¹

[Коли утвердилося царство в руках Соломона,] Соломон поріднився з фараоном, царем Єгипетським і взяв за себе дочку фараона і ввів її в місто Давидове, доки не побудував дому свого і дому Господнього і стіни навколо Єрусалима.

¹

Е#гдa же цaрство ўтверди1сz въ руцЁ соломHна, свaтовство сотвори2 соломHнъ съ фараHномъ царeмъ є3гЂпетскимъ: и3 поsтъ дщeрь фараHню и3 введE ю5 во грaдъ давjдовъ, д0ндеже скончA здaти д0мъ св0й и3 д0мъ гDень и3 стёну їеrли1ма w4крестъ.

²

Народ ще приносив жертви на висотах, бо не був побудований дім імені Господа до того часу.

²

Nбaче лю1діе тогдA бsху жрyще на выс0кихъ, ћкw не бЁ создaнъ д0мъ гDеви дaже до днE џнагw.

³

І полюбив Соломон Господа, ходячи за уставом Давида, батька свого; але і він приносив жертви і куріння на висотах.

³

И# возлюби2 соломHнъ гDа, ходи1ти въ заповёданіихъ давjда nтцA своегw2, т0кмw на холмёхъ жрsше и3 кадsше.

⁴

І пішов цар у Гаваон, щоб принести там жертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всепалень підніс Соломон на тім жертовнику.

⁴

И# востA соломHнъ, и3 и4де въ гаваHнъ пожрeти тaмw, ћкw тaмw бЁ высотA вeліz: тhсzщу всесожжeніz вознесE на жeртвенницэ въ гаваHнэ.

⁵

У Гаваоні явився Господь Соломону уві сні вночі, і сказав Бог: проси, що дати тобі.

⁵

И# kви1сz гDь соломHну во снЁ н0щію и3 речE є3мY: проси2 что2 х0щеши себЁ.

⁶

І сказав Соломон: Ти зробив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед Тобою в істині і правді і з щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дарував йому сина, який сидів би на престолі його, як це і є нині;

⁶

И# речE соломHнъ: ты2 сотвори1лъ є3си2 съ раб0мъ твои1мъ давjдомъ nтцeмъ мои1мъ млcть вeлію, ћкоже ходи2 пред8 тоб0ю и4стиною и3 прaвдою и3 прaвымъ сeрдцемъ съ тоб0ю, и3 сохрани1лъ є3си2 є3мY млcть вели1кую сію2, є4же дaти сhну є3гw2 сэдёти на прест0лэ є3гw2, ћкоже днeсь:

⁷

і нині, Господи Боже мій, Ти поставив раба Твого царем замість Давида, батька мого; але я отрок малий, не знаю ні мого виходу, ні входу;

⁷

и3 нн7э, гDи б9е м0й, ты2 дaлъ є3си2 рабA твоего2 вмёстw давjда nтцA моегw2: и3 ѓзъ є4смь џтрочищь мaлъ, и3 не вёмъ и3сх0да моегw2 и3 вх0да моегw2:

⁸

і раб Твій — серед народу Твого, який обрав Ти, народу настільки численного, що за безліччю його не можна ні порахувати його, ні оглянути;

⁸

рaбъ же тв0й посредЁ людjй твои1хъ, и5хже и3збрaлъ є3си2 людjй мн0гихъ, и5же не и3зочтyтсz t мн0жества:

⁹

даруй же рабові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій і розрізняти, що добро і що зло; бо хто може керувати цим численним народом Твоїм?

⁹

и3 дaси рабY твоемY сeрдце смhслено слhшати и3 суди1ти лю1ди тво‰ въ прaвдэ, є4же разумэвaти посредЁ добрA и3 ѕлA: ћкw кто2 м0жетъ суди1ти лю1демъ твои6мъ т‰жкимъ си6мъ;

¹⁰

І благоугодно було Господу, що Соломон просив цього.

¹⁰

И# ўг0дно бhсть сл0во сіE пред8 гDемъ, ћкw и3спроси2 соломHнъ глаг0лъ сeй.

¹¹

І сказав йому Бог: за те, що ти просив цього і не просив собі довгого життя, не просив собі багатства, не просив собі душ ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб уміти судити, —

¹¹

И# речE гDь къ немY: занeже проси1лъ є3си2 t менє2 глаг0ла сегw2, и3 не проси1лъ є3си2 t менє2 днjй мн0гихъ, и3 не проси1лъ є3си2 богaтства, нижE проси1лъ є3си2 дyшъ вр†гъ твои1хъ, но и3спроси1лъ є3си2 себЁ рaзума, є4же слhшати сyдъ:

¹²

ось, Я зроблю за словом твоїм: ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було раніше тебе, і після тебе не постане подібний до тебе;

¹²

сE, сотвори1хъ по глаг0лу твоемY, сE, дaхъ ти2 сeрдце смhслено и3 мyдро: ћкоже ты2, не бhсть мyжъ прeжде тебє2 и3 по тебЁ не востaнетъ под0бенъ тебЁ:

¹³

і те, чого ти не просив, Я даю тобі, і багатство і славу, так що не буде подібного до тебе між царями в усі дні твої;

¹³

и3 ±же не проси1лъ є3си2, дaхъ тебЁ, и3 богaтство и3 слaву, ћкоже ты2, не бhсть мyжъ под0бенъ тебЁ въ царeхъ во вс‰ дни6 тво‰:

¹⁴

і якщо будеш ходити путями Моїми, зберігаючи устави Мої і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу і дні твої.

¹⁴

и3 ѓще п0йдеши путeмъ мои1мъ сохрани1ти зaпwвэди мо‰ и3 повелBніz мо‰, ћкоже хождaше давjдъ nтeцъ тв0й, и3 ўмн0жу дни6 тво‰.

¹⁵

І пробудився Соломон, і ось, це було сновидіння. І пішов він в Єрусалим і став [перед жертовником] перед ковчегом завіту Господнього, і приніс всепалення і звершив жертви мирні, і зробив великий бенкет для всіх слуг своїх.

¹⁵

И# возбуди1сz соломHнъ, и3 сE, сновидёніе. И# востA, и3 и4де во їеrли1мъ, и3 стA пред8 лицeмъ жeртвенника, пред8 лицeмъ ківHта завёта гDнz въ сіHнэ, и3 вознесE всесожжє1ніz и3 сотвори2 ми6рнаz, и3 сотвори2 пи1ръ вeлій себЁ и3 всBмъ nтрокHмъ свои6мъ.

¹⁶

Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя і стали перед ним.

¹⁶

ТогдA kви1стэсz двЁ жєнЁ блудни6цэ пред8 царeмъ и3 стaстэ пред8 ни1мъ.

¹⁷

І сказала одна жінка: о, господарю мій! я і ця жінка живемо в одному домі; і я народила при ній у цьому домі;

¹⁷

И# речE женA є3ди1на: во мнЁ, г0споди м0й: ѓзъ и3 женA сіS жи1хомэ въ домY є3ди1нэмъ и3 роди1хомэ въ домY:

¹⁸

на третій день після того, як я народила, народила і ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було; тільки ми дві були в домі;

¹⁸

и3 бhсть по трeтіемъ дни2 рождeніz моегw2, и3 роди2 и3 женA сіS: и3 бёхомъ кyпнw, и3 не бЁ никт0же съ нaми, кромЁ nбои1хъ нaсъ въ домY:

¹⁹

і помер син цієї жінки вночі, бо вона заспала його;

¹⁹

и3 ќмре сhнъ жены2 сеS въ нощи2, ћкw лежA на нeмъ:

²⁰

і встала вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, раба твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей;

²⁰

и3 востA въ полyнощи, и3 взS nтрочA моE t њб8sтій мои1хъ, и3 ўспи2 є5 на л0нэ своeмъ, ґ nтрочA своE ўмeршее положи2 на л0нэ моeмъ:

²¹

вранці я встала, щоб погодувати сина мого, і ось, він був мертвий; а коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, якого я народила.

²¹

и3 востaхъ заyтра накорми1ти nтрочA моE, и3 њбрэт0хъ и3 мeртво: и3 сE, разсмотри1хъ є3го2 рaнw, и3 сE, не бЁ сhнъ м0й, є3г0же роди1хъ:

²²

І сказала друга жінка: ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони так перед царем.

²²

И# речE другaz женA: ни2, но сE є4сть сhнъ м0й живhй, сe же є4сть сhнъ тв0й ўмeрый. И# прsстэсz пред8 царeмъ.

²³

І сказав цар: ця говорить: мій син живий, а твій син мертвий; а та говорить: ні, твій син мертвий, а мій син живий.

²³

И# речE и4ма цaрь: ты2 глаг0леши, ћкw сeй сhнъ м0й живhй, сhнъ же сеS мeртвый: и3 ты2 глаг0леши: ни2, но живhй є4сть сhнъ м0й, тв0й же сhнъ ўмeршій.

²⁴

І сказав цар: подайте мені меч. І принесли меч до царя.

²⁴

И# речE цaрь: принеси1те ми2 мeчь. И# принес0ша мeчь пред8 царS.

²⁵

І сказав цар: розсічіть живе дитя надвоє і віддайте половину одній і половину другій.

²⁵

И# речE цaрь: разсэцhте nтрочA ссyщее жив0е на дв0е, и3 дади1те полови1ну є3гw2 сeй, и3 другyю полови1ну џнэй.

²⁶

І відповіла та жінка, син якої був живий, царю, бо схвилювалося все нутро її від жалю до сина свого: о, господарю мій! віддайте їй цю дитину живу і не умертвляйте її. А інша говорила: нехай же не буде ні мені, ні тобі, рубайте.

²⁶

И# tвэщA женA, є3sже бЁ сhнъ живhй, и3 речE ко царю2, понeже смzтeсz ўтр0ба є3S њ сhнэ є3S, и3 речE: во мнЁ, г0споди м0й, дади1те є4й nтрочA жив0е, смeртію же не ўмертви1те є3го2. И# тA речE: да не бyдетъ ни мнЁ, ни2 тебЁ, но пресэцhте є5.

²⁷

І відповів цар і сказав: віддайте цій живе дитя, і не умертвляйте його: вона — його мати.

²⁷

И# tвэщA цaрь и3 речE: дади1те дётище жи1во женЁ рeкшей: дади1те сeй є5, смeртію же не ўмертви1те є3гw2: сіS мaти є3гw2.

²⁸

І почув весь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і стали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб чинити суд.

²⁸

И# слhша вeсь ї}ль сyдъ сeй, и4мже суди2 цaрь, и3 ўбоsшасz t лицA царeва, разумёша бо, ћкw рaзумъ б9ій въ нeмъ є4же твори1ти њправд†ніz.