Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Сꙋ́етни оу҆̀бо всѝ человѣ́цы є҆сте́ственнѣ, въ ни́хже ѡ҆брѣта́етсѧ невѣ́дѣнїе ѡ҆ бз҃ѣ, и҆ ѿ ви́димыхъ бла̑гъ не возмого́ша оу҆разꙋмѣ́ти сꙋ́щаго, ни дѣлѡ́мъ вне́млюще позна́ша хитреца̀:
1
Дійсно суєтні за природою усі люди, у яких не було відання про Бога, які через видимі досконалості не могли пізнати Сущого і, дивлячись на діла, не пізнали Винуватця,
2
но и҆лѝ ѻ҆́гнь, и҆лѝ дꙋ́хъ, и҆лѝ ско́ръ воздꙋ́хъ, и҆лѝ крꙋ́гъ ѕвѣ́здный, и҆лѝ ѕѣ́лнꙋю во́дꙋ, и҆лѝ свѣти̑ла небє́снаѧ, строи́тєли мі́рꙋ бо́ги (бы́ти) возмнѣ́ша.
2
а шанували за богів, які правлять світом, або вогонь, або вітер, або повітря, що рухається, або зоряне коло, або бурхливу воду, або небесні світила.
3
И҆́хже а҆́ще оу҆́бѡ красото́ю оу҆слажда́ющесѧ, сїѧ̑ бо́ги возмнѣ́ша, да оу҆вѣ́дѧтъ, коли́кѡ си́хъ влⷣка є҆́сть лꙋ́чшїй: красоты́ бо родонача́лникъ созда̀ ѧ҆̀.
3
Якщо, зачаровуючись їх красою, вони шанували їх за богів, то повинні були б пізнати, наскільки кращий за них Господь, бо Він, Винуватець краси, створив їх.
4
А҆́ще же си́лѣ и҆ дѣ́йствїю оу҆диви́шасѧ, да оу҆разꙋмѣ́ютъ ѿ ни́хъ, коли́кѡ сотвори́вый сїѧ̑ си́льнѣйшїй є҆́сть:
4
А якщо дивувалися силі і дії їх, то повинні були б пізнати через них, наскільки могутніший Той, Хто створив їх:
5
ѿ вели́чества бо красоты̀ созда́нїй сравни́телнѡ рододѣ́латель и҆́хъ познава́етсѧ.
5
бо від величі краси створінь порівняльно пізнається Винуватець буття їх.
6
Но ѻ҆ба́че на си́хъ є҆́сть оу҆ничиже́нїе ма́ло, и҆́бо са́ми сі́и не́гли прельща́ютсѧ, бг҃а и҆́щꙋще и҆ хотѧ́ще ѡ҆брѣстѝ:
6
Утім, вони менше заслуговують осуду, бо помиляються, можливо, шукаючи Бога і бажаючи знайти Його:
7
въ дѣ́лѣхъ бо є҆гѡ̀ живꙋ́ще и҆зслѣ́дꙋютъ и҆ оу҆вѣщава́ютсѧ зра́комъ, ꙗ҆́кѡ бла̑га ви̑димаѧ.
7
тому що, звертаючись до діл Його, вони досліджують і переконуються зором, що усе видиме прекрасне.
8
Па́ки нижѐ сі́и проще́нїѧ досто́йни:
8
Але і вони не мають виправдання:
9
а҆́ще бо толи́кѡ возмого́ша вѣ́дѣти, да возмо́гꙋтъ оу҆разꙋмѣ́ти вѣ́къ, си́хъ же влⷣкꙋ ка́кѡ скорѣ́е не ѡ҆брѣто́ша;
9
якщо вони стільки могли розуміти, що були спроможні досліджувати тимчасовий світ, то чому вони одразу не знайшли Господа його?
10
Ѡ҆каѧ́нни же сꙋ́ть, и҆ въ ме́ртвыхъ оу҆пова̑нїѧ и҆́хъ, и҆̀же назва́ша бо́ги дѣла̀ рꙋ́къ человѣ́ческихъ, зла́то и҆ сребро̀, хи́трости оу҆мышле́нїе, и҆ подѡ́бїѧ живо́тныхъ, и҆лѝ ка́менїе неключи́мо, дѣ́ло рꙋкѝ дре́внїѧ.
10
Але більш жалюгідні ті, і надії їхні — на бездушних, які називають богами діла рук людських, золото і срібло, витвори мистецтва, зображення тварин, або негідний камінь, діло давньої руки.
11
А҆́ще же кто̀ дровосѣ́чецъ тектѡ́нъ, оу҆го́дное дре́во ѿсѣ́къ, ѡ҆те́шетъ благохꙋдо́жнѣ всю̀ корꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ хи́трствꙋѧ благолѣ́пнѣ сотвори́тъ оу҆го́денъ сосꙋ́дъ во оу҆потребле́нїе житїѧ̀,
11
Або якийсь деревороб, вирубавши придатне дерево, вправно зняв з нього усю кору і, обробивши красиво, зробив з нього посудину, корисну до вжитку у житті,
12
ѡ҆ста́нки же дѣ́ла на оу҆гото́ванїе бра́шна и҆знꙋри́въ насы́тисѧ:
12
а обрізки від роботи вжив на приготування їжі й наситився;
13
ѡ҆ста́нокъ же и҆́же ѿ ни́хъ ни во что̀ благопотре́бенъ, дре́во кри́во и҆ сꙋ́чїѧ по́лно, прїи́мъ и҆зваѧ̀ съ прилѣжа́нїемъ пра́здности своеѧ̀ и҆ и҆скꙋ́сствомъ ра́зꙋма и҆з̾ѡбразѝ є҆го̀, и҆ оу҆подо́би є҆го̀ ѡ҆́бразꙋ человѣ́чꙋ,
13
один же з обрізків, ні до чого не придатний, дерево криве і сучкувате, взявши, старанно округлив на дозвіллі і, з досвідченістю знавця обробивши його, уподібнив його образу людини,
14
и҆лѝ нѣ́коемꙋ живо́тномꙋ ничто́жномꙋ оу҆подо́би є҆го̀, пома́завъ ша́рами разли́чными и҆ ѡ҆червлени́въ ви́дъ є҆гѡ̀, и҆ всѧ́къ поро́къ, и҆́же на не́мъ є҆́сть, и҆зма́завъ,
14
або зробив подібним до якої-небудь низької тварини, намазав суриком і покрив фарбою поверхню його, і зафарбував у ньому усякий недолік,
15
и҆ сотвори́въ є҆мꙋ̀ досто́йное є҆гѡ̀ ѡ҆бита́нїе, на стѣнѣ̀ поста́ви є҆̀, оу҆крѣпи́въ желѣ́зомъ.
15
і, влаштувавши для нього достойне місце, повісив його на стіні, закріпивши залізом.
16
Да не оу҆́бѡ паде́тъ, пред̾ꙋмы́сли ѡ҆ не́мъ, вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ не мо́жетъ помощѝ себѣ̀: и҆́бо і҆́дѡлъ є҆́сть и҆ тре́бꙋетъ по́мощи.
16
Отже, щоб витвір його не упав, він наперед потурбувався, знаючи, що воно само собі допомогти не може, бо це кумир і потребує допомоги.
17
Ѡ҆ стѧжа́нїихъ же и҆ ѡ҆ бра́цѣхъ и҆ ча́дѣхъ свои́хъ молѧ́сѧ, не стыди́тсѧ къ бездꙋ́шномꙋ глаго́лѧ,
17
Молячись же перед ним про свої надбання, про шлюб і про дітей, він не соромиться говорити бездушному,
18
и҆ ѡ҆ здра́вїи оу҆́бѡ немощно́е призыва́етъ, и҆ ѡ҆ животѣ̀ ме́ртвое мо́литъ, и҆ въ по́мощь неключи́мое призыва́етъ,
18
і про здоров’я волає до немічного, про життя просить мертве, про допомогу благає цілком нездатне, про подорож — не здатне ступити,
19
и҆ ѡ҆ пꙋтеше́ствїи (про́ситъ) нижѐ ходи́ти могꙋ́щаго, и҆ ѡ҆ притѧжа́нїи и҆ дѣѧ́нїи и҆ ѡ҆ рꙋ́къ подтвержде́нїи некрѣ́пкаго рꙋка́ми, мꙋ́жества про́ситъ ѿ тогѡ̀, є҆́же всѣ́хъ є҆́сть немощнѣ́йшее.
19
про прибутки, про ремесло і про успіх рук — зовсім не здатне робити руками, про силу просить найбезсиліше.