Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Преподѡ́бнымъ же твои̑мъ превели́къ бѣ̀ свѣ́тъ: и҆́хже оу҆́бѡ гла́съ слы́шаше, ѡ҆́браза же не ви́дѧще, зане́же оу҆́бѡ и҆ ѻ҆нѝ (тогѡ́жде) не страда́хꙋ, оу҆блажа́хꙋ.
1
А для святих Твоїх було найбільше світло. І ті, чуючи голос їх, а образу не бачачи, називали їх блаженними, тому що вони не страждали.
2
А҆ ꙗ҆́кѡ не па́коствꙋютъ пред̾ѡби́димїи, благодарѧ́хꙋ, и҆ є҆́же пронести́сѧ, благода́ти молѧ́хꙋ.
2
А за те, що, бувши раніше скривдженими ними, не мстилися їм, дякували і просили прощення в тому, що змушували переносити їх.
3
Си́хъ ра́ди сто́лпъ ѻ҆гнегорѧ́щь, вожда̀ оу҆́бѡ невѣ́домагѡ пꙋтьше́ствїѧ, со́лнце же невреди́телное любоче́стнагѡ стра́нствованїѧ по́далъ є҆сѝ.
3
Замість того, Ти дав їм дороговказ на незнайомому шляху — вогнесвітлий стовп, а для благополучного подорожування — нешкідливе сонце.
4
Досто́йни бо ѻ҆нѝ лиши́тисѧ свѣ́та и҆ блюсти́сѧ во тмѣ̀, и҆̀же заключе́ныхъ стрежа́хꙋ сынѡ́въ твои́хъ, и҆́миже и҆мѧ́ше нетлѣ́нный зако́на свѣ́тъ вѣ́кꙋ да́тисѧ.
4
Бо ті достойні були позбавлення світла й ув’язнення у темряві, тому що тримали в ув’язненні синів Твоїх, через яких мало бути дане світу нетлінне світло закону.
5
Совѣ́товавшихъ же и҆́хъ оу҆бива́ти младе́нцы преподо́бныхъ, и҆ є҆ди́номꙋ ѿложе́нꙋ ча́дꙋ и҆ спасе́нꙋ, во ѡ҆бличе́нїе и҆́хъ ѿѧ́лъ є҆сѝ мно́жество ча̑дъ, и҆ кꙋ́пнѡ погꙋби́лъ є҆сѝ въ водѣ̀ ѕѣ́лнѣй.
5
Коли визначили вони побити дітей святих, хоч одного сина, покинутого, і спасли, у покарання за те Ти забрав безліч їхніх дітей і самих усіх погубив у великій воді.
6
Ѻ҆́наѧ бо но́щь пред̾ꙋвѣ́дѣна бы́сть ѻ҆тцє́мъ на́шымъ, да тве́рдѡ вѣ́дꙋще, и҆̀мже клѧ́твамъ вѣ́роваша, возблагодꙋ́шествꙋютъ.
6
Та ніч була провіщена батькам нашим, щоб вони, твердо знаючи обітування, яким вірили, були благосердими.
7
Воспрїѧ́то же бы́сть ѿ люді́й твои́хъ спасе́нїе оу҆́бѡ пра́ведныхъ, врагѡ́въ же и҆стребле́нїе:
7
І народ Твій очікував як спасіння праведних, так і загибелі ворогів,
8
и҆́мже бо наказа́лъ є҆сѝ сꙋпоста́ты на́шѧ, си́мъ на́съ призва́въ просла́вилъ є҆сѝ.
8
бо, чим Ти карав ворогів, тим самим звеличував нас, яких Ти прикликав.
9
Сокрове́ннѡ бо жрѧ́хꙋ преподо́бнїи ѻ҆́троцы благи́хъ, и҆ зако́нъ бжⷭ҇твенный є҆диномы́слїемъ завѣща́ша, та̑ѧжде подо́бнѡ, блага̑ѧ же и҆ бѣ́дствєннаѧ воспрїима́ти ст҃ы̑мъ, ѻ҆тцє́мъ оу҆жѐ предвоспѣва́ющымъ хвалꙋ̀.
9
Святі діти праведних таємно звершували жертвоприношення й однодумно постановили божественним законом, щоб святі однаково брали участь у тих самих благах і небезпеках, коли батьки уже співали хвали.
10
Противогласѧ́ше же несогла́сный врагѡ́въ во́пль, и҆ плаче́вный слы́шашесѧ гла́съ пла́чꙋщихъ младе́нцєвъ.
10
З супротивної ж сторони лунав безладний крик ворогів, і розносилося жалібне волання над дітьми, яких оплакували.
11
Подо́бною же ме́стїю ра́бъ кꙋ́пнѡ съ господи́номъ казне́нъ бы́сть, и҆ просты́й человѣ́къ съ царе́мъ та̑ѧжде пострада̀:
11
Однаковим судом був покараний раб із господарем, і простолюдин терпів одне і те саме з царем:
12
є҆динодꙋ́шнѡ же всѝ во є҆ди́нѣмъ и҆́мени сме́ртнѣмъ ме́ртвыхъ и҆мѣ́ѧхꙋ безчи́сленныхъ: ниже́ бо ко погребе́нїю живі́и бѧ́хꙋ дово́лни, поне́же во є҆ди́нѣмъ мгнове́нїи честнѣ́йшїй ро́дъ и҆́хъ и҆стребле́нъ бы́сть.
12
усі взагалі мали безліч мерців, померлих одинаковою смертю; і живих не вистачало для поховання, тому що в одну мить знищено було усе найдорожче їхнє покоління.
13
Ѡ҆ всѣ́хъ бо не вѣ́рꙋюще ра́ди чародѣѧ́нїй, а҆ ра́ди пе́рвенцєвъ и҆стребле́нїѧ, и҆сповѣ́даша люді́й сынѡ́въ бж҃їихъ бы́ти.
13
І хто не вірив нічому заради чаклунства, під час знищення первістків, визнали, що цей народ є син Божий,
14
Ти́хомꙋ бо молча́нїю содержа́щꙋ всѧ̑, и҆ но́щи во свое́мъ тече́нїи преполовлѧ́ющейсѧ,
14
бо, коли усе оточувала тиха безмовність, і ніч у своєму плині досягла середини,
15
всемогꙋ́щее сло́во твоѐ, (гдⷭ҇и,) съ нб҃съ ѿ прⷭ҇то́лѡвъ црⷭ҇кихъ же́стокъ ра́тникъ въ среди́нꙋ поги́бельныѧ землѝ сни́де.
15
зійшло з небес від царствених престолів на середину погибельної землі всемогутнє слово Твоє, як грізний воїн.
16
Ме́чь ѻ҆́стръ нелицемѣ́рное повелѣ́нїе твоѐ носѧ́й, и҆ ста́въ и҆спо́лни всѧ̑ сме́рти: и҆ небесѐ оу҆́бѡ каса́шесѧ, стоѧ́ше же на землѝ.
16
Воно несло гострий меч — незмінне Твоє повеління і, ставши, наповнило усе смертю: воно торкалося неба і ходило по землі.
17
Тогда̀ внеза́пꙋ привидѣ̑нїѧ оу҆́бѡ снѡ́въ лю́тѣ смꙋти́ша и҆̀хъ, стра́си же наидо́ша неча́ѧнни,
17
Тоді раптово сильно стривожили їх мрії сновидінь, і приступили несподівані жахи;
18
и҆ и҆́нъ и҆на́мѡ ве́рженъ є҆́ле жи́въ, є҆ѧ́же ра́ди вины̀ оу҆мира́ше, ѡ҆б̾ѧвлѧ́ше:
18
і будучи уражуваним — один там, інший тут, напівмертвий повідомляв причину, з якої він помирав:
19
сѡ́нїѧ бо, смꙋти́вше и҆̀хъ, сїѐ предвозвѣсти́ша: да не вѣ́дѧще, є҆гѡ́же ра́ди ѕлѣ̀ стра́ждꙋтъ, поги́бнꙋтъ.
19
бо сновидіння, які стривожили їх, попередньо показали їм це, щоб вони не загинули, не знаючи того, за що терплять зло.
20
Прикоснꙋ́сѧ же нѣ́когда и҆ пра́ведныхъ и҆скꙋше́нїе сме́рти, пораже́нїе во пꙋсты́ни бы́сть мно́жества: но не до́лгѡ пребы́сть гнѣ́въ.
20
Хоч спокушення смерти торкнулося і праведних, і багато їх загинуло у пустелі, але недовго тривав цей гнів,
21
Потща́всѧ бо мꙋ́жъ непоро́ченъ предпобо́рствова, своеѧ̀ слꙋ́жбы ѻ҆рꙋ́жїе, моли́твꙋ и҆ ѳѷмїа́ма оу҆милостивле́нїе прине́съ, сопроти́въ ста̀ гнѣ́вꙋ и҆ коне́цъ положѝ бѣ́дствованїю, показа́въ, ꙗ҆́кѡ тво́й є҆́сть ра́бъ.
21
бо непорочний муж поспішив захистити їх; принісши зброю свого служіння, молитву й умилостивлення кадильне, він протистав гніву і поклав кінець біді, показавши тим, що він служитель Твій.
22
Ѡ҆долѣ́ же поража́ющаго не си́лою тѣле́сною, нижѐ ѻ҆рꙋ́жїѧ дѣ́йствїемъ, но сло́вомъ покорѝ наказꙋ́ющаго, клѧ̑твы ѻ҆тцє́въ и҆ завѣ́ты воспомѧнꙋ́въ.
22
Він переміг знищувача не силою тілесною і не дією зброї, але словом підкорив того, хто карав, згадавши клятви і завіти батьків.
23
Грома́дами бо оу҆жѐ па́дшымъ дрꙋ́гъ на дрꙋ́га мє́ртвымъ, посредѣ̀ ста́въ, пресѣчѐ гнѣ́въ и҆ раздѣлѝ къ живы̑мъ пꙋ́ть.
23
Бо коли вже купами лежали мертві одні на одних, він, ставши всередині, зупинив гнів і перепинив йому путь до живих.
24
На ѻ҆де́жди бо поди́ра бѣ̀ ве́сь мі́ръ, и҆ ѻ҆тцє́въ сла̑вы на и҆зваѧ́нїи четырерѧдова́гѡ ка́менїѧ, и҆ вели́чество твоѐ на дїади́мѣ главы̀ є҆гѡ̀.
24
На подирі його був цілий світ, і славні імена батьків були вирізані на каменях у чотири ряди, і велич Твоя — на діадимі голови його.
25
Си̑мъ оу҆стꙋпи́лъ и҆скоренѧ́ѧй и҆ си́хъ оу҆страши́сѧ: бѣ́ бо то́кмѡ и҆скꙋше́нїе гнѣ́ва дово́лно.
25
Цьому поступився винищувач, і цього убоявся, тому що достатньо було одного цього випробування гнівного.