Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
ΙΔΩΝ δὲ ᾿Ιακὼβ ὅτι ἐστὶ πρᾶσις ἐν Αἰγύπτῳ, εἶπε τοῖς υἱοῖς αὐτοῦ· ἱνατί ραθυμεῖτε;
1
Ви́дѣвъ же Іа́ковъ, я́ко ку́пля є́сть [пшени́цы] во Єги́птѣ, рече́ сыно́мъ свои́мъ: почто́ не радите́?
2
ἰδοὺ ἀκήκοα ὅτι ἐστὶ σῖτος ἐν Αἰγύπτῳ· κατάβητε ἐκεῖ καὶ πρίασθε ἡμῖν μικρὰ βρώματα, ἵνα ζήσωμεν καὶ μὴ ἀποθάνωμεν.
2
Се́, слы́шахъ, я́ко є́сть пшени́ца во Єги́птѣ: иди́те та́мо и купи́те на́мъ ма́ло пи́щи, да жи́ви бу́демъ и не у́мремъ.
3
κατέβησαν δὲ οἱ ἀδελφοὶ ᾿Ιωσὴφ οἱ δέκα πρίασθαι σῖτον ἐξ Αἰγύπτου·
3
Идо́ша же бра́тія Іо́сифовы де́сять купи́ти пшени́цы во Єги́петъ.
4
τὸν δὲ Βενιαμὶν τὸν ἀδελφὸν ᾿Ιωσὴφ οὐκ ἀπέστειλε μετὰ τῶν ἀδελφῶν αὐτοῦ, εἶπε γάρ· μή ποτε συμβῇ αὐτῷ μαλακία.
4
Веніамі́на же, бра́та Іо́сифова, не отпусти́ съ бра́тією єго́, рече́ бо: да не когда́ случи́тся [на пути́] єму́ зло́.
5
῏Ηλθον δὲ οἱ υἱοὶ ᾿Ισραὴλ ἀγοράζειν μετὰ τῶν ἐρχομένων· ἦν γὰρ ὁ λιμὸς ἐν γῇ Χαναάν.
5
Пріидо́ша же сы́нове Ізра́илевы купи́ти съ приходя́щими: бя́ше бо гла́дъ въ земли́ Ханаа́нстѣй.
6
᾿Ιωσὴφ δὲ ἦν ὁ ἄρχων τῆς γῆς, οὗτος ἐπώλει παντὶ τῷ λαῷ τῆς γῆς· ἐλθόντες δὲ οἱ ἀδελφοὶ ᾿Ιωσὴφ προσεκύνησαν αὐτῷ ἐπὶ πρόσωπον ἐπὶ τὴν γῆν.
6
Іо́сифъ же бя́ше кня́зь земли́: се́й продая́ше всѣ́мъ лю́демъ земли́ [тоя́]. Прише́дше же бра́тія Іо́сифовы, поклони́шася єму́ лице́мъ до земли́.
7
ἰδὼν δὲ ᾿Ιωσὴφ τούς ἀδελφοὺς αὐτοῦ ἐπέγνω καὶ ἠλλοτριοῦτο ἀπ᾿ αὐτῶν καὶ ἐλάλησεν αὐτοῖς σκληρὰ καὶ εἶπεν αὐτοῖς· πόθεν ἥκατε; οἱ δὲ εἶπον· ἐκ γῆς Χαναὰν ἀγοράσαι βρώματα.
7
Ви́дѣвъ же Іо́сифъ бра́тію свою́, позна́: и отчужда́шеся и́хъ, и глаго́лаше и́мъ же́стоко, и рече́ и́мъ: отку́ду пріидо́сте? Они́ же рѣ́ша: от земли́ Ханаа́нскія купи́ти пи́щи.
8
ἐπέγνω δὲ ᾿Ιωσὴφ τοὺς ἀδελφοὺς αὐτοῦ, αὐτοὶ δὲ οὐκ ἐπέγνωσαν αὐτόν.
8
Позна́ же Іо́сифъ бра́тію свою́: они́ же не позна́ша єго́.
9
καὶ ἐμνήσθη ᾿Ιωσὴφ τῶν ἐνυπνίων αὐτοῦ, ὧν εἶδεν αὐτός, καὶ εἶπεν αὐτοῖς· κατάσκοποί ἐστε, κατανοῆσαι τὰ ἴχνη τῆς χώρας ἥκατε.
9
И помяну́ Іо́сифъ сны́ своя́, я́же ви́дѣ о́нъ: и рече́ и́мъ: согляда́таи єсте́, согля́дати путі́й страны́ [сея́] пріидо́сте.
10
οἱ δὲ εἶπαν· οὐχί, κύριε, οἱ παῖδές σου ἤλθομεν πρίασθαι βρώματα·
10
Они́ же рѣ́ша: ни́, господи́не, раби́ твои́ пріидо́хомъ купи́ти пи́щи:
11
πάντες ἐσμὲν υἱοὶ ἑνὸς ἀνθρώπου· εἰρηνικοί ἐσμεν, οὐκ εἰσὶν οἱ παῖδές σου κατάσκοποι.
11
вси́ єсмы́ сы́нове єди́наго человѣ́ка: ми́рницы єсмы́, не су́ть раби́ твои́ согляда́таи.
12
εἶπε δὲ αὐτοῖς· οὐχί, ἀλλὰ τὰ ἴχνη τῆς γῆς ἤλθετε ἰδεῖν.
12
Рече́ же и́мъ: ни́, но пути́ земли́ [сея́] пріидо́сте согля́дати.
13
οἱ δὲ εἶπαν· δώδεκά ἐσμεν οἱ παῖδες σου ἀδελφοὶ ἐν γῇ Χαναάν, καὶ ἰδοὺ ὁ νεώτερος μετὰ τοῦ πατρὸς ἡμῶν σήμερον, ὁ δὲ ἕτερος οὐχ ὑπάρχει.
13
Они́ же рѣ́ша: двана́десять єсмы́ бра́тія раби́ твои́ въ земли́ Ханаа́ни: и се́, ме́ншій [от на́съ] со отце́мъ на́шимъ дне́сь, а друга́го нѣ́сть.
14
εἶπε δὲ αὐτοῖς ᾿Ιωσήφ· τοῦτό ἐστιν ὃ εἴρηκα ὑμῖν λέγων, ὅτι κατάσκοποί ἐστε·
14
Рече́ же и́мъ Іо́сифъ: сіє́ є́сть, є́же реко́хъ ва́мъ, глаго́ля, я́ко согляда́таи єсте́:
15
ἐν τούτῳ φανεῖσθε· νὴ τὴν ὑγίειαν Φαραώ, οὐ μὴ ἐξέλθητε ἐντεῦθεν, ἐὰν μὴ ὁ ἀδελφὸς ὑμῶν ὁ νεώτερος ἔλθῃ ὧδε.
15
въ се́мъ явите́ся: та́ко ми́ здра́вія фарао́ня, не изы́дете отсю́ду, а́ще бра́тъ ва́шъ ме́ншій не пріи́детъ сѣ́мо:
16
ἀποστείλατε ἐξ ὑμῶν ἕνα καὶ λάβετε τὸν ἀδελφὸν ὑμῶν, ὑμεῖς δὲ ἀπάχθητε ἕως τοῦ φανερὰ γενέσθαι τὰ ρήματα ὑμῶν, εἰ ἀληθεύετε ἢ οὔ· εἰ δὲ μή, νὴ τὴν ὑγίειαν Φαραώ, ἦ μὴν κατάσκοποί ἐστε.
16
посли́те от себе́ єди́наго, и возми́те бра́та ва́шего: вы́ же держи́ми бу́дите, до́ндеже я́вѣ бу́дутъ словеса́ ва́ша, а́ще и́стинствуєте, или́ ни́: а́ще же ни́, та́ко ми́ здра́вія фарао́ня, вои́стинну согляда́таи єсте́.
17
καὶ ἔθετο αὐτοὺς ἐν φυλακῇ ἡμέρας τρεῖς.
17
И даде́ я́ подъ стра́жу на три́ дни́.
18
Εἶπε δὲ αὐτοῖς τῇ ἡμέρᾳ τῇ τρίτῃ· τοῦτο ποιήσατε καὶ ζήσεσθε, τὸν Θεὸν γὰρ ἐγὼ φοβοῦμαι·
18
Рече́ же и́мъ въ де́нь тре́тій: сіє́ сотвори́те, и жи́ви бу́дете: Бо́га бо а́зъ бою́ся:
19
εἰ εἰρηνικοί ἐστε, ἀδελφὸς ὑμῶν κατασχεθήτω εἷς ἐν τῇ φυλακῇ, αὐτοὶ δὲ βαδίσατε καὶ ἀπαγάγετε τὸν ἀγορασμὸν τῆς σιτοδοσίας ὑμῶν,
19
а́ще ми́рницы єсте́, бра́тъ ва́шъ да уде́ржится єди́нъ подъ стра́жею: са́ми же иди́те и отвези́те ку́пленую пшени́цу ва́шу,
20
καὶ τὸν ἀδελφὸν ὑμῶν τὸν νεώτερον ἀγάγετε πρός με, καὶ πιστευθήσονται τὰ ρήματα ὑμῶν· εἰ δὲ μή, ἀποθανεῖσθε. ἐποίησαν δὲ οὕτως.
20
и бра́та ва́шего ме́ншаго приведи́те ко мнѣ́, и вѣ́рна бу́дутъ словеса́ ва́ша: а́ще же ни́, у́мрете. И сотвори́ша та́ко.
21
καὶ εἶπεν ἕκαστος πρὸς τὸν ἀδελφὸν αὐτοῦ· ναί, ἐν ἁμαρτίαις γάρ ἐσμεν περὶ τοῦ ἀδελφοῦ ἡμῶν, ὅτι ὑπερείδομεν τὴν θλῖψιν τῆς ψυχῆς αὐτοῦ, ὅτε κατεδέετο ἡμῶν, καὶ οὐκ εἰσηκούσαμεν αὐτοῦ· καὶ ἕνεκεν τούτου ἐπῆλθεν ἐφ᾿ ἡμᾶς ἡ θλῖψις αὕτη.
21
И рече́ кі́йждо къ бра́ту своєму́: є́й, во грѣсѣ́хъ бо єсмы́ бра́та ра́ди на́шего, я́ко презрѣ́хомъ скорбѣ́ніє души́ єго́, єгда́ моля́шеся на́мъ, и не послу́шахомъ єго́: и сего́ ра́ди пріи́де на ны́ скорбѣ́ніє сіє́.
22
ἀποκριθεὶς δὲ Ρουβὴν εἶπεν αὐτοῖς· οὐκ ἐλάλησα ὑμῖν λέγων, μὴ ἀδικήσητε τὸ παιδάριον; καὶ οὐκ ἠκούσατέ μου; καὶ ἰδοὺ τὸ αἷμα αὐτοῦ ἐκζητεῖται.
22
Отвѣща́въ же Руви́мъ, рече́ и́мъ: не рѣ́хъ ли ва́мъ, глаго́ля: не преоби́дите дѣ́тища? И не послу́шасте мене́: и се́, кро́вь єго́ взыску́єтся.
23
αὐτοὶ δὲ οὐκ ᾔδεισαν ὅτι ἀκούει ᾿Ιωσήφ· ὁ γὰρ ἑρμηνευτὴς ἀνὰ μέσον αὐτῶν ἦν.
23
Ті́и же не вѣ́дѣша, я́ко разумѣ́єтъ Іо́сифъ: толма́чь бо между́ и́ми бя́ше.
24
ἀποστραφεὶς δὲ ἀπ᾿ αὐτῶν ἔκλαυσεν ᾿Ιωσήφ. καὶ πάλιν προσῆλθε πρὸς αὐτοὺς καὶ εἶπεν αὐτοῖς· καὶ ἔλαβε τὸν Συμεὼν ἀπ᾿ αὐτῶν καὶ ἔδησεν αὐτὸν ἐναντίον αὐτῶν.
24
Отврати́вся же от ни́хъ, пропла́кася Іо́сифъ: и па́ки пріи́де къ ни́мъ и рече́ и́мъ. И поя́ Симео́на от ни́хъ, и связа́ єго́ предъ ни́ми.
25
ἐνετείλατο δὲ ᾿Ιωσήφ ἐμπλῆσαι τὰ ἀγγεῖα αὐτῶν σίτου καὶ ἀποδοῦναι τὸ ἀργύριον αὐτῶν ἑκάστῳ εἰς τὸν σάκκον αὐτοῦ καὶ δοῦναι αὐτοῖς ἐπισιτισμὸν εἰς τὴν ὁδόν. καὶ ἐγενήθη αὐτοῖς οὕτως.
25
Повелѣ́ же Іо́сифъ напо́лнити сосу́ды и́хъ пшени́цы и возврати́ти сребро́ и́хъ кому́ждо во вре́тище своє́ и да́ти и́мъ бра́шно на пу́ть. И бы́сть и́мъ та́ко.
26
καὶ ἐπιθέντες τὸν σῖτον ἐπὶ τοὺς ὄνους αὐτῶν ἀπῆλθον ἐκεῖθεν.
26
И возложи́вше пшени́цу на ослы́ своя́, отидо́ша отту́ду.
27
λύσας δὲ εἷς τὸν μάρσιππον αὐτοῦ δοῦναι χορτάσματα τοῖς ὄνοις αὐτοῦ, οὗ κατέλυσαν, καὶ εἶδε τὸν δεσμὸν τοῦ ἀργυρίου αὐτοῦ, καὶ ἦν ἐπάνω τοῦ στόματος τοῦ μαρσίππου·
27
Отрѣши́въ же єди́нъ вре́тище своє́ да́ти пи́щу осло́мъ свои́мъ, идѣ́же ста́ша, и ви́дѣ у́золъ сребра́ своєго́, и бѣ́ верху́ у́стія вре́тищнаго.
28
καὶ εἶπε τοῖς ἀδελφοῖς αὐτοῦ· ἐπεδόθη μοι τὸ ἀργύριον, καὶ ἰδοὺ τοῦτο ἐν τῷ μαρσίππῳ μου, καὶ ἐξέστη ἡ καρδία αὐτῶν, καὶ ἐταράχθησαν πρὸς ἀλλήλους λέγοντες· τί τοῦτο ἐποίησεν ὁ Θεὸς ἡμῖν;
28
И рече́ бра́тіи своє́й: возвращено́ ми є́сть сребро́, и се́, сіє́ во вре́тищи моє́мъ. И ужасе́ся се́рдце и́хъ: и возмято́шася, дру́гъ ко дру́гу глаго́люще: что́ сіє́ сотвори́ Бо́гъ на́мъ?
29
῏Ηλθον δὲ πρὸς ᾿Ιακὼβ τὸν πατέρα αὐτῶν εἰς γῆν Χαναὰν καὶ ἀπήγγειλαν αὐτῷ πάντα τὰ συμβάντα αὐτοῖς, λέγοντες·
29
Пріидо́ша же ко Іа́кову, отцу́ своєму́, въ зе́млю Ханаа́ню и повѣ́даша єму́ вся́ случи́вшаяся и́мъ, глаго́люще:
30
λελάληκεν ὁ ἄνθρωπος ὁ κύριος τῆς γῆς πρὸς ἡμᾶς σκληρὰ καὶ ἔθετο ἡμᾶς ἐν φυλακῇ ὡς κατασκοπεύοντας τὴν γῆν.
30
глаго́ла му́жъ господи́нъ земли́ [о́ныя] къ на́мъ же́стоко и вве́рже на́съ въ темни́цу, а́ки согля́дающихъ зе́млю:
31
εἴπαμεν δὲ αὐτῷ· εἰρηνικοί ἐσμέν, οὐκ ἐσμὲν κατάσκοποι·
31
рѣ́хомъ же єму́: ми́рницы єсмы́, нѣ́смы согляда́таи:
32
δώδεκα ἀδελφοί ἐσμεν, υἱοὶ τοῦ πατρὸς ἡμῶν· ὁ εἷς οὐχ ὑπάρχει, ὁ δὲ μικρὸς μετὰ τοῦ πατρὸς ἡμῶν σήμερον ἐν γῇ Χαναάν.
32
двана́десять бра́тія єсмы́, сы́нове отца́ на́шего: єди́наго нѣ́сть, а ме́ншій со отце́мъ на́шимъ дне́сь въ земли́ Ханаа́ни:
33
εἶπε δὲ ἡμῖν ὁ ἄνθρωπος ὁ κύριος τῆς γῆς· ἐν τούτῳ γνώσομαι ὅτι εἰρηνικοί ἐστε· ἀδελφὸν ἕνα ἄφετε ὧδε μετ᾿ ἐμοῦ, τὸν δὲ ἀγορασμὸν τῆς σιτοδοσίας τοῦ οἴκου ὑμῶν λαβόντες ἀπέλθατε.
33
рече́ же на́мъ му́жъ господи́нъ земли́ [тоя́]: по сему́ увѣ́мъ, я́ко ми́рницы єсте́: бра́та єди́наго оста́вите здѣ́ у мене́, а ку́пленую пшени́цу до́му ва́шему взе́мше отиди́те
34
καὶ ἀγάγετε πρός με τὸν ἀδελφὸν ὑμῶν τὸν νεώτερον, καὶ γνώσομαι ὅτι οὐ κατάσκοποί ἐστε, ἀλλ᾿ ὅτι εἰρηνικοί ἐστε, καὶ τὸν ἀδελφὸν ὑμῶν ἀποδώσω ὑμῖν, καὶ τῇ γῇ ἐμπορεύσεσθε.
34
и приведи́те ко мнѣ́ бра́та ва́шего ме́ншаго: и увѣ́мъ, я́ко не согляда́таи єсте́, но я́ко ми́рницы єсте́: и бра́та ва́шего отда́мъ ва́мъ, и ку́плю твори́те въ земли́.
35
ἐγένετο δὲ ἐν τῷ κατακενοῦν αὐτοὺς τοὺς σάκκους αὐτῶν, καὶ ἦν ἑκάστου ὁ δεσμὸς τοῦ ἀργυρίου ἐν τῷ σάκκῳ αὐτῶν· καὶ εἶδον τοὺς δεσμοὺς τοῦ ἀργυρίου αὐτῶν αὐτοὶ καὶ ὁ πατὴρ αὐτῶν, καὶ ἐφοβήθησαν.
35
Бы́сть же єгда́ испраздня́ху вре́тища своя́, и бя́ше у́золъ сребра́ во вре́тищи коєго́ждо и́хъ: и ви́дѣша у́злы сребра́ своєго́ са́ми и оте́цъ и́хъ, и убоя́шася.
36
εἶπε δὲ αὐτοῖς ᾿Ιακὼβ ὁ πατὴρ αὐτῶν· ἐμὲ ἠτεκνώσατε, ᾿Ιωσὴφ οὔκ ἔστι, Συμεὼν οὐκ ἔστι, καὶ τὸν Βενιαμὶν λήψεσθε; ἐπ᾿ ἐμὲ ἐγένετο ταῦτα πάντα.
36
Рече́ же и́мъ Іа́ковъ оте́цъ и́хъ: мене́ безча́дна сотвори́сте: Іо́сифа нѣ́сть, Симео́на нѣ́сть, и Веніамі́на ли по́ймете? На мя́ бы́ша сія́ вся́.
37
εἶπε δὲ Ρουβὴν τῷ πατρὶ αὐτῶν λέγων· τοὺς δύο υἱούς μου ἀπόκτεινον, ἐὰν μὴ ἀγάγω αὐτὸν πρὸς σέ· δὸς αὐτὸν εἰς τὴν χεῖρά μου, κἀγὼ ἀνάξω αὐτὸν πρὸς σέ.
37
Рече́ же Руви́мъ отцу́ своєму́, глаго́ля: двои́хъ сыно́въ мои́хъ убі́й, а́ще не приведу́ єго́ къ тебѣ́: да́ждь єго́ въ ру́цѣ мои́, и а́зъ приведу́ єго́ къ тебѣ́.
38
ὁ δὲ εἶπεν· οὐ καταβήσεται ὁ υἱός μου μεθ᾿ ὑμῶν, ὅτι ὁ ἀδελφὸς αὐτοῦ ἀπέθανε καὶ αὐτὸς μόνος καταλέλειπται· καὶ συμβήσεται αὐτὸν μαλακισθῆναι ἐν τῇ ὁδῷ, ᾗ ἐὰν πορεύησθε, καὶ κατάξετέ μου τὸ γῆρας μετὰ λύπης εἰς ἅδου.
38
О́нъ же рече́: не по́йдетъ сы́нъ мо́й съ ва́ми, я́ко бра́тъ єго́ у́мре, и то́й єди́нъ оста́: и случи́тся єму́ зло́ на пути́, въ о́ньже а́ще по́йдете, и сведе́те ста́рость мою́ съ печа́лію во а́дъ.
39
ὁ δὲ λιμὸς ἐνίσχυσεν ἐπὶ τῆς γῆς.