Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Перше послання до Коринф’ян святого апостола Павла
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською
Глава 1
1
Павло, волею Божою покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфен, брат
церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас:
2
цRкви б9іей сyщей въ корjнfэ, њсщ7є1ннымъ њ хrтЁ ї}сэ, зв†ннымъ с™ы6мъ, со всёми призывaющими и4мz гDа нaшегw ї}са хrтA, во всsцэмъ мёстэ, тёхъ же и3 нaшемъ:
3
благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці.
10
(За? Rк7д7.) Молю1 же вы2, брaтіе, и4менемъ гDа нaшегw ї}са хrтA, да т0жде глаг0лете вси2, и3 да не бyдутъ въ вaсъ р†спри, да бyдете же ўтверждeни въ т0мже разумёніи и3 въ т0йже мhсли.
11
Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки.
11
Возвэсти1сz бо ми2 њ вaсъ, брaтіе мо‰, (пHсланнымъ) t хл0иса [t домaшнихъ хл0иса], ћкw рвє1ніz въ вaсъ сyть.
12
Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлів; я — Аполлосів; я — Кифин; а я — Христів.
12
Глаг0лю же сE, ћкw кjйждо вaсъ глаг0летъ: ѓзъ ќбw є4смь пavловъ, ѓзъ же ґполлHсовъ, ѓзъ же ки1финъ, ѓзъ же хrт0въ.
13
Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися?
13
Е#дA раздэли1сz хrт0съ, є3дA пavелъ распsтсz по вaсъ; и3ли2 во и4мz пavлово крести1стесz;
14
Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Криспа та Гая,
14
Благодарю2 бGа, ћкw ни є3ди1наго t вaсъ крести1хъ, т0чію крjспа и3 гaіа,
15
щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я.
15
да не кто2 речeтъ, ћкw въ моE и4мz крести1хъ.
16
Хрестив же я і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю.
16
Крести1хъ же и3 стефани1новъ д0мъ: пр0чее не вёмъ, ѓще кого2 и3н0го крести1хъ.
17
Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового.
17
Не послa бо менE хrт0съ крести1ти, но благовэсти1ти, не въ премyдрости сл0ва, да не и3спраздни1тсz кrтъ хrт0въ.
18
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа.
Від будівничих же вимагається, щоб кожний був вірним.
2
ґ є4же пр0чее и4щетсz въ строи1телехъ, да вёренъ кто2 њбрsщетсz.
3
Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе.
3
Мнё же не вели1ко є4сть, да t вaсъ и3стzжyсz, и3ли2 t человёческагw днE [судA]: но ни сaмъ себE востzзyю.
4
Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь.
4
НичесHже бо въ себЁ свёмъ, но ни њ сeмъ њправдaюсz: востzзyzй же мS гDь є4сть.
5
Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога.
Це, браття, я прикликав до себе і Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися від нас не мудрувати більше того, що написано, та не величалися один перед одним.
6
Сі‰ же, брaтіе (мо‰), преwбрази1хъ на себE и3 ґполлHса вaсъ рaди, да t нaю научитeсz не пaче напи1санныхъ мyдрствовати, да не є3ди1нъ по є3ди1ному гордитeсz на другaго.
7
Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав?
7
Кт0 бо тS разсуждaетъ; Чт0 же и4маши, є3гHже нёси пріsлъ; Ѓще же и3 пріsлъ є3си2, что2 хвaлишисz ћкw не пріeмъ;
8
Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царювати без нас; коли б то ви справді царювали, щоб і нам з вами царювати!
8
СE, сhти є3стE, сE, њбогати1стесz, без8 нaсъ воцари1стесz: и3 q, дабы2 воцари1лисz є3стE, да и3 мы2 бhхомъ съ вaми цaрствовали.
9
Бо я думаю, що нам, посланцям останнім, Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були видовищем світові, ангелам і людям.
Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дітей моїх улюблених,
14
Не срамлsz вaсъ сі‰ пишY, но ћкоже ч†да мо‰ возлю1блєннаz наказyю.
15
бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Ісусі благовістям.
15
Ѓще бо (и3) мнHги пёстуны и4мате њ хrтЁ, но не мнHги nтцы2: њ хrтё бо ї}сэ бlговэствовaніемъ ѓзъ вы2 роди1хъ.
16
Тому благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу.
16
Молю1 же вaсъ: под0бни мнЁ бывaйте, ћкоже ѓзъ хrтY.
17
Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю скрізь і в усякій церкві.
віддати сатані на виснаження плоті, щоб дух спасся в день Господа нашого Ісуса Христа.
5
предaти таковaго сатанЁ во и3змождeніе пл0ти, да дyхъ спасeтсz въ дeнь гDа нaшегw ї}са хrтA.
6
Hічим вам хвалитися. Хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто?
6
Не добрA похвалA вaша. (За? RlG.) Не вёсте ли, ћкw мaлъ квaсъ всE смэшeніе квaситъ;
7
Отже, очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом‚ бо ви — безквасні, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений.
7
Њчи1стите u5бо вeтхій квaсъ, да бyдете н0во смэшeніе, ћкоже є3стE безквaсни: и4бо пaсха нaша за ны2 пожрeнъ бhсть хrт0съ.
8
Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини.
8
Тёмже да прaзднуемъ не въ квaсэ вeтсэ, ни въ квaсэ ѕл0бы и3 лукaвства, но въ безквaсіихъ чтcоты2 и3 и4стины.
9
Я писав вам у посланні — не знатися з блудниками;
9
(За? Rlд7.) Писaхъ вaмъ въ послaніи не примэшaтисz блудникHмъ:
10
проте не взагалі з блудниками світу цього — або лихварями, або хижаками, або ідолослужителями, бо інакше ви мусили б вийти із світу цього.
10
и3 не всsкw блудникHмъ мjра сегw2, и3ли2 лихои1мцємъ, и3ли2 хи1щникwмъ, и3ли2 їдwлослужи1телємъ, понeже u5бо д0лжни бы є3стE бhли t мjра (сегw2) и3зhти:
11
Hині ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або ідолослужителем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навіть і не їсти разом.
Але ви самі кривдите і віднімаєте, та ще й у братів.
8
Но вы2 (сaми) њби1дите и3 лишaете, да є3щE брaтію.
9
Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці,
9
И#ли2 не вёсте, ћкw непрaвєдницы цrтвіz б9іz не наслёдzтъ; Не льсти1те себE: ни блудницы2, ни їдwлослужи1телє, ни прелюбодёє, (ни скверни1телє,) ни малак‡и, ни мужел0жницы,
10
ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують.
10
ни лихои1мцы, ни тaтіе, ни пі‰ницы, ни досади1телє, ни хи6щницы цrтвіz б9іz не наслёдzтъ.
11
І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого.
11
И# си1ми (ќбw) нёцыи бёсте, но њмhстесz, но њс™и1стесz, но њправди1стесz и4менемъ гDа нaшегw ї}са хrтA и3 д¦омъ бGа нaшегw.
12
Усе мені дозволено, та не все корисне; все мені дозволено‚ та ніщо не повинне володіти мною.
12
(За? Rlе7.) Вс‰ ми2 лёть сyть, но не вс‰ на п0льзу: вс‰ ми2 лёть сyть, но не ѓзъ њбладaнъ бyду t чегw2.
13
Їжа для черева, і черево для їжi; але Бог знищить і те і друге. Тіло ж не для блуду, а для Господа, і Господь для тіла.
13
Бр†шна чрeву, и3 чрeво брaшнwмъ: бGъ же и3 сіE и3 сі‰ ўпраздни1тъ. Тёло же не блужeнію, но гDеви, и3 гDь тёлу.
14
Бог воскресив Господа, воскресить і нас силою Своєю.
14
БGъ же и3 гDа воздви1же, и3 нaсъ воздви1гнетъ си1лою своeю.
15
Хіба не знаєте‚ що тіла ваші є члени Христові? Отож, узявши члени Христові, чи зроблю їх членами блудниці? Зовсім ні!
15
Не вёсте ли, ћкw тэлесA в†ша ќдове хrтHвы сyть; Взeмь ли u5бо ќды хrтHвы, сотворю2 ќды блудни6чи; Да не бyдетъ.
16
Хіба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тілом з нею? Бо сказано: «Обидва будуть одна плоть».
А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки.
1
Ґ њ ни1хже писaсте ми2, добро2 человёку женЁ не прикасaтисz.
2
Але ж, щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка.
2
Но блудодэsніz рaди кjйждо свою2 женY да и4мать, и3 кazждо (женA) своего2 мyжа да и4мать.
3
Hехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові.
3
ЖенЁ мyжъ д0лжную люб0вь да воздаeтъ: тaкожде и3 женA мyжу.
4
Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка.
4
ЖенA свои1мъ тёломъ не владёетъ, но мyжъ: тaкожде и3 мyжъ свои1мъ тёломъ не владёетъ, но женA.
5
Hе ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою.
5
Не лишaйте себє2 дрyгъ дрyга, т0чію по соглaсію до врeмене, да пребывaете въ постЁ и3 моли1твэ, и3 пaки вкyпэ собирaйтесz, да не и3скушaетъ вaсъ сатанA невоздержaніемъ вaшимъ.
6
А втім, це кажу вам як дозвіл, а не як повеління.
6
Сіe же глаг0лю по совёту, (ґ) не по повелёнію.
7
Бо бажаю, щоб усі люди були як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший — інше.
7
Хощy бо, да вси2 человёцы бyдутъ, ћкоже и3 ѓзъ: но кjйждо своE даровaніе и4мать t бGа, џвъ ќбw си1це, џвъ же си1це.
8
Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я.
Кажу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господеві.
35
(За? Rlf7.) Сіe же на п0льзу вaмъ самBмъ глаг0лю: не да сило2 вaмъ наложY, но къ благоwбрaзію и3 благоприступaнію гDеви безм0лвну.
36
Коли ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, щоб вона, досягнувши зрілого віку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрішить; нехай такі виходять заміж.
36
Ѓще ли же кто2 без8wбрази1ти њ дёвэ своeй непщyетъ, ѓще є4сть превозрaстна, и3 тaкw должнA є4сть бhти: є4же х0щетъ, да твори1тъ: не согрэшaетъ, ѓще посsгнетъ.
37
А хто непохитно твердий у серці своїм і не має необхідности, а має владу над своєю волею і розсудив у серці своїм зберегти дівчину свою, той добре робить.
Та не в усіх таке знання: деякі й донині з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічною, оскверняється.
7
Но не во всёхъ рaзумъ: нёцыи же с0вэстію јдwлскою дaже досeлэ ћкоже їдwложeртвенное kдsтъ, и3 с0вэсть и4хъ, немощнA сyщи, скверни1тсz.
8
Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо.
8
(За? Rм7.) Брaшно же нaсъ не поставлsетъ пред8 бGомъ: нижe бо ѓще ћмы, и3збhточествуемъ: нижE ѓще не ћмы, лишaемсz.
9
Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних.
9
Блюди1те же, да не кaкw влaсть вaша сіS преткновeніе бyдетъ немощнhмъ.
10
Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне?
10
Ѓще бо кто2 ви1дитъ тS, и3мyща рaзумъ, въ трeбищи возлежaща, не с0вэсть ли є3гw2 немощнA сyщи сози1ждетсz їдwложeртвєннаz ћсти;
11
І від твого знання загине немічний брат, за якого помер Христос.
Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися?
6
И#ли2 є3ди1нъ ѓзъ и3 варнaва не и4мамы влaсти є4же не дёлати;
7
Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада?
7
Кто2 в0инствуетъ свои1ми њбрHки когдA; И#ли2 кто2 насаждaетъ віногрaдъ, и3 t плодA є3гw2 не ћстъ; И#ли2 кто2 пасeтъ стaдо, и3 t млекA стaда не ћстъ;
8
Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон?
8
Е#дA по человёку сі‰ глаг0лю; Не и3 зак0нъ ли сі‰ глаг0летъ;
9
Бо в Мойсеєвім законі написано: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить». Чи про волів турбується Бог?
9
Въ мwmсeовэ бо зак0нэ пи1сано: да не загради1ши ўстнY волA молотsща. Е#дA њ волёхъ ради1тъ бGъ;
10
Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає.
Якщо інші мають у вас владу, то чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому.
12
Ѓще и3нjи влaсти вaшеz причащaютсz, не пaче ли мы2; Но не сотвори1хомъ по w4бласти сeй: но вс‰ терпи1мъ, да не прекращeніе к0е дaмы бlговэствовaнію хrт0ву.
13
Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? Що ті, які служать жертовнику, мають частку від жертовника?
13
(За? Rм7в7.) Не вёсте ли, ћкw дёлающіи сщ7є1ннаz t свzти1лища kдsтъ; (и3) служaщіи nлтарю2 со nлтарeмъ дёлzтсz;
14
Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовістування.
14
Тaкw и3 гDь повелЁ проповёдающымъ бlговёстіе t бlговёстіz жи1ти.
15
Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою.
15
Ѓзъ же ни є3ди1но сотвори1хъ t си1хъ. Не писaхъ же сі‰, да тaкw бyдетъ њ мнЁ: д0брэе бо мнЁ пaче ўмрeти, нeжели похвалY мою2 кто2 да и3спраздни1тъ.
16
Бо коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, коли не благовістую!
16
Ѓще бо благовэствyю, нёсть ми2 похвалы2, нyжда бо ми2 належи1тъ: г0ре же мнЁ є4сть, ѓще не благовэствyю.
17
Бо коли роблю це добровільно, то матиму нагороду; а коли недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння.
За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовістую про Христа безвідплатно, не користуючись моєю владою в благовістуванні.
18
Кaz u5бо ми2 є4сть мздA; Да благовэствyzй без8 мзды2 положY бlговёстіе хrт0во, во є4же не твори1ти ми2 по w4бласти моeй въ бlговэствовaніи.
19
Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати:
19
(За? Rм7G.) Своб0денъ бо сhй t всёхъ, всBмъ себE пораб0тихъ, да мн0жайшыz приwбрsщу:
20
для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних;
20
бhхъ їудeємъ ћкw їудeй, да їудє1и пріwбрsщу: подзакHннымъ ћкw подзак0ненъ, да подзакHнныz приwбрsщу:
21
для тих, що не мають закону, — був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу], щоб придбати тих, які не мають закону;
21
беззакHннымъ ћкw беззак0ненъ, не сhй беззак0нникъ бGу, но зак0нникъ хrтY, да приwбрsщу беззакHнныz.
22
для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких.
22
Бhхъ немощнhмъ ћкw нeмощенъ, да немощнhz пріwбрsщу. ВсBмъ бhхъ вс‰, да всsкw нBкіz спасY.
23
Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його.
23
Сіe же творю2 за бlговёстіе, да соo1бщникъ є3мY бyду.
24
Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягти.
24
Не вёсте ли, ћкw текyщіи въ поз0рищи вси2 ќбw текyтъ, є3ди1нъ же пріeмлетъ п0честь; Тaкw тецhте, да пости1гнете.
25
Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми — нетлінного.
25
Всsкъ же подвизazйсz t всёхъ воздержи1тсz: и3 nни2 ќбw да и3стлёненъ вэнeцъ пріи1мутъ, мh же неистлёненъ.
26
І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря;
26
Ѓзъ ќбw тaкw текY, не ћкw безвёстнw, тaкw подвизaюсz, не ћкw воздyхъ біsй:
27
але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним.
27
но ўмерщвлsю тёло моE и3 порабощaю, да не кaкw, и3ны6мъ проповёдуz, сaмъ неключи1мь бyду.
Глава 10
1
Hе хочу, браття, щоб ви не знали, що отці наші всі були під хмарою і всі пройшли крізь море;
1
Не хощy же вaсъ не вёдэти, брaтіе, ћкw nтцы2 нaши вси2 под8 w4блакомъ бhша, и3 вси2 сквозЁ м0ре проид0ша:
2
і всі хрестилися у Мойсея в хмарі і в морi;
2
и3 вси2 въ мwmсeа крести1шасz во w4блацэ и3 въ м0ри:
3
і всі споживали ту саму духовну їжу;
3
и3 вси2 т0жде брaшно дух0вное kд0ша:
4
і всі пили те саме духовне питво, бо пили від духовного грядущого каменя; камінь же був Христос.
4
и3 вси2 т0жде пи1во дух0вное пи1ша, піsху бо t дух0внагw послёдующагw кaмене: кaмень же бЁ хrт0съ.
5
Та не до багатьох із них благоволив Бог, тому вони загинули в пустелі.
5
(За? Rм7д7.) Но не во мн0жайшихъ и4хъ бlговоли2 бGъ, поражeни бо бhша въ пустhни.
6
А це було за приклад для нас, щоб ми не були похітливі до лихого, як були похітливі вони.
6
Сі‰ же w4брази нaмъ бhша, ћкw не бhти нaмъ похотникHмъ ѕлhхъ, ћкоже и3 nни2 похотёша.
7
Hе будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: «Люди сіли їсти й пити і встали, щоб грати».
7
Ни їдwлослужи1телє бывaйте, ћкоже нёцыи t ни1хъ, ћкоже є4сть пи1сано: сэд0ша лю1діе ћсти и3 пи1ти, и3 востaша и3грaти.
8
Hе станемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і загинуло їх одного дня двадцять три тисячі.
8
НижE соблyдимъ, ћкоже нёцыи t ни1хъ соблуди1ша, и3 пад0ша во є3ди1нъ дeнь двaдесzть три2 тhсzщы.
9
Hе будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій.
9
Ни да и3скушaимъ хrтA, ћкоже нёцыи t ни1хъ и3скуси1ша и3 t ѕмjй погиб0ша.
10
Hе нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від всегубителя.
10
Ни ропщи1те, ћкоже нёцыи t ни1хъ роптaша и3 погиб0ша t всегуби1телz.
11
Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків.
11
Сі‰ же вс‰ w4брази прилучaхусz w4нэмъ: пи6сана же бhша въ научeніе нaше, въ ни1хже концы6 вBкъ достиг0ша.
12
Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти.
12
(За? Rм7е7.) Тёмже мнsйсz стоsти да блюдeтсz, да не падeтъ.
13
Вас спіткала спокуса ніяка інша, тільки людська; і вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести.
13
И#скушeніе вaсъ не дости1же, т0чію человёческое: вёренъ же бGъ, и4же не њстaвитъ вaсъ и3скуси1тисz пaче, є4же м0жете, но сотвори1тъ со и3скушeніемъ и3 и3збhтіе, ћкw возмощи2 вaмъ понести2.
14
Отже, улюблені мої, уникайте ідолослужіння.
14
Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1блєннаz, бёгайте t їдwлослужeніz.
15
Я кажу вам як розсудливим: самі розсудіть те, про що говорю.
15
Ћкw м{дрымъ глаг0лю: суди1те вы2, є4же глаг0лю:
16
Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового?
16
чaша блгcвeніz, ю4же благословлsемъ, не nбщeніе ли кр0ве хrт0вы є4сть; хлёбъ, є3г0же л0мимъ, не nбщeніе ли тёла хrт0ва є4сть;
17
Один хліб, і нас багато — одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба.
17
Ћкw є3ди1нъ хлёбъ, є3ди1но тёло є3смы2 мн0зи: вси1 бо t є3ди1нагw хлёба причащaемсz.
18
Погляньте на Ізраїля по плоті: ті, що їдять жертви, чи не учасники жертовника?
18
Ви1дите ї}лz по пл0ти: не kдyщіи ли жє1ртвы w4бщницы nлтарeви сyть;
19
Що ж я кажу? Чи те, що ідол є щось, або жертва ідольська що-небудь значить?
бо кожний спішить раніше від інших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а інший упивається.
21
кjйждо бо свою2 вeчерю предварsетъ въ снэдeніе, и3 џвъ ќбw ѓлчетъ, џвъ же ўпивaетсz.
22
Хіба у вас нема домів для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і принижуєте бідних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю.
22
Е#дa бо домHвъ не и4мате, во є4же ћсти и3 пи1ти; И#ли2 њ цRкви б9іей нерадитE и3 срамлsете не и3мyщыz; Что2 вaмъ рекY; похвалю1 ли вы2 њ сeмъ; Не похвалю2.
23
Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб
Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми на Ісуса, і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого.
і непочесні наші члени благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають у тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про менш довершене більше піклувалися,
24
и3 неблагоwбрaзніи нaши благоwбрaзіе мн0жайше и4мутъ, ґ благоwбрaзніи нaши не трeбэ и4мутъ. Но бGъ раствори2 тёло, худёйшему б0лшу дaвъ чeсть,
25
щоб не було розділення в тілі, але щоб усі члени однаково дбали один про одного.
25
да не бyдетъ рaспри въ тэлеси2, но да т0жде въ себЁ (да рaвнw є3ди1нъ њ друзёмъ) пекyтсz ќди.
26
Тому, чи страждає один член, з ним страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени.
(За? Rн7G.) Вh же є3стE тёло хrт0во, и3 ќди t чaсти.
28
І одних Бог настановив у Церкві, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління і різні мови.
Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква розбудовувалася.
5
Хощy же всёхъ вaсъ глаг0лати љзы6ки, пaче же да прорицaете: б0лій бо прbр0чествуzй, нeжели глаг0лzй љзы6ки, рaзвэ ѓще (кто2) сказyетъ, да цRковь созидaніе пріeмлетъ.
6
Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням?
Отже, мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих.
22
Тёмже љзhцы въ знaменіе сyть не вёрующымъ, но невBрнымъ: ґ прbр0чество не невBрнымъ, но вёрующымъ.
23
Коли вся церква зійдеться разом‚ і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь?
Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною.
10
Блгdтію же б9іею є4смь, є4же є4смь, и3 блгdть є3гw2, ћже во мнЁ, не тщA бhсть, но пaче всёхъ и4хъ потруди1хсz: не ѓзъ же, но блгdть б9іz, ћже со мн0ю.
11
Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували.