Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Після того, як Олександр, син Филипа, македонянин, який вийшов із землі Киттим, уразив Дарія, царя Перського і Мідійського, і став царем замість нього спершу над Елладою, —
1
И҆ бы́сть, є҆гда̀ поража́ше а҆леѯа́ндръ македѡ́нскїй сы́нъ фїлі́ппа, и҆́же и҆зы́де ѿ землѝ хеттїи́мъ, поразѝ и҆ да́рїа царѧ̀ пе́рсскаго и҆ ми́дскаго, и҆ воцари́сѧ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ пе́рвый во є҆лла́дѣ,
2
він провів багато воєн і оволодів багатьма укріпленими місцями, й убивав царів землі.
2
и҆ соста́ви бра̑ни мнѡ́ги, и҆ ѡ҆держа̀ твєрды́ни мнѡ́ги, и҆ оу҆бѝ цари̑ зє́мскїѧ,
3
І пройшов до меж землі й узяв здобич від багатьох народів; і замовкла земля перед ним, і він піднісся, і загордувало серце його.
3
и҆ про́йде да́же до кра́євъ землѝ, и҆ взѧ̀ коры̑сти мно́гихъ ꙗ҆зы́кѡвъ. и҆ оу҆молчѐ землѧ̀ пред̾ ни́мъ. и҆ возвы́сисѧ, и҆ вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀.
4
Він зібрав дуже сильне військо і панував над областями і народами і володарями, і вони зробилися його данниками.
4
И҆ собра̀ си́лꙋ крѣ́пкꙋ ѕѣлѡ̀, и҆ нача́лствова над̾ страна́ми и҆ ꙗ҆зы̑ки и҆ мꙋчи́тельми, и҆ бы́ша є҆мꙋ̀ въ да́нники.
5
Після того він зліг у постіль і, відчувши, що помирає,
5
И҆ по си́хъ падѐ на ло́же и҆ позна̀, ꙗ҆́кѡ оу҆мира́етъ:
6
покликав знатних слуг своїх, які виховувалися з ним від юности, і розділив їм своє царство ще за життя свого.
6
и҆ созва̀ ѻ҆́троки своѧ̑ благорѡ́дныѧ, и҆̀же съ ни́мъ бѧ́хꙋ совоспита́ни ѿ ю҆́ности є҆гѡ̀, и҆ раздѣлѝ и҆̀мъ ца́рство своѐ є҆щѐ жи́въ сы́й.
7
Олександр царював дванадцять років і помер.
7
И҆ ца́рствова а҆леѯа́ндръ лѣ́тъ двана́десѧть и҆ оу҆́мре.
8
І володарювали слуги його кожен у своєму місці.
8
И҆ ѡ҆блада́ша ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ кі́йждо въ мѣ́стѣ свое́мъ.
9
І після смерти його усі вони поклали на себе вінці, а після них і сини їхні протягом багатьох літ; і примножили зло на землі.
9
И҆ возложи́ша всѝ дїади̑мы по сме́рти є҆гѡ̀, и҆ сы́нове и҆́хъ по ни́хъ лѣ̑та мнѡ́га, и҆ оу҆мно́жиша ѕла̑ѧ на землѝ.
10
І вийшов від них корінь гріха — Антиох Єпифан, син царя Антиоха, який був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році царства Еллінського.
10
И҆ и҆зы́де ѿ ни́хъ ко́рень грѣха̀ а҆нтїо́хъ є҆пїфа́нъ, сы́нъ а҆нтїо́ха царѧ̀, и҆́же бѣ̀ зало́гомъ въ ри́мѣ: и҆ ца́рствова въ лѣ́тѣ сто̀ три́десѧть седмѣ́мъ ца́рства є҆́ллинскагѡ.
11
У ті дні вийшли з Ізраїля сини беззаконні і переконували багатьох, говорячи: підемо й укладемо союз з народами, які оточують нас, бо з тих пір, як ми відокремилися від них, спіткало нас багато бід.
11
Во дне́хъ тѣ́хъ и҆зыдо́ша ѿ і҆и҃лѧ сы́нове беззако́ннїи и҆ наꙋсти́ша мно́гихъ глаго́люще: по́йдемъ и҆ завѣща́емъ завѣ́тъ съ ꙗ҆зы̑ки, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ, ꙗ҆́кѡ ѿне́лѣже ѿлꙋчи́хомсѧ ѿ ни́хъ, ѡ҆брѣто́ша на́съ мнѡ́га ѕла̑ѧ.
12
І добрим здалося це слово в очах їхніх.
12
И҆ благоꙋви́дѣсѧ сло́во во ѻ҆́чїю и҆́хъ:
13
Деякі з народу виявили бажання і вирушили до царя; і він дав їм право виконувати установлення язичницькі.
13
и҆ пред̾избра́шасѧ нѣ́цыи ѿ люді́й и҆ и҆до́ша ко царю̀: и҆ дадѐ и҆̀мъ вла́сть твори́ти ѡ҆правда̑нїѧ ꙗ҆зы́чєскаѧ.
14
Вони побудували в Єрусалимі училище за звичаєм язичницьким
14
И҆ созда́ша (себѣ̀) оу҆чи́лище во і҆ерⷭ҇ли́мѣ по зако́нѡмъ ꙗ҆зы́чєскимъ.
15
і встановили у себе необрізання, і відступили від святого завіту, і з’єдналися з язичниками, і продалися, щоб чинити зло.
15
И҆ сотвори́ша себѣ̀ неѡбрѣ́занїе, и҆ ѿстꙋпи́ша ѿ завѣ́та ст҃а́гѡ, и҆ сопрѧго́шасѧ ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆ прода́шасѧ є҆́же твори́ти лꙋка́вое.
16
Коли Антиох побачив, що царство зміцнилося, взявся стати царем над Єгиптом, щоб царювати над двома царствами,
16
И҆ оу҆гото́васѧ ца́рство пред̾ а҆нтїо́хомъ: и҆ оу҆мы́сли ца́рствовати во є҆гѵ́птѣ, ꙗ҆́кѡ да ца́рствꙋетъ над̾ двѣма̀ ца́рствома.
17
й увійшов він у Єгипет із сильним ополченням, з колісницями, і слонами, і вершниками, і численними кораблями;
17
И҆ вни́де во є҆гѵ́петъ въ наро́дѣ тѧ́жцѣ, на колесни́цахъ и҆ на сло́нѣхъ, и҆ на вса́дникахъ и҆ на корабле́хъ мно́гихъ.
18
і вступив у битву із Птоломеєм, царем Єгипетським; і убоявся Птоломей від лиця його і кинувся навтіки, і багато упало поранених.
18
И҆ соста́ви бра́нь на птоломе́а царѧ̀ є҆гѵ́петскаго: и҆ оу҆боѧ́сѧ птоломе́й ѿ лица̀ є҆гѡ̀ и҆ побѣжѐ, и҆ падо́ша ꙗ҆́звени мно́зи.
19
І оволоділи вони укріпленими містами у землі Єгипетській, і узяв він здобич із землі Єгипетської.
19
И҆ взѧ́ша гра́ды твє́рды въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: и҆ взѧ̀ кѡры́сти землѝ є҆гѵ́петскїѧ.
20
Після поразки Єгипту Антиох повернувся у сто сорок третьому році і пішов проти Ізраїля, і вступив у Єрусалим із сильним ополченням;
20
И҆ ѡ҆брати́сѧ а҆нтїо́хъ, повнегда̀ поразѝ є҆гѵ́пта во сто̀ четы́редесѧть тре́тїе лѣ́то: и҆ взы́де на і҆и҃лѧ и҆ на і҆ерⷭ҇ли́мъ въ наро́дѣ тѧ́жцѣ,
21
увійшов у святилище з пихатістю і взяв золотий жертовник, світильник і всі сосуди його,
21
и҆ вни́де во свѧти́лище съ горды́нею, и҆ взѧ̀ ѻ҆лта́рь златы́й и҆ свѣти́лникъ свѣ́щный и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀,
22
і трапезу предкладення, й узливальниці, і чаші, і кадильниці золоті, і завісу, і вінці, і золоту прикрасу, що була ззовні храму, і все обібрав.
22
и҆ трапе́зꙋ предложе́нїѧ и҆ возлїѧ́лники, и҆ фїа́лы и҆ кади̑лницы златы̑ѧ, и҆ катапета́смꙋ и҆ вѣнцы̀ и҆ оу҆краше́нїе злато́е, є҆́же на лицы̀ це́ркви (бѧ́ше), и҆ сокрꙋшѝ всѧ̑:
23
Узяв і срібло, і золото, і дорогоцінні сосуди, і взяв сховані скарби, які відшукав.
23
и҆ взѧ̀ сребро̀ и҆ зла́то и҆ сосꙋ́ды вожделѣ̑нныѧ: и҆ взѧ̀ сокрѡ́вища та̑йнаѧ, и҆̀хже ѡ҆брѣ́те.
24
І, взявши все, вирушив у землю свою і вчинив убивства, і говорив з великою гордовитістю.
24
И҆ взе́мъ всѧ̑ ѿи́де въ зе́млю свою̀, и҆ сотворѝ оу҆бі́йство, и҆ глаго́ла въ го́рдости вели́цѣй.
25
Тому був великий плач в Ізраїлі, в усіх місцях його.
25
И҆ бы́сть пла́чь вели́къ во і҆и҃ли на всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ и҆́хъ.
26
Стогнали начальники і старійшини, знемагали діви і юнаки, і змінилася краса жіноча.
26
И҆ возстена́ша нача̑лницы и҆ старѣ̑йшины, дѣ̑вы и҆ ю҆́нѡши и҆знемого́ша, и҆ красота̀ же́нскаѧ и҆змѣни́сѧ.
27
Усякий наречений віддавався плачу, і та, що сиділа у шлюбному чертозі, була у скорботі.
27
Всѧ́къ жени́хъ прїѧ̀ пла́чь, и҆ сѣдѧ́щаѧ на ѻ҆дрѣ̀ бра́чнѣ бы́сть въ печа́ли.
28
Затремтіла земля за тих, що жили на ній, і весь дім Якова зодягнувся у сором.
28
И҆ потрѧсе́сѧ землѧ̀ на ѡ҆бита́ющихъ на не́й, и҆ ве́сь до́мъ і҆а́кѡвль ѡ҆блече́сѧ стꙋдо́мъ.
29
Після двох років послав цар начальника податей у міста Іуди, і він прийшов у Єрусалим з великим натовпом;
29
И҆ по двою̀ лѣ̑тꙋ дні́й посла̀ ца́рь нача́лника да́немъ во гра́ды і҆ꙋ̑дины. и҆ прїи́де во і҆ерⷭ҇ли́мъ съ наро́домъ вели́кимъ
30
підступно говорив їм слова миру, і вони повірили йому; але він раптово напав на місто й уразив його великим ураженням, і погубив безліч народу ізраїльського;
30
и҆ глаго́ла къ ни̑мъ словеса̀ ми̑рнаѧ во льстѝ. и҆ вѣ́роваша є҆мꙋ̀. и҆ нападѐ на гра́дъ внеза́пꙋ и҆ поразѝ є҆го̀ ꙗ҆́звою вели́кою и҆ погꙋбѝ лю́ди мнѡ́ги ѿ і҆и҃лѧ:
31
взяв здобич з міста і спалив його вогнем, і зруйнував доми його і стіни його навколо;
31
и҆ взѧ̀ кѡры́сти гра́да и҆ сожжѐ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ, и҆ разорѝ до́мы є҆гѡ̀ и҆ стѣ́ны є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ:
32
і повели у полон дружин і дітей, і оволоділи худобою.
32
и҆ плѣни́ша же́нъ и҆ ча̑дъ, и҆ скоты̀ раздѣли́ша,
33
Обгородили місто Давидове великою і міцною стіною і міцними вежами, і зробилося воно для них фортецею.
33
и҆ ѡ҆гради́ша гра́дъ даві́довъ стѣно́ю вели́кою и҆ крѣ́пкою и҆ ба́шнѧми крѣ́пкими, и҆ бы́сть и҆̀мъ въ крѣ́пость:
34
І розташували там народ нечестивий, людей беззаконних, і вони укріпилися у ній;
34
и҆ посади́ша та́мѡ люді́й грѣ́шникѡвъ, мꙋже́й беззако́нныхъ, и҆ возмого́ша въ не́й:
35
запаслися зброєю і продовольством і, зібравши здобич єрусалимську, склали там, і зробилися великою сіттю.
35
и҆ положи́ша ѻ҆рꙋ̑жїѧ и҆ бра̑шна, и҆ собира́хꙋ кѡры́сти і҆ерⷭ҇ли̑мскїѧ, и҆ полага́хꙋ та́мѡ: и҆ бы́ша въ сѣ́ть вели́кꙋ,
36
І було це постійною засідкою для святилища і злим дияволом для Ізраїля.
36
и҆ бы́сть въ лови́телство ст҃ы́ни и҆ въ дїа́вола лꙋка́ваго і҆и҃лю вы́нꙋ.
37
Вони проливали невинну кров навколо святилища й оскверняли святилище.
37
И҆ пролїѧ́ша кро́вь непови́ннꙋю ѡ҆́крестъ свѧти́лища и҆ ѡ҆скверни́ша ст҃ы́ню.
38
Жителі ж Єрусалима розбіглися через них, і він зробився житлом чужих і став чужим для свого роду, і діти його залишили його.
38
И҆ бѣжа́ша ѡ҆бита́ющїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆́хъ ра́ди, и҆ бы́сть ѡ҆бита́нїе чꙋжди̑мъ: и҆ бы́сть чꙋ́ждо сѣ́мени рожде́нїѧ своегѡ̀, и҆ ча̑да є҆гѡ̀ ѡ҆ста́виша є҆го̀.
39
Святилище його запустіло, як пустеля, свята його повернулися на плач, суботи його — на ганьбу, честь його — на приниження.
39
Ст҃ы́нѧ є҆гѡ̀ разоре́на ꙗ҆́кѡ пꙋсты́нѧ, пра́здницы є҆гѡ̀ ѡ҆браще́ни сꙋ́ть во пла́чь, сꙋббѡ̑ты є҆гѡ̀ въ поноше́нїе, че́сть є҆гѡ̀ во оу҆ничиже́нїе:
40
Мірою слави його збільшилося нечестя його, і висота його обернулася на сум.
40
по сла́вѣ є҆гѡ̀ оу҆мно́жисѧ безче́стїе є҆гѡ̀, и҆ высота̀ є҆гѡ̀ ѡ҆браще́на бы́сть во пла́чь.
41
Цар Антиох написав усьому царству своєму, щоб усі були одним народом,
41
И҆ писа̀ ца́рь а҆нтїо́хъ всемꙋ̀ ца́рствꙋ своемꙋ̀, да бꙋ́дꙋтъ всѝ лю́дїе є҆ди́но,
42
і щоб кожен залишив свій закон. І погодилися всі народи за словом царя.
42
и҆ ѡ҆ста́витъ кі́йждо зако́нъ сво́й. и҆ соизво́лиша всѝ ꙗ҆зы́цы по сло́вꙋ царѧ̀ (а҆нтїо́ха).
43
І багато хто з Ізраїля прийняв ідолослужіння його і приніс жертви ідолам, і осквернив суботу.
43
И҆ мно́зи ѿ і҆и҃лѧ и҆зво́лиша слꙋже́нїю є҆гѡ̀ и҆ пожро́ша і҆́дѡлѡмъ и҆ ѡ҆скверни́ша сꙋббѡ́тꙋ.
44
Цар послав через вісників грамоти в Єрусалим і в міста юдейські, щоб вони додержувалися узаконень, чужих для цієї землі,
44
И҆ посла̀ ца́рь кни̑ги рꙋко́ю вѣ́стникѡвъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ во гра́ды і҆ꙋ̑дины, да по́йдꙋтъ в̾слѣ́дъ зако́нѡвъ чꙋжди́хъ землѝ
45
і щоб не допускалися всепалення і жертвоприношення, й узливання у святилищі, щоб учинили наругу над суботами і святами,
45
и҆ возбранѧ́тъ всесожжє́нїѧ и҆ же́ртвꙋ и҆ возлїѧ́нїе ѿ ст҃ы́ни, и҆ ѡ҆мерзѧ́тъ сꙋббѡ̑ты и҆ пра́здники,
46
і оскверняли святилище і святих,
46
и҆ ѡ҆сквернѧ́тъ ст҃ы́ню и҆ ст҃ы́хъ,
47
щоб будували жертовники, храми і капища ідольські, і приносили у жертву свиняче м’ясо і худобу нечисту,
47
и҆ сози́ждꙋтъ трє́бища и҆ ка̑пища и҆ кꙋмі̑рницы, и҆ да жрꙋ́тъ мѧса̀ свина̑ѧ и҆ скоты̀ ѻ҆́бщыѧ:
48
і залишали синів своїх необрізаними, й оскверняли душі їхні всякою нечистотою і мерзотою,
48
и҆ да ѡ҆ста́вѧтъ сы́ны своѧ̑ неѡбрѣ̑заны, є҆́же ѡ҆скверни́ти дꙋ́шы и҆́хъ во всѧ́цѣй нечистотѣ̀ и҆ ѡ҆скверне́нїи,
49
для того, щоб забули закон і змінили всі постанови.
49
ꙗ҆́кѡ да забꙋ́дꙋтъ зако́нъ и҆ и҆змѣнѧ́тъ всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ (бж҃їѧ).
50
А якщо хто не зробить за словом царя, нехай буде відданий на смерть.
50
И҆ и҆́же а҆́ще не сотвори́тъ по глаго́лꙋ царе́вꙋ, да оу҆́мретъ.
51
Згідно з цим писав він усьому царству своєму і поставив наглядачів над усім народом, і повелів містам юдейським приносити жертви у кожному місті.
51
По всѣ̑мъ словесє́мъ си̑мъ написа̀ всемꙋ̀ ца́рствꙋ своемꙋ̀ и҆ приста́ви надзира́тєли над̾ всѣ́ми людьмѝ: и҆ повелѣ̀ градѡ́мъ і҆ꙋ̑динымъ жре́ти во всѧ́цѣмъ гра́дѣ.
52
І зібралися до них багато хто з народу, усі, хто залишив закон, — і вчинили зло у землі;
52
И҆ собра́шасѧ мно́зи ѿ люді́й къ ни̑мъ, всѧ́къ ѡ҆ста́вивый зако́нъ гдⷭ҇ень: и҆ сотвори́ша лꙋка̑ваѧ на землѝ
53
і змусили Ізраїля ховатися у всякому сховищі його.
53
и҆ положи́ша і҆и҃лѧ въ та́йныхъ во всѧ́цѣмъ оу҆бѣ́жищи и҆́хъ.
54
У п’ятнадцятий день Хаслева, сто сорок п’ятого року, влаштували на жертовнику мерзоту запустіння, і в містах юдейських навколо побудували жертовники,
54
И҆ въ пѧтыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а хасле́ѵа, въ лѣ́то сто̀ четы́редесѧть пѧ́тое созда́ша ме́рзость запꙋстѣ́нїѧ на ѻ҆лтарѝ (бж҃їи), и҆ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ ѡ҆́крестъ созда́ша трє́бища.
55
і перед дверима домів і на вулицях звершували куріння,
55
И҆ пред̾ дверьмѝ домѡ́въ и҆ на сто́гнахъ кадѧ́хꙋ,
56
і книги закону, які знаходили, розривали і спалювали на вогні;
56
и҆ кни̑ги зако́на (бж҃їѧ), и҆̀хже ѡ҆брѣто́ша, сожго́ша ѻ҆гне́мъ, раздира́юще (и҆̀хъ).
57
у кого знаходили книгу завіту, і хто дотримувався закону, того, за повелінням царя, віддавали на смерть.
57
И҆ и҆дѣ́же ѡ҆брѣта́шесѧ оу҆ когѡ̀ кни́га завѣ́та гдⷭ҇нѧ, и҆ а҆́ще кто̀ соизволѧ́ше зако́нꙋ гдⷭ҇ню, по повелѣ́нїю царе́вꙋ закала́хꙋ є҆го̀.
58
Таке насильство чинили вони над ізраїльтянами, які приходили кожного місяця у міста.
58
Въ си́лѣ свое́й творѧ́хꙋ си́це лю́демъ і҆и҃лєвымъ, ѡ҆брѣта́ющымсѧ во всѧ́цѣмъ мцⷭ҇ѣ и҆ мцⷭ҇ѣ во градѣ́хъ.
59
І в двадцять п’ятий день місяця, приносячи жертви на жертовнику, який був над вівтарем,
59
И҆ въ два́десѧть пѧ́тый де́нь мцⷭ҇а жрѧ́хꙋ въ ка́пищи, є҆́же бѣ̀ на ѻ҆лтарѝ.
60
вони, за даним повелінням, убивали жінок, які обрізували дітей своїх,
60
И҆ же́нъ ѡ҆брѣ́завшихъ ча̑да своѧ̑ закала́ша по повелѣ́нїю (царе́вꙋ),
61
а немовлят вішали за шиї їхні, доми їхні грабували і тих, що звершували над ними обрізання, убивали.
61
и҆ ѡ҆бѣ́шахꙋ дѣ̑тища за ші̑и и҆́хъ, до́мы и҆́хъ расхища́хꙋ, и҆ ѡ҆брѣ́завшихъ ѧ҆̀ оу҆мерщвлѧ́хꙋ.
62
Але багато (*людей) в Ізраїлі залишилися твердими й укріпилися, щоб не їсти нечистого,
62
И҆ мно́зи ѿ люді́й і҆и҃левыхъ оу҆держа́шасѧ и҆ оу҆тверди́шасѧ въ себѣ̀, є҆́же не ꙗ҆́сти скве́рныхъ,
63
і готові були померти, щоб не осквернитися їжею і не вчинити наруги над святим завітом, — і помирали.
63
и҆ и҆збра́ша па́че оу҆мре́ти, не́же ѡ҆скверни́тисѧ бра́шны, и҆ не хотѣ́ша престꙋпи́ти зако́на бж҃їѧ ст҃а́гѡ: и҆ закла́ни бы́ша.
64
І був дуже великий гнів над Ізраїлем.
64
И҆ бы́сть гнѣ́въ ве́лїй на і҆и҃лѧ ѕѣлѡ̀.