¹

My son, attend to my wisdom, and apply thine ear to my words;

¹

Сину мій! дослухайся до мудрости моєї, і прихили вухо твоє до розуму мого,

²

that thou mayest keep good understanding, and the discretion of my lips gives thee a charge. Give no heed to a worthless woman;

²

щоб дотриматися розсудливости, і щоб вуста твої зберегли знання. [Не слухай улесливої жінки;]

³

for honey drops from the lips of a harlot, who for a season pleases thy palate:

³

тому що мед виливають вуста чужої дружини, і м’якша за єлей мова її;

⁴

but afterwards thou wilt find her more bitter than gall, and sharper than a two-edged sword.

⁴

але наслідки від неї гіркі, як полинь, гострі, як меч двогострий;

⁵

For the feet of folly lead those who deal with her down to the grave with death; and her steps are not established.

⁵

ноги її сходять до смерти, стопи її досягають пекла.

⁶

For she goes not upon the paths of life; but her ways are slippery, and not easily known.

⁶

Якби ти захотів осягнути стежку життя її, то путі її непостійні, і ти не узнаєш їх.

⁷

Now then, my son, hear me, and make not my words of none effect.

⁷

Отже, діти, слухайте мене і не відступайте від слів уст моїх.

⁸

Remove thy way far from her; draw not near to the doors of her house:

⁸

Тримай далі від неї путь твою і не підходь близько до дверей дому її,

⁹

lest thou give away thy life to others, and thy substance to the merciless:

⁹

щоб здоров’я твого не віддати іншим і років твоїх мучителеві;

¹⁰

lest strangers be filled with thy strength, and thy labours come into the houses of strangers;

¹⁰

щоб не насичувалися силою твоєю чужі, і труди твої не були для чужого дому.

¹¹

and thou repent at last, when the flesh of thy body is consumed,

¹¹

І ти будеш стогнати після, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, —

¹²

and thou shalt say, How have I hated instruction, and my heart avoided reproofs!

¹²

і скажеш: «навіщо я ненавидів наставляння, і серце моє зневажало викривання,

¹³

I heard not the voice of him that instructed me, and taught me, neither did I apply mine ear.

¹³

і я не слухав голоси вчителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх:

¹⁴

I was almost in all evil in the midst of the congregation and assembly.

¹⁴

ледь не впав я у всяке зло серед зібрання і суспільства!»

¹⁵

Drink waters out of thine own vessels, and out of thine own springing wells.

¹⁵

Пий воду з твоєї водойми і ту, яка тече з твого колодязя.

¹⁶

Let not waters out of thy fountain be spilt by thee, but let thy waters go into thy streets.

¹⁶

Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки вод — по площах;

¹⁷

Let them be only thine own, and let no stranger partake with thee.

¹⁷

нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужим з тобою.

¹⁸

Let thy fountain of water be truly thine own; and rejoice with the wife of thy youth.

¹⁸

Джерело твоє нехай буде благословенним; і утішайся дружиною юности твоєї,

¹⁹

Let thy loving hart and thy graceful colt company with thee, and let her be considered thine own, and be with thee at all times; for ravished with her love thou shalt be greatly increased.

¹⁹

улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно.

²⁰

Be not intimate with a strange woman, neither fold thyself in the arms of a woman not thine own.

²⁰

І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої?

²¹

For the ways of a man are before the eyes of God, and he looks on all his paths.

²¹

Бо перед очима Господа путі людини, і Він вимірює всі стежки її.

²²

Iniquities ensnare a man, and every one is bound in the chains of his own sins.

²²

Беззаконного уловлюють власні беззаконня його, і в кайданах гріха свого він утримується:

²³

Such a man dies with the uninstructed; and he is cast forth from the abundance of his own substance, and has perished through folly.

²³

він помирає без наставляння, і від великого безумства свого губиться.