Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
ΚΑΙ ἐγένετο λόγος Κυρίου πρός με λέγων·
1
И бы́сть сло́во Госпо́дне ко мнѣ́ глаго́ля:
2
υἱὲ ἀνθρώπου, τί ὑμῖν ἡ παραβολὴ αὕτη ἐν τοῖς υἱοῖς ᾿Ισραὴλ λέγοντες· οἱ πατέρες ἔφαγον ὄμφακα καὶ οἱ ὀδόντες τῶν τέκνων ἐγομφίασαν;
2
сы́не человѣ́чь, что́ ва́мъ при́тча сія́ на земли́ Ізра́илевѣ, глаго́лющымъ: отцы́ ядо́ша те́рпкоє, а зубо́мъ ча́дъ и́хъ оско́мины бы́ша?
3
ζῶ ἐγώ, λέγει Κύριος, ἐὰν γένηται ἔτι λεγομένη ἡ παραβολὴ αὕτη ἐν τῷ ᾿Ισραήλ·
3
Живу́ а́зъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, а́ще бу́детъ єще́ глаго́лема при́тча сія́ во Ізра́или.
4
ὅτι πᾶσαι αἱ ψυχαὶ ἐμαί εἰσιν, ὃν τρόπον ἡ ψυχὴ τοῦ πατρός, οὕτως καὶ ἡ ψυχὴ τοῦ υἱοῦ, ἐμαί εἰσιν· ἡ ψυχὴ ἡ ἁμαρτάνουσα, αὕτη ἀποθανεῖται. -
4
Я́ко вся́ ду́шы моя́ су́ть, я́коже душа́ о́тча, та́ко и душа́ сыно́вня, моя́ су́ть: душа́, я́же согрѣши́тъ, та́ у́мретъ, и зоба́вшаго па́родки зу́бы оско́минны бу́дутъ.
5
῾Ο δὲ ἄνθρωπος ὃς ἔσται δίκαιος, ὁ ποιῶν κρίμα καὶ δικαιοσύνην,
5
Человѣ́къ же, и́же є́сть пра́веденъ, творя́й су́дъ и пра́вду,
6
ἐπὶ τῶν ὀρέων οὐ φάγεται καὶ τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ οὐ μὴ ἐπάρῃ πρὸς τὰ ἐνθυμήματα οἴκου ᾿Ισραὴλ καὶ τὴν γυναῖκα τοῦ πλησίον αὐτοῦ οὐ μὴ μιάνῃ καὶ πρὸς γυναῖκα ἐν ἀφέδρῳ οὖσαν οὐ προσεγγιεῖ
6
на гора́хъ не снѣ́сть и оче́съ свои́хъ не воздви́гнетъ на кумі́ры до́му Ізра́илева, и жены́ бли́жняго своєго́ не оскверна́витъ и къ женѣ́ въ мѣ́сячныхъ су́щей не прибли́жится,
7
καὶ ἄνθρωπον οὐ μὴ καταδυναστεύσῃ, ἐνεχυρασμὸν ὀφείλοντος ἀποδώσει καὶ ἅρπαγμα οὐχ ἁρπᾶται, τὸν ἄρτον αὐτοῦ τῷ πεινῶντι δώσει καὶ γυμνὸν περιβαλεῖ
7
и человѣ́ку не наси́льствуєтъ, зало́гъ должнику́ отда́стъ и хище́ніємъ не восхи́титъ, хлѣ́бъ сво́й а́лчному да́стъ и нага́го облече́тъ въ ри́зу,
8
καὶ τὸ ἀργύριον αὐτοῦ ἐπὶ τόκῳ οὐ δώσει καὶ πλεονασμὸν οὐ λήψεται καὶ ἐξ ἀδικίας ἀποστρέψει τὴν χεῖρα αὐτοῦ, κρίμα δίκαιον ποιήσει ἀνὰ μέσον ἀνδρὸς καὶ ἀνὰ μέσον τοῦ πλησίον αὐτοῦ
8
и сребра́ своєго́ въ ли́хву не да́стъ и прибы́тка не во́зметъ, и от непра́вды отврати́тъ ру́ку свою́ и су́дъ сотвори́тъ между́ му́жемъ и бли́жнимъ свои́мъ,
9
καὶ τοῖς προστάγμασί μου πεπόρευται καὶ τὰ δικαιώματά μου πεφύλακται τοῦ ποιῆσαι αὐτά· δίκαιος οὗτός ἐστι, ζωῇ ζήσεται, λέγει Κύριος. -
9
и въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́лъ и оправда́нія моя́ снабдѣ́лъ, є́же твори́ти та́: пра́веденъ се́й є́сть, жи́знію жи́ти и́мать, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь.
10
Καὶ ἐὰν γεννήσῃ υἱὸν λοιμὸν ἐκχέοντα αἷμα καὶ ποιοῦντα ἁμαρτήματα,
10
И а́ще роди́тъ сы́на губи́теля, пролива́ющаго кро́вь и творя́ща грѣхи́,
11
ἐν τῇ ὁδῷ τοῦ πατρὸς αὐτοῦ τοῦ δικαίου οὐκ ἐπορεύθη, ἀλλὰ καὶ ἐπὶ τῶν ὀρέων ἔφαγε καὶ τὴν γυναῖκα τοῦ πλησίον αὐτοῦ ἐμίανε
11
въ пу́ть отца́ своєго́ пра́веднаго не ходи́лъ, но и на гора́хъ пожре́, и жену́ бли́жняго своєго́ оскверна́вилъ,
12
καὶ πτωχὸν καὶ πένητα κατεδυνάστευσε καὶ ἅρπαγμα ἥρπασε καὶ ἐνεχυρασμὸν οὐκ ἀπέδωκε καὶ εἰς τὰ εἴδωλα ἔθετο τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ, ἀνομίαν πεποίηκε,
12
и убо́гаго и ни́щаго преоби́дѣ, и хище́ніємъ восхи́тилъ и зало́га не отда́лъ, и къ кумі́ромъ положи́ о́чи свои́, беззако́нія сотвори́,
13
μετὰ τόκου ἔδωκε καὶ πλεονασμὸν ἔλαβεν, οὗτος ζωῇ οὐ ζήσεται, πάσας τὰς ἀνομίας ταύτας ἐποίησε, θανάτῳ θανατωθήσεται, τὸ αἷμα αὐτοῦ ἐπ᾿ αὐτὸν ἔσται. -
13
съ ли́хвою даде́ и съ примноже́ніємъ прія́лъ, се́й жи́знію не поживе́тъ: вся́ сія́ беззако́нія сотвори́, сме́ртію у́мретъ, кро́вь єго́ на не́мъ бу́детъ.
14
᾿Εὰν δὲ γεννήσῃ υἱόν, καὶ ἴδῃ πάσας τὰς ἁμαρτίας τοῦ πατρὸς αὐτοῦ, ἃς ἐποίησε, καὶ φοβηθῇ καὶ μὴ ποιήσῃ κατ᾿ αὐτάς,
14
А́ще же роди́тъ сы́на, о́нъ же уви́дитъ вся́ грѣхи́ отца́ своєго́, я́же сотвори́лъ є́сть, и убои́тся и не сотвори́тъ по ни́мъ,
15
ἐπὶ τῶν ὀρέων οὐ βέβρωκε καὶ τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ οὐκ ἔθετο εἰς τὰ ἐνθυμήματα οἴκου ᾿Ισραὴλ καὶ τὴν γυναῖκα τοῦ πλησίον αὐτοῦ οὐκ ἐμίανε
15
на гора́хъ не снѣ́сть и оче́съ свои́хъ не положи́тъ къ кумі́ромъ до́му Ізра́илева, и жены́ по́друга своєго́ не оскверна́витъ
16
καὶ ἄνθρωπον οὐ κατεδυνάστευσε καὶ ἐνεχυρασμὸν οὐκ ἐνεχύρασε καὶ ἅρπαγμα οὐχ ἥρπασε, τὸν ἄρτον αὐτοῦ τῷ πεινῶντι ἔδωκε καὶ γυμνὸν περιέβαλε,
16
и человѣ́ка не наси́льствуєтъ, и зало́га не удержи́тъ и хище́ніємъ не восхи́титъ, хлѣ́бъ сво́й а́лчному да́стъ и на́га одѣ́єтъ ри́зою,
17
καὶ ἀπὸ ἀδικίας ἀπέστρεψε τὴν χεῖρα αὐτοῦ, τόκον οὐδὲ πλεονασμὸν οὐκ ἔλαβε, δικαιοσύνην ἐποίησε καὶ ἐν τοῖς προστάγμασί μου ἐπορεύθη, οὐ τελευτήσει ἐν ἀδικίαις πατρὸς αὐτοῦ, ζωῇ ζήσεται.
17
и от непра́вды отврати́тъ ру́ку свою́, ли́хвы и примноже́нія не во́зметъ, пра́вду сотвори́тъ и въ за́повѣдехъ мои́хъ ходи́ти бу́детъ: не сконча́єтся въ непра́вдахъ отца́ своєго́, [но] жи́знь поживе́тъ.
18
ὁ δὲ πατὴρ αὐτοῦ ἐὰν θλίψει θλίψῃ καὶ ἁρπάσῃ ἅρπαγμα, ἐναντία ἐποίησεν ἐν μέσῳ τοῦ λαοῦ μου καὶ ἀποθανεῖται ἐν τῇ ἀδικίᾳ αὐτοῦ. -
18
Оте́цъ же єго́ а́ще ско́рбію оскорби́тъ и хище́ніємъ восхи́титъ, сопроти́вная сотвори́тъ посредѣ́ люді́й мои́хъ, и у́мретъ въ непра́вдахъ свои́хъ.
19
Καὶ ἐρεῖτε· τί ὅτι οὐκ ἔλαβε τὴν ἀδικίαν ὁ υἱὸς τοῦ πατρός; ὅτι ὁ υἱὸς δικαιοσύνην καὶ ἔλεος πεποίηκε, πάντα τὰ νόμιμά μου συνετήρησε καὶ ἐποίησεν αὐτά· ζωῇ ζήσεται.
19
И рече́те: что́ я́ко не взя́ сы́нъ непра́вды отца́ своєго́? Поне́же сы́нъ пра́вду и ми́лость сотвори́, вся́ зако́ны моя́ соблюде́ и сотвори́ я́, жи́знію поживе́тъ.
20
ἡ δὲ ψυχὴ ἡ ἁμαρτάνουσα ἀποθανεῖται· ὁ δὲ υἱὸς οὐ λήψεται τὴν ἀδικίαν τοῦ πατρός, οὐδὲ ὁ πατὴρ λήψεται τὴν ἀδικίαν τοῦ υἱοῦ· δικαιοσύνη δικαίου ἐπ᾿ αὐτὸν ἔσται, καὶ ἀνομία ἀνόμου ἐπ᾿ αὐτὸν ἔσται.
20
Душа́ же согрѣша́ющая, та́ у́мретъ: сы́нъ не во́зметъ непра́вды отца́ своєго́, и оте́цъ не во́зметъ непра́вды сы́на своєго́: пра́вда пра́веднаго на не́мъ бу́детъ, и беззако́ніє беззако́нника на не́мъ бу́детъ.
21
καὶ ὁ ἄνομος ἐὰν ἀποστρέψῃ ἐκ πασῶν τῶν ἀνομιῶν αὐτοῦ, ὧν ἐποίησε, καὶ φυλάξηται πάσας τὰς ἐντολάς μου καὶ ποιήσῃ δικαιοσύνην καὶ ἔλεος, ζωῇ ζήσεται καὶ οὐ μὴ ἀποθάνῃ.
21
И беззако́нникъ а́ще обрати́тся от всѣ́хъ беззако́ній свои́хъ, я́же сотвори́лъ, и сохрани́тъ вся́ за́повѣди моя́ и сотвори́тъ су́дъ и пра́вду и ми́лость, жи́знію поживе́тъ и не у́мретъ:
22
πάντα τὰ παραπτώματα αὐτοῦ, ὅσα ἐποίησεν, οὐ μνησθήσεται, ἐν τῇ δικαιοσύνῃ αὐτοῦ, ᾗ ἐποίησε, ζήσεται.
22
вся́ согрѣше́нія єго́, єли́ка сотвори́лъ, не помяну́тся єму́: но въ пра́вдѣ своє́й, ю́же сотвори́лъ, жи́въ бу́детъ.
23
μὴ θελήσει θελήσω τὸν θάνατον τοῦ ἀνόμου, λέγει Κύριος, ὡς τὸ ἀποστρέψαι αὐτὸν ἐκ τῆς ὁδοῦ τῆς πονηρᾶς καὶ ζῆν αὐτόν;
23
Єда́ хотѣ́ніємъ восхощу́ сме́рти грѣ́шника, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, а не є́же обрати́тися єму́ от пути́ зла́ и жи́ву бы́ти єму́?
24
ἐν δὲ τῷ ἀποστρέψαι δίκαιον ἐκ τῆς δικαιοσύνης αὐτοῦ καὶ ποιῆσαι ἀδικίαν κατὰ πάσας τὰς ἀνομίας, ἃς ἐποίησεν ὁ ἄνομος, πᾶσαι αἱ δικαιοσύναι αὐτοῦ, ἃς ἐποίησεν, οὐ μὴ μνησθῶσιν· ἐν τῷ παραπτώματι αὐτοῦ, ᾧ παρέπεσε, καὶ ἐν ταῖς ἁμαρτίαις αὐτοῦ, αἷς ἥμαρτεν, ἐν αὐταῖς ἀποθανεῖται.
24
И а́ще соврати́тся пра́ведникъ от пра́вды своєя́ и сотвори́тъ непра́вду по всѣ́мъ беззако́ніємъ, я́же сотвори́лъ беззако́нникъ, вся́ пра́вды єго́, я́же сотвори́лъ є́сть, не помяну́тся: въ преступле́ніи своє́мъ, и́мже преступи́, и во грѣсѣ́хъ свои́хъ, и́миже согрѣши́, въ ни́хъ у́мретъ.
25
καὶ εἴπατε· οὐ κατευθύνει ἡ ὁδὸς Κυρίου. ἀκούσατε δὴ πᾶς ὁ οἶκος ᾿Ισραήλ· μὴ ἡ ὁδός μου οὐ κατευθύνει; οὐχὶ ἡ ὁδὸς ὑμῶν οὐ κατευθύνει;
25
И реко́сте: не упра́вится пу́ть Госпо́день. Слы́шите у́бо, ве́сь до́мъ Ізра́илевъ, єда́ пу́ть мо́й не упра́вится? ва́шъ ли пу́ть у́бо упра́вится?
26
ἐν τῷ ἀποστρέψαι τὸν δίκαιον ἐκ τῆς δικαιοσύνης αὐτοῦ καὶ ποιήσει παράπτωμα καὶ ἀποθάνῃ, ἐν τῷ παραπτώματι, ᾧ ἐποίησεν, ἐν αὐτῷ ἀποθανεῖται.
26
Єгда́ соврати́тся пра́ведникъ от пра́вды своєя́ и сотвори́тъ грѣ́хъ, и у́мретъ въ преступле́ніи, є́же сотвори́лъ, въ то́мъ у́мретъ.
27
καὶ ἐν τῷ ἀποστρέψαι ἄνομον ἀπὸ τῆς ἀνομίας αὐτοῦ, ἧς ἐποίησε, καὶ ποιήσει κρίμα καὶ δικαιοσύνην, οὗτος τὴν ψυχὴν αὐτοῦ ἐφύλαξε
27
И єгда́ обрати́тся беззако́нникъ от беззако́нія своєго́, є́же сотвори́лъ, и сотвори́тъ су́дъ и пра́вду, то́й ду́шу свою́ снабдѣ́лъ є́сть:
28
καὶ ἀπέστρεψεν ἐκ πασῶν τῶν ἀσεβειῶν αὐτοῦ, ὧν ἐποίησε, ζωῇ ζήσεται, οὐ μὴ ἀποθάνῃ.
28
и ви́дѣ и обрати́ся от всѣ́хъ беззако́ній свои́хъ, я́же сотвори́, жи́знію поживе́тъ и не у́мретъ.
29
καὶ λέγουσιν ὁ οἶκος τοῦ ᾿Ισραήλ· οὐ κατορθοῖ ἡ ὁδὸς Κυρίου. μὴ ἡ ὁδός μου οὐ κατορθοῖ, οἶκος ᾿Ισραήλ; οὐχὶ ἡ ὁδὸς ὑμῶν οὐ κατορθοῖ;
29
И глаго́летъ до́мъ Ізра́илевъ: упра́вится пу́ть Госпо́день. Єда́ пу́ть мо́й не управля́єтся? о, до́ме Ізра́илевъ, у́бо ва́шъ ли пу́ть управля́єтся?
30
ἕκαστον κατὰ τὴν ὁδὸν αὐτοῦ κρινῶ ὑμᾶς, οἶκος ᾿Ισραήλ, λέγει Κύριος. ἐπιστράφητε καὶ ἀποστρέψατε ἐκ πασῶν τῶν ἀσεβειῶν ὑμῶν, καὶ οὐκ ἔσονται ὑμῖν εἰς κόλασιν ἀδικίας.
30
[Сего́ ра́ди] кому́ждо по пути́ єго́ сужду́ ва́мъ, до́ме Ізра́илевъ, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: обрати́теся и отве́ржитеся от всѣ́хъ нече́стій ва́шихъ, и не бу́дутъ ва́мъ непра́вды въ муче́ніє:
31
ἀπορρίψατε ἀφ᾿ ἑαυτῶν πάσας τὰς ἀσεβείας ὑμῶν, ἃς ἠσεβήσατε εἰς ἐμὲ καὶ ποιήσατε ἑαυτοῖς καρδίαν καινὴν καὶ πνεῦμα καινόν· καὶ ἱνατί ἀποθνήσκετε, οἶκος ᾿Ισραήλ;
31
отве́ржите от себе́ вся́ нече́стія ва́ша, и́миже нече́ствовасте ко мнѣ́, и сотвори́те себѣ́ се́рдце но́во и ду́хъ но́въ, и сотвори́те вся́ за́повѣди моя́: и вску́ю умира́єте, до́ме Ізра́илевъ? глаго́летъ Госпо́дь.
32
διότι οὐ θέλω τὸν θάνατον τοῦ ἀποθνήσκοντος, λέγει Κύριος.
32
Поне́же не хощу́ сме́рти грѣ́шника умира́ющаго, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь, но є́же обрати́тися єму́ от пути́ своєго́ и жи́ти души́ єго́, глаго́летъ Адонаі́ Госпо́дь: обрати́теся у́бо, и жи́ви бу́дете.