Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
And the whole company of them rose up, and brought him before Pilate.
1
(Зач. 110) І воста́вше все мно́жество їх, ведо́ша Єго́ к Пила́ту.
2
And they began to accuse him, saying, We found this man perverting the nation, and forbidding to give tribute to Caesar, saying that he himself is Christ a king.
2
Нача́ша же Нань ва́дити, глаго́люще: Сего́ обріто́хом развраща́юща язи́к наш і возбраня́юща ке́сареві дань дая́ти, глаго́люща Себе́ Христа́ Царя́ би́ти.
3
And Pilate asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And he answered him and said, Thou sayest.
3
Пила́т же вопроси́ Єго́, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йом? Он же отвіща́в рече́ єму́: ти глаго́леши.
4
And Pilate said unto the chief priests and the multitudes, I find no fault in this man.
4
Пила́т же рече́ ко архієре́йом і наро́ду: ніко́єяже обріта́ю вини́ в челові́ці Сем.
5
But they were the more urgent, saying, He stirreth up the people, teaching throughout all Judea, beginning from Galilee even unto this place.
5
Они́ же кріпля́хуся глаго́люще, я́ко развраща́єть лю́ди, учя́ по все́ї Іуде́ї, наче́н от Галиле́ї до зді.
6
But when Pilate heard of Galilee, he asked whether the man were a Galilean.
6
Пила́т же сли́шав Галиле́ю, вопроси́, а́ще челові́к Галиле́янин єсть?
7
And when he knew that he was of Herod’s jurisdiction, he sent him unto Herod, who himself also was at Jerusalem in these days.
7
І разумі́в, я́ко от о́бласті І́родови єсть, посла́ Єго́ ко І́роду, су́щу і тому́ во Ієрусали́мі в ти́я дні.
8
Now when Herod saw Jesus, he was exceeding glad: for he was of a long time desirous to see him, because he had heard many things concerning him; and he hoped to see some miracle done by him.
8
І́род же ви́дів Ісу́са рад бисть зіло́; бі бо жела́я от мно́га вре́мене ви́діти Єго́, зане́ сли́шаше мно́га о Нем; і наді́яшеся зна́меніє ні́коє ви́діти от Него́ бива́ємо.
9
And he questioned him in many words; but he answered him nothing.
9
Вопроша́ше же Єго́ словеси́ мно́гими; Он же нічесо́же отвіщава́ше єму́.
10
And the chief priests and the scribes stood, vehemently accusing him.
10
Стоя́ху же архієре́є і кни́жници, прилі́жно ва́дяще Нань.
11
And Herod with his soldiers set him at nought, and mocked him, and arraying him in gorgeous apparel sent him back to Pilate.
11
Укори́в же Єго́ І́род с во́ї свої́ми і поруга́вся, обо́лк Єго́ в ри́зу сві́тлу, возврати́ Єго́ к Пила́ту.
12
And Pilate and Herod became friends with each other that very day: for before they were at enmity between themselves.
12
Би́ста же дру́га І́род же і Пила́т в той день с собо́ю; пре́жде бо бі́ста вражду́ іму́ща между́ собо́ю.
13
And Pilate called together the chief priests and the rulers and the people,
13
Пила́т же созва́в архієре́ї, і кня́зі, і лю́ди,
14
and said unto them, Ye brought unto me this man, as one that perverteth the people: and behold, I, having examined him before you, found no fault in this man touching those things whereof ye accuse him:
14
рече́ к ним: приведо́сте мі Челові́ка Сего́, я́ко развраща́юща лю́ди; і се аз пред ва́ми істяза́в, ні єди́ния же обріта́ю в Челові́ці Сем вини́, я́же Нань ва́дите;
15
no, nor yet Herod: for I sent you to him; and behold, nothing worthy of death hath been done by him.
15
но ні І́род, посла́х бо Єго́ к нему́, і се нічто́же досто́йно сме́рти сотворе́но єсть о Нем;
16
I will therefore chastise him, and release him.
16
наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
17
(Now he must needs release unto them at the feast one prisoner.)
17
Ну́жду же ім'я́ше на вся пра́здники отпуща́ти їм єди́наго.
18
And they cried out all together, saying, Away with this man, and release unto us Barabbas—
18
Возопи́ша же всі наро́ди, глаго́люще: возьми́ Сего́, отпусти́ же нам Вара́вву.
19
one who for a certain insurrection made in the city, and for murder, was cast into prison.
19
І́же бі за ні́кую крамо́лу би́вшую во гра́ді і уби́йство вве́ржен в темни́цю.
20
Pilate therefore spake unto them again, desiring to release Jesus;
20
Па́ки же Пила́т возгласи́, хотя́ отпусти́ти Ісу́са.
21
but they shouted, saying, Crucify, crucify him.
21
Они́ же возглаша́ху, глаго́люще: распни́, распни́ Єго́.
22
And he said unto them the third time, Why, what evil hath this man done? I have found no cause of death in him: I will therefore chastise him and release him.
22
Он же трети́цею рече́ к ним: что бо зло сотвори́ Сей? Нічесо́же досто́йна сме́рти обріто́х в Нем; наказа́в у́бо Єго́ отпущу́.
23
But they were urgent with loud voices, asking that he might be crucified. And the voices of them and of the chief priests prevailed.
23
Они́ же приліжа́ху гла́си вели́кими, прося́ще Єго́ на расп'я́тіє; і устоя́ху [превозмога́ху] гла́си їх і архієре́йстії.
24
And Pilate gave sentence that what they asked for should be done.
24
Пила́т же посуди́ би́ти проше́нію їх;
25
And he released him that for insurrection and murder had been cast into prison, whom they asked for; but Jesus he delivered up to their will.
25
отпусти́ же би́вшаго за крамолу́ і уби́йство всажде́на в темни́цю, єго́же проша́ху; Ісу́са же предаде́ во́лі їх.
26
And when they led him away, they laid hold upon one Simon of Cyrene, coming from the country, and laid on him the cross, to bear it after Jesus.
26
І я́ко поведо́ша Єго́, є́мше Си́мона ні́коєго Кирине́я, гряду́ща с села́, возложи́ша нань крест, нести́ по Ісу́сі.
27
And there followed him a great multitude of the people, and of women who also bewailed and lamented him.
27
Ідя́ше же вослі́д Єго́ наро́д мног люде́й і жени́, я́же і пла́кахуся і рида́ху Єго́.
28
But Jesus turning unto them said, Daughters of Jerusalem, weep not for me, but weep for yourselves, and for your children.
28
Обра́щся же к ним Ісу́с рече́: дще́рі Ієрусали́мські, не пла́чітеся о Мні, оба́че себе́ пла́чіте і чад ва́ших;
29
For behold, the days are coming, in which they shall say, Blessed are the barren, and wombs that never bare, and the breasts that never gave suck.
29
я́ко се дні́є гряду́ть, в ня́же реку́ть: блаже́нни непло́ди і утро́би, я́же не роди́ша, і сосці́, і́же не дої́ша.
30
Then shall they begin to say to the mountains, Fall on us; and to the hills, Cover us.
30
Тогда́ начну́ть глаго́лати гора́м: паді́те на ни; і холмо́м: покри́йте ни.
31
For if they do these things in the green tree, what shall be done in the dry?
31
Зане́, а́ще в су́рові дре́ві сія́ творя́ть, в су́сі что бу́деть?
32
And there were also two others, malefactors, led with him to be put to death.
32
(Зач. 111) Ведя́ху же і і́на два злоді́я с Ним уби́ти.
33
And when they came unto the place which is called The skull, there they crucified him, and the malefactors, one on the right hand and the other on the left.
33
І єгда́ прийдо́ша на мі́сто, нарица́ємоє Ло́бноє, ту расп'я́ша Єго́ і злоді́я, о́ваго у́бо одесну́ю, а друга́го ошу́юю.
34
And Jesus said, Father, forgive them; for they know not what they do. And parting his garments among them, they cast lots.
34
Ісу́с же глаго́лаше: О́тче, отпусти́ їм, не ві́дять бо что творя́ть. Разділя́юще же ри́зи Єго́, мета́ху жре́бія.
35
And the people stood beholding. And the rulers also with them scoffed at him, saying, He saved others; let him save himself, if this is the Christ, the chosen of God.
35
І стоя́ху лю́діє зря́ще. Руга́хуся же і кня́зі с ни́ми, глаго́люще: іни́я спасе́, да спасе́ть і Себе́, а́ще Той єсть Христо́с Бо́жий ізбра́нний.
36
And the soldiers also mocked him, coming to him, and offering him vinegar,
36
Руга́хуся же Єму́ і во́їни, приступа́юще і о́цет приді́юще Єму́,
37
and saying, If thou art the King of the Jews, save thyself.
37
і глаго́лаху: а́ще Ти єси́ Цар Іуде́йськ, спаси́ся Сам.
38
And there was also a superscription written over him in letters of Greek, and Latin, and Hebrew, THIS IS THE KING OF THE JEWS.
38
Бі же і написа́ніє напи́сано над Ним письмени́ є́ллинськими, і ри́мськими, і євре́йськими: Сей єсть Цар Іуде́йськ.
39
And one of the malefactors that were hanged railed on him, saying, If thou art the Christ, save thyself and us.
39
Єди́н же от обі́шеною злоді́ю ху́ляше Єго́, глаго́ля: а́ще Ти єси́ Христо́с, спаси́ Себе́ і на́ю.
40
But the other answering rebuked him, saying, Dost thou not even fear God, seeing thou art in the same condemnation?
40
Отвіща́в же други́й преща́ше єму́, глаго́ля: ні ли ти бої́шися Бо́га, я́ко в то́мже осужде́н єси́?
41
And we indeed justly; for we receive the due reward of our deeds: but this man hath done nothing amiss.
41
І ми у́бо в пра́вду, досто́йная бо по діло́м на́ю восприє́млева; Сей же ні єди́наго зла сотвори́.
42
And he said unto Jesus, Remember me, Lord, when thou comest in thy kingdom.
42
І глаго́лаше Ісу́сові: пом'яни́ м'я, Го́споди, єгда́ при́йдеши во Ца́рствії Сі.
43
And Jesus said unto him, Verily I say unto thee, Today shalt thou be with me in Paradise.
43
І рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, днесь со Мно́ю бу́деши в раї́.
44
And it was about the sixth hour, and a darkness came over the whole land until the ninth hour.
44
Бі же час я́ко шести́й, і тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго;
45
And the sun was darkened, and the veil of the temple was rent in the midst.
45
і поме́рче со́лнце, і заві́са церко́вная раздра́ся посреді́.
46
And Jesus, crying with a loud voice, said, Father, into thy hands will I commend my spirit: and having said these things, he gave up the ghost.
46
І возгла́ш гла́сом ве́ліїм Ісу́с, рече́: О́тче, в ру́ці Твої́ предаю́ дух Мой. І сія́ рек і́здше.
47
And when the centurion saw what was done, he glorified God, saying, Certainly this was a righteous man.
47
Ви́дів же со́тник би́вшеє, просла́ви Бо́га, глаго́ля: воі́стину Челові́к Сей пра́веден бі.
48
And all the multitudes that came together to this sight, beholding the things that were done, returned smiting their breasts.
48
І всі прише́дшії наро́ди на позо́р сей, ви́дяще бива́ющая, бію́ще пе́рси своя́ возвраща́хуся.
49
And all his acquaintance, and the women that had followed with him from Galilee, stood afar off, seeing these things.
49
Стоя́ху же всі зна́ємії Єго́ іздале́ча і жени́, спослі́дствовавшия Єму́ от Галиле́ї, зря́щя сія́.
50
And behold, a man named Joseph, who was a councilor, a good and righteous man
50
І се, муж і́менем Іо́сиф, сові́тник сий, муж благ і пра́веден,
51
(he had not consented to their counsel and deed), a man of Arimathea, a city of the Jews, who also himself was looking for the kingdom of God:
51
сей не бі приста́л сові́ту і ді́лу їх, от Аримафе́я гра́да Іуде́йська, і́же ча́яше і сам Ца́рствія Бо́жия:
52
this man went to Pilate, and asked for the body of Jesus.
52
сей присту́пль к Пила́ту, проси́ тілесе́ Ісу́сова;
53
And he took it down, and wrapped it in a linen cloth, and laid it in a tomb that was hewn in stone, where never man had yet lain.
53
і снем Є обви́т плащани́цею, і положи́ Є во гро́бі ізсі́чені, в не́мже не бі нікто́же нікогда́же положе́н.
54
And that day was the Preparation; the sabbath drew on.
54
І день бі п'ято́к, і субо́та світа́ше.
55
And the women, who had come with him out of Galilee, followed after, and beheld the tomb, and how his body was laid.
55
Вслід же ше́дшия жени́, я́же бя́ху пришли́ с Ним от Галиле́ї, ви́діша гроб і я́ко положе́но бисть ті́ло Єго́;
56
And they returned, and prepared spices and ointments. And on the sabbath they rested according to the commandment.
56
возвра́щшася же угото́ваша арома́ти і ми́ро; і в субо́ту у́бо умолча́ша по за́повіді.