Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
І сказали вони мені: ті, які залишилися від полону, знаходяться там, у країні своїй, у великій біді й у приниженні; і стіна Єрусалима зруйнована, і ворота його спалені вогнем.
Нехай будуть вуха Твої уважні й очі Твої відкриті, щоб почути молитву раба Твого, якою я тепер день і ніч молюся перед Тобою за синів Ізраїлевих, рабів Твоїх, і сповідуюся в гріхах синів Ізраїлевих, якими згрішили ми перед Тобою, згрішили — і я і дім батька мого.
коли ж навернетеся до Мене і будете зберігати заповіді Мої і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, і звідти зберу вас і приведу вас на місце, яке обрав Я, щоб поставити там ім’я Моє.
Молю Тебе, Господи! Нехай буде вухо Твоє уважне до молитви раба Твого і до молитви рабів Твоїх, які люблять благоговіти перед ім’ям Твоїм. І благопоспіши рабові Твоєму тепер, і введи його в милість у людини цієї. Я був виночерпієм у царя.
і сказав цареві: нехай живе цар повіки! Як не бути сумним обличчю моєму, коли місто, дім гробів батьків моїх, у запустінні, і ворота його спалені вогнем!
і сказав цареві: якщо царю благоугодно, і якщо у благоволінні раб твій перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гроби батьків моїх, щоб я відбудував його.
І сказав мені цар і цариця, яка сиділа поруч з ним: скільки часу триватиме путь твоя, і коли повернешся? І благоугодно було цареві послати мене, після того як я призначив час.
і лист до Асафа, охоронця царських лісів, щоб він дав мені дерев для воріт фортеці, яка при домі Божому, і для міської стіни, і для дому, в якому б мені жити. І дав мені цар, тому що благодійна рука Бога мого була наді мною.
устав я вночі з небагатьма людьми, які були зі мною, і нікому не сказав, що́ Бог мій поклав мені на серце зробити для Єрусалима; тварини ж не було зі мною ніякої, крім тієї, на якій я їхав.
І проїхав я вночі через ворота Долини перед джерелом Драконовим до воріт Гнойових, і оглянув я стіни Єрусалима зруйновані і його ворота, спалені вогнем.
І начальники не знали, куди я ходив і що я роблю: ні юдеям, ні священикам, ні вельможам, ні начальникам, ні іншим виконавцям робіт я до того нічого не відкривав.
І сказав я їм: ви бачите біду, в якій ми знаходимося; Єрусалим спустошений і ворота його спалені вогнем; ходімо, побудуємо стіну Єрусалима, і не будемо надалі в такому приниженні.
І я розповів їм про руку Бога мого, що благодіє мені, а також і слова царя, які він говорив мені. І сказали вони: будемо будувати, — й укріпили руки свої на благу справу.
Почувши це, Санаваллат, Хоронит і Товія, аммонитський раб, і Гешем аравитянин глузували з нас і з презирством говорили: що це за справа, яку ви робите? чи не думаєте вже повстати проти царя?
Я дав їм відповідь і сказав їм: Бог Небесний, Він благопоспішить нам, і ми, раби Його, станемо будувати, а вам немає частки і права і пам’яті в Єрусалимі.
І встав Елияшив, великий священик, і брати його священики і побудували Овечі ворота: вони освятили їх і вставили двері їх, і від вежі Меа освятили їх до вежі Хананела.
Ворота Долини лагодив Ханун і жителі Заноаха: вони побудували їх, і вставили двері їх, замки їх і засуви їх, і ще лагодили вони тисячу ліктів стіни до воріт Гнойових.
Ворота Джерела лагодив Шаллум, син Колхозея, начальник округу Мицфи: він побудував їх, і покрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, — він же лагодив стіну біля водоймища Селах навпроти царського саду і до сходинок, що спускаються від міста Давидового.
і говорив при братах своїх і при самарійських військових людях, і сказав: що роблять ці жалюгідні юдеї? невже їм це дозволять? невже будуть вони приносити жертви? невже вони коли-небудь закінчать? невже вони оживлять камені з куп пороху, і притому попалені?
Коли почув Санаваллат і Товія, й аравитяни, й аммонитяни, і азотяни, що стіни Єрусалимські відновлюються, що пошкодження почали лагодитися, то їм стало дуже прикро.
І оглянув я, і став, і сказав найзнатнішим і начальникам і решті народу: не бійтеся їх; пом’ятайте Господа великого і страшного і воюйте за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за дружин своїх і за доми свої.
З того дня половина молодих людей у мене займалася роботою, а інша половина їх тримала списи, щити і луки і лати; і начальники знаходилися позаду всього дому Іудиного.
у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.
і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді.
І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять.
І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.
Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого року до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників.
А попередні областеначальники, що були до мене, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого.
І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому.
Коли дійшло до вух Санаваллата і Товії і Гешема аравитянина й інших ворогів наших, що я відбудував стіну, і не залишалося в ній пошкоджень — втім, до того часу я ще не ставив дверей у ворота, —
У ньому було написано: чутка носиться в народах, і Гешем говорить, начебто ти і юдеї задумали відпасти, для чого і будуєш стіну і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками;
і пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: цар Юдейський! І такі розмови дійдуть до царя. Отже, приходь, і порадимося разом.
Прийшов я в дім Шемаії, сина Делаії, сина Мегетавелового, і він замкнувся і сказав: ходімо в дім Божий, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, тому що прийдуть убити тебе, і прийдуть убити тебе вночі.
Коли почули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, які навколо нас, тоді вони дуже впали в очах своїх і пізнали, що це діло зроблено Богом нашим.
Тому що багато хто в Юдеї був у клятвеному союзі з ним, бо він був зятем Шеханії, сина Арахового, а син його Іоханан узяв за себе дочку Мешуллама, сина Верехії.
і сказав я їм: нехай не відчиняють воріт єрусалимських, доки не обігріє сонце, і доки вони стоять, нехай зачиняють і замикають двері. І поставив я сторожами жителів Єрусалима, кожного на свою варту і кожного навпроти дому його.
І поклав мені Бог мій на серце зібрати найзнатніших і начальників і народ, щоб зробити перепис. І знайшов я родовідний перепис тих, які прийшли спочатку, і в ньому написано:
ті, які пішли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманієм, Мардохеєм, Билшаном, Мисферефом, Бигваєм, Нехумом, Вааною. Кількість людей народу Ізраїлевого:
І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херув-Аддона й Іммера; але вони не могли показати про покоління своє і про плем’я своє, чи від Ізраїля вони.
Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тоді зібрався весь народ, як одна людина, на площу, яка перед Водяними воротами, і сказали книжнику Ездрі, щоб він приніс книгу закону Мойсеєвого, який заповів Господь Ізраїлю.
і читав з нього на площі, яка перед Водяними воротами, від світанку до полудня, перед чоловіками і жінками і всіма, які могли розуміти; і вуха всього народу були прихилені до книги закону.
Книжник Ездра стояв на дерев’яному підвищенні, яке для цього зробили, а поруч з ним, праворуч від нього, стояли Маттифія і Шема, й Анаія й Урія, і Хелкія і Маасея, а ліворуч від нього Федаія і Мисаїл, і Малхія і Хашум, і Хашбаддана, і Захарія і Мешуллам.
І благословив Ездра Господа Бога великого. І весь народ відповів: амінь, амінь, піднімаючи догори руки свої, — і поклонялися і падали перед Господом лицем до землі.
Ісус, Ванаія, Шеревія, Іамин, Аккув, Шавтай, Годія, Маасея, Клита, Азарія, Іозавад, Ханан, Фелаія і левити пояснювали народу закон, тим часом як народ стояв на своєму місці.
Тоді Неємія, він же Тиршафа, і книжник Ездра, священик, і левити, які учили народ, сказали всьому народові: день цей святий Господу Богу вашому; не засмучуйтеся і не плачте, тому що весь народ плакав, слухаючи слова закону.
І сказав їм: підіть, їжте жирне і пийте солодке, і посилайте частки тим, у кого нічого не приготовано, тому що день цей святий Господу нашому. І не засмучуйтеся, тому що радість перед Господом — підкріплення для вас.
І тому оголосили і проголосили по всіх містах своїх і в Єрусалимі, говорячи: підіть на гору і несіть гілки оливи садової і гілки оливи дикої, і гілки миртові і гілки пальмові, і гілки інших широколистих дерев, щоб зробити кущі за написаним.
І пішов народ, і принесли, і зробили собі кущі, кожен на своїй покрівлі і на дворах своїх, і на дворах дому Божого, і на площі біля Водяних воріт, і на площі біля Єфремових воріт.
Уся громада тих, що повернулися з полону, зробила кущі і жила в кущах. Від днів Ісуса, сина Навина, до цього дня не робили так сини Ізраїлеві. Радість була дуже велика.
І сказали левити — Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє!
[І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються.
і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний.
і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні.
І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм.
не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх.
але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний — уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли.
І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею.
І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї;
і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обра́зи.
І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх.
Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово.
Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали.
Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів.
І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня.
Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм.
І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх.
І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні.
І решта народу, священики, левити, воротарі, співці, нефинеї і всі, що відійшли від народів іноземних до закону Божого, дружини їхні, сини їхні і дочки їхні, усі, які могли розуміти,
приєдналися до братів своїх, до найпочесніших з них, і вступили в зобов’язання з клятвою і прокляттям — чинити за законом Божим, даним рукою Мойсея, раба Божого, і дотримуватися і виконувати всі заповіді Господа Бога нашого, й устави Його і постанови Його,
і коли іноземні народи будуть привозити товари і все, що продається, в суботу, не брати в них у суботу і в священний день, і в сьомий рік залишати борги всякого роду.
на хліби предкладення, на повсякчасне хлібне приношення і на повсякчасне всепалення, на суботи, на новомісяччя, на свята, на священні речі і на жертви за гріх для очищення Ізраїля, і на все, що звершується в домі Бога нашого.
І кинули ми жереби про доставку дров, священики, левити і народ, коли якому поколінню нашому в призначені часи, з року в рік, привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовнику Господа Бога нашого, за написаним у законі.
також приводити в дім Бога нашого до священиків, що служать у домі Бога нашого, первістків із синів наших і з худоби нашої, як написано в законі, і первородне від великої і дрібної худоби нашої.
І початки з меленого хліба нашого і приношень наших, і плодів з усякого дерева, вина й оливи ми будемо доставляти священикам у комори при домі Бога нашого і десятину з землі нашої левитам. Вони, левити, будуть брати десятину в усіх містах, де у нас землеробство.
При левитах, коли вони будуть брати левитську десятину, буде знаходитися священик, син Аарона, щоб левити десятину зі своїх десятин відвозили в дім Бога нашого в кімнати, виділені для комори,
тому що в ці кімнати як сини Ізраїлеві, так і левити повинні доставляти принесене в дар: хліб, вино й оливу. Там священні сосуди, і священики, які служать, і воротарі, і співці. І ми не залишимо дому Бога нашого.
І жили начальники народу в Єрусалимі, а інші з народу кинули жереби, щоб одна з десяти частин їх ішла на проживання у святе місто Єрусалим, а дев’ять залишалися в інших містах.
Ось глави країни, які жили в Єрусалимі, — а в містах Юдеї жили, кожен у своєму володінні, по містах своїх: ізраїльтяни, священики, левити і нефинеї і сини рабів Соломонових; —
у Єрусалимі жили з синів Іуди і з синів Веніаміна. Із синів Іуди: Афаія, син Уззії, син Захарії, син Амарії, син Сафатії, син Малелеїла, із синів Фареса,
і брати їхні, які відправляли службу в домі Божому, — вісімсот двадцять два; й Адаія, син Ієрохама, син Фелалії, син Амція, син Захарії, син Пашхура, син Малхії,
і брати його, люди відмінні — сто двадцять вісім. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолима.
15
καὶ ἀπὸ τῶν Λευιτῶν Σαμαΐα υἱὸς ᾿Εσρικάμ,
15
А із левитів: Шемаія, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннія,
17
Ματθανίας υἰὸς Μιχὰ καὶ ᾿Ιωβὴβ υἱὸς Σαμουΐ,
16
і Шавфай, і Іозавад із глав левитів у зовнішніх справах дому Божого,
18
διακόσιοι ὀγδοηκοντατέσσαρες.
17
і Матфанія, син Михи, син Завдія, син Асафа, головний зачинатель славослів’я під час молитви, і Бакбукія, другий після нього з братів його, й Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідифуна.
Начальником над левитами в Єрусалимі був Уззій, син Ванія, син Хашавії, син Матфанії, син Михи, із синів Асафових, які були співцями при служінні в домі Божому,
26
καὶ ἐν ᾿Ιησοῦ
23
тому що від царя було про них особливе повеління, і призначено було на кожен день для співців відповідне утримання.
27
καὶ ἐν Βηρσαβεέ, καὶ ἐπαύλεις αὐτῶν,
24
І Петахія, син Мешезавела, із синів Зари, сина Іуди, був довіреним від царя в усяких справах, що стосуються народу.
З тих, що жили в селах, на полях своїх, сини Іуди жили в Кириаф-Арбі і залежних від неї містах, у Дивоні і залежних від нього містах, у Ієкавцеїлі і селах його,
31
καὶ οἱ υἱοὶ Βενιαμὶν ἀπὸ Γαβαὰ Μαχμάς.
26
у Ієшуї, у Моладі й у Беф-Палеті,
36
καὶ ἀπὸ τῶν Λευιτῶν μερίδες ᾿Ιούδα τῷ Βενιαμίν.
27
у Хацар-Шуалі, у Вирсавії і залежних від неї містах,
Гла́ви левитів: Хашавія, Шеревія, та Ісус, син Кадмиїла, і брати їхні, при них поставлені для славослів’я при подяках, за встановленням Давида, чоловіка Божого — зміна за зміною.
При освяченні стіни Єрусалимської запросили левитів з усіх місць їхніх, наказуючи їм прийти в Єрусалим для звершення освячення і радісного свята зі славослів’ями і піснями при звуках кимвалів, псалтирів і гуслів.
і брати його: Шемаія, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Нафанаїл, Іуда і Хананій з музичними інструментами Давида, чоловіка Божого, і книжник Ездра попереду них.
Біля воріт Джерела, навпроти них, вони зійшли по сходах міста Давидового, по сходах, які ведуть на стіну поверх дому Давидового до Водяних воріт на схід.
42
καὶ ἠκούσθησαν οἱ ᾄδοντες καὶ ἐπεσκέπησαν.
38
Другий хор ішов навпроти них, і за ним я і половина народу, по стіні від Пічної вежі і до широкої стіни,
І приносили в той день великі жертви і веселилися, тому що Бог дав їм велику радість. Веселилися і дружини і діти, і радість Єрусалима було чути далеко.
тому що вони не зустріли синів Ізраїля з хлібом і водою і найняли проти нього Валаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін на благословення.
приготував для нього велику кімнату, в яку раніше клали хлібне приношення, ладан і сосуди, і десятини хліба, вина й оливи, призначені законом для левитів, співців і воротарів, і приношення для священиків.
Коли все це відбувалося, я не був у Єрусалимі, тому що в тридцять другому році Вавилонського царя Артаксеркса я ходив до царя, і після декількох днів знову випросився в царя.
І приставив я до комор Шелемію священика і Садока книжника і Федаію з левитів, і при них Ханана, сина Закхура, сина Матфанії, тому що вони вважалися вірними. І на них покладено роздавати частки братам своїм.
У ті дні я побачив у Юдеї, що в суботу топчуть точила, возять снопи і нав’ючують ослів вином, виноградом, смоквами і всяким вантажем, і відвозять у суботній день у Єрусалим. І я суворо виговорив їм у той же день, коли вони продавали харчі.
Після цього, коли смеркалося біля воріт єрусалимських, перед суботою, я звелів замикати двері і сказав, щоб не відмикали їх до ранку після суботи. І слуг моїх я поставив біля воріт, щоб ніяка ноша не проходила в день суботній.
Але я суворо виговорив їм і сказав їм: навіщо ви ночуєте біля стіни? Якщо зробите це в інший раз, я накладу руку на вас. З того часу вони не приходили в суботу.
І сказав я левитам, щоб вони очистилися і прийшли тримати варту біля воріт, щоб святити день суботній. І за це пом’яни мене, Боже мій, і пощади мене з великої милости Твоєї!
Я зробив за це догану і проклинав їх, і деяких з чоловіків бив, рвав на них волосся і заклинав їх Богом, щоб вони не віддавали дочок своїх за синів їхніх і не брали дочок їхніх за синів своїх і за себе.
Чи не через них, говорив я, грішив Соломон, цар Ізраїлів? У багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любимим Богом своїм, і Бог поставив його царем над усіма ізраїльтянами; і однак же чужоземні дружини ввели в гріх і його.