Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
ΑΚΟΥΣΑΤΕ μου, οἱ διώκοντες τὸ δίκαιον καὶ ζητοῦντες τὸν Κύριον, ἐμβλέψατε εἰς τὴν στερεὰν πέτραν, ἣν ἐλατομήσατε, καὶ εἰς τὸν βόθυνον τοῦ λάκκου, ὃν ὠρύξατε.
1
Послу́шайте мене́, гоня́щіи пра́вду и взыска́ющіи Го́спода, воззри́те на тве́рдый ка́мень, єго́же изсѣко́сте {Євр.: изъ него́же изсѣ́чени бы́сте.}, и въ юдо́ль пото́ка, ю́же ископа́сте {Євр.: изъ нея́же иско́пани бы́сте.}.
2
ἐμβλέψατε εἰς ῾Αβραὰμ τὸν πατέρα ὑμῶν καὶ εἰς Σάρραν τὴν ὠδίνουσαν ὑμᾶς· ὅτι εἷς ἦν, καὶ ἐκάλεσα αὐτὸν καὶ εὐλόγησα αὐτὸν καὶ ἠγάπησα αὐτὸν καὶ ἐπλήθυνα αὐτόν.
2
Воззри́те на Авраа́ма отца́ ва́шего и на Са́рру породи́вшую вы́: я́ко єди́нъ бѣ́, и призва́хъ єго́, и благослови́хъ єго́, и возлюби́хъ єго́, и умно́жихъ єго́.
3
καὶ σὲ νῦν παρακαλέσω, Σιών, καὶ παρεκάλεσα πάντα τὰ ἔρημα αὐτῆς καὶ θήσω τὰ ἔρημα αὐτῆς ὡς παράδεισον Κυρίου· εὐφροσύνην καὶ ἀγαλλίαμα εὑρήσουσιν ἐν αὐτῇ, ἐξομολόγησιν καὶ φωνὴν αἰνέσεως.
3
И тебе́ ны́нѣ утѣ́шу, Сіо́не, и утѣ́шихъ вся́ пусты́ни єго́, и поста́влю пусты́ню єго́ я́ко ра́й, и я́же ко за́падомъ єго́ а́ки ра́й Госпо́день: ра́дость и весе́ліє обря́щутъ въ не́мъ, исповѣ́даніє и гла́съ хвале́нія.
4
ἀκούσατέ μου, ἀκούσατέ μου, λαός μου, καὶ οἱ βασιλεῖς, πρός με ἐνωτίσασθε, ὅτι νόμος παρ᾿ ἐμοῦ ἐξελεύσεται καὶ ἡ κρίσις μου εἰς φῶς ἐθνῶν.
4
Послу́шайте мене́, лю́діє мои́, послу́шайте, и ца́ріє, ко мнѣ́ внуши́те: я́ко зако́нъ от мене́ изы́детъ, и су́дъ мо́й во свѣ́тъ язы́комъ.
5
ἐγγίζει ταχὺ ἡ δικαιοσύνη μου, καὶ ἐξελεύσεται ὡς φῶς τὸ σωτήριόν μου καὶ εἰς τὸν βραχίονά μου ἔθνη ἐλπιοῦσιν· ἐμὲ νῆσοι ὑπομενοῦσι καὶ εἰς τὸν βραχίονά ἐλπιοῦσιν.
5
Приближа́єтся ско́ро пра́вда моя́, и изы́детъ я́ко свѣ́тъ спасе́ніє моє́, и на мы́шцу мою́ язы́цы надѣ́ятися бу́дутъ: мене́ о́строви ожида́ти и на мы́шцу мою́ упова́ти бу́дутъ.
6
ἄρατε εἰς τὸν οὐρανὸν τοὺς ὀφθαλμοὺς ὑμῶν καὶ ἐμβλέψατέ εἰς τὴν γῆν κάτω, ὅτι ὁ οὐρανὸς ὡς καπνὸς ἐστερεώθη, ἡ δὲ γῆ ὡς ἱμάτιον παλαιωθήσεται, οἱ δὲ κατοικοῦντες τὴν γῆν ὥσπερ ταῦτα ἀποθανοῦνται, τὸ δὲ σωτήριόν μου εἰς τὸν αἰῶνα ἔσται, ἡ δὲ δικαιοσύνη μου οὐ μὴ ἐκλίπῃ.
6
Воздви́гните на не́бо о́чи ва́ши и воззри́те на зе́млю до́лу, поне́же не́бо я́ко ды́мъ утверди́ся, и земля́ я́ко ри́за обетша́єтъ, живу́щіи же на земли́ я́коже сія́ изо́мрутъ, спасе́ніє же моє́ во вѣ́къ бу́детъ, и пра́вда моя́ не оскудѣ́єтъ.
7
ἀκούσατέ μου, οἱ εἰδότες κρίσιν, λαός μου, οὗ ὁ νόμος μου ἐν τῇ καρδίᾳ ὑμῶν· μὴ φοβεῖσθε ὀνειδισμὸν ἀνθρώπων καὶ τῷ φαυλισμῷ αὐτῶν μὴ ἡττᾶσθε.
7
Послу́шайте мене́, вѣ́дящіи су́дъ, лю́діє мои́, и́мже зако́нъ мо́й въ се́рдцы ва́шемъ, не бо́йтеся укоре́нія человѣ́ча и похуле́нію и́хъ не покаря́йтеся.
8
ὡς γὰρ ἱμάτιον βρωθήσεται ὑπὸ χρόνου καὶ ὡς ἔρια βρωθήσεται ὑπὸ σητός· ἡ δὲ δικαιοσύνη μου εἰς τὸν αἰῶνα ἔσται, τὸ δὲ σωτήριόν μου εἰς γενεὰς γενεῶν.
8
Я́коже бо ри́за снѣде́на бу́детъ вре́менемъ, и я́ко сукно́ изъя́стся мольми́, пра́вда же моя́ во вѣ́ки бу́детъ и спасе́ніє моє́ въ ро́ды родо́въ.
9
᾿Εξεγείρου ἐξεγείρου, ῾Ιερουσαλήμ, καὶ ἔνδυσαι τὴν ἰσχὺν τοῦ βραχίονός σου· ἐξεγείρου ὡς ἐν ἀρχῇ ἡμέρας, ὡς γενεὰ αἰῶνος. οὐ σὺ εἶ
9
Воста́ни, воста́ни, Ієрусали́ме, и облецы́ся во крѣ́пость мы́шцы твоєя́, воста́ни я́ко въ нача́лѣ дне́, я́ко ро́дъ вѣ́ка: не ты́ ли єси́ побѣди́лъ го́рдаго и расто́ргнулъ змі́а?
10
ἡ ἐρημοῦσα θάλασσαν, ὕδωρ ἀβύσσου πλῆθος; ἡ θεῖσα τὰ βάθη τῆς θαλάσσης ὁδὸν διαβάσεως ρυομένοις
10
Не ты́ ли єси́ опустоша́яй мо́ре, во́ду бе́здны мно́гу? положи́вый глубины́ морскі́я пу́ть прохо́да изъя́тымъ и изба́вленымъ?
11
καὶ λελυτρωμένοις; ὑπὸ γὰρ Κυρίου ἀποστραφήσονται καὶ ἥξουσιν εἰς Σιὼν μετ᾿ εὐφροσύνης καὶ ἀγαλλιάματος αἰωνίου· ἐπὶ κεφαλῆς γὰρ αὐτῶν ἀγαλλίασις καὶ αἴνεσις; καὶ εὐφροσύνη καταλήψεται αὐτούς, ἀπέδρα ὀδύνη καὶ λύπη καὶ στεναγμός.
11
Го́сподемъ бо возвратя́тся и пріи́дутъ въ Сіо́нъ съ ра́достію и со весе́ліємъ вѣ́чнымъ: на главѣ́ бо и́хъ весе́ліє и хвала́, и ра́дость пріи́метъ я́: отбѣже́ болѣ́знь и печа́ль и воздыха́ніє.
12
ἐγώ εἰμι, ἐγώ εἰμι ὁ παρακαλῶν σε· γνῶθι τίνα εὐλαβηθεῖσα ἐφοβήθης ἀπὸ ἀνθρώπου θνητοῦ καὶ ἀπὸ υἱοῦ ἀνθρώπου, οἳ ὡσεὶ χόρτος ἐξηράνθησαν.
12
А́зъ є́смь, а́зъ є́смь утѣша́яй тя́: разумѣ́й, кто́ сы́й убоя́лся єси́ человѣ́ка сме́ртна и сы́на человѣ́ча, и́же я́ко трава́ изсхо́ша,
13
καὶ ἐπελάθου Θεὸν τὸν ποιήσαντά σε, τὸν ποιήσαντα τὸν οὐρανὸν καὶ θεμελιώσαντα τὴν γῆν, καὶ ἐφόβου ἀεὶ πάσας τὰς ἡμέρας τὸ πρόσωπον τοῦ θυμοῦ τοῦ θλίβοντός σε· ὃν τρόπον γὰρ ἐβουλεύσατο τοῦ ἆραί σε, καὶ νῦν ποῦ ὁ θυμὸς τοῦ θλίβοντός σε;
13
и забы́лъ єси́ Бо́га созда́вшаго тя́, сотво́ршаго не́бо и основа́вшаго зе́млю: и боя́лся єси́ при́сно во вся́ дни́ лица́ я́рости стужа́ющаго тебѣ́: ка́ко бо восхотѣ́ взя́ти тя́, и ны́нѣ гдѣ́ я́рость стужа́ющаго тебѣ́?
14
ἐν γὰρ τῷ σῴζεσθαί σε οὐ στήσεται οὐδὲ χρονιεῖ·
14
Внегда́ бо спасти́ся тебѣ́, не ста́нетъ, ниже́ уме́длитъ:
15
ὅτι ἐγὼ ὁ Θεός σου ὁ ταράσσων τὴν θάλασσαν καὶ ἠχῶν τὰ κύματα αὐτῆς, Κύριος σαβαὼθ ὄνομά μοι.
15
я́ко а́зъ Бо́гъ тво́й, возмуща́яй мо́ре и творя́й шу́мъ волна́мъ єго́: Госпо́дь Савао́ѳъ и́мя мнѣ́.
16
θήσω τοὺς λόγους μου εἰς τὸ στόμα σου καὶ ὑπὸ τὴν σκιὰν τῆς χειρός μου σκεπάσω σε, ἐν ᾗ ἔστησα τὸν οὐρανὸν καὶ ἐθεμελίωσα τὴν γῆν· καὶ ἐρεῖ Σιών· λαός μου εἶ σύ.
16
Положу́ словеса́ моя́ во уста́ твоя́ и подъ сѣ́нію руки́ моєя́ покры́ю тя́, є́юже поста́вихъ не́бо и основа́хъ зе́млю: и рече́тъ Сіо́ну: лю́діє мои́ єсте́ вы́.
17
᾿Εξεγείρου ἐξεγείρου, ἀνάστηθι, ῾Ιερουσαλήμ, ἡ πιοῦσα ἐκ χειρὸς Κυρίου τὸ ποτήριον τοῦ θυμοῦ αὐτοῦ· τὸ ποτήριον γὰρ τῆς πτώσεως, τὸ κόνδυ τοῦ θυμοῦ ἐξέπιες καὶ ἐξεκένωσας.
17
Воста́ни, воста́ни, воскре́сни́, Ієрусали́ме, испи́вый ча́шу я́рости от руки́ Госпо́дни: ча́шу бо паде́нія, фіа́лъ я́рости испи́лъ и истощи́лъ єси́,
18
καὶ οὐκ ἦν ὁ παρακαλῶν σε ἀπὸ πάντων τῶν τέκνων σου, ὧν ἔτεκες, καὶ οὐκ ἦν ὁ ἀντιλαμβανόμενος τῆς χειρός σου οὐδὲ ἀπὸ πάντων τῶν υἱῶν σου, ὧν ὕψωσας.
18
и не бы́сть утѣша́яй тебе́ от всѣ́хъ ча́дъ твои́хъ, я́же роди́лъ єси́, и не бы́сть подъе́млющаго руки́ твоєя́, ниже́ от всѣ́хъ сыно́въ твои́хъ, и́хже возне́слъ єси́.
19
δύο ταῦτα ἀντικείμενά σοι· τίς συλλυπηθήσεταί σοι; πτῶμα καὶ σύντριμμα, λιμὸς καὶ μάχαιρα. τίς παρακαλέσει σε;
19
Два́ сія́ проти́вна тебѣ́, кто́ сожалѣ́єтъ тебѣ́? паде́ніє и сокруше́ніє, гла́дъ и ме́чь, кто́ утѣ́шитъ тя́?
20
οἱ υἱοί σου, οἱ ἀπορούμενοι, οἱ καθεύδοντες ἐπ᾿ ἄκρου πάσης ἐξόδου ὡς σευτλίον ἡμίεφθον, οἱ πλήρεις θυμοῦ Κυρίου, ἐκλελυμένοι διὰ Κυρίου τοῦ Θεοῦ.
20
Сы́нове твои́ обнища́вшіи, сѣдя́ще на краи́ вся́каго исхо́да, я́ко све́кла недоваре́ная, испо́лнени я́рости Госпо́дни, разсла́блени Го́сподемъ Бо́гомъ.
21
διὰ τοῦτο ἄκουε, τεταπεινωμένη, καὶ μεθύουσα οὐκ ἀπὸ οἴνου·
21
Сего́ ра́ди слы́ши, смире́нный и упи́выйся не віно́мъ:
22
οὕτω λέγει Κύριος ὁ Θεὸς ὁ κρίνων τὸν λαὸν αὐτοῦ· ἰδοὺ εἴληφα ἐκ τῆς χειρός σου τὸ ποτήριον τῆς πτώσεως, τὸ κόνδυ τοῦ θυμοῦ μου, καὶ οὐ προσθήσῃ ἔτι πιεῖν αὐτό·
22
та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ судя́й лю́демъ свои́мъ: се́, взя́хъ от руки́ твоєя́ ча́шу паде́нія, фіа́лъ я́рости моєя́, и не приложи́ши ксему́ пи́ти єя́:
23
καὶ δώσω αὐτὸ εἰς τὰς χεῖρας τῶν ἀδικησάντων σε καὶ τῶν ταπεινωσάντων σε, οἳ εἶπαν τῇ ψυχῇ σου· κύψον, ἵνα παρέλθωμεν· καὶ ἔθηκας ἴσα τῇ γῇ τὰ μετάφρενά σου ἔξω τοῖς παραπορευομένοις.
23
и вложу́ ю́ въ ру́цѣ преоби́дѣвшихъ тя́ и смири́вшихъ тя́, и́же реко́ша души́ твоє́й: преклони́ся, да мине́мъ: и положи́лъ єси́ ра́вно земли́ плещы́ твоя́ отвнѣ́ мимоходя́щымъ.