¹

ΔΙΑΤΙ δὲ Κύριον ἔλαθον ὧραι,

¹

Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його?

²

ἀσεβεῖς δὲ ὅριον ὑπερέβησαν ποίμνιον σὺν ποιμένι ἁρπάσαντες;

²

Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе.

³

ὑποζύγιον ὀρφανῶν ἀπήγαγον καὶ βοῦν χήρας ἠνεχύρασαν.

³

У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола;

⁴

ἐξέκλιναν ἀδυνάτους ἐξ ὁδοῦ δικαίας, ὁμοθυμαδὸν δὲ ἐκρύβησαν πρᾳεῖς γῆς.

⁴

бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися.

⁵

ἀπέβησαν δὲ ὥσπερ ὄνοι ἐν ἀγρῷ ὑπὲρ ἐμοῦ ἐξελθόντες τὴν ἑαυτῶν τάξιν· ἡδύνθη αὐτῷ ἄρτος εἰς νεωτέρους.

⁵

Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх;

⁶

ἀγρὸν πρὸ ὥρας οὐκ αὐτῶν ὄντα ἐθέρισαν· ἀδύνατοι ἀμπελῶνας ἀσεβῶν ἀμισθὶ καὶ ἀσιτὶ εἰργάσαντο.

⁶

жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця;

⁷

γυμνοὺς πολλοὺς ἐκοίμησαν ἄνευ ἱματίων, ἀμφίασιν δὲ ψυχῆς αὐτῶν ἀφείλαντο.

⁷

нагі ночують без покрова і без одягу на холоді;

⁸

ἀπὸ ψεκάδων ὀρέων ὑγραίνονται, παρὰ τὰ μὴ ἔχειν ἑαυτοὺς σκέπην, πέτραν περιεβάλοντο.

⁸

мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі;

⁹

ἥρπασαν ὀρφανὸν ἀπὸ μαστοῦ, ἐκπεπτωκότα δὲ ἐταπείνωσαν.

⁹

відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу;

¹⁰

γυμνοὺς δὲ ἐκοίμησαν ἀδίκως, πεινώντων δὲ τὸν ψωμὸν ἀφείλαντο.

¹⁰

змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям;

¹¹

ἐν στενοῖς ἀδίκως ἐνήδρευσαν, ὁδὸν δὲ δικαίαν οὐκ ᾔδεισαν.

¹¹

між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають.

¹²

οἳ ἐκ πόλεως καὶ οἴκων ἰδίων ἐξεβάλοντο, ψυχὴ δὲ νηπίων ἐστέναξε μέγα.

¹²

У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того.

¹³

αὐτὸς δὲ διατί τούτων ἐπισκοπὴν οὐ πεποίηται; ἐπὶ γῆς ὄντων αὐτῶν καὶ οὐκ ἐπέγνωσαν, ὁδὸν δὲ δικαιοσύνης οὐκ ᾔδεισαν, οὐδὲ ἀτραποὺς αὐτῶν ἐπορεύθησαν.

¹³

Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його.

¹⁴

γνοὺς δὲ αὐτῶν τὰ ἔργα παρέδωκεν αὐτοὺς εἰς σκότος, καὶ νυκτὸς ἔσται ὡς κλέπτης.

¹⁴

Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм.

¹⁵

καὶ ὀφθαλμὸς μοιχοῦ ἐφύλαξε σκότος λέγων· οὐ προνοήσει με ὀφθαλμός, καὶ ἀποκρυβὴν προσώπου ἔθετο.

¹⁵

І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице.

¹⁶

διώρυξεν ἐν σκότει οἰκίας· ἡμέρας ἐσφράγισαν ἑαυτούς, οὐκ ἐπέγνωσαν φῶς.

¹⁶

У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла.

¹⁷

ὅτι ὁμοθυμαδὸν αὐτοῖς τὸ πρωΐ σκιὰ θανάτου, ὅτι ἐπιγνώσεται τάραχος σκιᾶς θανάτου.

¹⁷

Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні.

¹⁸

ἐλαφρός ἐστιν ἐπὶ πρόσωπον ὕδατος, καταραθείη ἡ μερὶς αὐτῶν ἐπὶ γῆς, ἀναφανείη δὲ τὰ φυτὰ αὐτῶν

¹⁸

Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних.

¹⁹

ἐπὶ γῆς ξηρά· ἀγκαλίδα γὰρ ὀρφανῶν ἥρπασαν.

¹⁹

Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників.

²⁰

εἶτ᾿ ἀνεμνήσθη αὐτοῦ ἡ ἁμαρτία, ὥσπερ δὲ ὁμίχλη δρόσου ἀφανὴς ἐγένετο· ἀποδοθείη δὲ αὐτῷ ἃ ἔπραξε, συντριβείη δὲ πᾶς ἄδικος ἴσα ξύλῳ ἀνιάτῳ.

²⁰

Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник,

²¹

στεῖραν δὲ οὐκ εὖ ἐποίησε καὶ γύναιον οὐκ ἠλέησε,

²¹

який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра.

²²

θυμῷ δὲ κατέστρεψεν ἀδυνάτους. ἀναστὰς τοιγαροῦν οὐ μὴ πιστεύσῃ κατὰ τῆς ἑαυτοῦ ζωῆς.

²²

Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє.

²³

μαλακισθεὶς μὴ ἐλπιζέτω ὑγιασθῆναι, ἀλλὰ πεσεῖται νόσῳ·

²³

А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.

²⁴

πολλοὺς γὰρ ἐκάκωσε τὸ ὕψωμα αὐτοῦ, ἐμαράνθη δὲ ὥσπερ μολόχη ἐν καύματι ἢ ὥσπερ στάχυς ἀπὸ καλάμης αὐτόματος ἀποπεσών.

²⁴

Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються.

²⁵

εἰ δὲ μή, τίς ἐστιν ὁ φάμενος ψευδῆ με λέγειν καὶ θήσει εἰς οὐδὲν τὰ ρήματά μου;

²⁵

Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?