, особливо з обрізаних,
11
и҆́хже подоба́етъ оу҆ста̀ загражда́ти: и҆̀же всѧ̑ до́мы развраща́ютъ, оу҆ча́ще ꙗ҆́же не подоба́етъ, скве́рнагѡ ра́ди прибы́тка.
11
яким треба затуляти вуста: вони розбещують цілі доми, навчаючи чого не слід, заради ганебної користи.
12
Рече́ же нѣ́кто ѿ ни́хъ, сво́й и҆̀мъ проро́къ: кри́тѧне при́снѡ лжи́ви, ѕлі́и ѕвѣ́рїе, оу҆трѡ́бы пра̑здныѧ.
12
З них же самих один віршотворець сказав: «Критяни завжди неправдомовці, злі звірі, черева ледачi».
13
Свидѣ́телство сїѐ и҆́стинно є҆́сть: є҆ѧ́же ра́ди вины̀ ѡ҆блича́й и҆̀хъ неща́днѡ, да здра́ви бꙋ́дꙋтъ въ вѣ́рѣ,
13
Свідчення це справедливе. З цієї причини викривай їх суворо, щоб вони були здорові у вірі,
14
не внима́юще і҆ꙋдє́йскимъ ба́снемъ, ни за́повѣдемъ человѣ̑къ ѿвраща́ющихсѧ ѿ и҆́стины.
14
незважаючи на юдейські байки і накази людей, які відвертаються від істини.
15
(Заⷱ҇ т҃а҃.) Всѧ̑ оу҆́бѡ чи̑ста чи̑стымъ: ѡ҆сквернє́нымъ же и҆ невѣ̑рнымъ ничто́же чи́сто, но ѡ҆скверни́сѧ и҆́хъ и҆ оу҆́мъ и҆ со́вѣсть.
15
Для чистих усе чисте; а для осквернених і невірних немає нічого чистого, але осквернені і розум їхній‚ і совість.
16
Бг҃а и҆сповѣ́дꙋютъ вѣ́дѣти, а҆ дѣ́лы ѿме́щꙋтсѧ є҆гѡ̀, ме́рзцы сꙋ́ще и҆ непокори́ви и҆ на всѧ́кое дѣ́ло бл҃го́е неискꙋ́сни.
16
Вони говорять, що знають Бога, а ділами відрікаються, будучи огидними і нездатними ні до якого доброго діла.
Глава́ в҃
1
Ты́ же глаго́ли, ꙗ҆̀же подоба́етъ здра́вомꙋ оу҆че́нїю:
1
Ти ж говори те, що згідне із здоровим вченням:
2
ста́рцємъ тре́звєннымъ бы́ти, чє́стнымъ, цѣломⷣрєннымъ, здра́вствꙋющымъ вѣ́рою, любо́вїю, терпѣ́нїемъ:
2
щоб старі чоловіки були пильні, поважні, доброчесні, здорові у вірі, в любові, в терпіннi;
3
ста́рицамъ та́кожде во оу҆краше́нїи столѣ̑пнымъ, не клевети́вымъ, не вїнꙋ̀ мно́гꙋ порабощє́ннымъ, доброꙋчи́тєлнымъ,
3
щоб старі жінки також одягались як личить святим, не були обмовницями, не підневолювались пияцтву, вчили добра;
4
да оу҆цѣломꙋ́дрѧтъ ю҆́ныѧ, мꙋжелю́бицамъ бы́ти, чадолю́бицамъ,
4
щоб наставляли молодих любити чоловіків, любити дітей,
5
цѣломⷣрєннымъ, чи́стымъ, до́мы до́брѣ пра́вѧщымъ, бл҃ги̑мъ, покарѧ́ющымсѧ свои̑мъ мꙋжє́мъ, да не сло́во бж҃їе хꙋ́литсѧ:
5
бути доброчесними, чистими, дбайливими про дім, добрими, покірними своїм чоловікам, щоб не зневажалося слово Боже.
6
ю҆́ношы та́кожде молѝ цѣломꙋ́дрствовати.
6
Юнаків також навчай бути доброчесними.
7
Ѡ҆ все́мъ (же) са́мъ себѐ подава́ѧ ѡ҆́бразъ до́брыхъ дѣ́лъ, во оу҆че́нїи незави́стное [цѣ́лость], че́стность, нетлѣ́нїе,
7
У всьому показуй собою взірець добрих діл, у навчанні чистоту, чесність, непошкодженість,
8
сло́во здра́вое, незазо́рное, да проти́вный посрами́тсѧ, ничто́же и҆мѣ́ѧ глаго́лати ѡ҆ на́съ оу҆ко́рно.
8
слово здорове, недокірливе, щоб противник був осоромлений, не маючи нічого сказати про вас поганого.
9
Рабы̑, свои̑мъ господє́мъ повинова́тисѧ, во все́мъ благоꙋгѡ́днымъ бы́ти, не прекослѡ́внымъ,
9
Рабів навчай коритися своїм господарям, догоджати їм у всьому, не перечити,
10
не крадꙋ́щымъ, но вѣ́рꙋ всѧ́кꙋ ꙗ҆влѧ́ющымъ бл҃гꙋ, да оу҆ч҃нїе сп҃си́телѧ на́шегѡ бг҃а оу҆краша́ютъ во все́мъ.
10
не красти, але виявляти всю добру вірність, щоб вони в усьому були прикрасою вчення Спасителя нашого Бога.
11
(Заⷱ҇ т҃в҃.) Ꙗ҆ви́сѧ бо блгⷣть бж҃їѧ сп҃си́телнаѧ всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ,
11
Бо благодать Божа з’явилась, спасенна для всіх людей,
12
наказꙋ́ющи на́съ, да ѿве́ргшесѧ нече́стїѧ и҆ мїрски́хъ по́хотей, цѣломⷣреннѡ и҆ првⷣнѡ и҆ бл҃гочⷭ҇тнѡ поживе́мъ въ нн҃ѣшнемъ вѣ́цѣ,
12
яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці,
13
ждꙋ́ще бл҃же́ннагѡ оу҆пова́нїѧ и҆ ꙗ҆вле́нїѧ сла́вы вели́кагѡ бг҃а и҆ сп҃са на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀,
13
очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа,
14
и҆́же да́лъ є҆́сть себѐ за ны̀, да и҆зба́витъ ны̀ ѿ всѧ́кагѡ беззако́нїѧ и҆ ѡ҆чⷭ҇титъ себѣ̀ лю́ди и҆збра̑нны, ревни́тєли дѡ́брымъ дѣлѡ́мъ.
14
Який дав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня і очистити Собі людей обраних, ревних до добрих діл.
15
Сїѧ̑ глаго́ли, и҆ молѝ, и҆ ѡ҆бли́чай со всѧ́кимъ повелѣ́нїемъ, да никто́же тѧ̀ преѡби́дитъ [презира́етъ].
15
Це говори, наставляй і викривай зі всякою владою, щоб ніхто тобою не нехтував.
Глава́ г҃
1
Воспомина́й тѣ̑мъ нача́лствꙋющымъ и҆ владѣ́ющымъ повинова́тисѧ и҆ покарѧ́тисѧ, и҆ ко всѧ́комꙋ дѣ́лꙋ бл҃гꙋ готѡ́вымъ бы́ти:
1
Hагадуй їм, щоб слухалися і корилися начальству і властям, були готові на всяке добре діло,
2
ни є҆ди́наго хꙋ́лити, не сварли̑вымъ бы́ти, но ти̑химъ, всѧ́кꙋ ꙗ҆влѧ́ющымъ кро́тость ко всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ.
2
нікого не лихословили, були не сварливі, а тихі і виявляли всяку лагідність до всіх людей.
3
Бѣ́хомъ бо и҆ногда̀ и҆ мы̀ несмы́сленни, и҆ непокори́ви, и҆ прельще́ни, рабо́тающе похоте́мъ и҆ сласте́мъ разли̑чнымъ, въ ѕло́бѣ и҆ за́висти живꙋ́ще, ме́рзцы (сꙋ́ще и҆) ненави́дѧще дрꙋ́гъ дрꙋ́га.
3
Бо і ми були колись нерозумними, непокірними, обманутими, рабами похотей і різних розкошів, жили в злобі та в заздрощах, були огидними, ненавиділи один одного.
4
Є҆гда́ же блгⷣть и҆ чл҃вѣколю́бїе ꙗ҆ви́сѧ сп҃са на́шегѡ бг҃а,
4
Коли ж з’явилися благодать і людинолюбство Спасителя нашого‚ Бога,
5
не ѿ дѣ́лъ првⷣныхъ, и҆̀хже сотвори́хомъ мы̀, но по свое́й є҆гѡ̀ млⷭ҇ти, сп҃сѐ на́съ ба́нею пакибытїѧ̀ и҆ ѡ҆бновле́нїѧ дх҃а ст҃а́гѡ,
5
Він спас нас не за діла праведности, які б ми вчинили, а з Своєї милости, через купіль відродження і оновлення Святим Духом,
6
є҆го́же и҆злїѧ̀ на на́съ ѻ҆би́лнѡ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ, сп҃си́телемъ на́шимъ,
6
Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа Спасителя нашого,
7
да ѡ҆правди́вшесѧ блгⷣтїю є҆гѡ̀, наслѣ̑дницы бꙋ́демъ по оу҆пова́нїю жи́зни вѣ́чныѧ.
7
щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя.
8
(Заⷱ҇.) (Ча́до ті́те,) вѣ́рно сло́во, и҆ ѡ҆ си́хъ хощꙋ̀ тѧ̀ и҆звѣща́ти [оу҆тверди́ти], да пекꙋ́тсѧ дѡ́брымъ дѣлѡ́мъ прилѣжа́ти вѣ́ровавшїи бг҃ꙋ: сїѧ̑ сꙋ́ть полє́зна человѣ́кѡмъ и҆ дѡбра̀.
8
Слово це вірне; і я хочу, щоб ти підтверджував це, щоб ті, які увірували в Бога, дбали бути ревними до добрих діл: це добре і корисне людям.
9
Бꙋ́ихъ же стѧза́нїй и҆ родосло́вїй и҆ рве́нїй и҆ сва́рѡвъ зако́нныхъ ѿстꙋпа́й: сꙋ́ть бо неполє́зны и҆ сꙋ́єтны.
9
Hерозумних же змагань‚ і родоводів, і суперечок‚ і чвар про закон уникай, бо вони некорисні і марні.
10
Є҆ретїка̀ человѣ́ка по пе́рвомъ и҆ вторѣ́мъ наказа́нїи ѿрица́йсѧ,
10
Єретика‚ після першого і другого напоумлення‚ цурайся,
11
вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ разврати́сѧ таковы́й, и҆ согрѣша́етъ, и҆ є҆́сть самоѡсꙋжде́нъ.
11
знаючи, що такий розбестився і грішить, будучи самозасудженим.
12
Є҆гда̀ послю̀ а҆рте́мꙋ къ тебѣ̀ и҆лѝ тѷхі́ка, потщи́сѧ прїитѝ ко мнѣ̀ въ нїкопо́ль: та́мѡ бо сꙋди́хъ ѡ҆зимѣ́ти.
12
Коли пришлю до тебе Артема чи Тихика, поспіши прийти до мене в Hікополь, бо я вирішив провести там зиму.
13
Зи́нꙋ зако́нника и҆ а҆поллѡ́са ско́рѡ предпослѝ, и҆ да ничто́же и҆̀мъ скꙋ́дно бꙋ́детъ.
13
Законника Зину та Аполлоса потурбуйся відправити так, щоб у них ні в чому не було нестатку.
14
Да оу҆ча́тсѧ же и҆ на́ши дѡ́брымъ дѣлѡ́мъ прилѣжа́ти въ нꙋ̑жнаѧ тре́бѡванїѧ, да не бꙋ́дꙋтъ безпло́дни.
14
Hехай і наші вчаться дбати про добрі діла, в задоволенні необхідних потреб, щоб не були безплідні.
15
Цѣлꙋ́ютъ тѧ̀ со мно́ю сꙋ́щїи всѝ. Цѣлꙋ́й лю́бѧщыѧ ны̀ въ вѣ́рѣ. Блгⷣть со всѣ́ми ва́ми. А҆ми́нь.
15
Вітають тебе всі, що перебувають зі мною. Вітай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усіма вами. Амінь.