Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ο δὲ Κύριος ἀπέστησε τὸν ὕπνον ἀπὸ τοῦ βασιλέως τὴν νύκτα ἐκείνην, καὶ εἶπε τῷ διακόνῳ αὐτοῦ εἰσφέρειν γράμματα μνημόσυνα τῶν ἡμερῶν ἀναγινώσκειν αὐτῷ.
1
ГDь же tS со2нъ t царS въ нощи2 џнэй. И# повелЁ рабY своемY принести2 кни6ги п†мzтныz днjй прочитaти є3мY:
2
εὗρε δὲ τὰ γράμματα τὰ γραφέντα περὶ Μαρδοχαίου, ὡς ἀπήγγειλε τῷ βασιλεῖ περὶ τῶν δύο εὐνούχων τοῦ βασιλέως ἐν τῷ φυλάσσειν αὐτοὺς καὶ ζητῆσαι ἐπιβαλεῖν τὰς χεῖρας ᾿Αρταξέρξῃ.
2
и3 њбрёте пис†ніz напи6саннаz њ мардохeи, кaкw повёда царю2 њ двою2 є3vн{ху ц†рскую, внегдA стрещи2 и4ма, и3 ўмhслиста ўби1ти (царS) ґртаxeрxа.
3
εἶπε δὲ ὁ βασιλεύς· τίνα δόξαν ἢ χάριν ἐποιήσαμεν τῷ Μαρδοχαίῳ; καὶ εἶπαν οἱ διάκονοι τοῦ βασιλέως· οὐκ ἐποίησας αὐτῷ οὐδέν.
3
И# речE цaрь: кyю слaву и3ли2 благодaть сотвори1хомъ мардохeю; И# рек0ша џтроцы царє1вы: ничт0же сотвори1лъ є3си2 є3мY;
4
ἐν δὲ τῷ πυνθάνεσθαι τὸν βασιλέα περὶ τῆς εὐνοίας Μαρδοχαίου, ἰδοὺ ᾿Αμὰν ἐν τῇ αὐλῇ. εἶπε δὲ ὁ βασιλεύς· τίς ἐν τῇ αὐλῇ; ὁ δὲ ᾿Αμὰν εἰσῆλθεν εἰπεῖν τῷ βασιλεῖ κρεμάσαι τὸν Μαρδοχαῖον ἐπὶ τῷ ξύλῳ, ᾧ ἡτοίμασε.
4
Вопрошaющу же царю2 њ благодэsніи мардохeовэ, сE, ґмaнъ пріи1де во дв0ръ, и3 речE цaрь: кто2 є4сть во дворЁ; Ґмaнъ же пріи1де рещи2 царeви, да повёситъ мардохeа на дрeвэ, є4же ўгот0ва.
5
καὶ εἶπαν οἱ διάκονοι τοῦ βασιλέως· ἰδοὺ ᾿Αμὰν ἕστηκεν ἐν τῇ αὐλῇ. καὶ εἶπεν ὁ βασιλεύς· καλέσατε αὐτόν.
5
И# рек0ша џтроцы царє1вы: сE, ґмaнъ стои1тъ во дворЁ. И# речE цaрь: призови1те є3го2.
6
εἶπε δὲ ὁ βασιλεὺς τῷ ᾿Αμάν· τί ποιήσω τῷ ἀνθρώπῳ, ὃν ἐγὼ θέλω δοξάσαι; εἶπε δὲ ἐν ἑαυτῷ ᾿Αμάν· τίνα θέλει ὁ βασιλεὺς δοξάσαι εἰ μὴ ἐμέ;
6
И# речE цaрь ґмaну: что2 сотворю2 мyжу, є3г0же ѓзъ хощY прослaвити; речe же въ себЁ ґмaнъ: кого2 х0щетъ цaрь прослaвити, рaзвэ менє2;
7
εἶπε δὲ πρὸς τὸν βασιλέα· ἄνθρωπον, ὃν ὁ βασιλεὺς θέλει δοξάσαι,
7
Речe же царю2: мyжа, є3г0же х0щетъ цaрь прослaвити,
8
ἐνεγκάτωσαν οἱ παῖδες τοῦ βασιλέως στολὴν βυσσίνην, ἣν ὁ βασιλεὺς περιβάλλεται, καὶ ἵππον ἐφ᾿ ὃν ὁ βασιλεὺς ἐπιβαίνει,
8
да принесyтъ џтроцы царє1вы nдeжду вmсс0нную, є4юже цaрь њблачaетсz, и3 конS, на нeмже цaрь э4здитъ,
9
καὶ δότω ἑνὶ τῶν φίλων τοῦ βασιλέως τῶν ἐνδόξων καὶ στολισάτω τὸν ἄνθρωπον, ὃν ὁ βασιλεὺς ἀγαπᾷ, καὶ ἀναβιβασάτω αὐτὸν ἐπὶ τὸν ἵππον καὶ κηρυσσέτω διὰ τῆς πλατείας τῆς πόλεως λέγων· οὕτως ἔσται παντὶ ἀνθρώπῳ, ὃν ὁ βασιλεὺς δοξάζει.
9
и3 да дaстсz є3ди1ному t другHвъ царeвыхъ слaвныхъ, и3 да њблечeтъ мyжа, є3г0же цaрь лю1битъ, и3 да посaдитъ є3го2 на конS и3 проповёсть на ќлицахъ грaда, глаг0лz: тaкw бyдетъ всsкому человёку, є3г0же цaрь прослaвитъ.
10
εἶπε δὲ ὁ βασιλεὺς τῷ ᾿Αμάν· καλῶς ἐλάλησας. οὕτως ποίησον τῷ Μαρδοχαίῳ τῷ ᾿Ιουδαίῳ τῷ θεραπεύοντι ἐν τῇ αὐλῇ, καὶ μὴ παραπεσάτω σου λόγος, ὧν ἐλάλησας.
10
И# речE цaрь ґмaну: д0брэ рeклъ є3си2: тaкw сотвори2 мардохeю їудeанину, ўг0днw служaщему во дворЁ (нaшемъ), и3 да не и3змэни1тсz сл0во твоE t си1хъ, ±же рeклъ є3си2.
11
ἔλαβε δὲ ᾿Αμὰν τὴν στολὴν καὶ τὸν ἵππον, καὶ ἐστόλισε τὸν Μαρδοχαῖον, καὶ ἀνεβίβασεν αὐτὸν ἐπὶ τὸν ἵππον καὶ διῆλθε διὰ τῆς πλατείας τῆς πόλεως καὶ ἐκήρυσσε λέγων· οὕτως ἔσται παντὶ ἀνθρώπῳ, ὃν ὁ βασιλεὺς θέλει δοξάσαι.
11
И# взS ґмaнъ nдeжду и3 конS, и3 њблечE мардохeа, и3 возведE є3го2 на коиS, и3 пр0йде по ќлицамъ грaда, и3 проповёдаше (пред8 ни1мъ), глаг0лz: си1це бyдетъ всsкому человёку, є3г0же х0щетъ цaр прослaвити.
12
ἐπέστρεψε δὲ ὁ Μαρδοχαῖος εἰς τὴν αὐλήν. ᾿Αμὰν δὲ ὑπέστρεψεν εἰς τὰ ἴδια λυπούμενος κατὰ κεφαλῆς.
12
И# возврати1сz мардохeи во дв0ръ (царeвъ): ґмaнъ же и4де въ д0мъ св0й скорбS преклони1въ главY.
13
καὶ διηγήσατο ᾿Αμὰν τὰ συμβεβηκότα αὐτῷ Ζωσάρᾳ τῇ γυναικὶ αὐτοῦ καὶ τοῖς φίλοις, καὶ εἶπαν πρὸς αὐτὸν οἱ φίλοι καὶ ἡ γυνή· εἰ ἐκ γένους ᾿Ιουδαίων Μαρδοχαῖος, ἦρξαι ταπεινοῦσθαι ἐνώπιον αὐτοῦ, πεσὼν πεσῇ καὶ οὐ μὴ δύνῃ αὐτὸν ἀμύνασθαι, ὅτι Θεὸς ζῶν μετ᾿ αὐτοῦ.
13
И# сказA ґмaнъ случи6вшаzсz є3мY зwсaрэ женЁ своeй и3 другHмъ свои6мъ. И# рёша є3мY дрyзіе є3гw2 и3 женA: ѓще t плeмене їудейскагw мардохeй, нaчалъ є3си2 смирsтисz пред8 ни1мъ, пaдаz падeши, и3 не возм0жеши є3мY tмсти1ти, ћкw бGъ живhй є4сть съ ни1мъ.
14
ἔτι αὐτῶν λαλούντων, παραγίνονται οἱ εὐνοῦχοι ἐπισπεύδοντες τὸν ᾿Αμὰν ἐπὶ τὸν πότον, ὃν ἡτοίμασεν ᾿Εσθήρ.
14
И# є3щE глаг0лющымъ и5мъ, пріид0ша є3vнyси, спёшнw зовyще ґмaна на пи1ръ, є3г0же ўгот0ва є3сfи1рь.