Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Венадад, цар Сирійський, зібрав усе своє військо, і з ним були тридцять два царі, і коні і колісниці, і пішов, обложив Самарію і воював проти неї.
1
И$ сн~ъ а^де'ровъ цр~ь сљ=ръскїи бя'ше собра` вс^ю си'лђ свою`. и^ въшеD ѓ^бъсњ'де самарїю, и^ с ни'мъ, л~в, цр~я. и^ вс^и коnницы и^ ѓ^рђж'ницы. и^ вшеDше ѓ^бъсњ'доша самарїю. и^ побњжа'хђся ѓ^ ню`.
2
І послав послів до Ахава, царя Ізраїльського, у місто,
2
и^ посла` къ а^ха'вђ цр~ю і^и^л~евђ во' граD” И$ рече к немђ. сице гл~етъ сн~ъ а^де'ровъ.
3
і сказав йому: так говорить Венадад: срібло твоє і золото твоє — мої, і дружини твої і кращі сини твої — мої.
3
сре'бротвое` и^ зла'тотвое` мое е^сть. и^ же'ны твоа` и^ ча'да твоя и^ до'брая моя` сђть”
4
І відповів цар Ізраїльський і сказав: нехай буде за словом твоїм, господарю мій царю: я і все моє — твоє.
4
И эTвњща` цр~ь і^и^л~евъ и^ рече. ја%коже гл~а г~и мо'и цр~ю тво'и е^смь а'зъ, и^ вс^е е^же и'маM”
5
І знову прийшли посли і сказали: так говорить Венадад: я послав до тебе сказати: «срібло твоє, і золото твоє, і дружин твоїх, і синів твоїх віддай мені»;
5
И$ па'ки в#тори'цею прїидо'ша послы` къ а^ха'вђ и^ рњша. си'це гл~ет# сн~ъ а^де'роv. а^зъ посылаX к тебњ` гл~я сре'бротвое` и^ златотвое` и^ же'ны твоя` и^ ча'да твоя` да'жDь мн^њ”
6
тому я завтра, до цього часу, пошлю до тебе рабів моїх, щоб вони оглянули твій дім і доми тих, що служать при тобі, і все дороге для очей твоїх узяли у свої руки і винесли.
6
ЈА/ко в се'и же ча'съ ё^тро пђщђ` ра'бы` моя` к тебњ`. і^ и^зыщђтъ доM тво'и и^ до'мъ ѓ%трокъ твои^хъ, и^ бђ'дђтъ помышля'емая ѓ%чїю и^хъ. на ниXже а%ще возло'жатъ рђ'кы своя` т^о да во'змђтъ”
7
І скликав цар Ізраїльський усіх старійшин землі і сказав: зауважте і дивіться, він замишляє зло; коли він посилав до мене за дружинами моїми, і синами моїми, і сріблом моїм, і золотом моїм, я йому не відмовив.
7
И$ призва цр~ь і^и^л~евъ вс^я ста'рца земля`. и^ реq чт^о мы'слите нн~њ ви'дите ја%кото'й ѕл^њ про'сиT. посыла'я б^о ко мнњ` гл~етъ, ѓ^ женаX мои^хъ, и^ ѓ^ сн~њхъ моиX, и^ ѓ^ дще'реX мои^хъ. и^ ѓ^ сре'брњ мое^мъ и^ златњ мое^мъ и^ не послђшаи ни восхощи да'ти.
8
І сказали йому всі старійшини і весь народ: не слухай і не погоджуйся.
8
И$ рњша е^мђ ста'рцы и^ лю'ди вс^и не послђшаи ни восхощи да'ти.
9
І сказав він послам Венадада: скажіть господареві моєму цареві: усе, щодо чого ти посилав у перший раз до раба твого, я готовий зробити, а цього не можу зробити. І пішли посли і віднесли йому відповідь.
9
и^ сего ра'ди рече послоM сн~а а^де'рова р#цњте господи'нђ ва'шемђ. всего е^ли'коже дњ'льма посыла'лъ е^си къ рабђ` свое^мђ преже того` сътворю`. а^ сего` гла'са не мо'гђ т^и сътвори'ти. и^ прїимъше эTвњтъ мђж'а а^де'рова воZвратишася съ си'ми словесы`”
10
І послав до нього Венадад сказати: нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо пороху самарійського вистачить по жмені для всіх людей, які йдуть за мною.
10
И$ па'ки посла` к не'мђ сн~ъ а^де'ровъ гл~я. с^е да сътворя'тъ м^и бо'ѕи. и^ с^и приложи'тъ м^и. а%ще не сътвори'тъ да и^ пръсть самарїиска не бђ'детъ всњмъ лю'демъ пњш'иM”
11
І відповів цар Ізраїльський і сказав: скажіть: нехай не хвалиться той, хто підперізується, як той, хто розперізується.
11
И$ эTвњща` цр~ь і^и^л~евъ и^ реq. да не хва'лиTся дово'лно слђ'кы, ја%ко и^ про'стыи”
12
Почувши це слово, Венадад, який пив разом з царями в наметах, сказав рабам своїм: облягайте місто. І вони облягли місто.
12
И$ бы'сть е^гда` эTвњща` е^мђ сло'во с^е. и^ б^њ и^спивалъ са'мъ то'й. и^ цр~и и^же бњхђ с ниM во со'нмњхъ. и^ рече ѓ%трокоM своиM сътвори'те лњ'ствица, и^ приста'вите гра'дњ”
13
І ось, один пророк підійшов до Ахава, царя Ізраїльського, і сказав: так говорить Господь: чи бачиш усе це велике полчище? ось, Я сьогодні віддам його в руку твою, щоб ти знав, що Я Господь.
13
И$ с^е прoркъ е^ді'нъ прїиде къ а^ха'вђ цр~ю і^и^л~евђ. и^ рече сїи гл~етъ г~ь и^же ви'диши ве'сь нароD се'й вели'кїи. и^ с^е а%зъ да'мъ и^хъ днsь в рђ'цњ твои`. и^ разђмњ'еши ја^ко аZ е^смь г~ь.
14
І сказав Ахав: через кого? Він сказав: так говорить Господь: через слуг обласних начальників. І сказав [Ахав]: хто почне битву? Він сказав: ти.
14
И$ рече а^ха'въ въ че'мъ. и^ рече. си'це гл~етъ г~ь въ ѓ'троцњхъ и^ кня'ѕь земля`. и^ рече а^ха'въ кт^о собереT бра'нь. и^ реq т^ы”
15
[Ахав] перелічив слуг обласних начальників, і знайшлося їх двісті тридцять два; після них перелічив увесь народ, усіх синів Ізраїлевих, сім тисяч.
15
И$ созрњ а^ха'въ ѓ%трокъ кня'ѕь земля` то'я. и^ бысть иX, с~ л~ и^ в~. и^ по сиX сочте` лю'ди вс^я, и^ б^њ сн~овъ си'лныX, Wз~”
16
І вони виступили опівдні. Венадад же напився доп’яну в наметах разом з царями, із тридцятьма двома царями, які допомагали йому.
16
І$ и^зы'де в полђ'дн~е, и^ сн~ъ а^де'роv пїянъ б^њ ѕњло въ сокхо'тњ. са'мъ и^ цр~и, и^же с ни'мъ, л~в, цр~я. помо'щника е^мђ”
17
І виступили спершу слуги обласних начальників. І послав Венадад, і донесли йому, що люди вийшли із Самарії.
17
І$ и^до'ша ѓ%троцы вое^водъ земля` тоя въ пе'рвыхъ, сїи' же и^же посла` сн~ъ а^де'ровъ възвњсти'ша цр~ю сљ=рскђ гл~ще, мђж'и сђть и^зышли эT самарїя”
18
Він сказав: якщо за миром вийшли вони, то схопіть їх живими, і якщо на війну вийшли, також схопіть їх живими.
18
И$ рече и^мъ а%ще и^ на миr и^зышли сђть т^о пои^мете я& жи'вы и^ а'ще л^и на' брань сђть и^зышли т^о жи'во я& пои^мњте, да и^но'гда бы'ша не и^сходили и^з# гра'да”
19
Вийшли з міста слуги обласних начальників, і військо за ними.
19
И$ тїи и^зыдо'ша эT гра'да ѓ%троцы вое^водъ страны` то'я, и^ си'ла въ слDњ и^хъ”
20
І вражав кожен супротивника свого; і побігли сиріяни, а ізраїльтяни погналися за ними. Венадад же, цар Сирійський, урятувався на коні з вершниками.
20
И$ бњша ко'ждо проти'вника себњ`, и^ бњжа а^сљ=рїя, и^ погна иX і^и^л~ь, и^ гонзе то'кмо сн~ъ а^де'ров# цр~ь сљ=рьскїи на коня` пресњдаа”
21
І вийшов цар Ізраїльський, і взяв коней і колісниці, і зробив велику поразку серед сиріян.
21
І$ и^зыиде цр~ь і^и^л~евъ, и^ пояT вс^я ко'ня и^ колесница, и^ побњди я& ја%звою вели'кою въ сљ`рїи`”
22
І підійшов пророк до царя Ізраїльського і сказав йому: піди, зміцнися, і знай і дивися, що тобі робити, бо через рік цар Сирійський знову піде проти тебе.
22
И$ прїиде прoркъ къ цр~ю і^и^л~евђ, и^ рече крњпися и^ разђмњи, и^ виждь чт^о сотвориши ја%ко преходя'щђ лњтђ семђ`, сн~ъ а^де'роv цр~ь а^сљ=рїискїи прїидеT на' тя”
23
Слуги царя Сирійського сказали йому: Бог їхній є Бог гір, [а не Бог долин,] тому вони подолали нас; якщо ж ми будемо битися з ними на рівнині, то обов’язково подолаємо їх.
23
И$ ѓ%троцы цр~я а^сљ=рїиска рњша е^мђ, б~ъ го'ръ б~ъ і^ил~въ, а^ не б~ъ ё^до'лнїи, сего ра'ди ё^крњпися па'че насъ н^о а%ще ли побњдимъся с ни'ми на' поли ё^крњпимся на' ня
24
Отже, ось що зроби: віддали царів, кожного з місця його, і замість них постав областеначальников;
24
по гл~ђ же семђ` сътвори, и^ распђсти цр~ь ко'гождо на мњсто свое`, и^ поста'ви в ни'хъ мњсто вое^во'ды
25
і набери собі війська стільки, скільки впало в тебе, і коней, скільки було коней, і колісниць, скільки було колісниць; і будемо битися з ними на рівнині, і тоді точно подолаємо їх. І послухався він голосу їхнього і зробив так.
25
і^ и^змњниM т^и силђ, по силњ эTпаDшїи эT тебе`, и^ ко'ня в ко'нь мњсто, и^ ѓ^рђжїя въ ѓ^рђж'їя мњсто, и^ побњдимъся с ни'ми ё^до'бъ, и^ ё^крњпимся паче и^хъ” И$ послђша гла'са и^хъ и^ сотвори та'ко,
26
Коли минув рік, Венадад зібрав сиріян і виступив до Афека, щоб битися з Ізраїлем.
26
и^ бысть минђвши лњтђ томђ`, сочте` сн~ъ а^де'ровъ сљ=рїю, и^ възы'де въ саџе'кђ на' брань на і^ил~я”
27
Зібрані були і сини Ізраїлеві і, взявши продовольство, пішли назустріч їм. І розташувалися сини Ізраїлеві станом перед ними, наче два невеликі стада кіз, а сиріяни наповнили землю.
27
И$ сн~ове і^ил~еви съгляда'вшеся и^дя'хђ на срњтенїе и%мъ, и^ въполчишася і^ил~ьтяне противђ и^мъ, ја%ко дв^њ ста'дњ ко'зъ, и^ сљ=ряни и^сполниша зе'млю”
28
І підійшов чоловік Божий, і сказав цареві Ізраїльському: так говорить Господь: за те, що сиріяни говорять: «Господь є Бог гір, а не Бог долин», Я все це велике полчище віддам у руку твою, щоб ви знали, що Я — Господь.
28
И$ прїиде чл~къ бж~їи, и^ рече къ цр~ю і^ил~евђ, сице гл~етъ г~ь, поне'же рече сљ=рїя б~ъ го'ръ, г~ь б~ъ і^и^л~евъ, и^ не б~ъ ё^до'лнїи, да'мъ си'лђ вели'кђю сїю в рђ'цњ твои`, и^ разђмњ'еши ја^ко г~ь е^смь а%зъ”
29
І стояли станом одні навпроти других сім днів. У сьомий день почалася битва, і сини Ізраїлеві уразили сто тисяч піших сиріян в один день.
29
И$ ѓ^полчи'шася тїи` противђ и^мъ сеDмь дн~їи, и^ бы'сть въ дн~ь сеDмыи приближишася побњдњ, и^ побњди'ша і^и^л~ьтяне сљ=рян#, р~ Wк, пњшцеv, въ а~ дн~ь”
30
Інші втекли в місто Афек; там упала стіна на останніх двадцять сім тисяч чоловік. А Венадад пішов у місто і бігав з однієї внутрішньої кімнати в іншу.
30
И$ бњжа'ша ѓ^стаvшїи во а^џе'кђ граD, и^ паде` стњна`, на к~ Wз, мQђ збывшиX, сн~ъ же а^дероv бњжа и^ вни'де въ храM лож#чныи внђтренїи”
31
І сказали йому слуги його: ми чули, що царі дому Ізраїлевого царі милостиві; дозволь нам покласти веретище на стегна свої і мотузки на голови свої і піти до царя Ізраїльського; може, він пощадить життя твоє.
31
И$ рњша к немђ ѓ%троцы е^го, с^е нн~њ вњмы ја%ко цр~и до'мђ і^и^л~ева млsтиви сђть. да возло'жимъ нн~њ врњтища на чре'сла наша и^ ё'жа на вы'я наша. і^ и^зы'деM къ цр~ю і^и^л~евђ да негли` живиT дш~а на'ша”
32
І оперезали вони веретищем стегна свої і поклали мотузки на голови свої, і прийшли до царя Ізраїльського і сказали: раб твій Венадад говорить: «пощади життя моє». Той сказав: хіба він живий? він брат мій.
32
И$ препоја%сашася въ врњтища по чре'слоM своиM и^ возложи'ша ё%жа на вы'я своя. и^ прїидо'ша къ цр~ю і^и^л~евђ и^ рњша, раb тво'и сн~ъ а^деровъ гл~етъ да живе'т# дш~а моя. и^ сїи реq, а%ще е^сть и^ е^ще` жи'въ братъ м^и е^сть”
33
Люди ці прийняли це за добру ознаку і поспішно підхопили слово з вуст його і сказали: брат твій Венадад. І сказав він: підіть, приведіть його. І вийшов до нього Венадад, і він посадив його із собою на колісницю.
33
И$ мђж'и ё^кроти'шася и^ ё^тњши'ша, прїеMше сло'во эT ё^стъ е^го. и^ рњша бра'тъ т^и е^сть сн~ъ а^де'ровъ. и^ рече и^дњте и^ приведњте и&. і^ и^зы'де к немђ сн~ъ а^де'ров#. и^ възведо'ша и& к немђ на колесни'цђ”
34
І сказав йому Венадад : міста, які взяв мій батько у твого батька, я поверну, і площі ти можеш мати для себе в Дамаску, як батько мій мав у Самарії. Ахав сказав : після договору я відпущу тебе. І, уклавши з ним договір, відпустив його.
34
И$ реq к немђ, гра'ды ја%же б^њ прїя'лъ эTц~ъ мо'и, эT ѓ^ц~а твое^го эTда'мъ т^и. и^ на и^схоD сотвори'ши я& себњ` в дама'сцњ. ја%коже положи` эTц~ъ мо'и в самарїи`. и^ а'зъ въ завњтњ пђщђ т^я. и^ положи` е^мђ завњтъ и^ эTпђсти и&”
35
Тоді один чоловік із синів пророчих сказав іншому, за словом Господа: бий мене. Але цей чоловік не погодився бити його.
35
И$ чл~къ е^ді'нъ эT сн~овъ прoрчь рече къ бли'жнемђ си` по словеси` гн~ю побїи м^я ё%бо. и^ не хотя'ше поби'ти е^го чл~къ”
36
І сказав йому: за те, що ти не слухаєш голосу Господа, уб’є тебе лев, коли підеш від мене. Він пішов від нього, і лев, зустрівши його, убив його.
36
И$ реq к немђ поне'же не послђш'а гла'са гн~я. с^е ты нн~њ эTи'деши эT мене` и^ расхитиT т^я ле'въ и^ эTи'де эT него. и^ ѓ^брњте и& ле'въ и^ порази и&”
37
І знайшов він іншого чоловіка, і сказав: бий мене. Цей чоловік бив його до того, що зранив побоями.
37
И$ ѓ^брњте чл~ка и%ного и^ реq побїи м^я нн~њ. и^ поби и& чл~къ и^ поби'выи, сокрђши и&”
38
І пішов пророк і став перед царем на дорозі, прикривши покривалом очі свої.
38
І$ и^де` прoркъ и^ стаv ё^ цр~я і^и^л~ева на пђти` і^ и^змњнися посы'павъ ѓ%чи своя` пра'хоM”
39
Коли цар проїжджав мимо, він закричав цареві і сказав: раб твій ходив на битву, і ось, один чоловік, який відійшов у бік, підвів до мене чоловіка і сказав: «охороняй цього чоловіка; якщо його не стане, то твоя душа буде за його душу, або ти повинен будеш відважити талант срібла».
39
И$ бы'сть ја%ко и^дя'ше цр~ь и^ се'и^ вопїя'ше ко цр~ю и^ реq, раb твои и^зы'де на' воинђ бра'ни. и^ с^е мQђ приведе` ко мнњ` мђжа. и^ реq ко мнњ` сохрани` мђ'жа сего`. а%ще ли эTрешиvся эTско'чиT и^ бђ'детъ дш~а твоя` за дш~ђ е^го. и^л^и тала'нтъ эTдаси` сре'бра”
40
Коли раб твій зайнявся тими й іншими справами, його не стало. — І сказав йому цар Ізраїльський: такий тобі і вирок, ти сам вирішив.
40
И$ бы'сть ја%ко призрњ ра'бъ тво'и и^ здњ`. и^ зд^њ и^ сего не бы'сть и^ рече к не'мђ цр~ь і^и^л~евъ с^е е^сть сђдъ тво'и е^же са'мъ ѓ^сђди`”
41
Він негайно зняв покривало з очей своїх, і узнав його цар, що він із пророків.
41
И$ се'й пот#ща'вся эTја^тъ пра'хъ эT ѓ^чїю свое'ю. и позна и& цр~ь і^и^л~евъ ја%ко эT прoркъ сїи е^сть”
42
І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти випустив з рук твоїх чоловіка, заклятого Мною, душа твоя буде замість його душі, народ твій замість його народу.
42
И рече к не'мђ, та'ко гл~етъ г~ь поне'же взятъ т^ы мђж'а ѕвњрїи сверепїиша эT рђ'кђ твое'ю. и^ да е^сть дш~а твоя` въ дш~а е^го мњ'сто. и^ люd твои` въ лю'ди е^го мњ'сто”
43
І вирушив цар Ізраїльський додому стривожений і засмучений, і прибув у Самарію.
43
І$ и^де` цр~ь і^и^л~евъ в до'мъ сво'и раслабленъ и^ печа'ленъ”