Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки.
1
А҆ ѡ҆ ни́хже писа́сте мѝ, добро̀ человѣ́кꙋ женѣ̀ не прикаса́тисѧ.
2
Але ж, щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка.
2
Но блꙋдодѣѧ́нїѧ ра́ди кі́йждо свою̀ женꙋ̀ да и҆́мать, и҆ ка́ѧждо (жена̀) своего̀ мꙋ́жа да и҆́мать.
3
Hехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові.
3
Женѣ̀ мꙋ́жъ до́лжнꙋю любо́вь да воздае́тъ: та́кожде и҆ жена̀ мꙋ́жꙋ.
4
Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка.
4
Жена̀ свои́мъ тѣ́ломъ не владѣ́етъ, но мꙋ́жъ: та́кожде и҆ мꙋ́жъ свои́мъ тѣ́ломъ не владѣ́етъ, но жена̀.
5
Hе ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою.
5
Не лиша́йте себє̀ дрꙋ́гъ дрꙋ́га, то́чїю по согла́сїю до вре́мене, да пребыва́ете въ постѣ̀ и҆ моли́твѣ, и҆ па́ки вкꙋ́пѣ собира́йтесѧ, да не и҆скꙋша́етъ ва́съ сатана̀ невоздержа́нїемъ ва́шимъ.
6
А втім, це кажу вам як дозвіл, а не як повеління.
6
Сїе́ же глаго́лю по совѣ́тꙋ, (а҆) не по повелѣ́нїю.
7
Бо бажаю, щоб усі люди були як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший — інше.
7
Хощꙋ́ бо, да всѝ человѣ́цы бꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ: но кі́йждо своѐ дарова́нїе и҆́мать ѿ бг҃а, ѻ҆́въ оу҆́бѡ си́це, ѻ҆́въ же си́це.
8
Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я.
8
Глаго́лю же безбра̑чнымъ и҆ вдови́цамъ: добро̀ и҆̀мъ є҆́сть, а҆́ще пребꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ:
9
Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися.
9
а҆́ще ли не оу҆держа́тсѧ, да посѧга́ютъ: лꙋ́чше бо є҆́сть жени́тисѧ, не́жели разжиза́тисѧ.
10
А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, —
10
А҆ ѡ҆жени́вшымсѧ завѣщава́ю не а҆́зъ, но гдⷭ҇ь: женѣ̀ ѿ мꙋ́жа не разлꙋча́тисѧ:
11
якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловіком своїм, — і чоловікові не залишати своєї жінки.
11
а҆́ще ли же и҆ разлꙋчи́тсѧ, да пребыва́етъ безбра́чна, и҆лѝ да смири́тсѧ съ мꙋ́жемъ (свои́мъ): и҆ мꙋ́жꙋ жены̀ не ѿпꙋща́ти.
12
Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її;
12
Про́чымъ же а҆́зъ глаго́лю, (а҆) не гдⷭ҇ь: (Заⷱ҇ р҃л҃з҃) а҆́ще кото́рый бра́тъ женꙋ̀ и҆́мать невѣ́рнꙋ, и҆ та̀ благоволи́тъ жи́ти съ ни́мъ, да не ѡ҆ставлѧ́етъ є҆ѧ̀:
13
і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його.
13
и҆ жена̀ а҆́ще и҆́мать мꙋ́жа невѣ́рна, и҆ то́й благоволи́тъ жи́ти съ не́ю, да не ѡ҆ставлѧ́етъ є҆гѡ̀:
14
Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі.
14
свѧти́тсѧ бо мꙋ́жъ невѣ́ренъ ѡ҆ женѣ̀ вѣ́рнѣ, и҆ свѧти́тсѧ жена̀ невѣ́рна ѡ҆ мꙋ́жи вѣ́рнѣ: и҆на́че бо ча̑да ва̑ша нечи̑ста бы́ли бы, нн҃ѣ же ст҃а сꙋ́ть.
15
Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язанi; до миру покликав нас Господь.
15
А҆́ще ли невѣ́рный ѿлꙋча́етсѧ, да разлꙋчи́тсѧ: не порабо́тисѧ (бо) бра́тъ и҆лѝ сестра̀ въ таковы́хъ: въ ми́ръ бо призва̀ на́съ (гдⷭ҇ь) бг҃ъ.
16
Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінки?
16
Что́ бо вѣ́си, же́но, а҆́ще мꙋ́жа спасе́ши; И҆лѝ что̀ вѣ́си, мꙋ́жꙋ, а҆́ще женꙋ̀ спасе́ши;
17
Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах.
17
То́чїю коемꙋ́ждо ꙗ҆́коже раздѣли́лъ є҆́сть бг҃ъ, кі́йждо ꙗ҆́коже при́званъ бы́сть гдⷭ҇емъ, та́кѡ да хо́дитъ: и҆ та́кѡ во всѣ́хъ цр҃квахъ повелѣва́ю.
18
Чи покликаний хто обрізаним, не ховайся; чи покликаний хто необрізаним, не обрізуйся.
18
Во ѡ҆брѣ́занїи ли кто̀ при́званъ бы́сть; да не ѿто́ргнетсѧ [да не твори́тъ себѣ̀ неѡбрѣ́занїѧ]: въ неѡбрѣ́занїи ли кто̀ при́званъ бы́сть; да не ѡ҆брѣ́зꙋетсѧ.
19
Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а все в дотриманні заповідей Божих.
19
Ѡ҆брѣ́занїе ничто́же є҆́сть, и҆ неѡбрѣ́занїе ничто́же є҆́сть, но соблюде́нїе за́повѣдїй бж҃їихъ.
20
Кожний залишайся в тому званні, в якому був покликаний.
20
Кі́йждо въ зва́нїи, въ не́мже при́званъ бы́сть, въ то́мъ да пребыва́етъ.
21
Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим.
21
Ра́бъ ли при́званъ бы́лъ є҆сѝ; да не неради́ши [да не печа́лишисѧ]: но а҆́ще и҆ мо́жеши свобо́денъ бы́ти, бо́лше порабо́ти себѐ.
22
Бо раб, покликаний у Господі, є вільний у Господi; так само і покликаний вільним є рабом Христовим.
22
При́званный бо ѡ҆ гдⷭ҇ѣ ра́бъ, свобо́дникъ гдⷭ҇ень є҆́сть: та́кожде и҆ при́званный свобо́дникъ, ра́бъ є҆́сть хрⷭ҇то́въ.
23
Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами людей.
23
Цѣно́ю кꙋ́плени є҆стѐ: не бꙋ́дите рабѝ человѣ́кѡмъ.
24
У якому стані хто був покликаний, браття, у тому кожен і залишайся перед Богом.
24
(Заⷱ҇ р҃л҃и҃.) Кі́йждо, въ не́мже при́званъ бы́сть, бра́тїе, въ то́мъ да пребыва́етъ пред̾ бг҃омъ.
25
Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього; а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому;
25
Ѡ҆ дѣ́вахъ же повелѣ́нїѧ гдⷭ҇нѧ не и҆́мамъ, совѣ́тъ же даю̀, ꙗ҆́кѡ поми́лованъ ѿ гдⷭ҇а вѣ́ренъ бы́ти.
26
отже, з огляду на нинішні утиски‚ вважаю за краще, що добре людині залишатися так.
26
Мню̀ оу҆̀бо сїѐ добро̀ бы́ти за настоѧ́щꙋю нꙋ́ждꙋ, ꙗ҆́кѡ добро̀ человѣ́кꙋ та́кѡ бы́ти.
27
Чи з’єднався ти з жінкою? Hе шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Hе шукай жінки.
27
Привѧза́лсѧ ли є҆сѝ женѣ̀; не и҆щѝ разрѣше́нїѧ. Ѿрѣши́лсѧ ли є҆сѝ жены̀; не и҆щѝ жены̀.
28
А втім, якщо і оженишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить. Але такі матимуть муку тілесну; а мені вас шкода.
28
А҆́ще ли же и҆ ѡ҆же́нишисѧ, не согрѣши́лъ є҆сѝ: и҆ а҆́ще посѧ́гнетъ дѣ́ва, не согрѣши́ла є҆́сть. Ско́рбь же пло́ти и҆мѣ́ти бꙋ́дꙋтъ такові́и: а҆́зъ же вы̀ щаждꙋ̀.
29
Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, ті, що мають жінок, нехай будуть так, ніби не мають їх;
29
Сїе́ же глаго́лю, бра́тїе, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ прекраще́но є҆́сть про́чее, да и҆ и҆мꙋ́щїи жєны̀, ꙗ҆́коже не и҆мꙋ́щїи бꙋ́дꙋтъ:
30
хто плаче, наче не плаче; хто радіє, наче не радіє; і хто купує, наче не набуває;
30
и҆ пла́чꙋщїисѧ, ꙗ҆́коже не пла́чꙋщїи: и҆ ра́дꙋющїисѧ, ꙗ҆́коже не ра́дꙋющесѧ: и҆ кꙋпꙋ́ющїи, ꙗ҆́кѡ не содержа́ще:
31
і хто користується світом цим, наче не користується; бо минає образ світу цього.
31
и҆ тре́бꙋющїи мі́ра сегѡ̀, ꙗ҆́кѡ не тре́бꙋюще: прехо́дитъ бо ѡ҆́бразъ мі́ра сегѡ̀.
32
А я хочу, щоб ви були без турбот. Hеодружений турбується про Господнє, як догодити Господевi;
32
Хощꙋ́ же ва́съ безпеча́льныхъ бы́ти. Не ѡ҆жени́выйсѧ пече́тсѧ ѡ҆ гдⷭ҇нихъ, ка́кѡ оу҆годи́ти гдⷭ҇еви:
33
а одружений турбується про мирське, як догодити жінці. Різниця є між заміжньою і дівицею:
33
а҆ ѡ҆жени́выйсѧ пече́тсѧ ѡ҆ мїрски́хъ, ка́кѡ оу҆годи́ти женѣ̀. Раздѣли́сѧ жена̀ и҆ дѣ́ва:
34
незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господеві, щоб бути святою і тілом і духом; а заміжня піклується про мирське, як догодити чоловікові.
34
непосѧ́гшаѧ пече́тсѧ ѡ҆ гдⷭ҇нихъ, ка́кѡ оу҆годи́ти гдⷭ҇еви, да бꙋ́детъ ст҃а̀ и҆ тѣ́ломъ и҆ дꙋ́хомъ: а҆ посѧ́гшаѧ пече́тсѧ ѡ҆ мїрски́хъ, ка́кѡ оу҆годи́ти мꙋ́жꙋ.
35
Кажу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господеві.
35
(Заⷱ҇ р҃л҃ѳ҃.) Сїе́ же на по́льзꙋ ва́мъ самѣ̑мъ глаго́лю: не да сило̀ ва́мъ наложꙋ̀, но къ благоѡбра́зїю и҆ благопристꙋпа́нїю гдⷭ҇еви безмо́лвнꙋ.
36
Коли ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, щоб вона, досягнувши зрілого віку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрішить; нехай такі виходять заміж.
36
А҆́ще ли же кто̀ без̾ѡбрази́ти ѡ҆ дѣ́вѣ свое́й непщꙋ́етъ, а҆́ще є҆́сть превозра́стна, и҆ та́кѡ должна̀ є҆́сть бы́ти: є҆́же хо́щетъ, да твори́тъ: не согрѣша́етъ, а҆́ще посѧ́гнетъ.
37
А хто непохитно твердий у серці своїм і не має необхідности, а має владу над своєю волею і розсудив у серці своїм зберегти дівчину свою, той добре робить.
37
А҆ и҆́же стои́тъ тве́рдѡ се́рдцемъ, не и҆мы́й нꙋ́жды, вла́сть же и҆́мать ѡ҆ свое́й во́ли, и҆ сѐ разсꙋди́лъ є҆́сть въ се́рдцы свое́мъ блюстѝ дѣ́вꙋ свою̀, до́брѣ твори́тъ.
38
Тому той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а хто не видає, робить краще.
38
Тѣ́мже и҆ вдаѧ́й бра́кꙋ свою̀ дѣ́вꙋ до́брѣ твори́тъ: и҆ не вдаѧ́й лꙋ́чше твори́тъ.
39
Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помер її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі.
39
Жена̀ привѧ́зана є҆́сть зако́номъ, въ є҆ли́ко вре́мѧ живе́тъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀: а҆́ще же оу҆́мретъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, свобо́дна є҆́сть, за него́же хо́щетъ, посѧ́гнꙋти, то́чїю ѡ҆ гдⷭ҇ѣ.
40
Але вона блаженніша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, що і я маю Духа Божого.
40
Бл҃же́ннѣйша же є҆́сть, а҆́ще та́кѡ пребꙋ́детъ, по моемꙋ̀ совѣ́тꙋ: мню́сѧ бо и҆ а҆́зъ дх҃а бж҃їѧ и҆мѣ́ти.