¹

Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить.

¹

А҆́ще ѧ҆зы̑ки человѣ́ческими глаго́лю и҆ а҆́гг҃лскими, любве́ же не и҆́мамъ, бы́хъ (ꙗ҆́кѡ) мѣ́дь звенѧ́щи, и҆лѝ кѷмва́лъ звѧца́ѧй.

²

Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я ніщо.

²

И҆ а҆́ще и҆́мамъ прⷪ҇ро́чество, и҆ вѣ́мъ та̑йны всѧ̑ и҆ ве́сь ра́зꙋмъ, и҆ а҆́ще и҆́мамъ всю̀ вѣ́рꙋ, ꙗ҆́кѡ и҆ го́ры преставлѧ́ти, любве́ же не и҆́мамъ, ничто́же є҆́смь.

³

І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи.

³

И҆ а҆́ще разда́мъ всѧ̑ и҆мѣ̑нїѧ моѧ̑, и҆ а҆́ще преда́мъ тѣ́ло моѐ, во є҆́же сжещѝ є҆̀, любве́ же не и҆́мамъ, ни ка́ѧ по́льза мѝ є҆́сть.

⁴

Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається,

⁴

(Заⷱ҇ р҃н҃д҃.) Любы̀ долготерпи́тъ, милосе́рдствꙋетъ, любы̀ не зави́дитъ, любы̀ не превозно́ситсѧ, не горди́тсѧ,

⁵

не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла,

⁵

не безчи́нствꙋетъ, не и҆́щетъ свои́хъ сѝ, не раздража́етсѧ, не мы́слитъ ѕла̀,

⁶

не радіє з неправди, а радіє істинi;

⁶

не ра́дꙋетсѧ ѡ҆ непра́вдѣ, ра́дꙋетсѧ же ѡ҆ и҆́стинѣ:

⁷

усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить.

⁷

всѧ̑ лю́битъ [покрыва́етъ], всемꙋ̀ вѣ́рꙋ є҆́млетъ, всѧ̑ оу҆пова́етъ, всѧ̑ терпи́тъ.

⁸

Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне.

⁸

Любы̀ николи́же ѿпа́даетъ, а҆́ще же прⷪ҇ро́чєствїѧ оу҆празднѧ́тсѧ, а҆́ще ли ѧ҆зы́цы оу҆мо́лкнꙋтъ, а҆́ще ра́зꙋмъ и҆спраздни́тсѧ.

⁹

Бо ми частинно знаємо і частинно пророкуємо;

⁹

Ѿ ча́сти бо разꙋмѣва́емъ и҆ ѿ ча́сти прⷪ҇ро́чествꙋемъ:

¹⁰

коли ж настане досконале, тоді частинне припиниться.

¹⁰

є҆гда́ же прїи́детъ соверше́нное, тогда̀, є҆́же ѿ ча́сти, оу҆праздни́тсѧ.

¹¹

Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче.

¹¹

(Заⷱ҇.) Є҆гда̀ бѣ́хъ младе́нецъ, ꙗ҆́кѡ младе́нецъ глаго́лахъ, ꙗ҆́кѡ младе́нецъ мꙋ́дрствовахъ, ꙗ҆́кѡ младе́нецъ смышлѧ́хъ: є҆гда́ же бы́хъ мꙋ́жъ, ѿверго́хъ младе́нчєскаѧ.

¹²

Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний.

¹²

Ви́димъ оу҆́бѡ нн҃ѣ ꙗ҆́коже зерца́ломъ въ гада́нїи, тогда́ же лице́мъ къ лицꙋ̀: нн҃ѣ разꙋмѣ́ю ѿ ча́сти, тогда́ же позна́ю, ꙗ҆́коже и҆ позна́нъ бы́хъ.

¹³

Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов.

¹³

Нн҃ѣ же пребыва́ютъ вѣ́ра, наде́жда, любы̀, трѝ сїѧ̑: бо́лши же си́хъ любы̀.