Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Ἐγένετο δὲ ἐν σαββάτῳ δευτεροπρώτῳ διαπορεύεσθαι αὐτὸν διὰ τῶν σπορίμων· καὶ ἔτιλλον οἱ μαθηταὶ αὐτοῦ τοὺς στάχυας, καὶ ἤσθιον, ψώχοντες ταῖς χερσίν.
1
Бы́сть же въ суббо́ту второпе́рвую ити́ Єму́ сквозѣ́ сѣ́янія: и восторга́ху ученицы́ Єго́ кла́сы, и ядя́ху, стира́юще рука́ми.
2
Τινὲς δὲ τῶν Φαρισαίων εἶπον αὐτοῖς, Τί ποιεῖτε ὃ οὐκ ἔξεστιν ποιεῖν ἐν τοῖς σάββασιν;
2
Нѣ́цыи же от фарісе́й рѣ́ша и́мъ: что́ творите́, єго́же не досто́итъ твори́ти въ суббо́ты?
3
Καὶ ἀποκριθεὶς πρὸς αὐτοὺς εἶπεν ὁ Ἰησοῦς, Οὐδὲ τοῦτο ἀνέγνωτε, ὃ ἐποίησεν Δαυίδ, ὁπότε ἐπείνασεν αὐτὸς καὶ οἱ μετ’ αὐτοῦ ὄντες;
3
И отвѣща́въ Іису́съ рече́ къ ни́мъ: ни ли́ сего́ чли́ єсте́, є́же сотвори́ Дави́дъ, єгда́ взалка́ся са́мъ и и́же съ ни́мъ бя́ху?
4
Ὡς εἰσῆλθεν εἰς τὸν οἶκον τοῦ θεοῦ, καὶ τοὺς ἄρτους τῆς προθέσεως ἔλαβεν, καὶ ἔφαγεν, καὶ ἔδωκεν καὶ τοῖς μετ’ αὐτοῦ, οὓς οὐκ ἔξεστιν φαγεῖν εἰ μὴ μόνους τοὺς ἱερεῖς;
4
Ка́ко вни́де въ до́мъ Бо́жій, и хлѣ́бы предложе́нія взе́мъ, и яде́, и даде́ и су́щымъ съ ни́мъ, и́хже не досто́яше я́сти, то́кмо єди́нымъ ієре́ємъ?
5
Καὶ ἔλεγεν αὐτοῖς ὅτι Κύριός ἐστιν ὁ υἱὸς τοῦ ἀνθρώπου καὶ τοῦ σαββάτου.
5
И глаго́лаше и́мъ, я́ко госпо́дь є́сть Сы́нъ Человѣ́ческій и суббо́тѣ.
6
Ἐγένετο δὲ καὶ ἐν ἑτέρῳ σαββάτῳ εἰσελθεῖν αὐτὸν εἰς τὴν συναγωγὴν καὶ διδάσκειν· καὶ ἦν ἐκεῖ ἄνθρωπος, καὶ ἡ χεὶρ αὐτοῦ ἡ δεξιὰ ἦν ξηρά.
6
Бы́сть же и въ другу́ю суббо́ту вни́ти Єму́ въ со́нмище и учи́ти: и бѣ́ та́мо человѣ́къ, и рука́ єму́ десна́я бѣ́ суха́.
7
Παρετήρουν δὲ οἱ γραμματεῖς καὶ οἱ Φαρισαῖοι, εἰ ἐν τῷ σαββάτῳ θεραπεύσει· ἵνα εὕρωσιν κατηγορίαν αὐτοῦ.
7
Назира́ху же кни́жницы и фарісе́и, а́ще въ суббо́ту исцѣли́тъ, да обря́щутъ рѣ́чь На́нь.
8
Αὐτὸς δὲ ᾔδει τοὺς διαλογισμοὺς αὐτῶν, καὶ εἶπεν τῷ ἀνθρώπῳ τῷ ξηρὰν ἔχοντι τὴν χεῖρα, Ἔγειραι, καὶ στῆθι εἰς τὸ μέσον. Ὁ δὲ ἀναστὰς ἔστη.
8
О́нъ же вѣ́дяше помышле́нія и́хъ, и рече́ человѣ́ку иму́щему су́ху ру́ку: воста́ни и ста́ни посредѣ́. О́нъ же воста́въ ста́.
9
Εἶπεν οὖν ὁ Ἰησοῦς πρὸς αὐτούς, Ἐπερωτήσω ὑμᾶς τί, Ἔξεστιν τοῖς σάββασιν ἀγαθοποιῆσαι ἢ κακοποιῆσαι; Ψυχὴν σῶσαι ἢ ἀποκτεῖναι;
9
Рече́ же Іису́съ къ ни́мъ: вопрошу́ вы́: что́ досто́итъ въ суббо́ты, добро́ твори́ти, или́ зло́ твори́ти? Ду́шу спасти́, или́ погуби́ти? Они́ же умолча́ша.
10
Καὶ περιβλεψάμενος πάντας αὐτούς, εἶπεν αὐτῷ, Ἔκτεινον τὴν χεῖρά σου. Ὁ δὲ ἐποίησεν καὶ ἀποκατεστάθη ἡ χεὶρ αὐτοῦ ὑγιὴς ὡς ἡ ἄλλη.
10
И воззрѣ́въ на всѣ́хъ и́хъ, рече́ єму́: простри́ ру́ку твою́. О́нъ же сотвори́ та́ко: и утверди́ся рука́ єго́ здра́ва я́ко друга́я.
11
Αὐτοὶ δὲ ἐπλήσθησαν ἀνοίας· καὶ διελάλουν πρὸς ἀλλήλους, τί ἂν ποιήσειαν τῷ Ἰησοῦ.
11
Они́ же испо́лнишася безу́мія, и глаго́лаху дру́гъ ко дру́гу, что́ бы́ша сотвори́ли Іису́сови.
12
Ἐγένετο δὲ ἐν ταῖς ἡμέραις ταύταις ἐξῆλθεν εἰς τὸ ὄρος προσεύξασθαι· καὶ ἦν διανυκτερεύων ἐν τῇ προσευχῇ τοῦ θεοῦ.
12
Бы́сть же во дни́ ты́я, изы́де въ го́ру помоли́тися: и бѣ́ объ но́щь въ моли́твѣ Бо́жіи.
13
Καὶ ὅτε ἐγένετο ἡμέρα, προσεφώνησεν τοὺς μαθητὰς αὐτοῦ· καὶ ἐκλεξάμενος ἀπ’ αὐτῶν δώδεκα, οὓς καὶ ἀποστόλους ὠνόμασεν,
13
И єгда́ бы́сть де́нь, призва́ ученики́ Своя́: и избра́ от ни́хъ двана́десяте, и́хже и апо́столы нарече́:
14
Σίμωνα ὃν καὶ ὠνόμασεν Πέτρον, καὶ Ἀνδρέαν τὸν ἀδελφὸν αὐτοῦ, Ἰάκωβον καὶ Ἰωάννην, Φίλιππον καὶ Βαρθολομαῖον,
14
Сі́мона, єго́же именова́ Петра́, и Андре́а бра́та єго́, Іа́кова и Іоа́нна, Філі́ппа и Варѳоломе́а,
15
Ματθαῖον καὶ Θωμᾶν, Ἰάκωβον τὸν τοῦ Ἁλφαίου, καὶ Σίμωνα τὸν καλούμενον Ζηλωτήν,
15
Матѳе́а и Ѳому́, Іа́кова Алфе́єва и Сімо́на нарица́ємаго Зило́та,
16
Ἰούδαν Ἰακώβου, καὶ Ἰούδαν Ἰσκαριώτην, ὃς καὶ ἐγένετο προδότης.
16
Іу́ду Іа́ковля, и Іу́ду Іскаріо́тскаго, и́же и бы́сть преда́тель.
17
Καὶ καταβὰς μετ’ αὐτῶν, ἔστη ἐπὶ τόπου πεδινοῦ, καὶ ὄχλος μαθητῶν αὐτοῦ, καὶ πλῆθος πολὺ τοῦ λαοῦ ἀπὸ πάσης τῆς Ἰουδαίας καὶ Ἱερουσαλήμ, καὶ τῆς παραλίου Τύρου καὶ Σιδῶνος, οἳ ἦλθον ἀκοῦσαι αὐτοῦ, καὶ ἰαθῆναι ἀπὸ τῶν νόσων αὐτῶν·
17
Изше́дъ съ ни́ми, ста́ на мѣ́стѣ ра́внѣ: и наро́дъ учени́къ Єго́, и мно́жество мно́го люде́й от всея́ Іуде́и и Ієрусали́ма и помо́рія Ти́рска и Сідо́нска,
18
καὶ οἱ ὀχλούμενοι ὑπὸ πνευμάτων ἀκαθάρτων, καὶ ἐθεραπεύοντο.
18
и́же пріидо́ша послу́шати Єго́ и исцѣли́тися от неду́гъ свои́хъ, и стра́ждущіи от ду́хъ нечи́стыхъ: и исцѣля́хуся.
19
Καὶ πᾶς ὁ ὄχλος ἐζήτει ἅπτεσθαι αὐτοῦ· ὅτι δύναμις παρ’ αὐτοῦ ἐξήρχετο καὶ ἰᾶτο πάντας.
19
И ве́сь наро́дъ иска́ше прикаса́тися Єму́: я́ко си́ла от Него́ исхожда́ше и исцѣля́ше вся́.
20
Καὶ αὐτὸς ἐπάρας τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ εἰς τοὺς μαθητὰς αὐτοῦ ἔλεγεν, Μακάριοι οἱ πτωχοί, ὅτι ὑμετέρα ἐστὶν ἡ βασιλεία τοῦ θεοῦ.
20
И То́й возве́дъ о́чи Свои́ на ученики́ Своя́, глаго́лаше: блаже́ни ни́щіи ду́хомъ: я́ко ва́ше є́сть Ца́рствіє Бо́жіє.
21
Μακάριοι οἱ πεινῶντες νῦν, ὅτι χορτασθήσεσθε. Μακάριοι οἱ κλαίοντες νῦν, ὅτι γελάσετε.
21
Блаже́ни, а́лчущіи ны́нѣ: я́ко насы́титеся. Блаже́ни, пла́чущіи ны́нѣ: я́ко возсмѣє́теся.
22
Μακάριοί ἐστε, ὅταν μισήσωσιν ὑμᾶς οἱ ἄνθρωποι, καὶ ὅταν ἀφορίσωσιν ὑμᾶς, καὶ ὀνειδίσωσιν, καὶ ἐκβάλωσιν τὸ ὄνομα ὑμῶν ὡς πονηρόν, ἕνεκα τοῦ υἱοῦ τοῦ ἀνθρώπου.
22
Блаже́ни бу́дете, єгда́ возненави́дятъ ва́съ человѣ́цы, и єгда́ разлуча́тъ вы́, и поно́сятъ, и пронесу́тъ и́мя ва́ше я́ко зло́, Сы́на Человѣ́ческаго ра́ди.
23
Χάρητε ἐν ἐκείνῃ τῇ ἡμέρᾳ καὶ σκιρτήσατε· ἰδοὺ γάρ, ὁ μισθὸς ὑμῶν πολὺς ἐν τῷ οὐρανῷ· κατὰ ταῦτα γὰρ ἐποίουν τοῖς προφήταις οἱ πατέρες αὐτῶν.
23
Возра́дуйтеся въ то́й де́нь и взыгра́йте: се́ бо мзда́ ва́ша мно́га на небеси́. По си́мъ бо творя́ху проро́комъ отцы́ и́хъ.
24
Πλὴν οὐαὶ ὑμῖν τοῖς πλουσίοις, ὅτι ἀπέχετε τὴν παράκλησιν ὑμῶν.
24
Оба́че го́ре ва́мъ бога́тымъ: я́ко отстоите́ утѣше́нія ва́шего.
25
Οὐαὶ ὑμῖν, οἱ ἐμπεπλησμένοι, ὅτι πεινάσετε. Οὐαὶ ὑμῖν, οἱ γελῶντες νῦν, ὅτι πενθήσετε καὶ κλαύσετε.
25
Го́ре ва́мъ, насы́щенніи ны́нѣ: я́ко вза́лчете. Го́ре ва́мъ смѣю́щымся ны́нѣ: я́ко возрыда́єте и воспла́чете.
26
Οὐαὶ ὅταν καλῶς ὑμᾶς εἴπωσιν οἱ ἄνθρωποι· κατὰ ταῦτα γὰρ ἐποίουν τοῖς ψευδοπροφήταις οἱ πατέρες αὐτῶν.
26
Го́ре, єгда́ до́брѣ реку́тъ ва́мъ вси́ человѣ́цы: по си́мъ бо творя́ху лжепроро́комъ отцы́ и́хъ.
27
Ἀλλ’ ὑμῖν λέγω τοῖς ἀκούουσιν, Ἀγαπᾶτε τοὺς ἐχθροὺς ὑμῶν, καλῶς ποιεῖτε τοῖς μισοῦσιν ὑμᾶς,
27
Но ва́мъ глаго́лю слы́шащымъ: люби́те враги́ ва́шя, добро́ твори́те ненави́дящымъ ва́съ,
28
εὐλογεῖτε τοὺς καταρωμένους ὑμῖν, προσεύχεσθε ὑπὲρ τῶν ἐπηρεαζόντων ὑμᾶς.
28
благослови́те клену́щыя вы́, и моли́теся за творя́щихъ ва́мъ оби́ду.
29
Τῷ τύπτοντί σε ἐπὶ τὴν σιαγόνα, πάρεχε καὶ τὴν ἄλλην· καὶ ἀπὸ τοῦ αἴροντός σου τὸ ἱμάτιον, καὶ τὸν χιτῶνα μὴ κωλύσῃς.
29
Бію́щему тя́ въ лани́ту, пода́ждь и другу́ю: и от взима́ющаго ти́ ри́зу, и срачи́цу не возбрани́.
30
Παντὶ δὲ τῷ αἰτοῦντί σε δίδου· καὶ ἀπὸ τοῦ αἴροντος τὰ σὰ μὴ ἀπαίτει.
30
Вся́кому же прося́щему у тебе́, да́й: и от взима́ющаго твоя́, не истязу́й.
31
Καὶ καθὼς θέλετε ἵνα ποιῶσιν ὑμῖν οἱ ἄνθρωποι, καὶ ὑμεῖς ποιεῖτε αὐτοῖς ὁμοίως.
31
И я́коже хо́щете да творя́тъ ва́мъ человѣ́цы, и вы́ твори́те и́мъ та́кожде.
32
Καὶ εἰ ἀγαπᾶτε τοὺς ἀγαπῶντας ὑμᾶς, ποία ὑμῖν χάρις ἐστίν; Καὶ γὰρ οἱ ἁμαρτωλοὶ τοὺς ἀγαπῶντας αὐτοὺς ἀγαπῶσιν.
32
И а́ще лю́бите лю́бящыя вы́, ка́я ва́мъ благода́ть є́сть? И́бо и грѣ́шницы лю́бящыя и́хъ лю́бятъ.
33
Καὶ ἐὰν ἀγαθοποιῆτε τοὺς ἀγαθοποιοῦντας ὑμᾶς, ποία ὑμῖν χάρις ἐστίν; Καὶ γὰρ οἱ ἁμαρτωλοὶ τὸ αὐτὸ ποιοῦσιν.
33
И а́ще благотворите́ благотворя́щымъ ва́мъ, ка́я ва́мъ благода́ть є́сть? И́бо и грѣ́шницы то́жде творя́тъ.
34
Καὶ ἐὰν δανείζητε παρ’ ὧν ἐλπίζετε ἀπολαβεῖν, ποία ὑμῖν χάρις ἐστίν; Καὶ γὰρ ἁμαρτωλοὶ ἁμαρτωλοῖς δανείζουσιν, ἵνα ἀπολάβωσιν τὰ ἴσα.
34
И а́ще взаи́мъ даєте́, от ни́хже ча́єте воспрія́ти, ка́я ва́мъ благода́ть є́сть, и́бо и грѣ́шницы грѣ́шникомъ взаи́мъ дава́ютъ, да воспріи́мутъ ра́вная.
35
Πλὴν ἀγαπᾶτε τοὺς ἐχθροὺς ὑμῶν, καὶ ἀγαθοποιεῖτε, καὶ δανείζετε, μηδὲν ἀπελπίζοντες· καὶ ἔσται ὁ μισθὸς ὑμῶν πολύς, καὶ ἔσεσθε υἱοὶ ὑψίστου· ὅτι αὐτὸς χρηστός ἐστιν ἐπὶ τοὺς ἀχαρίστους καὶ πονηρούς.
35
Оба́че люби́те враги́ ва́шя, и благотвори́те, и взаи́мъ да́йте, ничесо́же ча́юще: и бу́детъ мзда́ ва́ша мно́га, и бу́дете сы́нове Вы́шняго: я́ко То́й бла́гъ є́сть на безблагода́тныя и злы́я.
36
Γίνεσθε οὖν οἰκτίρμονες, καθὼς καὶ ὁ πατὴρ ὑμῶν οἰκτίρμων ἐστίν.
36
Бу́дите у́бо милосе́рди, я́коже и Оте́цъ ва́шъ милосе́рдъ є́сть.
37
Καὶ μὴ κρίνετε, καὶ οὐ μὴ κριθῆτε. Μὴ καταδικάζετε, καὶ οὐ μὴ καταδικασθῆτε· ἀπολύετε, καὶ ἀπολυθήσεσθε·
37
И не суди́те, и не су́дятъ ва́мъ: [и] не осужда́йте, да не осужде́ни бу́дете: отпуща́йте, и отпу́стятъ ва́мъ:
38
δίδοτε, καὶ δοθήσεται ὑμῖν· μέτρον καλόν, πεπιεσμένον καὶ σεσαλευμένον καὶ ὑπερεκχυνόμενον δώσουσιν εἰς τὸν κόλπον ὑμῶν. Τῷ γὰρ αὐτῷ μέτρῳ ᾧ μετρεῖτε ἀντιμετρηθήσεται ὑμῖν.
38
да́йте, и да́стся ва́мъ: мѣ́ру добру́, натка́ну и потря́сну и прелива́ющуся дадя́тъ на ло́но ва́ше: то́ю бо мѣ́рою, є́юже мѣ́рите, возмѣ́рится ва́мъ.
39
Εἶπεν δὲ παραβολὴν αὐτοῖς, Μήτι δύναται τυφλὸς τυφλὸν ὁδηγεῖν; Οὐχὶ ἀμφότεροι εἰς βόθυνον πεσοῦνται;
39
Рече́ же при́тчу и́мъ: єда́ мо́жетъ слѣпе́цъ слѣпца́ води́ти? Не о́ба ли въ я́му впаде́тася?
40
Οὐκ ἔστιν μαθητὴς ὑπὲρ τὸν διδάσκαλον αὐτοῦ· κατηρτισμένος δὲ πᾶς ἔσται ὡς ὁ διδάσκαλος αὐτοῦ.
40
Нѣ́сть учени́къ надъ учи́теля своєго́: соверше́нъ же вся́къ бу́детъ, я́коже [и] учи́тель єго́.
41
Τί δὲ βλέπεις τὸ κάρφος τὸ ἐν τῷ ὀφθαλμῷ τοῦ ἀδελφοῦ σου, τὴν δὲ δοκὸν τὴν ἐν τῷ ἰδίῳ ὀφθαλμῷ οὐ κατανοεῖς;
41
Что́ же ви́диши суче́цъ, и́же є́сть во очеси́ бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же є́сть во очеси́ твоє́мъ, не чу́єши?
42
Ἢ πῶς δύνασαι λέγειν τῷ ἀδελφῷ σου, Ἀδελφέ, ἄφες ἐκβάλω τὸ κάρφος τὸ ἐν τῷ ὀφθαλμῷ σου, αὐτὸς τὴν ἐν τῷ ὀφθαλμῷ σου δοκὸν οὐ βλέπων; Ὑποκριτά, ἔκβαλε πρῶτον τὴν δοκὸν ἐκ τοῦ ὀφθαλμοῦ σου, καὶ τότε διαβλέψεις ἐκβαλεῖν τὸ κάρφος τὸ ἐν τῷ ὀφθαλμῷ τοῦ ἀδελφοῦ σου.
42
Или́ ка́ко мо́жеши рещи́ бра́ту твоєму́: бра́те, оста́ви, да изму́ суче́цъ, и́же є́сть во очеси́ твоє́мъ, са́мъ су́щаго во очеси́ твоє́мъ бервна́ не ви́дя? Лицемѣ́ре, изми́ пе́рвѣє бервно́ изъ очесе́ твоєго́, и тогда́ про́зриши изъя́ти суче́цъ изъ очесе́ бра́та твоєго́.
43
Οὐ γάρ ἐστιν δένδρον καλὸν ποιοῦν καρπὸν σαπρόν· οὐδὲ δένδρον σαπρὸν ποιοῦν καρπὸν καλόν.
43
Нѣ́сть бо дре́во добро́, творя́ плода́ зла́: ниже́ дре́во зло́, творя́ плода́ добра́.
44
Ἕκαστον γὰρ δένδρον ἐκ τοῦ ἰδίου καρποῦ γινώσκεται. Οὐ γὰρ ἐξ ἀκανθῶν συλλέγουσιν σῦκα, οὐδὲ ἐκ βάτου τρυγῶσιν σταφυλήν.
44
Вся́ко бо дре́во от плода́ своєго́ познає́тся: не от те́рнія бо че́шутъ смо́квы, ни от купины́ є́млютъ гро́здія.
45
Ὁ ἀγαθὸς ἄνθρωπος ἐκ τοῦ ἀγαθοῦ θησαυροῦ τῆς καρδίας αὐτοῦ προφέρει τὸ ἀγαθόν, καὶ ὁ πονηρὸς ἄνθρωπος ἐκ τοῦ πονηροῦ θησαυροῦ τῆς καρδίας αὐτοῦ προφέρει τὸ πονηρόν· ἐκ γὰρ τοῦ περισσεύματος τῆς καρδίας λαλεῖ τὸ στόμα αὐτοῦ.
45
Благі́й человѣ́къ от блага́го сокро́вища се́рдца своєго́ изно́ситъ благо́є: и злы́й человѣ́къ от зла́го сокро́вища се́рдца своєго́ изно́ситъ зло́є: от избы́тка бо се́рдца глаго́лютъ уста́ єго́.
46
Τί δέ με καλεῖτε, Κύριε, κύριε, καὶ οὐ ποιεῖτε ἃ λέγω;
46
Что́ же Мя́ зовете́: Го́споди, Го́споди, и не творите́, я́же глаго́лю?
47
Πᾶς ὁ ἐρχόμενος πρός με καὶ ἀκούων μου τῶν λόγων καὶ ποιῶν αὐτούς, ὑποδείξω ὑμῖν τίνι ἐστὶν ὅμοιος·
47
Вся́къ гряды́й ко Мнѣ́ и слы́шай словеса́ Моя́ и творя́ я́, скажу́ ва́мъ, кому́ є́сть подо́бенъ:
48
ὅμοιός ἐστιν ἀνθρώπῳ οἰκοδομοῦντι οἰκίαν, ὃς ἔσκαψεν καὶ ἐβάθυνεν, καὶ ἔθηκεν θεμέλιον ἐπὶ τὴν πέτραν· πλημμύρας δὲ γενομένης, προσέρρηξεν ὁ ποταμὸς τῇ οἰκίᾳ ἐκείνῃ, καὶ οὐκ ἴσχυσεν σαλεῦσαι αὐτήν· τεθεμελίωτο γὰρ ἐπὶ τὴν πέτραν.
48
подо́бенъ є́сть человѣ́ку зи́ждущу хра́мину, и́же ископа́ и углуби́, и положи́ основа́ніє на ка́мени: наводне́нію же бы́вшу, припаде́ рѣка́ ко хра́минѣ то́й, и не мо́же поколеба́ти єя́: основана́ бо бѣ́ на ка́мени.
49
Ὁ δὲ ἀκούσας καὶ μὴ ποιήσας ὅμοιός ἐστιν ἀνθρώπῳ οἰκοδομήσαντι οἰκίαν ἐπὶ τὴν γῆν χωρὶς θεμελίου· ᾗ προσέρρηξεν ὁ ποταμός, καὶ εὐθέως ἔπεσεν, καὶ ἐγένετο τὸ ῥῆγμα τῆς οἰκίας ἐκείνης μέγα.
49
Слы́шавый же и не сотвори́вый подо́бенъ є́сть человѣ́ку созда́вшему хра́мину на земли́ безъ основа́нія: къ не́йже припаде́ рѣка́, и а́біє паде́ся, и бы́сть разруше́ніє хра́мины тоя́ ве́ліє.