Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ἔλεγεν δὲ καὶ πρὸς τοὺς μαθητὰς αὐτοῦ, Ἄνθρωπός τις ἦν πλούσιος, ὃς εἶχεν οἰκονόμον· καὶ οὗτος διεβλήθη αὐτῷ ὡς διασκορπίζων τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ.
1
(Зач. 80) Глаго́лаше же ко ученико́мъ Свои́мъ: человѣ́къ нѣ́кій бѣ́ бога́тъ, и́же имя́ше приста́вника: и то́й оклевета́нъ бы́сть къ нему́, я́ко расточа́єтъ имѣ́нія єго́.
2
Καὶ φωνήσας αὐτὸν εἶπεν αὐτῷ, Τί τοῦτο ἀκούω περὶ σοῦ; Ἀπόδος τὸν λόγον τῆς οἰκονομίας σου· οὐ γὰρ δυνήσῃ ἔτι οἰκονομεῖν.
2
И пригласи́въ єго́ рече́ єму́: что́ се́ слы́шу о тебѣ́? Возда́ждь отвѣ́тъ о приставле́ніи домо́внѣмъ: не возмо́жеши бо ктому́ до́му стро́ити.
3
Εἶπεν δὲ ἐν ἑαυτῷ ὁ οἰκονόμος, Τί ποιήσω, ὅτι ὁ κύριός μου ἀφαιρεῖται τὴν οἰκονομίαν ἀπ’ ἐμοῦ; Σκάπτειν οὐκ ἰσχύω, ἐπαιτεῖν αἰσχύνομαι.
3
Рече́ же въ себѣ́ приста́вникъ до́му: что́ сотворю́, я́ко госпо́дь мо́й отъе́млетъ строє́ніє до́му от мене́? Копа́ти не могу́, проси́ти стыжу́ся:
4
Ἔγνων τί ποιήσω, ἵνα, ὅταν μετασταθῶ τῆς οἰκονομίας, δέξωνταί με εἰς τοὺς οἴκους αὐτῶν.
4
разумѣ́хъ, что́ сотворю́, да єгда́ отста́вленъ бу́ду от строє́нія до́му, пріи́мутъ мя́ въ до́мы своя́.
5
Καὶ προσκαλεσάμενος ἕνα ἕκαστον τῶν χρεωφειλετῶν τοῦ κυρίου ἑαυτοῦ, ἔλεγεν τῷ πρώτῳ, Πόσον ὀφείλεις τῷ κυρίῳ μου;
5
И призва́въ єди́наго кого́ждо от должни́къ господи́на своєго́, глаго́лаше пе́рвому: коли́цѣмъ до́лженъ єси́ господи́ну моєму́?
6
Ὁ δὲ εἶπεν, Ἑκατὸν βάτους ἐλαίου. Καὶ εἶπεν αὐτῷ, Δέξαι σου τὸ γράμμα, καὶ καθίσας ταχέως γράψον πεντήκοντα.
6
О́нъ же рече́: сто́ мѣ́ръ [βάτος, т. є. мѣ́ръ] ма́сла. И рече́ єму́: пріими́ писа́ніє твоє́, и сѣ́дъ ско́ро напиши́ пятьдеся́тъ.
7
Ἔπειτα ἑτέρῳ εἶπεν, Σὺ δὲ πόσον ὀφείλεις; Ὁ δὲ εἶπεν, Ἑκατὸν κόρους σίτου. Καὶ λέγει αὐτῷ, Δέξαι σου τὸ γράμμα, καὶ γράψον ὀγδοήκοντα.
7
Пото́мъ же рече́ друго́му: ты́ же коли́цѣмъ до́лженъ єси́? О́нъ же рече́: сто́ мѣ́ръ пшени́цы. И глаго́ла єму́: пріими́ писа́ніє твоє́, и напиши́ о́смьдесятъ.
8
Καὶ ἐπῄνεσεν ὁ κύριος τὸν οἰκονόμον τῆς ἀδικίας ὅτι φρονίμως ἐποίησεν· ὅτι οἱ υἱοὶ τοῦ αἰῶνος τούτου φρονιμώτεροι ὑπὲρ τοὺς υἱοὺς τοῦ φωτὸς εἰς τὴν γενεὰν τὴν ἑαυτῶν εἰσίν.
8
И похвали́ госпо́дь до́му строи́теля непра́веднаго, я́ко му́дрѣ сотвори́: я́ко сы́нове вѣ́ка сего́ мудрѣ́йши па́че сыно́въ свѣ́та въ ро́дѣ своє́мъ су́ть.
9
Κἀγὼ ὑμῖν λέγω, Ποιήσατε ἑαυτοῖς φίλους ἐκ τοῦ μαμωνᾶ τῆς ἀδικίας, ἵνα, ὅταν ἐκλίπητε, δέξωνται ὑμᾶς εἰς τὰς αἰωνίους σκηνάς.
9
И А́зъ ва́мъ глаго́лю: сотвори́те себѣ́ дру́ги от мамо́ны непра́вды, да, єгда́ оскудѣ́єте, пріи́мутъ вы́ въ вѣ́чныя кро́вы.
10
Ὁ πιστὸς ἐν ἐλαχίστῳ καὶ ἐν πολλῷ πιστός ἐστιν, καὶ ὁ ἐν ἐλαχίστῳ ἄδικος καὶ ἐν πολλῷ ἄδικός ἐστιν.
10
(Зач. 81) Вѣ́рный въ ма́лѣ, и во мно́зѣ вѣ́ренъ є́сть: и непра́ведный въ ма́лѣ, и во мно́зѣ непра́веденъ є́сть.
11
Εἰ οὖν ἐν τῷ ἀδίκῳ μαμωνᾷ πιστοὶ οὐκ ἐγένεσθε, τὸ ἀληθινὸν τίς ὑμῖν πιστεύσει;
11
А́ще у́бо въ непра́веднѣмъ имѣ́ніи вѣ́рни не бы́сте, во и́стиннѣмъ кто́ ва́мъ вѣ́ру и́метъ?
12
Καὶ εἰ ἐν τῷ ἀλλοτρίῳ πιστοὶ οὐκ ἐγένεσθε, τὸ ὑμέτερον τίς ὑμῖν δώσει;
12
И а́ще въ чуже́мъ вѣ́рни не бы́сте, ва́ше кто́ ва́мъ да́стъ?
13
Οὐδεὶς οἰκέτης δύναται δυσὶν κυρίοις δουλεύειν· ἢ γὰρ τὸν ἕνα μισήσει, καὶ τὸν ἕτερον ἀγαπήσει· ἢ ἑνὸς ἀνθέξεται, καὶ τοῦ ἑτέρου καταφρονήσει. Οὐ δύνασθε θεῷ δουλεύειν καὶ μαμωνᾷ.
13
Никі́й же ра́бъ мо́жетъ двѣма́ господи́нома рабо́тати: и́бо или́ єди́наго возненави́дитъ, а друга́го возлю́битъ: или́ єди́наго держи́тся, о друзѣ́мъ же нерадѣ́ти на́чнетъ: не мо́жете Бо́гу рабо́тати и мамо́нѣ.
14
Ἤκουον δὲ ταῦτα πάντα καὶ οἱ Φαρισαῖοι φιλάργυροι ὑπάρχοντες, καὶ ἐξεμυκτήριζον αὐτόν.
14
Слы́шаху же сія́ вся́ и фарісе́є, сребролю́бцы су́ще, руга́хуся Єму́.
15
Καὶ εἶπεν αὐτοῖς, Ὑμεῖς ἐστε οἱ δικαιοῦντες ἑαυτοὺς ἐνώπιον τῶν ἀνθρώπων, ὁ δὲ θεὸς γινώσκει τὰς καρδίας ὑμῶν· ὅτι τὸ ἐν ἀνθρώποις ὑψηλὸν βδέλυγμα ἐνώπιον τοῦ θεοῦ.
15
И рече́ и́мъ: (Зач. 82) вы́ єсте́ оправда́юще себе́ предъ человѣ́ки, Бо́гъ же вѣ́сть сердца́ ва́ша: я́ко, є́же є́сть въ человѣ́цѣхъ высоко́, ме́рзость є́сть предъ Бо́гомъ.
16
Ὁ νόμος καὶ οἱ προφῆται ἕως Ἰωάννου· ἀπὸ τότε ἡ βασιλεία τοῦ θεοῦ εὐαγγελίζεται, καὶ πᾶς εἰς αὐτὴν βιάζεται.
16
Зако́нъ и проро́цы до Іоа́нна: отто́лѣ Ца́рствіє Бо́жіє благовѣству́єтся, и вся́къ въ не́ ну́дится [съ ну́ждею вхо́дитъ].
17
Εὐκοπώτερον δέ ἐστιν τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν παρελθεῖν, ἢ τοῦ νόμου μίαν κεραίαν πεσεῖν.
17
Удо́бѣє же є́сть не́бу и земли́ прейти́, не́же от зако́на єди́ной чертѣ́ поги́бнути.
18
Πᾶς ὁ ἀπολύων τὴν γυναῖκα αὐτοῦ καὶ γαμῶν ἑτέραν μοιχεύει· καὶ πᾶς ὁ ἀπολελυμένην ἀπὸ ἀνδρὸς γαμῶν μοιχεύει.
18
Вся́къ пуща́яй жену́ свою́ и приводя́ и́ну, прелю́бы дѣ́єтъ: и женя́йся пуще́ною от му́жа, прелюбы́ твори́тъ.
19
Ἄνθρωπος δέ τις ἦν πλούσιος, καὶ ἐνεδιδύσκετο πορφύραν καὶ βύσσον, εὐφραινόμενος καθ’ ἡμέραν λαμπρῶς.
19
(Зач. 83) Человѣ́къ же нѣ́кій бѣ́ бога́тъ, и облача́шеся въ порфи́ру и ви́ссонъ, веселя́ся на вся́ дни́ свѣ́тло.
20
Πτωχὸς δέ τις ἦν ὀνόματι Λάζαρος, ὃς ἐβέβλητο πρὸς τὸν πυλῶνα αὐτοῦ ἡλκωμένος
20
Ни́щь же бѣ́ нѣ́кто, и́менемъ Ла́зарь, и́же лежа́ше предъ враты́ єго́ гно́єнъ
21
καὶ ἐπιθυμῶν χορτασθῆναι ἀπὸ τῶν ψιχίων τῶν πιπτόντων ἀπὸ τῆς τραπέζης τοῦ πλουσίου· ἀλλὰ καὶ οἱ κύνες ἐρχόμενοι ἀπέλειχον τὰ ἕλκη αὐτοῦ.
21
и жела́ше насы́титися от крупи́цъ па́дающихъ от трапе́зы бога́таго: но и пси́ приходя́ще облиза́ху гно́й єго́.
22
Ἐγένετο δὲ ἀποθανεῖν τὸν πτωχόν, καὶ ἀπενεχθῆναι αὐτὸν ὑπὸ τῶν ἀγγέλων εἰς τὸν κόλπον Ἀβραάμ· ἀπέθανεν δὲ καὶ ὁ πλούσιος, καὶ ἐτάφη.
22
Бы́сть же умре́ти ни́щему, и несе́ну бы́ти А́нгелы на ло́но Авраа́мле: у́мре же и бога́тый, и погребо́ша єго́.
23
Καὶ ἐν τῷ ᾍδῃ ἐπάρας τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ, ὑπάρχων ἐν βασάνοις, ὁρᾷ τὸν Ἀβραὰμ ἀπὸ μακρόθεν, καὶ Λάζαρον ἐν τοῖς κόλποις αὐτοῦ.
23
И во а́дѣ возвѣ́дъ о́чи свои́, сы́й въ му́кахъ, узрѣ́ Авраа́ма издале́ча, и Ла́заря на ло́нѣ єго́:
24
Καὶ αὐτὸς φωνήσας εἶπεν, Πάτερ Ἀβραάμ, ἐλέησόν με, καὶ πέμψον Λάζαρον, ἵνα βάψῃ τὸ ἄκρον τοῦ δακτύλου αὐτοῦ ὕδατος, καὶ καταψύξῃ τὴν γλῶσσάν μου· ὅτι ὀδυνῶμαι ἐν τῇ φλογὶ ταύτῃ.
24
и то́й возгла́шь рече́: о́тче Авраа́ме, поми́луй мя́, и посли́ Ла́заря, да омо́читъ коне́цъ пе́рста своєго́ въ водѣ́ и устуди́тъ язы́къ мо́й: я́ко стра́жду во пла́мени се́мъ.
25
Εἶπεν δὲ Ἀβραάμ, Τέκνον, μνήσθητι ὅτι ἀπέλαβες σὺ τὰ ἀγαθά σου ἐν τῇ ζωῇ σου, καὶ Λάζαρος ὁμοίως τὰ κακά· νῦν δὲ ὧδε παρακαλεῖται, σὺ δὲ ὀδυνᾶσαι.
25
Рече́ же Авраа́мъ: ча́до, помяни́, я́ко воспрія́лъ єси́ блага́я твоя́ въ животѣ́ твоє́мъ, и Ла́зарь та́кожде зла́я: ны́нѣ же здѣ́ утѣша́єтся, ты́ же стра́ждеши:
26
Καὶ ἐπὶ πᾶσιν τούτοις, μεταξὺ ἡμῶν καὶ ὑμῶν χάσμα μέγα ἐστήρικται, ὅπως οἱ θέλοντες διαβῆναι ἔνθεν πρὸς ὑμᾶς μὴ δύνωνται, μηδὲ οἱ ἐκεῖθεν πρὸς ἡμᾶς διαπερῶσιν.
26
и надъ всѣ́ми си́ми между́ на́ми и ва́ми про́пасть вели́ка утверди́ся, я́ко да хотя́щіи прейти́ отсю́ду къ ва́мъ не возмо́гутъ, ни и́же отту́ду, къ на́мъ прехо́дятъ.
27
Εἶπεν δέ, Ἐρωτῶ οὖν σε, πάτερ, ἵνα πέμψῃς αὐτὸν εἰς τὸν οἶκον τοῦ πατρός μου,
27
Рече́ же: молю́ тя у́бо, о́тче, да по́слеши єго́ въ до́мъ отца́ моєго́:
28
ἔχω γὰρ πέντε ἀδελφούς, ὅπως διαμαρτύρηται αὐτοῖς, ἵνα μὴ καὶ αὐτοὶ ἔλθωσιν εἰς τὸν τόπον τοῦτον τῆς βασάνου.
28
и́мамъ бо пя́ть бра́тій: я́ко да засвидѣ́телствуєтъ и́мъ, да не и ті́и пріи́дутъ на мѣ́сто сіє́ муче́нія.
29
Λέγει αὐτῷ Ἀβραάμ, Ἔχουσιν Μωσέα καὶ τοὺς προφήτας· ἀκουσάτωσαν αὐτῶν.
29
Глаго́ла єму́ Авраа́мъ: и́мутъ Моисе́а и проро́ки: да послу́шаютъ и́хъ.
30
Ὁ δὲ εἶπεν, Οὐχί, πάτερ Ἀβραάμ· ἀλλ’ ἐάν τις ἀπὸ νεκρῶν πορευθῇ πρὸς αὐτούς, μετανοήσουσιν.
30
О́нъ же рече́: ни́, о́тче Авраа́ме: но а́ще кто́ от ме́ртвыхъ и́детъ къ ни́мъ, пока́ются.
31
Εἶπεν δὲ αὐτῷ, Εἰ Μωσέως καὶ τῶν προφητῶν οὐκ ἀκούουσιν, οὐδέ, ἐάν τις ἐκ νεκρῶν ἀναστῇ, πεισθήσονται.
31
Рече́ же єму́: а́ще Моисе́а и проро́ковъ не послу́шаютъ, и а́ще кто́ от ме́ртвыхъ воскре́снетъ, не и́мутъ вѣ́ры.