Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
But on the first day of the week, at early dawn, they came unto the tomb, bringing the spices which they had prepared, and certain others with them.
1
(Зач. 112) Во єди́ну же от субо́т зіло́ ра́но прийдо́ша на гроб, нося́щя я́же угото́ваша арома́ти, і другі́я с ни́ми;
2
And they found the stone rolled away from the tomb.
2
обріто́ша же ка́мень отвале́н от гро́ба,
3
And they entered in, and found not the body of the Lord Jesus.
3
і вше́дша не обріто́ша тілесе́ Го́спода Ісу́са.
4
And it came to pass, while they were much perplexed thereabout, behold, two men stood by them in dazzling garments:
4
І бисть не домишля́ющимся їм о сем, і се му́жа два ста́ста пред ни́ми в ри́зах блеща́щихся.
5
and as they were affrighted and bowed down their face to the earth, they said unto them, Why seek ye the living among the dead?
5
Пристра́шним же би́вшим їм і покло́ншим ли́ця на зе́млю, реко́ста к ним: что і́щете Жива́го с ме́ртвими?
6
He is not here, but is risen: remember how he spake unto you when he was yet in Galilee,
6
Ність зді, но воста́; пом'яні́те, я́коже глаго́ла вам, єще́ сий в Галиле́ї,
7
saying that the Son of man must be delivered up into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again.
7
глаго́ля, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському пре́дану би́ти в ру́ці челові́к грі́шник, і проп'я́ту би́ти, і в тре́тій день воскре́снути.
8
And they remembered his words,
8
І пом'яну́ша глаго́ли Єго́;
9
and returned from the tomb, and told all these things to the eleven, and to all the rest.
9
і возвра́щшася от гро́ба, возвісти́ша вся сія́ єдиномуна́десяте і всім про́чим.
10
Now it was Mary Magdalene, and Joanna, and Mary the mother of James, and the other women with them, who told these things unto the apostles.
10
Бя́ше же Магдали́на Марі́я, і Іоа́нна, і Марі́я Іа́ковля, і про́чия с ни́ми, я́же глаго́лаху ко апо́столом сія́.
11
And their words appeared in their sight as idle talk; and they disbelieved them.
11
І яви́шася пред ни́ми я́ко лжа глаго́ли їх, і не ві́роваху їм.
12
But Peter arose, and ran unto the tomb; and stooping and looking in, he seeth the linen cloths lying by themselves; and he departed to his own home, wondering at that which was come to pass.
12
(Зач. 113) Петр же, воста́в, тече́ ко гро́бу, і прини́к ви́ді ри́зи єди́ни лежа́щя; і оти́де, в себі́ див'я́ся би́вшему.
13
And behold, two of them were going that very day to a village named Emmaus, which was threescore furlongs from Jerusalem.
13
І се два от них бі́ста іду́ща в то́йже день в весь, отстоя́щу ста́дій шестьдеся́т от Ієрусали́ма, є́йже і́м'я Еммау́с;
14
And they communed with each other of all these things which had happened.
14
і та бесі́доваста к себі́ о всіх сих приклю́чшихся.
15
And it came to pass, while they communed and questioned together, that Jesus himself drew near, and went with them.
15
І бисть бесі́дующема ї́ма і совопроша́ющемася, і Сам Ісу́с прибли́жився ідя́ше с ни́ма;
16
But their eyes were holden that they should not know him.
16
о́чі же єю́ держа́стіся, да Єго́ не позна́єта.
17
And he said unto them, What communications are these that ye have one with another, as ye walk and are looking sad?
17
Рече́ же к ни́ма: что суть словеса́ сія́, о ни́хже стяза́єтася к себі́ іду́ща, і єста́ дря́хла?
18
And the one, whose name was Cleopas, answered and said unto him, Dost thou alone sojourn in Jerusalem and not know the things which are come to pass there in these days?
18
Отвіща́в же єди́н, єму́же і́м'я Клео́па, рече́ к Нему́: Ти ли єди́н пришле́ць єси́ во Ієрусали́м, і не уві́діл єси́ би́вших в нем во дні сія́?
19
And he said unto them, What things? And they said unto him, The things concerning Jesus of Nazareth, who was a prophet mighty in deed and word before God and all the people:
19
І рече́ ї́ма: ки́їх? О́на же рі́ста Єму́: я́же о Ісу́сі Назаряни́ні, І́же бисть муж проро́к, си́лен ді́лом і сло́вом пред Бо́гом і всі́ми людьми́;
20
and how the chief priests and our rulers delivered him up to be condemned to death, and crucified him.
20
ка́ко преда́ша Єго́ архієре́ї і кня́зі на́ші на осужде́ніє сме́рти, і расп'я́ша Єго́;
21
But we hoped that it was he who should redeem Israel: and besides all this, today is now the third day since these things came to pass.
21
ми же наді́яхомся, я́ко Сей єсть хотя́ ізба́вити Ізра́їля, но і над всі́ми си́ми, тре́тій сей день єсть днесь, отне́лиже сія́ би́ша.
22
Moreover certain women of our company amazed us, having been early at the tomb;
22
Но і жени́ ні́кія от нас ужаси́ша ни, би́вшия ра́но у гро́ба,
23
and when they found not his body, they came, saying, that they had also seen a vision of angels, who said that he was alive.
23
і не обрі́тша тілесе́ Єго́, прийдо́ша, глаго́лющя, я́ко і явле́ніє а́нгел ви́діша, і́же глаго́лють Єго́ жи́ва.
24
And certain of them that were with us went to the tomb, and found it even so as the women also had said: but him they saw not.
24
І ідо́ша ні́ції от нас ко гро́бу, і обріто́ша та́ко, я́коже і жени́ рі́ша, Самаго́ же не ви́діша.
25
And he said unto them, O foolish men, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!
25
І Той рече́ к ни́ма: о несми́сленная і ко́сная се́рдцем, є́же ві́ровати о всіх, я́же глаго́лаша проро́ци!
26
Behooved it not the Christ to suffer these things, and to enter into his glory?
26
Не сія́ ли подоба́ше пострада́ти Христу́ і вни́ти в сла́ву Свою́?
27
And beginning from Moses and from all the prophets, he interpreted to them in all the scriptures the things concerning himself.
27
І наче́н от Моїсе́я і от всіх проро́к, сказа́ше ї́ма от всіх Писа́ній я́же о Нем.
28
And they drew nigh unto the village, whither they were going: and he made as though he would go further.
28
І прибли́жишася в весь, в ню́же ідя́ста; і Той творя́шеся далеча́йше іти́.
29
And they constrained him, saying, Abide with us; for it is toward evening, and the day is far spent. And he went in to abide with them.
29
І ну́ждаста Єго́, глаго́люща: обля́зи с на́ма, я́ко к ве́черу єсть, і приклони́лся єсть день. І вни́де с ни́ма облещи́.
30
And it came to pass, when he had sat down with them to meat, he took the bread and blessed; and breaking it he gave to them.
30
І бисть я́ко возлеже́ с ни́ма, і приі́м хліб благослови́, і преломи́в дая́ше ї́ма;
31
And their eyes were opened, and they knew him; and he vanished out of their sight.
31
о́німа же отверзо́стіся о́чі, і позна́ста Єго́; і Той неви́дим бисть ї́ма.
32
And they said one to another, Was not our heart burning within us, while he spake to us in the way, and while he opened to us the scriptures?
32
І реко́ста к себі́: не се́рдце ли на́ю горя́ бі в на́ю, єгда́ глаго́лаше на́ма на путі́ і єгда́ ска́зоваше на́ма Писа́нія?
33
And they rose up that very hour, and returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and them that were with them,
33
І воста́вша в той час, возврати́стася во Ієрусали́м, і обріто́ста совоку́пленних єдинона́десяте і і́же бя́ху с ни́ми,
34
saying, The Lord is risen indeed, and hath appeared to Simon.
34
глаго́лющих, я́ко воі́стину воста́ Госпо́дь і яви́ся Си́мону.
35
And they rehearsed the things that happened in the way, and how he was known of them in the breaking of the bread.
35
І та пові́даста, я́же би́ша на путі́, і я́ко позна́ся ї́ма в преломле́нії хлі́ба.
36
And as they spake these things, Jesus himself stood in the midst of them, and saith unto them, Peace be unto you.
36
(Зач. 114) Сія́ же їм глаго́лющим, (і) Сам Ісу́с ста посреді́ їх, і глаго́ла їм: мир вам.
37
But they were terrified and affrighted, and supposed that they beheld a spirit.
37
Убоя́вшеся же і пристра́шні би́вше, мня́ху дух ви́діти;
38
And he said unto them, Why are ye troubled? and wherefore do questionings arise in your hearts?
38
і рече́ їм: что смуще́ні єсте́? І почто́ помишле́нія вхо́дять в сердця́ ва́ша?
39
See my hands and my feet, that it is I myself: handle me, and see; for a spirit hath not flesh and bones, as ye behold me having.
39
Ви́діте ру́ці Мої́ і но́зі Мої́, я́ко Сам Аз єсьм; осяжі́те М'я і ви́діте; я́ко дух пло́ті і ко́сти не і́мать, я́коже Мене́ ви́дите іму́ща.
40
And when he had said this, he showed them his hands and his feet.
40
І сіє́ рек, показа́ їм ру́ці і но́зі.
41
And while they still disbelieved for joy, and wondered, he said unto them, Have ye here anything to eat?
41
Єще́ же неві́рующим їм от ра́дости і чудя́щимся, рече́ їм: і́мате ли что сні́дно зді?
42
And they gave him a piece of a broiled fish, and of a honeycomb.
42
Они́ же да́ша Єму́ ри́би пече́ни часть і от пчел сот.
43
And he took them, and ate before them.
43
І взем пред ни́ми яде́,
44
And he said unto them, These are the words which I spake unto you, while I was yet with you, that all things must needs be fulfilled, which are written in the law of Moses, and the prophets, and the psalms, concerning me.
44
рече́ же їм: сія́ суть словеса́, я́же глаго́лах к вам єще́ сий с ва́ми, я́ко подоба́єть сконча́тися всім напи́санним в зако́ні Моїсе́йові, і проро́ціх, і псалмі́х о Мні.
45
Then opened he their mind, that they might understand the scriptures;
45
Тогда́ отве́рзе їм ум разумі́ти Писа́нія
46
and he said unto them, Thus it is written, and thus it behooved the Christ to suffer, and rise again from the dead the third day;
46
і рече́ їм, я́ко та́ко пи́сано єсть, і та́ко подоба́ше пострада́ти Христу́ і воскре́снути от ме́ртвих в тре́тій день,
47
and that repentance and remission of sins should be preached in his name unto all the nations, beginning from Jerusalem.
47
і пропові́датися во і́м'я Єго́ покая́нію і отпуще́нію гріхо́в во всіх язи́ціх, наче́нше от Ієрусали́ма;
48
And ye are witnesses of these things.
48
ви же єсте́ свиді́теліє сим;
49
And behold, I send the promise of my Father upon you: but tarry ye in the city of Jerusalem, until ye be clothed with power from on high.
49
і се, Аз послю́ обітова́ніє Отця́ Моєго́ на ви; ви же сіді́те во гра́ді Ієрусали́мсті, до́ндеже облече́теся си́лою сви́ше.
50
And he led them out as far as to Bethany: and he lifted up his hands, and blessed them.
50
Ізве́д же їх вон до Вифа́нії і воздви́г ру́ці Свої́, [і] благослови́ їх.
51
And it came to pass, while he blessed them, he parted from them, and was carried up into heaven.
51
І бисть єгда́ благословля́ше їх, отступи́ от них і возноша́шеся на не́бо.
52
And they worshiped him, and returned to Jerusalem with great joy:
52
І ті́ї поклони́шася Єму́ і возврати́шася во Ієрусали́м с ра́достію вели́кою;
53
and were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.
53
і бя́ху ви́ну в це́ркві, хва́ляще і благослов'я́ще Бо́га. Амі́нь.