¹

I made a covenant with mine eyes, and I will not think upon a virgin.

¹

Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.

²

Now what portion has God given from above? and is there an inheritance given of the Mighty One from the highest?

²

Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?

³

Alas! destruction to the unrighteous, and rejection to them that do iniquity.

³

Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?

⁴

Will he not see my way, and number all my steps?

⁴

Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?

⁵

But if I had gone with scorners, and if too my foot has hasted to deceit:

⁵

Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —

⁶

(for I am weighed in a just balance, and the Lord knows my innocence:)

⁶

нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.

⁷

if my foot has turned aside out of the way, or if mine heart has followed mine eye, and if too I have touched gifts with my hands;

⁷

Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,

⁸

then let me sow, and let others eat; and let me be uprooted on the earth.

⁸

то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.

⁹

If my heart has gone forth after another man's wife, and if I laid wait at her doors;

⁹

Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —

¹⁰

then let my wife also please another, and let my children be brought low.

¹⁰

нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,

¹¹

For the rage of anger is not to be controlled, in the case of defiling another man's wife.

¹¹

тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;

¹²

For it is a fire burning on every side, and whomsoever it attacks, it utterly destroys.

¹²

це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.

¹³

And if too I despised the judgment of my servant or my handmaid, when they pleaded with me;

¹³

Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,

¹⁴

what then shall I do if the Lord should try me? and if also he should at all visit me, can I make an answer?

¹⁴

то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?

¹⁵

Were not they too formed as I also was formed in the womb? yea, we were formed in the same womb.

¹⁵

Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?

¹⁶

But the helpless missed not whatever need they had, and I did not cause the eye of the widow to fail.

¹⁶

Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?

¹⁷

And if too I ate my morsel alone, and did not impart of it to the orphan;

¹⁷

Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?

¹⁸

(for I nourished them as a father from my youth, and guided them from my mother's womb.)

¹⁸

Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.

¹⁹

And if too I overlooked the naked as he was perishing, and did not clothe him;

¹⁹

Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —

²⁰

and if the poor did not bless me, and their shoulders were not warmed with the fleece of my lambs;

²⁰

чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?

²¹

if I lifted my hand against an orphan, trusting that my strength was far superior to his:

²¹

Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,

²²

let then my shoulder start from the blade-bone, and my arm be crushed off from the elbow.

²²

то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,

²³

For the fear of the Lord constrained me, and I cannot bear up by reason of his burden.

²³

тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.

²⁴

If I made gold my treasure, and if too I trusted the precious stone;

²⁴

Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?

²⁵

and if too I rejoiced when my wealth was abundant, and if too I laid my hand on innumerable treasures:

²⁵

Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?

²⁶

(do we not see the shining sun eclipsed, and the moon waning? for they have not power to continue:)

²⁶

Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,

²⁷

and if my heart was secretly deceived, and if I have laid my hand upon my mouth and kissed it:

²⁷

чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?

²⁸

let this also then be reckoned to me as the greatest iniquity: for I should have lied against the Lord Most High.

²⁸

Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.

²⁹

And if too I was glad at the fall of mine enemies, and mine heart said, Aha!

²⁹

Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?

³⁰

let then mine ear hear my curse, and let me be a by-word among my people in my affliction.

³⁰

Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.

³¹

And if too my handmaids have often said, Oh that we might be satisfied with his flesh; (whereas I was very kind:

³¹

Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?

³²

for the stranger did not lodge without, and my door was opened to every one that came:)

³²

Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.

³³

or if too having sinned unintentionally, I hid my sin;

³³

Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,

³⁴

(for I did not stand in awe of a great multitude, so as not to declare boldly before them:) and if too I permitted a poor man to go out of my door with an empty bosom:

³⁴

то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.

³⁵

(Oh that I had a hearer,) and if I had not feared the hand of the Lord; and as to the written charge which I had against any one,

³⁵

О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.

³⁶

I would place it as a chaplet on my shoulders, and read it.

³⁶

Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;

³⁷

And if I did not read it and return it, having taken nothing from the debtor:

³⁷

оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.

³⁸

If at any time the land groaned against me, and if its furrows mourned together;

³⁸

Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;

³⁹

and if I ate its strength alone without price, and if too I grieved the heart of the owner of the soil, by taking aught from him:

³⁹

якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,

⁴⁰

then let the nettle come up to me instead of wheat, and a bramble instead of barley. And Job ceased speaking.

⁴⁰

то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.