¹

In those days arose Mattathias the son of John, the son of Simeon, a priest of the sons of Joarib, from Jerusalem, and dwelt in Modin.

¹

У ті дні повстав Маттафія, син Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині.

²

And he had five sons, Joannan, called Caddis:

²

У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом,

³

Simon, called Thassi:

³

Симон, прозваний Фассі,

⁴

Judas, who was called Maccabeus:

⁴

Іуда, прозваний Маккавеєм,

⁵

Eleazar, called Avaran: and Jonathan, whose surname was Apphus.

⁵

Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом.

⁶

And when he saw the blasphemies that were committed in Juda and Jerusalem,

⁶

Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі,

⁷

he said, Woe is me! wherefore was I born to see this misery of my people, and of the holy city, and to dwell there, when it was delivered into the hand of the enemy, and the sanctuary into the hand of strangers?

⁷

він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста і залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище — до рук чужих?

⁸

Her temple is become as a man without glory.

⁸

Храм його зробився, як муж безславний,

⁹

Her glorious vessels are carried away into captivity, her infants are slain in the streets, her young men with the sword of the enemy.

⁹

дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога.

¹⁰

What nation hath not had a part in her kingdom, and gotten of her spoils?

¹⁰

Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його?

¹¹

All her ornaments are taken away; of a free woman she has become a bondslave.

¹¹

Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом.

¹²

And, behold, our sanctuary, even our beauty and our glory, is laid waste, and the Gentiles have profaned it.

¹²

І ось святині наші, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх.

¹³

To what end therefore shall we live any longer?

¹³

Для чого нам ще жити?

¹⁴

Then Mattathias and his sons rent their clothes, and put on sackcloth, and mourned very sore.

¹⁴

І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали.

¹⁵

In the mean while the king's officers, such as compelled the people to revolt, came into the city Modin, to make them sacrifice.

¹⁵

І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви.

¹⁶

And when many of Israel came unto them, Mattathias also and his sons came together.

¹⁶

І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли.

¹⁷

Then answered the king's officers, and said to Mattathias on this wise, Thou art a ruler, and an honourable and great man in this city, and strengthened with sons and brethren:

¹⁷

І відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах.

¹⁸

now therefore come thou first, and fulfil the king's commandment, like as all the nations have done, yea, and the men of Juda also, and such as remain at Jerusalem: so shalt thou and thy house be in the number of the king's friends, and thou and thy children shall be honoured with silver and gold, and many rewards.

¹⁸

Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами.

¹⁹

Then Mattathias answered and spake with a loud voice, Though all the nations that are under the king's dominion obey him, and fall away every one from the religion of their fathers, and give consent to his commandments:

¹⁹

І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його,

²⁰

yet will I and my sons and my brethren walk in the covenant of our fathers.

²⁰

то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших.

²¹

God forbid that we should forsake the law and the ordinances.

²¹

Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови!

²²

We will not hearken to the king's words, to go from our religion, either on the right hand, or the left.

²²

Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч.

²³

Now when he had left speaking these words, there came one of the Jews in the sight of all to sacrifice on the altar which was at Modin, according to the king's commandment.

²³

Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині.

²⁴

Which thing when Mattathias saw, he was inflamed with zeal, and his reins trembled, neither could he forbear to shew his anger according to judgment: wherefore he ran, and slew him upon the altar.

²⁴

Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника.

²⁵

Also the king's commissioner, who compelled men to sacrifice, he killed at that time, and the altar he pulled down.

²⁵

І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник.

²⁶

Thus dealt he zealously for the law of God, like as Phinees did unto Zambri the son of Salom.

²⁶

І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс із Замврієм, сином Салома.

²⁷

And Mattathias cried throughout the city with a loud voice, saying, Whosoever is zealous of the law, and maintaineth the covenant, let him follow me.

²⁷

І викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною!

²⁸

So he and his sons fled into the mountains, and left all that ever they had in the city.

²⁸

І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті.

²⁹

Then many that sought after justice and judgment went down into the wilderness, to dwell there:

²⁹

Тоді багато (*людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там,

³⁰

both they and their children, and their wives, and their cattle; because afflictions increased sore upon them.

³⁰

самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні.

³¹

Now when it was told the king's servants, and the host that was at Jerusalem, in the city of David, that certain men, who had broken the king's commandment, were gone down into the secret places in the wilderness,

³¹

І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю.

³²

they pursued after them a great number, and having overtaken them, they camped against them, and made war against them on the sabbath day.

³²

І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній,

³³

And they said unto them, Let that which ye have done hitherto suffice; come forth, and do according to the commandment of the king, and ye shall live.

³³

і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими.

³⁴

But they said, We will not come forth, neither will we do the king's commandment, to profane the sabbath day.

³⁴

Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього.

³⁵

So then they gave them the battle with all speed.

³⁵

Тоді поспішили почати битву проти них.

³⁶

Howbeit they answered them not, neither cast they a stone at them, nor stopped the places where they lay hid;

³⁶

Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх,

³⁷

but said, Let us die all in our innocency: heaven and earth shall testify for us, that ye put us to death wrongfully.

³⁷

і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас.

³⁸

So they rose up against them in battle on the sabbath, and they slew them, with their wives and children, and their cattle, to the number of a thousand people.

³⁸

Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ.

³⁹

Now when Mattathias and his friends understood hereof, they mourned for them right sore.

³⁹

Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними;

⁴⁰

And one of them said to another, If we all do as our brethren have done, and fight not for our lives and laws against the heathen, they will now quickly root us out of the earth.

⁴⁰

і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі.

⁴¹

At that time therefore they decreed, saying, Whosoever shall come to make battle with us on the sabbath day, we will fight against him: neither will we die all, as our brethren that were murdered in the secret places.

⁴¹

І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах.

⁴²

Then came there unto him a company of Assideans, who were mighty men of Israel, even all such as were voluntarily devoted unto the law.

⁴²

Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону.

⁴³

Also all they that fled for persecution joined themselves unto them, and were a stay unto them.

⁴³

І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них.

⁴⁴

So they joined their forces, and smote sinful men in their anger, and wicked men in their wrath: but the rest fled to the heathen for succour.

⁴⁴

Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників.

⁴⁵

Then Mattathias and his friends went round about, and pulled down the altars:

⁴⁵

І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники,

⁴⁶

and what children soever they found within the coast of Israel uncircumcised, those they circumcised valiantly.

⁴⁶

і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських,

⁴⁷

They pursued also after the proud men, and the work prospered in their hand.

⁴⁷

і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх.

⁴⁸

So they recovered the law out of the hand of the Gentiles, and out of the hand of kings, neither suffered they the sinner to triumph.

⁴⁸

Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові.

⁴⁹

Now when the time drew near that Mattathias should die, he said unto his sons, Now have pride and rebuke gotten strength, and the time of destruction, and the wrath of indignation:

⁴⁹

Наблизилися дні смерти Маттафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті.

⁵⁰

now therefore, my sons, be ye zealous for the law, and give your lives for the covenant of your fathers.

⁵⁰

Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших.

⁵¹

Call to remembrance what acts our fathers did in their time; so shall ye receive great honour and an everlasting name.

⁵¹

Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої, і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я.

⁵²

Was not Abraham found faithful in temptation, and it was imputed unto him for righteousness?

⁵²

Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність.

⁵³

Joseph in the time of his distress kept the commandment, and was made lord of Egypt;

⁵³

Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту.

⁵⁴

Phinees our father in being zealous and fervent obtained the covenant of an everlasting priesthood.

⁵⁴

Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства.

⁵⁵

Jesus for fulfilling the word was made a judge in Israel.

⁵⁵

Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем.

⁵⁶

Caleb for bearing witness before the congregation received the heritage of the land.

⁵⁶

Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю.

⁵⁷

David for being merciful possessed the throne of an everlasting kingdom.

⁵⁷

Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки.

⁵⁸

Elias for being zealous and fervent for the law was taken up into heaven.

⁵⁸

Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо.

⁵⁹

Ananias, Azarias, and Misael, by believing were saved out of the flame.

⁵⁹

Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я.

⁶⁰

Daniel for his innocency was delivered from the mouth of lions.

⁶⁰

Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів.

⁶¹

And thus consider ye throughout all ages, that none that put their trust in him shall be overcome.

⁶¹

Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть.

⁶²

Fear not then the words of a sinful man: for his glory shall be dung and worms.

⁶²

Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву.

⁶³

To day he shall be lifted up, and to morrow he shall not be found, because he is returned into his dust, and his thought is come to nothing.

⁶³

Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув.

⁶⁴

Wherefore, ye my sons, be valiant, and shew yourselves men in the behalf of the law; for by it shall ye obtain glory.

⁶⁴

Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь.

⁶⁵

And, behold, I know that your brother Simon is a man of counsel, give ear unto him alway: he shall be a father unto you.

⁶⁵

Ось — Симон, брат ваш: знаю, що він — муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька.

⁶⁶

As for Judas Maccabeus, he hath been mighty and strong, even from his youth up: let him be your captain, and fight the battle of the people.

⁶⁶

А Іуда Маккавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами.

⁶⁷

Take also unto you all those that observe the law, and avenge ye the wrong of your people.

⁶⁷

Отже, зберіть до себе всіх виконавців закону і мстіться за обра́зи народу вашого;

⁶⁸

Recompense fully the heathen, and take heed to the commandments of the law.

⁶⁸

віддайте воздаяння язичникам і будьте уважні до повелінь закону.

⁶⁹

So he blessed them, and was gathered to his fathers.

⁶⁹

І благословив їх і відійшов до батьків своїх.

⁷⁰

And he died in the hundred forty and sixth year, and his sons buried him in the sepulchres of his fathers at Modin, and all Israel made great lamentation for him.

⁷⁰

Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем.