¹

For a mortal born of a woman is short-lived, and full of wrath.

¹

Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями:

²

Or he falls like a flower that has bloomed; and he departs like a shadow, and cannot continue.

²

як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється.

³

Hast thou not taken account even of him, and caused him to enter into judgment before thee?

³

І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою?

⁴

For who shall be pure from uncleanness? not even one;

⁴

Хто народиться чистим від нечистого? Жоден.

⁵

if even his life should be but one day upon the earth: and his months are numbered by him: thou hast appointed him for a time, and he shall by no means exceed it.

⁵

Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде,

⁶

Depart from him, that he may be quiet, and take pleasure in his life, though as a hireling.

⁶

то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого.

⁷

For there is hope for a tree, even if it should be cut down, that it shall blossom again, and its branch shall not fail.

⁷

Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть:

⁸

For though its root should grow old in the earth, and its stem die in the rock;

⁸

якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі,

⁹

it will blossom from the scent of water, and will produce a crop, as one newly planted.

⁹

але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене.

¹⁰

But a man that has died is utterly gone; and when a mortal has fallen, he is no more.

¹⁰

А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона?

¹¹

For the sea wastes in length of time, and a river fails and is dried up.

¹¹

Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає:

¹²

And man that has lain down in death shall certainly not rise again till the heaven be dissolved, and they shall not awake from their sleep.

¹²

так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого.

¹³

For oh that thou hadst kept me in the grave, and hadst hidden me until thy wrath should cease, and thou shouldest set me a time in which thou wouldest remember me!

¹³

О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене!

¹⁴

For if a man should die, shall he live again, having accomplished the days of his life? I will wait till I exist again?

¹⁴

Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна.

¹⁵

Then shalt thou call, and I will hearken to thee: but do not thou reject the work of thine hands.

¹⁵

Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх;

¹⁶

But thou hast numbered my devices: and not one of my sins shall escape thee?

¹⁶

бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого;

¹⁷

And thou hast sealed up my transgressions in a bag, and marked if I have been guilty of any transgression unawares.

¹⁷

у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою.

¹⁸

And verily a mountain falling will utterly be destroyed, and a rock shall be worn out of its place.

¹⁸

Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;

¹⁹

The waters wear the stones, and waters falling headlong overflow a heap of the earth: and thou destroyest the hope of man.

¹⁹

вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш.

²⁰

Thou drivest him to an end, and he is gone: thou settest thy face against him, and sendest him away;

²⁰

Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її.

²¹

and though his children be multiplied, he knows it not; and if they be few, he is not aware.

²¹

Чи в пошані діти її — вона не знає, чи принижені — вона не відає;

²²

But his flesh is in pain, and his soul mourns.

²²

але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.