¹

(Μασ. Λ´) Ο λόγος ὁ γενόμενος πρὸς ῾Ιερεμίαν παρὰ Κυρίου εἰπεῖν·

¹

Замість Ієхонії, сина Іоакима, царював Седекія, син Іосії, якого Навуходоносор, цар Вавилонський, поставив царем у землі Юдейській.

²

οὕτως εἶπε Κύριος ὁ Θεὸς ᾿Ισραὴλ λέγων· γράψον πάντας τοὺς λόγους, οὓς ἐχρημάτισα πρός σε, ἐπὶ βιβλίου.

²

Ні він, ні слуги його, ні народ країни не слухали слів Господа, які говорив Він через Єремію пророка.

³

ὅτι ἰδοὺ ἡμέραι ἔρχονται, φησὶ Κύριος, καὶ ἀποστρέψω τὴν ἀποικίαν λαοῦ μου ᾿Ισραὴλ καὶ ᾿Ιούδα, εἶπε Κύριος, καὶ ἀποστρέψω αὐτοὺς εἰς τὴν γῆν, ἣν ἔδωκα τοῖς πατράσιν αὐτῶν, καὶ κυριεύσουσιν αὐτῆς. —

³

Цар Седекія послав Ієгухала, сина Селемії, і Софонію, сина Маасеї, священика, до Єремії пророка сказати: помолися за нас Господу Богу нашому.

⁴

Καὶ οὗτοι οἱ λόγοι, οὓς ἐλάλησε Κύριος ἐπὶ ᾿Ισραὴλ καὶ ᾿Ιούδα.

⁴

Єремія тоді ще вільно входив і виходив серед народу, тому що не ув’язнили його у дім в’язничний.

⁵

οὕτως εἶπε Κύριος· φωνὴν φόβου ἀκούσεσθε· φόβος, καὶ οὐκ ἔστιν είρήνη.

⁵

Тим часом військо фараонове виступило з Єгипту, і халдеї, які облягали Єрусалим, почувши звістку про те, відступили від Єрусалима.

⁶

ἐρωτήσατε καὶ ἴδετε εἰ ἔτεκεν ἄρσεν, καὶ περὶ φόβου, ἐν ᾧ καθέξουσιν ὀσφὺν καὶ σωτηρίαν· διότι ἑώρακα πάντα ἄνθρωπον καὶ αἱ χεῖρες αὐτοῦ ἐπὶ τῆς ὀσφύος αὐτοῦ, ἐστράφησαν πρόσωπα, εἰς ἴκτερον ἐγενήθη.

⁶

І було слово Господнє до Єремії пророка:

⁷

ὅτι μεγάλη ἡ ἡμέρα ἐκείνη καὶ οὐκ ἔστιν τοιαύτη, καὶ χρόνος στενός ἐστι τῷ ᾿Ιακώβ, καὶ ἀπὸ τούτου σωθήσεται.

⁷

так говорить Господь, Бог Ізраїлів: так скажіть цареві Юдейському, який послав вас до Мене запитати Мене: ось, військо фараонове, яке йшло до вас на допомогу, повернеться у землю свою, у Єгипет;

⁸

ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ, εἶπε Κύριος, συντρίψω τὸν ζυγὸν ἀπὸ τοῦ τραχήλου αὐτῶν καὶ τοὺς δεσμοὺς αὐτῶν διαρρήξω, καὶ οὐκ ἐργῶνται αὐτοὶ ἔτι ἀλλοτρίοις·

⁸

а халдеї знову прийдуть і будуть воювати проти міста цього, і візьмуть його і спалять його вогнем.

⁹

καὶ ἐργῶνται τῷ Κυρίῳ Θεῷ αὐτῶν, καὶ τὸν Δαυὶδ βασιλέα αὐτῶν ἀναστήσω αὐτοῖς. —

⁹

Так говорить Господь: не обманюйте себе, говорячи: «неодмінно відійдуть від нас халдеї», бо вони не відійдуть;

¹²

Οὕτως εἶπε Κύριος· ἀνέστησα σύντριμμα, ἀλγηρὰ ἡ πληγή σου·

¹⁰

якби ви навіть розбили усе військо халдеїв, які воюють проти вас, і залишилися б у них тільки поранені, то і ті встали б, кожен з намету свого, і спалили б місто це вогнем.

¹³

οὐκ ἔστι κρίνων κρίσιν σου, εἰς ἀλγηρὸν ἰατρεύθης, ὠφέλειά σοι οὐκ ἔστι.

¹¹

У той час, як військо халдейське відступило від Єрусалима, з причини війська фараонового,

¹⁴

πάντες οἱ φίλοι σου ἐπελάθοντό σου, οὐ μὴ ἐπερωτήσωσιν· ὅτι πληγὴν ἐχθροῦ ἔπαισά σε, παιδείαν στερεάν· ἐπὶ πᾶσαν ἀδικίαν σου ἐπλήθυναν αἱ ἁμαρτίαι σου.

¹²

Єремія пішов з Єрусалима, щоб іти у землю Веніамінову, ховаючись там серед народу.

¹⁶

διὰ τοῦτο πάντες οἱ ἔσθοντές σε βρωθήσονται, καὶ πάντες οἱ ἐχθροί σου κρέας αὐτῶν πᾶν ἔδονται· ἐπὶ πλῆθος ἀδικιῶν σου ἐπληθύνθησαν αἱ ἁμαρτίαι σου, ἐποίησαν ταῦτά σοι· καὶ ἔσονται οἱ διαφοροῦντές σε εἰς διαφόρημα, καὶ πάντας τοὺς προνομεύσαντάς σε δώσω εἰς προνομήν.

¹³

Але коли він був біля воріт Веніамінових, начальник сторожі, який був там, на ім’я Іреія, син Селемії, сина Ананієвого, затримав Єремію пророка, сказавши: ти хочеш перебігти до халдеїв?

¹⁷

ὅτι ἀνάξω τὸ ἴαμά σου, ἀπὸ πληγῆς ὀδυνηρᾶς ἰατρεύσω σε, φησὶ Κύριος, ὅτι ᾿Εσπαρμένη ἐκλήθης· θήρευμα ὑμῶν ἐστιν, ὅτι ζητῶν οὐκ ἔστιν αὐτήν.

¹⁴

Єремія сказав: це неправда; я не хочу перебігти до халдеїв. Але він не послухав його, і взяв Іреія Єремію і привів його до князів.

¹⁸

οὕτως εἶπε Κύριος· ἰδοὺ ἐγὼ ἀποστρέψω τὴν ἀποικίαν ᾿Ιακὼβ καὶ τὴν αἰχμαλωσίαν αὐτοῦ ἐλεήσω· καὶ οἰκοδομηθήσεται πόλις ἐπὶ τὸ ὕψος αὐτῆς, καὶ ὁ ναὸς κατὰ τὸ κρίμα αὐτοῦ καθεδεῖται.

¹⁵

Князі озлобилися на Єремію і били його, і замкнули його у в’язницю, у дім Іонафана писаря, тому що зробили його в’язницею.

¹⁹

καὶ ἐξελεύσονται ἀπ’ αὐτῶν ᾄδοντες καὶ φωνὴ παιζόντων· καὶ πλεονάσω αὐτούς, καὶ οὐ μὴ ἐλαττωθῶσι.

¹⁶

Коли Єремія увійшов у в’язницю і підвал, і пробув там Єремія багато днів, —

²⁰

καὶ εἰσελεύσονται οἱ υἱοὶ αὐτῶν ὡς τὸ πρότερον, καὶ τὰ μαρτύρια αὐτῶν κατὰ πρόσωπόν μου ὀρθωθήσεται· καὶ ἐπισκέψομαι τοὺς θλίβοντας αὐτούς.

¹⁷

цар Седекія послав і взяв його. І запитував його цар у домі своєму таємно і сказав: чи немає слова від Господа? Єремія сказав: є; і сказав: ти будеш відданий до рук царя Вавилонського.

²¹

καὶ ἔσονται ἰσχυρότεροι αὐτοῦ ἐπ’ αὐτούς, καὶ ὁ ἄρχων αὐτοῦ ἐξ αὐτοῦ ἐξελεύσεται· καὶ συνάξω αὐτούς, καὶ ἀποστρέψουσι πρός με, ὅτι τίς ἐστιν οὗτος, ὃς ἔδωκε τὴν καρδίαν αὐτοῦ ἀποστρέψαι πρός με; φησὶ Κύριος.

¹⁸

І сказав Єремія царю Седекії: чим я згрішив перед тобою і перед слугами твоїми, і перед народом цим, що ви посадили мене у в’язницю?

²³

ὅτι ὀργὴ Κυρίου ἐξῆλθε θυμώδης, ἐξῆλθεν ὀργὴ στρεφομένη, ἐπ’ ἀσεβεῖς ἥξει.

¹⁹

і де ваші пророки, які пророкували вам, говорячи: «цар Вавилонський не піде проти вас і проти землі цієї»?

²⁴

οὐ μὴ ἀποστραφῇ ὀργὴ θυμοῦ Κυρίου, ἕως ποιήσῃ καὶ ἕως καταστήσῃ ἐγχείρημα καρδίας αὐτοῦ· ἐπ’ ἐσχάτων τῶν ἡμερῶν γνώσεσθε αὐτά.

²⁰

І нині послухай, господарю мій царю, нехай упаде прохання моє перед лицем твоїм; не повертай мене у дім Іонафана писаря, щоб мені не померти там.