Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Наблизився час помирати Давиду, і заповідав він синові своєму Соломону, говорячи:
1
И$ приближи'шася дв~дђ дн~їе ё^мрњти. и^ заповњ'да соло'монђ сн~ђ е^мђ гл~я”
2
ось, я відходжу в путь усієї землі, ти ж будь твердим і будь мужнім
2
А/зъ эTхождђ` въ пђть все'я земля`. ты' же крњ'пися, и^ бђди мђж# съвръшеn”
3
і зберігай завіт Господа Бога твого, ходячи путями Його і дотримуючись уставів Його і заповідей Його, і визначень Його і постанов Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб бути тобі розсудливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся;
3
И$ съхрани` храни'лище г~а и^ б~а твое^го ходити въ вся` пђти` е^го. съхраня'и за'повњди е^го и^ ѓ^пра'вданїа и^ сDђбы` и^ свњдњ'нїя е^го пи'санныя въ зако'нњ мољ=сїѓ^вњ. да разђмњ'еши ја%же сътвори'ши ѓ^ всXњ, е^ли'коже заповњдаX т^и”
4
щоб Господь виконав слово Своє, яке Він сказав про мене, говорячи: «якщо сини твої будуть стежити за путями своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не припиниться муж від тебе на престолі Ізраїлевім».
4
да поста'витъ г~ь сло'во е^го. и^же гл~а к не'мђ гл~я, а%ще съхраня'тъ сн~ове твои` пђти е^го, ја%ко ходи'ти предо мно'ю вои%стиннњ всњмъ срDцеM и%хъ. и^ все'ю дш~ею и%хъ, гл~я не сожене'тъ тебе` мђж'ъ съ прsтола і^и^л~ева”
5
Ще: ти знаєш, що зробив мені Іоав, син Саруїн, як учинив він із двома вождями війська ізраїльського, з Авениром, сином Нировим, і Амессаєм, сином Ієферовим, як він умертвив їх і пролив кров бранну під час миру, обагривши кров’ю бранною пояс на стегнах своїх і взуття на ногах своїх:
5
Се бот^ы вњ'си е^ли'ко сътвори` м^и и^ѓ^а^въ сн~ъ сарђ'инъ колико сотвори м^и ѓ^бњ'ма старњ'ишинома си'лы і^и^л~евы. а^вени'рђ сн~ђ ни'ровђ, и^ а^месїю сн~ђ н^е^џе'ровђ вое^водњ і^ё'динђ ё^би` я&. и^ вы'лїя кро'ви бра'ни в ми'рная и^ да'сть кро'ви неви'нныхъ. на ѓ^поясанїе чре'слом# е^го и^ поD ногђ е^го поDложи` е^го”
6
вчини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно в пекло.
6
И$ сътвори'ши по мђ'дрости свое'и. и^ не сведе'ши ста'рость е^го эT ми'ра во а%дъ.
7
А синам Верзеллія галаадитянина зроби милість, щоб вони були між тими, хто годується за твоїм столом, бо вони прийшли до мене, коли я втікав від Авессалома, брата твого.
7
И$ сн~омъ верзовелеи^номъ галатьскоh сътвори'ши млsть. и^ да бђ'дђтъ съ ја^дђщими трапе'зђ твою`. ја%кота'ко приближи'шася мн^њ. и^ вънегда` бњжа'ти м^и эT лица` а^весало'мля бра'та твое^го”
8
Ось ще в тебе Семей, син Гери веніамитянина з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я поклявся йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем».
8
И$ с^е бђ'детъ с тобо'ю семенїи сн~ъ гирїи'нъ сн~ъ и^ю^минеи'нъ эT ваџарїи'ма” И$ то'й кляT м^я кля'твою не'мощною въ дн~ь во'нже и^схожа'хъ с полки. и^ то'й сниде на срњтенїе м^и на і^ѓ^рда'нъ. и^ кля'хъся е^мђ ѓ^ г~њ гл~я. не ё^бїю т^я ѓ^рђж'їемъ,
9
Ти ж не залиш його безкарним; бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його у крові в пекло.
9
и^ не погђбиши е^го” И$ ё^вњ'си чт^о сътвори'ши е^мђ ја%ко мђж'ъ мђ'дръ е^си. и^ сведе'ши ста'рость е^го съ кровїю во а%дъ”
10
І спочив Давид з батьками своїми і похований був у місті Давидовому.
10
И$ ё^спе` дв~дъ, и^ погребен# бы'сть ё^ эTц~ъ свои^хъ. въ' градњ давы'довњ”
11
Царював Давид над Ізраїлем сорок років: у Хевроні царював він сім років і тридцять три роки царював у Єрусалимі.
11
И$ бы'сть дн~їи въ ня'же црsтвова дв~дъ въ і^и^л~и, м~, лњтъ. в хевро'нњ црsтвова, з~, лњтъ, а^ въ і^ерsли'мњ, л~г, лњта”
12
І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцним.
12
И$ соло'монъ сњде на прsтолњ дв~да эTц~а свое^го. сы'и, в~і, лњтъ. и^ ё^чести'ся црsтвїе е^го ѕњ'ло”
13
І прийшов Адонія, син Аггифи, до Вирсавії, матері Соломона, [і поклонився їй]. Вона сказала: чи з миром прихід твій? І сказав він: з миром.
13
И$ вни'де а^до'нїя сн~ъ а^ги'џоновъ. къ вирсавїи` мт~ри соло'мони и^ поклони'ся е'й. ѓ^на' же реq, ми'ръ въходђ твое^мђ. и^ рече а^до'нїа ми'ръ”
14
І сказав він: у мене є слово до тебе. Вона сказала: говори.
14
И па'ки рече. рњчъ м^и е^сть к тебњ`. и^ рече е^мђ вирса'вїя гл~и”
15
І сказав він: ти знаєш, що царство належало мені, і весь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося братові моєму, бо це було йому від Господа;
15
И$ рече е'й т^ы вњ'си, ја%ко б^њ мое` цр~ьство. къ мнњ` б^њ ё^же ве'сь і^и^л~ь ѓ^брати'лъ лице` свое, ја%ко црsтвовати мн^њ в ни'хъ. и^ ѓ^брати'ся црsтво мое` эT мене`, и^ бы'стъ на бра'тњ моеM, ја%ко ѓ^ г~њ бы'сть та'ко”
16
тепер я прошу тебе про одне, не відмов мені. Вона сказала йому: говори.
16
И$ нн~њ проше'нїя е^ді'ного ма'ла прошђ` эT тебе`, т^о не эTврати лица` свое^го. и^ реq е^мђ вирсавїя проси`”
17
І сказав він: прошу тебе, поговори з царем Соломоном, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені Ависагу сунамитянку за дружину.
17
И$ рече к не'и а^до'нїа рцы` къ соло'монђ цр~ю гл~я. ја%ко не и%мать эTврати'ти лица` свое^го эT тебе`, и^ дабы м^и далъ а^веса'нђ сђман#тяны'ню въ женђ`”
18
І сказала Вирсавія: добре, я поговорю про тебе з царем.
18
И$ рече вирсавїа добрњ а%зъ и'маM гл~ати ѓ^ тебњ` къ цр~ю”
19
І увійшла Вирсавія до царя Соломона говорити йому про Адонію. Цар встав перед нею, і поклонився їй, і сів на престолі своєму. Поставили престіл і для матері царя, і вона сіла праворуч від нього
19
И$ вни'де преD цр~я вирсаві'а гл~ати е^мђ ѓ а^до'нїи. и^ воста` цр~ь на срњте'нїе е'й и^ поклони'ся е'й и^ сњде на прsтолњ своеM. и^ поста'виша прsтолъ дрђгїи мт~ери цр~евїи. и^ сњ'де ѓ^де'снђю сн~а”
20
і сказала: я маю до тебе одне невелике прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: проси, мати моя; я не відмовлю тобі.
20
И реq сн~ђ свое^мђ проше'нїя мала е^ді'ного прошђ` ё^ тебе` и^ не эTврати` лица` твое^го эT мене. и^ реq к не'и цр~ь проси` мт~и моя`, ја%ко не эTвращђся эT тебе`”
21
І сказала вона: дай Ависагу сунамитянку Адонії, братові твоєму, за дружину.
21
И$ рече да'жъ а^веса'нђ сђмантяны'ню а^до'нїю братђ свое^мђ въ женђ`”
22
І відповідав цар Соломон і сказав матері своїй: а навіщо ти просиш Ависагу сунамитянку для Адонії? проси йому також і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Авиафар і Іоав, син Саруїн, [воєначальник, друг].
22
И$ эTвњща цр~ь соло'монъ мт~ри свое'и и^ рече. въскђ'ю т^ы про'сиши а^виса'ны сђмантяны'нњ въ женђ` е^мђ, т^о и^ проси` ё%же е^мђ и^ црsтво. ја%кото'й еs браT мо'и старњ'и надо мно'ю. того б^њ а^вїаџа'ръ і^е^ре'и, и^ того і^ѓ^а'въ сн~ъ сарђи'нъ вое^вода дрђ'гыи”
23
І поклявся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово;
23
И$ кляTся цр~ь соло'монъ преD гм~ъ гл~я. с^и да сътвори'тъ м^и б~ъ, и^ с^и да приложиT м^и ја%ко ѓ^ дш~и свое'и гл~я а^до'нїя слово”
24
нині ж, — живий Господь, Який укріпив мене і посадив мене на престолі Давида, батька мого, і Який влаштував мені дім, як говорив Він, — нині ж Адонія повинен померти.
24
И$ нн~њ жи'въ г~ь, и^же ё^гото'ва м^я, и^ посади` м^я на прsтолњ эTц~а мое^го дв~да. и^ то'й сътвори м^и до'мъ, ја%коже гл~а г~ь. ја%ко да днsь ё%мре а^до'нїя”
25
І послав цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, який уразив його, і він помер.
25
И$ посла` цр~ь соло'монъ рђкою ванњѓ'вою сн~а и^ѓ^да'ева, и^ ё^би и&. и^ ё'мре а^до'нїя в то'й дн~ь”
26
А священику Авиафару цар сказав: іди в Анафоф на твоє поле; ти гідний смерти, але в даний час я не умертвлю тебе, бо ти носив ковчег Владики Господа перед Давидом, батьком моїм, і терпів усе, що терпів батько мій.
26
И$ а^виаџа'рђ і^е^ре'ю рече цр~ь соло'мон#. теци` т^ы во а^наџа'џъ на село` свое. ја%ко мQђ смр~ти е^си въ дн~ешнїи дн~ь, да не ё^мръщ#вяю тебе` ја%ко носи'лъ е^си кїѓT завњта гн~я преD эTц~емъ моиM дв~доM. и^ къ семђ` ја%ко ѓ^злоби'ся ѓ^ все'мъ. и%мже ѓ^злоби'ся эTц~ъ мо'и”
27
І відсторонив Соломон Авиафара від священства Господнього, і сповнилося слово Господа, яке сказав Він про дім Ілія в Силомі.
27
І$ и^згна` соло'монъ а^вїаџа'ра, не бы'ти і^е^рею гн~ю” ЈА/коже собы'тися словеси гн~ю е^же гл~а в домђ и^л^и в сило'мњ”
28
Чутка про це дійшла до Іоава, — бо Іоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, — і втік Іоав у скинію Господню і схопився за роги жертовника.
28
И$ слXђ до'иде сїй до і^ѓ^а'ва сн~а сарђ'ина ја^ко і^ѓ^а'въ послњ'дова а^до'нїи. и^ въ слDњ соло'монь не ё^клони'ся, и^ бњжа` і^ѓ^а'въ въ кро'въ гн~ь, и^ ја%ся по ро'гъ ѓ^лтаря` гн~я”
29
І донесли царю Соломону, що Іоав утік у скинію Господню і що він біля жертовника. І послав Соломон Ванею, сина Іодаєвого, говорячи: піди, умертви його [і поховай його].
29
И$ възвњсти'ша соло'монђ гл~юще. ја%ко бњжа` і^ѓ^а'въ въ кро'въ гн~ь, и^ дръжи'тся по рогъ ѓ^лтаря`, и^ посла цр~ь соло'монъ къ і^ѓ^а'вђ гл~я. что` т^и е^сть да бњжаl е^си въ ѓ^лта'рь гн~ь, и^ рече і^ѓ^а'въ ја%ко ё^боя'хся эT лица твое^го, и^ бњжа'хъ къ г~ђ” И$ посла соло'монъ ванњ'ю сн~а и^ѓ^да'ева гл~я. и^ди` ё^бїи і^ѓ^а'ва и^ погреби и&”
30
І прийшов Ванея в скинію Господню і сказав йому: так сказав цар: виходь. І сказав той: ні, я хочу померти тут. Ванея передав це царю, говорячи: так сказав Іоав, і так відповів мені.
30
И$ прїиде ванњ'я сн~ъ и^ѓ^даиn къ і^ѓ^авђ въ кро'въ гн~ь свњдњнїя. и^ рече е^мђ с^е гл~етъ т^и цр~ь и^зы'ди. и^ рече і^ѓ^а^въ не и^зы'дђ, н^о да здњ` ё^мрђ. и^ возврати'ся и^ ванњя сн~ъ и^ѓда'евъ. и^ рече цр~еви гл~я, с^и гл~а іѓ^аv, и^ с^и эTвњща м^и”
31
Цар сказав йому: зроби, як він сказав, і умертви його і поховай його, і зніми невинну кров, пролиту Іоавом, з мене і з дому батька мого;
31
И$ рече е^мђ цр~ь и^ди` и^ сътвори е^мђ та'ко ја%коже т^и е^смь ре'клъ. ё^бїи и^ погреби и& и^ эTи'ми днsь кровь ю%же безђма` пролїя і^ѓ^аv эT мене. и^ эT домђ эTц~а мое^го”
32
нехай поверне Господь кров його на голову його за те, що він убив двох мужів невинних і кращих за нього: вразив мечем, без відома батька мого Давида, Авенира, сина Нирового, воєначальника ізраїльського, і Амессая, сина Ієферового, воєначальника юдейського;
32
И$ возвратиT г~ь днsь кро'вь непра'вды е^го на главђ` е^го, ја%коy и^ ѓ'нъ ё^би` дв^а мђж'а правеDна, и^ бл~же'ише па'че е^го и^ ё'би я& ѓ^рђжїеM, и^ эTц~ъ мо'и дв~дъ не разђмњ кро'ви то'я. и^ а^вени'ра сн~а ни'рова. вое^во'ды і^и^л~ева, и^ а^месїа сн~а и^е^џи'рова вое^воды і^ё'дина”
33
нехай обернеться кров їх на голову Іоава і на голову потомства його повіки, а Давиду і потомству його, і дому його і престолу його нехай буде мир навіки від Господа!
33
И$ возвратиTся кро'вь е^го на главђ` е^го. и^ на главђ` сњмени е^го во вњ'ки. дв~дђ же и^ сњмени е^го и^ до'мђ е^го. и^ прsтолђ е^го ми'ръ да бђдеT до' вњка эT г~а”
34
І пішов Ванея, син Іодаїв, і вразив Іоава, і умертвив його, і він був похований у домі своєму в пустелі.
34
И$ възы'де ванњя сн~ъ и^ѓ^да'евъ. и^ ѓ^брњте і^ѓ^а'ва и^ ё^би и& и^ погребе и& в домђ е^го въ пђстыни”
35
І поставив цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, замість нього над військом; [управління ж царством було в Єрусалимі,] а Садока священика поставив цар [первосвящеником] замість Авиафара. [І дав Господь Соломону розуміння і мудрість дуже велику і обширний розум, як пісок при морі. І Соломон мав розум вище за розум усіх синів сходу і всіх мудрих єгиптян. І взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і, по-перше, дому Господнього і стіни навколо Єрусалима; за сім років закінчив він будівництво. І було у Соломона сімдесят тисяч чоловік, які носили важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах. І зробив Соломон море і підпори, і великі лазні і стовпи, і джерело надворі і мідне море, і побудував замок і укріплення його, і розділив місто Давидове. Тоді дочка фараона перейшла з міста Давидового в дім свій, який він побудував їй; тоді побудував Соломон стіну навколо міста. І приносив Соломон тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він спорудив Господу, і куріння звершував на ньому перед Господом, і закінчив будівництво дому. Головних приставників над роботами Соломоновими було три тисячі шістсот, які керували народом, що виконував роботи. І побудував він Ассур, і Магдон, і Газер, і Вефорон вишній і Валалаф; але ці міста він побудував після побудови дому Господнього і стіни навколо Єрусалима. І ще за життя Давид заповідав Соломону, говорячи: ось у тебе Семей, син Гери, сина Ієминиїного з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнув йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем». Ти ж не залиш його безкарним, бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його в крові у пекло.]
35
И$ востави` цр~ь соло'монъ ванњя сн~а и^ѓ^да'ева. во і^ѓ^а'ва мњ'сто вла'стеля. и^ црsтво и^спра'вися въ і^ерsли'мњ и^ садо'ка і^е^ре'я да'сть соло'монъ цр~ь пр'ьвого. и^ въ и^а^џа'ра мњ'сто” И$ соло'монъ сн~ъ дв~дъ въцр~ися въ і^ерsли'мњ и^ наD і^ё'дою въ е^ли'мњ. и^ дасть г~ь смы'слъ соло'монђ и^ мђдрость мно'гђ ѕњ'ло. и^ широтђ срDца ја%ко и^ пњсокъ и^же въ мо'ри” І$ и^спл'ънися смы'сла соло'моn ѕњло, паче смысла всXњ сн~овъ старњишиX и^ паq всXњ мђдрыX е^гљ=пеTскиX”
36
І послав цар і покликав Семея і сказав йому: побудуй собі дім в Єрусалимі і живи тут, і нікуди не виходь звідси;
36
И$ посла цр~ъ соло'монъ, и^ призва` семе'я, сн~а гираа'ша, и^ рече е^мђ. соѕи'жди себњ` доM въ і^е^рлsи'мњ, и^ сњди` тђ и^ не ходи эTтђдђ ника'моy”
37
і знай, що в той день, у який ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй.
37
И$ бђдеT в# дн~ь исхо'да твое^го, и^ пре'идеши потоки ке'дръскїя. и^ разђмњя разђмњи, ја%ко смрт~їю ё%мреши. и^ кровь твоя бђдеT на главњ` твое'и. и^ закляT и& цр~ь в# дн~ь то'й.
38
І сказав Семей цареві: добре; як наказав господар мій цар, так зробить раб твій. І жив Семей в Єрусалимі довгий час.
38
и^ рече семе'и къ цр~ю. бл~гъ гл~ъ и^же гл~а г~и мо'и цр~ђ та'ко да сътвориT рабъ тво'и, и^ сњде семе'и въ і^е^рлsи'мњ, г~, лњта.
39
Але через три роки трапилося, що у Семея двоє рабів утекли до Анхуса, сина Маахи, царя Гефського. І сказали Семею, говорячи: ось, раби твої в Гефі.
39
и^ бы'сть потреX лњтеX. и^ бњжаста дв^а раба` семе'ина ко а^к#хђсђ сн~ђ маа^ха'инђ, цр~ю геџъскђ. и^ возвњсти'ша семе'ю гл~юще, с^е е%ста раба` твоа въ геџ#тњ,
40
І встав Семей, і осідлав осла свого, і вирушив у Геф до Анхуса шукати рабів своїх. І повернувся Семей і привів рабів своїх з Гефа.
40
и^ въстаv семеи`. и^ ѓ^сњдла ѓ^сля` свое, и%де в# ге'џђ ко а^кхђсђ взыска'а рабђ` свое'ю, і^ и'де семе'и и^зъ і^е^рлsи'ма. и^ приведе` раба` своа эT геџа.
41
І донесли Соломону, що Семей ходив з Єрусалима у Геф і повернувся.
41
и^ возвњстиша соло'монђ гл~юще. ја%ко семе'и ходи` и^зъ і^е^рлsи'ма въ геџы, и^ возврати раба` своя”
42
І пославши, покликав цар Семея і сказав йому: чи не клявся я тобі Господом і чи не оголошував тобі, говорячи: «знай, що в той день, у який ти вийдеш і підеш куди-небудь, неодмінно помреш»? і ти сказав мені: «добре»;
42
И$ посла цр~ь и^ призва семе'я, и^ рече цр~ь к немђ`. не кля'хъ ли т^и ся гм~ъ и^ засвњдњтельствова'хъ т^и гл~я, во'нже а'ще дн~ь и^зы'деши и^зъ е^рлsи'ма. і^ и^зы'деши на' десно, и^л^и на шђ'е, разђмњя разђмњи, ја%ко смр~тїю ё%мреши” И$ рече м^и бл~гъ гл~ъ и%же слы'шаX.
43
навіщо ж ти не дотримав наказу, який я дав тобі перед Господом із клятвою?
43
чтоy ја%ко не сохрани` кля'твы гн~я, и^ за'повњди и%же бњхъ т^и заповњ'далъ”
44
І сказав цар Семею: ти знаєш і знає серце твоє все зло, яке ти зробив батькові моєму Давиду; нехай же поверне Господь злість твою на голову твою!
44
И$ ре'че цр~ь къ семе'ю, т^ы вњ'си вс^ю ѕло'бђ свою ја%же вњ'сть срDце твое, и^ ја%же сътвори дв~дђ мое^мђ эTц~ђ. и^ возврати` г~ь ѕло'бђ твою на главђ твою.
45
а цар Соломон нехай буде благословенний, і престіл Давида нехай буде непохитним перед Господом повіки!
45
и^ цр~ь соло'монъ е^сть блsве'нъ. и^ прsтолъ двDвъ е^сть гото'въ преD бм~ъ во' вњки,
46
і повелів цар Ванеї, синові Іодаєвому, і він пішов і вразив Семея, і той помер.
46
и^ заповњ'да цр~ь соло'монъ ванњю сн~ђ і^ѓ^да'евђ, и^ шеD ё^бїи семе'я, и^ ё'мре семе'и” И$ б^њ цр~ь соло'монъ смы'слеn ѕњло и^ мђдръ.