Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Συνέσεως τῷ ᾿Ασάφ. ΙΝΑΤΙ ἀπώσω, ὁ Θεός, εἰς τέλος; ὠργίσθη ὁ θυμός σου ἐπὶ πρόβατα νομῆς σου;
Ра́зума Аса́фу.
2
μνήσθητι τῆς συναγωγῆς σου, ἧς ἐκτήσω ἀπ᾿ ἀρχῆς· ἐλυτρώσω ράβδον κληρονομίας σου, ὄρος Σιὼν τοῦτο, ὃ κατεσκήνωσας ἐν αὐτῷ.
1
Вску́ю, Бо́же, отри́нулъ єси́ до конца́? Разгнѣ́вася я́рость Твоя́ на о́вцы па́жити Твоєя́?
3
ἔπαρον τὰς χεῖράς σου ἐπὶ τὰς ὑπερηφανίας αὐτῶν εἰς τέλος, ὅσα ἐπονηρεύσατο ὁ ἐχθρὸς ἐν τοῖς ἁγίοις σου.
2
Помяни́ со́нмъ Тво́й, єго́же стяжа́лъ єси́ испе́рва, изба́вилъ єси́ жезло́мъ достоя́нія Твоєго́, гора́ Сіо́нъ сія́ {же́злъ достоя́нія Твоєго́, го́ру Сіо́нъ сію́}, въ не́йже всели́лся єси́.
4
καὶ ἐνεκαυχήσαντο οἱ μισοῦντές σε ἐν μέσῳ τῆς ἑορτῆς σου, ἔθεντο τὰ σημεῖα αὐτῶν σημεῖα καὶ οὐκ ἔγνωσαν.
3
Воздви́гни ру́цѣ Твои́ на горды́ни и́хъ въ коне́цъ, єли́ка лука́внова вра́гъ во святѣ́мъ Твоє́мъ.
5
ὡς εἰς τὴν ἔξοδον ὑπεράνω,
4
И восхвали́шася ненави́дящіи Тя́ посредѣ́ пра́здника Твоєго́: положи́ша зна́менія своя́ зна́менія, и не позна́ша,
6
ὡς ἐν δρυμῷ ξύλων ἀξίναις ἐξέκοψαν τὰς θύρας αὐτῆς ἐπὶ τὸ αὐτὸ ἐν πελέκει καὶ λαξευτηρίῳ κατέρραξαν αὐτήν.
5
я́ко во исхо́дѣ превы́ше: я́ко въ дубра́вѣ дре́вянѣ сѣки́рами разсѣко́ша
7
ἐνεπύρισαν ἐν πυρὶ τὸ ἁγιαστήριόν σου, εἰς τὴν γῆν ἐβεβήλωσαν τὸ σκήνωμα τοῦ ὀνόματός σου.
6
две́ри єго́ вку́пѣ, сѣ́чивомъ и оско́рдомъ разруши́ша и́.
8
εἶπαν ἐν τῇ καρδίᾳ αὐτῶν αἱ συγγένειαι αὐτῶν ἐπὶ τὸ αὐτό· δεῦτε καὶ καταπαύσωμεν πάσας τὰς ἑορτὰς τοῦ Θεοῦ ἀπὸ τῆς γῆς.
7
Возжго́ша огне́мъ святи́ло Твоє́: на земли́ оскверни́ша жили́ще и́мене Твоєго́.
9
τὰ σημεῖα αὐτῶν οὐκ εἴδομεν, οὐκ ἔστιν ἔτι προφήτης, καὶ ἡμᾶς οὐ γνώσεται ἔτι.
8
Рѣ́ша въ се́рдцы своє́мъ ю́жики и́хъ вку́пѣ: пріиди́те, и отста́вимъ вся́ пра́здники Бо́жія от земли́.
10
ἕως πότε, ὁ Θεός, ὀνειδιεῖ ὁ ἐχθρός, παροξυνεῖ ὁ ὑπεναντίος τὸ ὄνομά σου εἰς τέλος;
9
Зна́менія и́хъ {зна́меній на́шихъ} не ви́дѣхомъ: нѣ́сть ктому́ проро́ка, и на́съ не позна́єтъ ктому́.
11
ἱνατί ἀποστρέφεις τὴν χεῖρά σου καὶ τὴν δεξιάν σου ἐκ μέσου τοῦ κόλπου σου εἰς τέλος;
10
Доко́лѣ, Бо́же, поно́ситъ вра́гъ? Раздражи́тъ проти́вный и́мя Твоє́ до конца́?
12
ὁ δὲ Θεὸς βασιλεὺς ἡμῶν πρὸ αἰώνων, εἰργάσατο σωτηρίαν ἐν μέσῳ τῆς γῆς.
11
Вску́ю отвраща́єши ру́ку Твою́ и десни́цу Твою́ от среды́ нѣ́дра Твоєго́ въ коне́цъ?
13
σὺ ἐκραταίωσας ἐν τῇ δυνάμει σου τὴν θάλασσαν, σὺ συνέτριψας τὰς κεφαλὰς τῶν δρακόντων ἐπὶ τοῦ ὕδατος.
12
Бо́гъ же, Ца́рь на́шъ, пре́жде вѣ́ка содѣ́ла спасе́ніє посредѣ́ земли́.
14
σὺ συνέθλασας τὴν κεφαλὴν τοῦ δράκοντος, ἔδωκας αὐτὸν βρῶμα λαοῖς τοῖς Αἰθίοψι.
13
Ты́ утверди́лъ єси́ си́лою Твоє́ю мо́ре: Ты́ сте́рлъ єси́ главы́ зміє́въ въ водѣ́:
15
σὺ διέρρηξας πηγὰς καὶ χειμάρρους, σὺ ἐξήρανας ποταμοὺς ᾿Ηθάμ.
14
Ты́ сокруши́лъ єси́ главу́ змі́єву, да́лъ єси́ того́ бра́шно лю́демъ єѳіо́пскимъ.
16
σή ἐστιν ἡ ἡμέρα, καὶ σή ἐστιν ἡ νύξ, σὺ κατηρτίσω φαῦσιν καὶ ἥλιον.
15
Ты́ расто́рглъ єси́ исто́чники и пото́ки: Ты́ изсуши́лъ єси́ рѣ́ки иѳа́мскія.
17
σὺ ἐποίησας πάντα τὰ ὡραῖα τῆς γῆς· θέρος καὶ ἔαρ, σὺ ἔπλασας αὐτά.
16
Тво́й є́сть де́нь, и Твоя́ є́сть но́щь: Ты́ соверши́лъ єси́ зарю́ и со́лнце.
18
μνήσθητι ταύτης· ἐχθρὸς ὠνείδισε τὸν Κύριον, καὶ λαὸς ἄφρων παρώξυνε τὸ ὄνομά σου.
17
Ты́ сотвори́лъ єси́ вся́ предѣ́лы земли́: жа́тву и ве́сну Ты́ созда́лъ єси́ я́.
19
μὴ παραδῷς τοῖς θηρίοις ψυχὴν ἐξομολογουμένην σοι, τῶν ψυχῶν τῶν πενήτων σου μὴ ἐπιλάθῃ εἰς τέλος.
18
Помяни́ сія́: вра́гъ поноси́ Го́сподеви, и лю́діє безу́мніи раздражи́ша и́мя Твоє́.
20
ἐπίβλεψον εἰς τὴν διαθήκην σου, ὅτι ἐπληρώθησαν οἱ ἐσκοτισμένοι τῆς γῆς οἴκων ἀνομιῶν.
19
Не преда́ждь звѣре́мъ ду́шу исповѣ́дающуюся Тебѣ́: ду́шъ убо́гихъ Твои́хъ не забу́ди до конца́.
21
μὴ ἀποστραφήτω τεταπεινωμένος καὶ κατῃσχυμένος· πτωχὸς καὶ πένης αἰνέσουσι τὸ ὄνομά σου.
20
При́зри на завѣ́тъ Тво́й: я́ко испо́лнишася помраче́нніи земли́ домо́въ беззако́ній.
22
ἀνάστα, ὁ Θεός, δίκασον τὴν δίκην σου· μνήσθητι τοῦ ὀνειδισμοῦ σου τοῦ ὑπὸ ἄφρονος ὅλην τὴν ἡμέραν.
21
Да не возврати́тся смире́нный посра́мленъ: ни́щъ и убо́гъ восхвали́та и́мя Твоє́.
23
μὴ ἐπιλάθῃ τῆς φωνῆς τῶν ἱκετῶν σου· ἡ ὑπερηφανία τῶν μισούντων σε ἀνέβη διὰ παντός.
22
Воста́ни, Бо́же, суди́ прю́ Твою́: помяни́ поноше́ніє Твоє́, є́же от безу́мнаго ве́сь де́нь.