¹

Павло, волею Божою покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфен, брат

¹

(Заⷱ҇ р҃к҃в҃.) Па́ѵелъ, зва́нъ а҆пⷭ҇лъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ во́лею бж҃їею, и҆ сѡсѳе́нъ бра́тъ,

²

церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас:

²

цр҃кви бж҃їей сꙋ́щей въ корі́нѳѣ, ѡ҆сщ҃є́ннымъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, зва̑ннымъ ст҃ы̑мъ, со всѣ́ми призыва́ющими и҆́мѧ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, во всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ, тѣ́хъ же и҆ на́шемъ:

³

благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

³

(Заⷱ҇ р҃к҃г҃.) блгⷣть ва́мъ и҆ ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀ на́шегѡ и҆ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀.

⁴

Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Ісусі,

⁴

Благодарю̀ бг҃а моего̀ всегда̀ ѡ҆ ва́съ, ѡ҆ блгⷣти бж҃їей да́ннѣй ва́мъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ,

⁵

бо в Hьому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, —

⁵

ꙗ҆́кѡ во все́мъ ѡ҆богати́стесѧ ѡ҆ не́мъ, во всѧ́цѣмъ сло́вѣ и҆ всѧ́цѣмъ ра́зꙋмѣ,

⁶

тому що свідчення Христове утвердилося у вас, —

⁶

ꙗ҆́коже свидѣ́телство хрⷭ҇то́во и҆звѣсти́сѧ въ ва́съ:

⁷

так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа,

⁷

ꙗ҆́кѡ ва́мъ не лиши́тисѧ ни во є҆ди́нѣмъ дарова́нїи, ча́ющымъ ѿкрове́нїѧ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀,

⁸

Який і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Ісуса Христа.

⁸

и҆́же и҆ оу҆тверди́тъ ва́съ да́же до конца̀ непови́нныхъ въ де́нь гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀.

⁹

Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим.

⁹

Вѣ́ренъ бг҃ъ, и҆́мже зва́ни бы́сте во ѻ҆бще́нїе сн҃а є҆гѡ̀ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, гдⷭ҇а на́шегѡ.

¹⁰

Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці.

¹⁰

(Заⷱ҇ р҃к҃д҃.) Молю́ же вы̀, бра́тїе, и҆́менемъ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, да то́жде глаго́лете всѝ, и҆ да не бꙋ́дꙋтъ въ ва́съ ра̑спри, да бꙋ́дете же оу҆твержде́ни въ то́мже разꙋмѣ́нїи и҆ въ то́йже мы́сли.

¹¹

Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки.

¹¹

Возвѣсти́сѧ бо мѝ ѡ҆ ва́съ, бра́тїе моѧ̑, (пѡ́сланнымъ) ѿ хло́иса [ѿ дома́шнихъ хло́иса], ꙗ҆́кѡ рвє́нїѧ въ ва́съ сꙋ́ть.

¹²

Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлів; я — Аполлосів; я — Кифин; а я — Христів.

¹²

Глаго́лю же сѐ, ꙗ҆́кѡ кі́йждо ва́съ глаго́летъ: а҆́зъ оу҆́бѡ є҆́смь па́ѵловъ, а҆́зъ же а҆поллѡ́совъ, а҆́зъ же ки́финъ, а҆́зъ же хрⷭ҇то́въ.

¹³

Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися?

¹³

Є҆да̀ раздѣли́сѧ хрⷭ҇то́съ, є҆да̀ па́ѵелъ распѧ́тсѧ по ва́съ; и҆лѝ во и҆́мѧ па́ѵлово крести́стесѧ;

¹⁴

Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Криспа та Гая,

¹⁴

Благодарю̀ бг҃а, ꙗ҆́кѡ ни є҆ди́наго ѿ ва́съ крести́хъ, то́чїю крі́спа и҆ га́їа,

¹⁵

щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я.

¹⁵

да не кто̀ рече́тъ, ꙗ҆́кѡ въ моѐ и҆́мѧ крести́хъ.

¹⁶

Хрестив же я і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю.

¹⁶

Крести́хъ же и҆ стефани́новъ до́мъ: про́чее не вѣ́мъ, а҆́ще кого̀ и҆но́го крести́хъ.

¹⁷

Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового.

¹⁷

Не посла́ бо менѐ хрⷭ҇то́съ крести́ти, но благовѣсти́ти, не въ премꙋ́дрости сло́ва, да не и҆спраздни́тсѧ крⷭ҇тъ хрⷭ҇то́въ.

¹⁸

Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа.

¹⁸

(Заⷱ҇ р҃к҃е҃.) Сло́во бо крⷭ҇тное погиба́ющымъ оу҆́бѡ ю҆ро́дство є҆́сть, а҆ спаса́ємымъ на́мъ си́ла бж҃їѧ є҆́сть.

¹⁹

Бо написано: «Погублю мудрість мудреців і розум розумних відкину».

¹⁹

Пи́сано бо є҆́сть: погꙋблю̀ премꙋ́дрость премꙋ́дрыхъ, и҆ ра́зꙋмъ разꙋ́мныхъ ѿве́ргꙋ.

²⁰

Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство?

²⁰

Гдѣ̀ премꙋ́дръ; гдѣ̀ кни́жникъ; гдѣ̀ совопро́сникъ вѣ́ка сегѡ̀; Не ѡ҆бꙋи́ ли бг҃ъ премꙋ́дрость мі́ра сегѡ̀;

²¹

Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то угодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих.

²¹

Поне́же бо въ премⷣрости бж҃їей не разꙋмѣ̀ мі́ръ премꙋ́дростїю бг҃а, бл҃гоизво́лилъ бг҃ъ бꙋ́йствомъ про́повѣди спⷭ҇тѝ вѣ́рꙋющихъ.

²²

Бо й юдеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрости;

²²

Поне́же и҆ і҆ꙋде́є зна́менїѧ про́сѧтъ, и҆ є҆́ллини премꙋ́дрости и҆́щꙋтъ:

²³

а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство,

²³

мы́ же проповѣ́дꙋемъ хрⷭ҇та̀ ра́спѧта, і҆ꙋде́ємъ оу҆́бѡ собла́знъ, є҆́ллинѡмъ же безꙋ́мїе,

²⁴

для самих же покликаних, юдеїв і еллінів, — Христа, Божу силу і Божу премудрість;

²⁴

самѣ̑мъ же зва̑ннымъ і҆ꙋде́ємъ же и҆ є҆́ллинѡмъ хрⷭ҇та̀, бж҃їю си́лꙋ и҆ бж҃їю премⷣрость:

²⁵

бо й безумне Боже мудріше від людського, і немічне Боже сильніше від людського.

²⁵

занѐ бꙋ́ее бж҃їе премⷣрѣе человѣ̑къ є҆́сть, и҆ немощно́е бж҃їе крѣпча́е человѣ̑къ є҆́сть.

²⁶

Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних;

²⁶

(Заⷱ҇.) Ви́дите бо зва́нїе ва́ше, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ не мно́зи премꙋ́дри по пло́ти, не мно́зи си́льни, не мно́зи благоро́дни:

²⁷

але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне;

²⁷

но бꙋ̑ѧѧ мі́ра и҆збра̀ бг҃ъ, да премꙋ̑дрыѧ посрами́тъ, и҆ не́мѡщнаѧ мі́ра и҆збра̀ бг҃ъ, да посрами́тъ крѣ̑пкаѧ:

²⁸

і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, —

²⁸

и҆ хꙋдорѡ́днаѧ мі́ра и҆ оу҆ничижє́ннаѧ и҆збра̀ бг҃ъ, и҆ не сꙋ̑щаѧ, да сꙋ̑щаѧ оу҆праздни́тъ,

²⁹

щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом.

²⁹

ꙗ҆́кѡ да не похва́литсѧ всѧ́ка пло́ть пред̾ бг҃омъ.

³⁰

Від Hього і ви в Христі Ісусі, Який став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням,

³⁰

И҆з̾ негѡ́же вы̀ є҆стѐ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, и҆́же бы́сть на́мъ премⷣрость ѿ бг҃а, пра́вда же и҆ ѡ҆сщ҃е́нїе и҆ и҆збавле́нїе,

³¹

щоб було як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом».

³¹

да, ꙗ҆́коже пи́шетсѧ: хвалѧ́йсѧ, ѡ҆ гдⷭ҇ѣ да хва́литсѧ.