Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Наблизився час помирати Давиду, і заповідав він синові своєму Соломону, говорячи:
1
И прибли́жишася даві́ду дні́є умре́ти єму́, и заповѣ́да Соломо́ну сы́ну своєму́, глаго́ля:
2
ось, я відходжу в путь усієї землі, ти ж будь твердим і будь мужнім
2
а́зъ отхожду́ въ пу́ть всея́ земли́: ты́ же крѣпи́ся, и бу́ди му́жъ соверше́нъ,
3
і зберігай завіт Господа Бога твого, ходячи путями Його і дотримуючись уставів Його і заповідей Його, і визначень Його і постанов Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб бути тобі розсудливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся;
3
и сохрани́ завѣ́тъ Го́спода Бо́га твоєго́, є́же ходи́ти во всѣ́хъ путе́хъ єго́, храни́ти за́повѣди єго́ и оправда́нія єго́, и судьбы́ єго́ и свидѣ́нія єго́, пи́санная въ зако́нѣ Моисе́овѣ: да разумѣ́єши я́же сотвори́ши по всѣ́мъ, єли́ка заповѣ́дахъ тебѣ́:
4
щоб Господь виконав слово Своє, яке Він сказав про мене, говорячи: «якщо сини твої будуть стежити за путями своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не припиниться муж від тебе на престолі Ізраїлевім».
4
да утверди́тъ Госпо́дь сло́во своє́, є́же рече́ о мнѣ́, глаго́ля: а́ще сохраня́тъ сы́нове твои́ пути́ своя́, є́же ходи́ти предо мно́ю во и́стинѣ всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и все́ю душе́ю своє́ю, глаго́ля: не искорени́тся тебѣ́ му́жъ съ престо́ла Ізра́илева:
5
Ще: ти знаєш, що зробив мені Іоав, син Саруїн, як учинив він із двома вождями війська ізраїльського, з Авениром, сином Нировим, і Амессаєм, сином Ієферовим, як він умертвив їх і пролив кров бранну під час миру, обагривши кров’ю бранною пояс на стегнах своїх і взуття на ногах своїх:
5
и ты́ вѣ́си, єли́ка сотвори́ мнѣ́ Іоа́въ сы́нъ сару́инъ, єли́ка сотвори́ двѣма́ воєво́дама си́лъ Ізра́илевыхъ, Авени́ру сы́ну ни́рову и Амесса́ю сы́ну Ієѳе́рову, и уби́ и́хъ, и излія́ кро́ви бра́ни въ ми́рѣ, и даде́ кро́вь непови́нныхъ на по́ясѣ своє́мъ, и́же на чре́слѣхъ єго́, и на сапозѣ́ своє́мъ су́щемъ на нозѣ́ єго́:
6
вчини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно в пекло.
6
и сотвори́ши по му́дрости твоє́й, и не сведе́ши ста́рости єго́ съ ми́ромъ во а́дъ:
7
А синам Верзеллія галаадитянина зроби милість, щоб вони були між тими, хто годується за твоїм столом, бо вони прийшли до мене, коли я втікав від Авессалома, брата твого.
7
сыно́мъ же верзеллі́и Галааді́тина сотвори́ши ми́лость, и да бу́дутъ съ яду́щими трапе́зу твою́: я́ко та́ко прибли́жишася мнѣ́, внегда́ бѣжа́ти мнѣ́ от лица́ Авессало́ма бра́та твоєго́:
8
Ось ще в тебе Семей, син Гери веніамитянина з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я поклявся йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем».
8
и се́, съ тобо́ю Семе́й сы́нъ Гира́нь сы́нъ Іємені́инъ от ваурі́ма, и то́й прокля́ мя прокля́тіємъ го́рькимъ, въ де́нь въ о́ньже исхожда́хъ въ полки́: и то́й сни́де на срѣ́теніє ми́ на Іорда́нъ, и кля́хся єму́ о Го́сподѣ, глаго́ля: не убію́ тя ору́жіємъ:
9
Ти ж не залиш його безкарним; бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його у крові в пекло.
9
и да не обезвини́ши єго́, я́ко му́жъ му́дръ єси́ ты́, и увѣ́си что́ сотвори́ши єму́, и сведе́ши ста́рость єго́ съ кро́вію во а́дъ.
10
І спочив Давид з батьками своїми і похований був у місті Давидовому.
10
И у́спе даві́дъ со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть во гра́дѣ даві́довѣ.
11
Царював Давид над Ізраїлем сорок років: у Хевроні царював він сім років і тридцять три роки царював у Єрусалимі.
11
И бы́сть дні́й, въ ня́же ца́рствова даві́дъ во Ізра́или, четы́редесять лѣ́тъ: въ Хевро́нѣ ца́рствова се́дмь лѣ́тъ, во Ієрусали́мѣ же три́десять три́ лѣ́та.
12
І сів Соломон на престолі Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцним.
12
И Соломо́нъ сѣ́де на престо́лѣ даві́да отца́ своєго́ сы́нъ двана́десяти лѣ́тъ, и угото́вася ца́рствіє єго́ зѣло́.
13
І прийшов Адонія, син Аггифи, до Вирсавії, матері Соломона, [і поклонився їй]. Вона сказала: чи з миром прихід твій? І сказав він: з миром.
13
И вни́де Адо́ніа сы́нъ Аггі́ѳинъ къ вирсаві́и ма́тери Соломо́ни, и поклони́ся є́й. Она́ же рече́: ми́ръ ли вхо́дъ тво́й? И рече́: ми́ръ.
14
І сказав він: у мене є слово до тебе. Вона сказала: говори.
14
И рече́: сло́во мнѣ́ къ тебѣ́. И рече́ єму́: глаго́ли.
15
І сказав він: ти знаєш, що царство належало мені, і весь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося братові моєму, бо це було йому від Господа;
15
И рече́ є́й: ты́ вѣ́си, я́ко мнѣ́ бѣ́ ца́рство, и на мя́ ве́сь Ізра́иль положи́ лице́ своє́, є́же ца́рствовати, и обрати́ся ца́рство, и бы́сть бра́ту моєму́, я́ко от Го́спода бы́сть єму́:
16
тепер я прошу тебе про одне, не відмов мені. Вона сказала йому: говори.
16
и ны́нѣ проше́нія єди́наго а́зъ прошу́ от тебе́, не отврати́ лица́ своєго́. И рече́ єму́ вирсаві́а: глаго́ли.
17
І сказав він: прошу тебе, поговори з царем Соломоном, бо він не відмовить тобі, щоб він дав мені Ависагу сунамитянку за дружину.
17
И рече́ къ не́й: рцы́ къ Соломо́ну царю́, я́ко не и́мать отврати́ти лица́ своєго́ от тебе́, и дабы́ ми́ да́лъ Авіса́гу сумантяны́ню въ жену́.
18
І сказала Вирсавія: добре, я поговорю про тебе з царем.
18
И рече́ вирсаві́а: до́брѣ, а́зъ и́мамъ глаго́лати о тебѣ́ къ царю́.
19
І увійшла Вирсавія до царя Соломона говорити йому про Адонію. Цар встав перед нею, і поклонився їй, і сів на престолі своєму. Поставили престіл і для матері царя, і вона сіла праворуч від нього
19
И вни́де вирсаві́а предъ царя́ Соломо́на глаго́лати єму́ о Адо́ніи. И воста́ ца́рь на срѣ́теніє є́й, и поклони́ся є́й, и сѣ́де на престо́лѣ своє́мъ: и поста́виша престо́лъ другі́й ма́тери царе́вѣ, и сѣ́де одесну́ю єго́,
20
і сказала: я маю до тебе одне невелике прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: проси, мати моя; я не відмовлю тобі.
20
и рече́ єму́: проше́нія ма́ла єди́наго а́зъ прошу́ у тебе́, не отврати́ лица́ моєго́. И рече́ къ не́й ца́рь: проси́, ма́ти моя́, я́ко не отвращу́ся от тебе́.
21
І сказала вона: дай Ависагу сунамитянку Адонії, братові твоєму, за дружину.
21
И рече́: да́ждь Авіса́гу сумантяны́ню Адо́ніи бра́ту твоєму́ въ жену́.
22
І відповідав цар Соломон і сказав матері своїй: а навіщо ти просиш Ависагу сунамитянку для Адонії? проси йому також і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Авиафар і Іоав, син Саруїн, [воєначальник, друг].
22
И отвѣща́ ца́рь Соломо́нъ и рече́ ма́тери своє́й: вску́ю ты́ про́сиши Авіса́ги сумантяны́ни Адо́ніи? єще́ проси́ єму́ и ца́рства, я́ко то́й бра́тъ мо́й бо́лшій мене́, и єму́ Авіа́ѳаръ ієре́й, и єму́ Іоа́въ сы́нъ сару́инъ воєво́да дру́гъ.
23
І поклявся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай зробить зі мною Бог і ще більше зробить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово;
23
И кля́тся ца́рь Соломо́нъ Го́сподемъ, глаго́ля: сія́ да сотвори́тъ мнѣ́ Бо́гъ и сія́ да приложи́тъ, я́ко на ду́шу свою́ глаго́ла Адо́ніа сло́во сіє́:
24
нині ж, — живий Господь, Який укріпив мене і посадив мене на престолі Давида, батька мого, і Який влаштував мені дім, як говорив Він, — нині ж Адонія повинен померти.
24
и ны́нѣ жи́въ Госпо́дь, и́же угото́ва мя́, и посади́ мя на престо́лѣ отца́ моєго́ даві́да, и то́й сотвори́ ми до́мъ, я́коже глаго́ла Госпо́дь, я́ко дне́сь у́мретъ Адо́ніа.
25
І послав цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, який уразив його, і він помер.
25
И посла́ ца́рь Соломо́нъ руко́ю ване́а сы́на Іода́єва, и уби́ єго́, и у́мре Адо́ніа въ то́й де́нь.
26
А священику Авиафару цар сказав: іди в Анафоф на твоє поле; ти гідний смерти, але в даний час я не умертвлю тебе, бо ти носив ковчег Владики Господа перед Давидом, батьком моїм, і терпів усе, що терпів батько мій.
26
И Авіа́ѳару ієре́ю рече́ ца́рь: тецы́ ты́ во Анаѳо́ѳъ на село́ твоє́, я́ко му́жъ сме́рти єси́ ты́ въ дне́шній де́нь, но не умерщвлю́ тебе́, я́ко носи́лъ єси́ ківо́тъ завѣ́та Госпо́дня предъ отце́мъ мои́мъ [даві́домъ], и я́ко озло́бленъ бы́лъ єси́ во всѣ́хъ, и́миже озло́бленъ бѣ́ оте́цъ мо́й.
27
І відсторонив Соломон Авиафара від священства Господнього, і сповнилося слово Господа, яке сказав Він про дім Ілія в Силомі.
27
И изгна́ Соломо́нъ Авіа́ѳара, є́же не бы́ти єму́ ієре́ємъ Госпо́днимъ, я́коже сбы́тися словеси́ Госпо́дню, є́же глаго́ла на до́мъ илі́євъ въ Сило́мѣ.
28
Чутка про це дійшла до Іоава, — бо Іоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, — і втік Іоав у скинію Господню і схопився за роги жертовника.
28
И слу́хъ до́йде до Іоа́ва сы́на сару́ина, я́ко Іоа́въ послѣ́дова Адо́ніи, и въ слѣ́дъ Соломо́нь не уклони́ся. И бѣжа́ Іоа́въ въ ски́нію Госпо́дню, и я́тся рого́въ олтаре́выхъ.
29
І донесли царю Соломону, що Іоав утік у скинію Господню і що він біля жертовника. І послав Соломон Ванею, сина Іодаєвого, говорячи: піди, умертви його [і поховай його].
29
И возвѣсти́ша Соломо́ну, глаго́люще: я́ко бѣжа́ Іоа́въ въ ски́нію Госпо́дню, и се́, держи́тся рого́въ олтаре́выхъ. И посла́ ца́рь Соломо́нъ ко Іоа́ву, глаго́ля: что́ ти бы́сть, я́ко убѣжа́лъ єси́ во олта́рь? И рече́ Іоа́въ: я́ко убоя́хся от лица́ твоєго́, и бѣжа́хъ ко Го́споду. И посла́ Соломо́нъ ване́а сы́на Іода́єва, глаго́ля: иди́, и убі́й єго́, и погреби́ єго́.
30
І прийшов Ванея в скинію Господню і сказав йому: так сказав цар: виходь. І сказав той: ні, я хочу померти тут. Ванея передав це царю, говорячи: так сказав Іоав, і так відповів мені.
30
И пріи́де ване́а сы́нъ Іода́євъ ко Іоа́ву въ ски́нію Госпо́дню, и рече́ єму́: сія́ глаго́летъ ца́рь: изы́ди. И рече́ Іоа́въ: не изы́ду, но да здѣ́ умру́. И возврати́ся ване́а сы́нъ Іода́євъ и рече́ царю́, глаго́ля: сія́ глаго́ла Іоа́въ и сія́ отвѣща́ мнѣ́.
31
Цар сказав йому: зроби, як він сказав, і умертви його і поховай його, і зніми невинну кров, пролиту Іоавом, з мене і з дому батька мого;
31
И рече́ єму́ ца́рь: иди́ и сотвори́ єму́, я́коже рече́, и убі́й єго́, и погреби́ єго́, и отими́ дне́сь кро́вь, ю́же ту́не пролія́ Іоа́въ, от мене́ и от до́му отца́ моєго́:
32
нехай поверне Господь кров його на голову його за те, що він убив двох мужів невинних і кращих за нього: вразив мечем, без відома батька мого Давида, Авенира, сина Нирового, воєначальника ізраїльського, і Амессая, сина Ієферового, воєначальника юдейського;
32
и возврати́ Госпо́дь кро́вь непра́вды єго́ на главу́ єго́, я́коже нападе́ на два́ му́жа пра́ведна и бла́га па́че єго́, и уби́ и́хъ ору́жіємъ: и оте́цъ мо́й даві́дъ не разумѣ́ кро́ве и́хъ, Авени́ра сы́на ни́рова, воєво́ду Ізра́илева, и Амесса́я сы́на Ієѳе́рова, воєво́ду Іу́дина:
33
нехай обернеться кров їх на голову Іоава і на голову потомства його повіки, а Давиду і потомству його, і дому його і престолу його нехай буде мир навіки від Господа!
33
и возврати́ся кро́вь и́хъ на главу́ єго́ и на главу́ сѣ́мене єго́ во вѣ́ки: даві́ду же и сѣ́мени єго́, и до́му єго́, и престо́лу єго́ ми́ръ да бу́детъ до вѣ́ка от Го́спода.
34
І пішов Ванея, син Іодаїв, і вразив Іоава, і умертвив його, і він був похований у домі своєму в пустелі.
34
И взы́де ване́а сы́нъ Іода́євъ и нападе́ на него́, и уби́ єго́, и погребе́ єго́ въ дому́ єго́ въ пусты́ни.
35
І поставив цар Соломон Ванею, сина Іодаєвого, замість нього над військом; [управління ж царством було в Єрусалимі,] а Садока священика поставив цар [первосвящеником] замість Авиафара. [І дав Господь Соломону розуміння і мудрість дуже велику і обширний розум, як пісок при морі. І Соломон мав розум вище за розум усіх синів сходу і всіх мудрих єгиптян. І взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і, по-перше, дому Господнього і стіни навколо Єрусалима; за сім років закінчив він будівництво. І було у Соломона сімдесят тисяч чоловік, які носили важкі речі, і вісімдесят тисяч каменосіків у горах. І зробив Соломон море і підпори, і великі лазні і стовпи, і джерело надворі і мідне море, і побудував замок і укріплення його, і розділив місто Давидове. Тоді дочка фараона перейшла з міста Давидового в дім свій, який він побудував їй; тоді побудував Соломон стіну навколо міста. І приносив Соломон тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він спорудив Господу, і куріння звершував на ньому перед Господом, і закінчив будівництво дому. Головних приставників над роботами Соломоновими було три тисячі шістсот, які керували народом, що виконував роботи. І побудував він Ассур, і Магдон, і Газер, і Вефорон вишній і Валалаф; але ці міста він побудував після побудови дому Господнього і стіни навколо Єрусалима. І ще за життя Давид заповідав Соломону, говорячи: ось у тебе Семей, син Гери, сина Ієминиїного з Бахурима; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов у Маханаїм; але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнув йому Господом, говорячи: «я не умертвлю тебе мечем». Ти ж не залиш його безкарним, бо ти людина мудра і знаєш, що тобі зробити з ним, щоб звести сивину його в крові у пекло.]
35
И поста́ви ца́рь Соломо́нъ ване́а сы́на Иода́єва вмѣ́сто єго́ надъ во́инствомъ: ца́рство же управля́шеся во Иєрусали́мѣ. И садо́ка иєре́а даде́ Соломо́нъ ца́рь во иєре́а пе́рваго вмѣ́сто Авіа́ѳара. И даде́ Госпо́дь смы́слъ Соломо́ну и прему́дрость мно́гу зѣло́, и широту́ се́рдца, я́коже песо́къ и́же при мо́ри: и испо́лнися ра́зума Соломо́нъ па́че ра́зума всѣ́хъ дре́внихъ сыно́въ и па́че всѣ́хъ му́дрыхъ Єги́петскихъ. И поя́тъ дще́рь фарао́ню, и введе́ ю́ во гра́дъ дави́довъ, до́ндеже сконча́ себѣ́ зда́ти до́мъ сво́й, и до́мъ Госпо́день въ пе́рвыхъ, и стѣ́ну Иєрусали́ма о́крестъ: въ се́дмь лѣ́тъ сотвори́ и сконча́. И бя́ше у Соломо́на се́дмьдесятъ ты́сящъ [муже́й] нося́щихъ бремена́, и о́смьдесятъ ты́сящъ каменосѣ́чцевъ въ горѣ́. И сотвори́ Соломо́нъ мо́ре, и подкрѣпле́нія, и ба́ни вели́кія, и столпы́, и исто́чникъ дво́рный, и мо́ре мѣ́дяноє: и созда́ краєгра́діє, и забра́ла надъ ни́мъ, и разсѣче́ гра́дъ дави́довъ. Та́ко дщи́ фарао́ня пре́йде от гра́да дави́дова въ до́мъ сво́й, єго́же созда́ є́й: тогда́ созда́ краєгра́діє. И Соломо́нъ возноша́ше три́жды въ лѣ́то всесожже́нія и ми́рная на олта́рь, єго́же созда́ Го́сподеви, и кадя́ше предъ Го́сподемъ, и соверши́ до́мъ. И сі́и старѣ́йшины приста́влени надъ дѣла́ми Соломо́ними, три́ ты́сящы и ше́сть со́тъ приста́вникъ за людьми́ дѣ́лающими дѣ́ло. И созда́ Ассу́ръ, и Магдо́нъ и газе́ръ, и веѳоро́нъ вы́шній и Валала́ѳъ: оба́че по созда́ніи до́му Госпо́дня и стѣны́ Иєрусали́мскія о́крестъ, по си́хъ созда́ гра́ды сія́. И єще́ жи́въ сы́й дави́дъ, заповѣ́да Соломо́ну глаго́ля: се́, съ тобо́ю Семе́й сы́нъ Гира́нь, сы́нъ сѣ́мене Іємені́ина, от Хевро́на: се́й кля́ше мя́ кля́твою укори́зненною, въ де́нь въ о́ньже идо́хъ въ полки́: и то́й сни́де въ срѣ́теніє ми́ на Іорда́нъ, и кля́хся єму́ Го́сподемъ, глаго́ля, я́ко не умерщвлю́ єго́ ору́жіємъ: и ны́нѣ да не обезвини́ши єго́, я́ко му́жъ смы́сленъ єси́ ты́, и разумѣ́єши я́же сотвори́ши єму́, и сведе́ши ста́рость єго́ съ кро́вію во а́дъ.
36
І послав цар і покликав Семея і сказав йому: побудуй собі дім в Єрусалимі і живи тут, і нікуди не виходь звідси;
36
И посла́въ ца́рь Соломо́нъ, призва́ Семе́а и рече́ єму́: сози́жди себѣ́ до́мъ во Ієрусали́мѣ и сѣди́ та́мо, и не исходи́ отту́ду ника́може:
37
і знай, що в той день, у який ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй.
37
и бу́детъ въ де́нь исхо́да твоєго́, и пре́йдеши пото́къ ке́дрскій, разумѣ́я разумѣ́й, я́ко сме́ртію у́мреши: кро́вь твоя́ бу́детъ на главѣ́ твоє́й. И закля́тъ єго́ ца́рь въ де́нь то́й.
38
І сказав Семей цареві: добре; як наказав господар мій цар, так зробить раб твій. І жив Семей в Єрусалимі довгий час.
38
И рече́ Семе́й къ царю́: бла́гъ глаго́лъ, єго́же глаго́лалъ єси́, го́споди мо́й царю́: та́ко сотвори́тъ ра́бъ тво́й. И сѣ́де Семе́й во Ієрусали́мѣ три́ лѣ́та.
39
Але через три роки трапилося, що у Семея двоє рабів утекли до Анхуса, сина Маахи, царя Гефського. І сказали Семею, говорячи: ось, раби твої в Гефі.
39
И бы́сть по тріє́хъ лѣ́тѣхъ, и бѣжа́ста два́ раба́ Семе́ина ко агху́су сы́ну мааха́ину, царю́ ге́ѳску. И возвѣсти́ша Семе́ю, глаго́люще: се́, раби́ твои́ во ге́ѳѣ.
40
І встав Семей, і осідлав осла свого, і вирушив у Геф до Анхуса шукати рабів своїх. І повернувся Семей і привів рабів своїх з Гефа.
40
И воста́ Семе́й, и осѣдла́ осля́ своє́, и и́де во ге́ѳъ ко агху́су взыска́ти рабы́ своя́: и по́йде Семе́й, и приведе́ рабы́ своя́ от ге́ѳа.
41
І донесли Соломону, що Семей ходив з Єрусалима у Геф і повернувся.
41
И возвѣсти́ша Соломо́ну, глаго́люще: я́ко Семе́й ходи́ изъ Ієрусали́ма въ ге́ѳъ и возврати́ рабы́ своя́.
42
І пославши, покликав цар Семея і сказав йому: чи не клявся я тобі Господом і чи не оголошував тобі, говорячи: «знай, що в той день, у який ти вийдеш і підеш куди-небудь, неодмінно помреш»? і ти сказав мені: «добре»;
42
И посла́ ца́рь и призва́ Семе́а и рече́ къ нему́: не закля́хъ ли тя́ Го́сподемъ, и засвидѣ́телствовахъ тебѣ́, глаго́ля: въ о́ньже а́ще де́нь изы́деши изъ Ієрусали́ма и по́йдеши на де́сно или́ на шу́єє, разумѣ́я разумѣ́й, я́ко сме́ртію у́мреши? и ре́клъ ми́ єси́: бла́гъ глаго́лъ, єго́же слы́шахъ:
43
навіщо ж ти не дотримав наказу, який я дав тобі перед Господом із клятвою?
43
и что́ я́ко не сохрани́лъ єси́ кля́твы Госпо́дни и за́повѣди, ю́же заповѣ́дахъ на тя́?
44
І сказав цар Семею: ти знаєш і знає серце твоє все зло, яке ти зробив батькові моєму Давиду; нехай же поверне Господь злість твою на голову твою!
44
И рече́ ца́рь къ Семе́ю: ты́ вѣ́си всю́ зло́бу твою́, ю́же вѣ́сть се́рдце твоє́, я́же сотвори́лъ єси́ даві́ду отцу́ моєму́: и возврати́ Госпо́дь зло́бу твою́ на главу́ твою́:
45
а цар Соломон нехай буде благословенний, і престіл Давида нехай буде непохитним перед Господом повіки!
45
и ца́рь Соломо́нъ благослове́нъ, и престо́лъ даві́довъ бу́детъ гото́въ предъ Го́сподемъ во вѣ́ки.
46
і повелів цар Ванеї, синові Іодаєвому, і він пішов і вразив Семея, і той помер.
46
И заповѣ́да ца́рь Соломо́нъ ване́ю сы́ну Іода́єву: и изы́де, и уби́ єго́, и у́мре [семе́й].