¹

Почув Симон, що Трифон зібрав велике військо, щоб іти у землю Юдейську і розорити її.

¹

И҆ слы́ша сі́мѡнъ, ꙗ҆́кѡ собра̀ трѵ́фѡнъ си́лꙋ мно́гꙋ прїитѝ въ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ и҆ сокрꙋши́ти ю҆̀,

²

І бачачи, що народ у страху і тремтінні, зійшов у Єрусалим і зібрав народ.

²

и҆ ви́дѣ лю́ди, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть въ стра́сѣ и҆ тре́петѣ, и҆ взы́де во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ собра̀ лю́ди,

³

І, підбадьорюючи їх, говорив їм: самі ви знаєте, скільки я і брати мої і дім батька мого зробили заради цих законів і святині, знаєте війни і гноблення, які ми витерпіли.

³

и҆ оу҆вѣща̀ и҆̀хъ и҆ речѐ и҆̀мъ: вы̀ вѣ́сте, є҆ли̑ка а҆́зъ и҆ бра́тїѧ моѧ̑ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀ сотвори́хомъ и҆ ѡ҆ зако́нѣхъ и҆ ѡ҆ ст҃ы́хъ, и҆ бра̑ни и҆ тѣснѡты̀, и҆̀хже ви́дѣхомъ:

⁴

Тому і загинули всі брати мої за Ізраїля, і залишився я один.

⁴

сегѡ̀ ра́ди погибо́ша бра́тїѧ моѧ̑ всѝ ра́ди і҆и҃лѧ, и҆ ѡ҆ста́хъ а҆́зъ є҆ди́нъ:

⁵

І нині нехай не буде того, щоб я став щадити життя моє в усі часи гноблення, бо я не кращий за братів моїх.

⁵

и҆ нн҃ѣ не бꙋ́ди мѝ пощади́ти дꙋшѝ моеѧ̀ во всѧ́ко вре́мѧ скорбе́й, не бо̀ лꙋ́чшїй є҆́смь бра́тїи моеѧ̀:

⁶

Але буду мститися за народ мій і за святилище, і за дружин і за дітей наших, бо об’єдналися всі народи, щоб знищити нас через неприязнь.

⁶

ѻ҆ба́че ѿмщꙋ̀ ѡ҆ ꙗ҆зы́цѣ мое́мъ и҆ ѡ҆ ст҃ы́хъ и҆ ѡ҆ жена́хъ и҆ ча́дѣхъ на́шихъ: ꙗ҆́кѡ собра́шасѧ всѝ ꙗ҆зы́цы сотре́ти на́съ вражды̀ ра́ди.

⁷

І запалився дух народу, як тільки почув він такі слова;

⁷

И҆ возгорѣ́шасѧ дꙋ́хомъ лю́дїе вкꙋ́пѣ послꙋ́шати слове́съ си́хъ

⁸

і відповіли гучним голосом, і сказали: ти — наш вождь замість Іуди та Іонафана, брата твого.

⁸

и҆ ѿвѣща́ша гла́сомъ ве́лїимъ, глаго́люще: ты̀ є҆сѝ во́ждь на́шъ вмѣ́стѡ і҆ꙋ́ды и҆ і҆ѡнаѳа́на бра́та твоегѡ̀:

⁹

Веди нашу війну, і що ти скажеш нам, ми все зробимо.

⁹

поборѝ бра́нь на́шꙋ, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́ще рече́ши на́мъ, сотвори́мъ.

¹⁰

Тоді зібрав він усіх мужів ратних, і поспішив закінчити стіни Єрусалима, і з усіх боків зміцнив його.

¹⁰

И҆ собра̀ всѧ̑ мꙋ́жы бра́нники и҆ оу҆скорѝ соверши́ти всѧ̑ стѣ́ны і҆ерⷭ҇ли̑мскїѧ и҆ оу҆твердѝ є҆го̀ ѡ҆́крестъ:

¹¹

Потім послав Іонафана, сина Авессаломового, і з ним достатню кількість війська в Іоппію, і він вигнав тих, що були у ній, і залишився там.

¹¹

и҆ посла̀ і҆ѡнаѳа́на сы́на а҆вессалѡ́мова и҆ съ ни́мъ си́лꙋ дово́лнꙋю во і҆ѻппі́ю, и҆ и҆згна̀ сꙋ́щихъ въ не́й и҆ пребы́сть та́мѡ въ не́й.

¹²

Тим часом Трифон піднявся з Птолемаїди з численним військом, щоб увійти у землю Юдейську; з ним був й Іонафан під вартою.

¹²

И҆ воздви́жесѧ трѵ́фѡнъ ѿ птолемаі́ды съ си́лою ве́лїею вни́ти въ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ, и҆ і҆ѡнаѳа́нъ съ ни́мъ въ стра́жи.

¹³

Симон же розташував стан при Адиді навпроти рівнини.

¹³

Сі́мѡнъ же ѡ҆полчи́сѧ во а҆ді́дѣ на лицы̀ по́лѧ.

¹⁴

Коли Трифон довідався, що Симон заступив місце Іонафана, брата свого, і має намір вступити у битву з ним, то послав до нього послів сказати:

¹⁴

И҆ позна̀ трѵ́фѡнъ, ꙗ҆́кѡ воста̀ сі́мѡнъ вмѣ́стѡ бра́та своегѡ̀ і҆ѡнаѳа́на и҆ ꙗ҆́кѡ срази́тисѧ съ ни́мъ хо́щетъ бра́нїю,

¹⁵

за срібло, яке брат твій Іонафан заборгував царській скарбниці за потребами, які він мав, ми затримали його.

¹⁵

посла̀ къ немꙋ̀ послы̀ глаго́лѧ: сребра̀ ра́ди, є҆́же до́лженъ бра́тъ тво́й і҆ѡнаѳа́нъ царю̀, потре́бъ ра́ди, и҆̀хже и҆мѣ́ѧше, содержи́мъ є҆го̀:

¹⁶

Отже, надішли тепер сто талантів срібла і у заручники двох синів його, щоб він, бувши відпущеним, не відійшов від нас, — і ми відпустимо його.

¹⁶

и҆ нн҃ѣ послѝ сребра̀ тала́нтѡвъ сто̀ и҆ два̀ сы̑на є҆гѡ̀ въ зало́гъ, ꙗ҆́кѡ да не ѿпꙋще́нъ ѿстꙋ́питъ ѿ на́съ, и҆ ѿпꙋ́стимъ є҆го̀.

¹⁷

Симон розумів, що вони говорять з ним підступно, але послав срібло і дітей, щоб не викликати великої ненависти народу,

¹⁷

И҆ позна̀ сі́мѡнъ, ꙗ҆́кѡ ле́стїю глаго́лютъ къ немꙋ̀, и҆ посла̀ сребро̀ и҆ ѻ҆́троки, да не когда̀ враждꙋ̀ прїи́метъ ве́лїю ѿ люді́й, глаго́лющихъ:

¹⁸

який сказав би: через те, що я не послав йому срібла і дітей, Іонафан загинув.

¹⁸

ꙗ҆́кѡ не посла̀ є҆мꙋ̀ сребра̀ и҆ ѻ҆трокѡ́въ, и҆ поги́бе.

¹⁹

Отже, послав дітей і сто талантів; але Трифон обманув і не відпустив Іонафана.

¹⁹

И҆ посла̀ ѻ҆́троки и҆ сто̀ тала̑нтъ. И҆ солга̀ и҆ не ѿпꙋстѝ і҆ѡнаѳа́на.

²⁰

Після цього Трифон пішов, щоб увійти в країну і розорити її, і пішов манівцем на Адару. Але Симон і військо його йшли слідом за ним усюди, куди він йшов.

²⁰

И҆ по си́хъ прїи́де трѵ́фѡнъ, да вни́детъ во странꙋ̀ и҆ сотре́тъ ю҆̀, и҆ ѡ҆бы́де пꙋ́ть, и҆́же веде́тъ во а҆дѡ́рꙋ: а҆ сі́мѡнъ и҆ по́лкъ є҆гѡ̀ противоидѧ́ше є҆мꙋ̀ на всѧ́ко мѣ́сто, а҆́може и҆дѧ́ше.

²¹

Ті ж, що були у фортеці, послали до Трифона послів, щоб спонукати його прийти до них через пустелю і надіслати їм продовольчі припаси.

²¹

Сꙋ́щїи же ѿ краегра́дїѧ посла́ша къ трѵ́фѡнꙋ послѡ́въ понꙋжда́ющихъ є҆го̀, да потщи́тсѧ прїитѝ къ ни̑мъ пꙋсты́нею и҆ посла́ти и҆̀мъ пи́щы.

²²

І приготував Трифон усю свою кінноту, щоб іти у ту ж ніч, але був дуже великий сніг, і він не пішов через сніг, а, піднявшись, вирушив у Галаад.

²²

И҆ оу҆гото́ва трѵ́фѡнъ всѧ̑ ко́нники своѧ̑, є҆́же прїитѝ въ но́щь ѻ҆́нꙋю. и҆ бѣ̀ снѣ́гъ ве́лїй ѕѣлѡ̀, и҆ не прїи́де снѣ́га ра́ди: и҆ воста̀ и҆ ѿи́де въ галааді́тїдꙋ.

²³

Коли ж наблизився до Васками, умертвив Іонафана, і він похований там.

²³

Є҆гда́ же прибли́жисѧ къ васка́мѣ, оу҆бѝ і҆ѡнаѳа́на, и҆ погребе́нъ бы́ти та́мѡ.

²⁴

І повернувся Трифон і пішов у землю свою.

²⁴

И҆ возврати́сѧ трѵ́фѡнъ и҆ и҆́де въ зе́млю свою̀.

²⁵

Тоді Симон послав і взяв кістки Іонафана, брата свого, і поховав їх у Модині, місті батьків своїх.

²⁵

И҆ посла̀ сі́мѡнъ и҆ взѧ̀ кѡ́сти і҆ѡнаѳа́на бра́та своегѡ̀ и҆ погребѐ ѧ҆̀ въ мѡди́нѣ гра́дѣ ѻ҆тє́цъ свои́хъ.

²⁶

І оплакував його весь Ізраїль гірким плачем, і сумували за ним багато днів.

²⁶

И҆ пла́каша є҆гѡ̀ ве́сь і҆и҃ль пла́чемъ ве́лїимъ и҆ рыда́хꙋ є҆гѡ̀ дни̑ мнѡ́ги.

²⁷

І спорудив Симон будівлю над гробом батька свого і братів своїх і звів її високою, для благовидости, з тесаного каменю з передньої і задньої сторони,

²⁷

И҆ созда̀ сі́мѡнъ над̾ гро́бомъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆ бра́тїй свои́хъ, и҆ вознесѐ є҆го̀ видѣ́нїемъ, ка́менїемъ те́санымъ созадѝ и҆ сопредѝ,

²⁸

і поставив на ній сім пірамід, одну навпроти іншої, батькові і матері і чотирьом братам;

²⁸

и҆ поста́ви на ни́хъ се́дмь пѷрамі́дъ, є҆ди́нꙋ проти́вꙋ є҆ди́ноѧ, ѻ҆тцꙋ̀ и҆ ма́тери и҆ четы́ремъ бра́тїѧмъ:

²⁹

зробив на них майстерні прикраси, поставивши навколо високі стовпи, а на стовпах повне озброєння — на вічну пам’ять, і поряд зі зброєю — вирізьблені кораблі, так що вони видимі були всім, хто плаває по морю.

²⁹

и҆ си̑мъ сотворѝ ѡ҆гра̑ды, и҆ ѡ҆бложѝ столпы̀ вели̑кїѧ, и҆ сотворѝ на столпѣ́хъ всеѻрꙋ̑жїѧ въ па́мѧть вѣ́чнꙋю, и҆ при всеѻрꙋ́жїихъ корабли̑ и҆зва̑ѧнныѧ, во є҆́же ви̑димымъ бы́ти ѿ всѣ́хъ пла́вающихъ на мо́ри.

³⁰

Цей надгробний пам’ятник, який зробив він у Модині, стоїть до цього дня.

³⁰

Се́й гро́бъ, є҆го́же сотворѝ въ мѡди́нѣ, да́же до сегѡ̀ днѐ.

³¹

Трифон же з підступництвом вирушив у путь з юним царем Антиохом і убив його,

³¹

Трѵ́фѡнъ же хожда́ше ле́стїю со а҆нтїо́хомъ царе́мъ ю҆́нымъ, и҆ оу҆бѝ є҆го̀,

³²

і став царем замість нього, і поклав на себе вінець Азії, і зробив велике ураження на землі.

³²

и҆ воцари́сѧ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀, и҆ возложѝ на сѧ̀ дїади́мꙋ а҆сі́йскꙋю, и҆ сотворѝ ꙗ҆́звꙋ вели́кꙋю на землѝ.

³³

А Симон будував фортеці в Юдеї, зміцнюючи їх високими вежами і великими стінами, воротами і запорами, і складав у фортецях продовольчі запаси.

³³

И҆ созда̀ сі́мѡнъ тверды̑ни і҆ꙋдє́йскїѧ, и҆ ѡ҆градѝ столпа́мивысо́кими и҆ стѣна́ми ве́лїими, и҆ врата́ми и҆ заво́рами, и҆ положѝ пи́щы въ тверды́нехъ.

³⁴

Потім обрав Симон мужів і послав до царя Димитрія просити, щоб він зробив полегшення країні, бо всі діяння Трифона були грабіжницькі.

³⁴

И҆ и҆збра̀ сі́мѡнъ мꙋ́жы и҆ посла̀ ко дими́трїю царю̀, да сотвори́тъ ѡ҆слабле́нїе странѣ̀, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ дѣла̀ трѵ́фѡнѡва бѣ́ша хищє́нїѧ.

³⁵

І послав йому цар Димитрій відповідь на ці слова і написав такий лист:

³⁵

И҆ посла̀ є҆мꙋ̀ дими́трїй ца́рь по словесє́мъ си̑мъ, и҆ ѿвѣща̀ є҆мꙋ̀, и҆ написа̀ є҆мꙋ̀ є҆пїсто́лїю сицевꙋ̀:

³⁶

«Цар Димитрій Симону, первосвященикові і другові царів, і старійшинам і народу юдейському — радуватися.

³⁶

ца́рь дими́трїй сі́мѡнꙋ а҆рхїере́ю и҆ дрꙋ́гꙋ царе́й и҆ старѣ́йшинамъ и҆ ꙗ҆зы́кꙋ і҆ꙋде́йскꙋ ра́доватисѧ:

³⁷

Золотий вінець і пальмову гілку, послану вами, ми одержали і готові укласти з вами повний мир і написати тим, що завідують зборами, щоб відпустити вам данину.

³⁷

вѣне́цъ златы́й и҆ пе́рстень, ꙗ҆̀же посла́лъ є҆сѝ, воспрїѧ́хомъ, и҆ гото́ви є҆смы̀ сотвори́ти съ ва́ми ми́ръ вели́къ и҆ писа́ти къ сꙋ́щымъ над̾ да́ньми, є҆́же ѡ҆ста́вити ва́мъ да̑ни:

³⁸

І все, що ми ухвалили про вас, нехай буде незмінно, і фортеці, які ви побудували, нехай належать вам.

³⁸

и҆ є҆ли̑ка оу҆ста́вихомъ ва́мъ, крѣ̑пка сꙋ́ть, и҆ твєрды́ни, ꙗ҆̀же созда́сте, да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ:

³⁹

Прощаємо вам також ненавмисні провини ваші до цього дня і вінцевий збір, який платити ви зобов’язані, і якщо інше щось стягувалося у Єрусалимі, більш не буде стягуватися.

³⁹

ѿпꙋща́емъ же невѣ̑дѣнїѧ и҆ согрѣшє́нїѧ да́же до дне́шнѧгѡ днѐ, и҆ вѣне́цъ, є҆го́же до́лжни бы́сте, и҆ а҆́ще ка́ѧ и҆на́ѧ да́нь бѣ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, ктомꙋ̀ да не бꙋ́дꙋтъ дава́ємаѧ:

⁴⁰

І якщо знайдуться з вас здатні бути вписаними у число тих, що знаходяться при нас, нехай записуються, і нехай буде між нами мир».

⁴⁰

и҆ а҆́ще нѣ́цыи оу҆го́дни ѿ ва́съ вписа́тисѧ къ на́шымъ, да впи́шꙋтсѧ, и҆ да бꙋ́детъ междꙋ̀ на́ми ми́ръ.

⁴¹

У сто сімдесятому році знято ярмо язичників з Ізраїля;

⁴¹

Лѣ́та сто̀ седмьдесѧ́тагѡ ѿѧ́то бы́сть и҆́го ꙗ҆зы́ческое ѿ і҆и҃лѧ,

⁴²

і народ Ізраїльський у листуванні й договорах почав писати: «першого року при Симоні, великому первосвященику, вожді і правителеві юдеїв».

⁴²

и҆ нача́ша лю́дїе і҆и҃лєвы писа́ти въ писа́нїихъ и҆ въ совѣща́нїихъ: лѣ́та пе́рвагѡ при сі́мѡнѣ а҆рхїере́и вели́цѣмъ и҆ во́инѣ и҆ вождѝ і҆ꙋде́йстѣмъ.

⁴³

У цей час Симон зробив напад на Газу, оточив її військом, збудував облогові машини і присунув їх до міста, розбив одну вежу й оволодів нею.

⁴³

Во дне́хъ ѻ҆́нѣхъ прїи́де сі́мѡнъ въ га́зꙋ и҆ ѡ҆крꙋжѝ ю҆̀ полка́ми, и҆ сотворѝ миха̑ны и҆ прибли́жисѧ ко гра́дꙋ, и҆ и҆збѝ сто́лпъ є҆ди́нъ и҆ взѧ̀.

⁴⁴

А ті, що були на машині, вскочили у місто, і сталося в місті велике сум’яття.

⁴⁴

И҆ вскача́хꙋ во гра́дъ и҆̀же бѧ́хꙋ въ миха́нѣ, и҆ бы́сть смѧте́нїе ве́лїе въ гра́дѣ.

⁴⁵

І зійшли громадяни з дружинами і дітьми на стіну, роздерши одяг свій, і голосно волали, благаючи Симона дати їм помилування,

⁴⁵

И҆ взыдо́ша и҆̀же бѣ́хꙋ во гра́дѣ съ жена́ми и҆ ча̑ды на стѣ́нꙋ, растє́рзаны и҆мꙋ́ще ри̑зы своѧ̑, и҆ возопи́ша гла́сомъ ве́лїимъ, молѧ́ще сі́мѡна десни́цꙋ и҆̀мъ да́ти,

⁴⁶

і говорили: вчини з нами не за злими справами нашими, але з милости твоєї.

⁴⁶

и҆ реко́ша: не сотворѝ на́мъ по лꙋка́вствѡмъ на́шымъ, но по ми́лости твое́й.

⁴⁷

І змилосердився над ними Симон, і не воював з ними, а тільки вигнав їх з міста, й очистив доми, в яких знаходилися ідоли, і так увійшов у місто зі славослів’ями і благословеннями.

⁴⁷

И҆ оу҆ми́лостивисѧ и҆̀мъ сі́мѡнъ, не воева̀ и҆́хъ, и҆ и҆згна̀ и҆̀хъ ѿ гра́да: и҆ ѡ҆чи́сти до́мы, въ ни́хже бѧ́хꙋ і҆́дѡли, и҆ та́кѡ вни́де въ ѻ҆́нь съ пѣ́сньми благословѧ̀ гдⷭ҇а:

⁴⁸

І викинув з нього все нечисте, й оселив там мужів, які дотримуються закону, й укріпив його, і влаштував у ньому для себе житло.

⁴⁸

и҆ и҆зве́рже и҆з̾ негѡ̀ всѧ́кꙋю нечистотꙋ̀, и҆ вселѝ въ не́мъ мꙋ́жы, и҆̀же зако́нъ творѧ́тъ, и҆ оу҆твердѝ є҆го̀, и҆ сотворѝ себѣ̀ въ не́мъ ѡ҆бита́нїе.

⁴⁹

Тим же, що були у Єрусалимській фортеці, не дозволяли ні виходити, ні вступати у країну, ні купувати, ні продавати, і вони терпіли сильний голод, і багато хто з них загинув від голоду.

⁴⁹

Сꙋ́щымъ же ѿ краегра́дїѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ возбранѧ́шесѧ и҆сходи́ти и҆ входи́ти во странꙋ̀, и҆ кꙋпова́ти и҆ продава́ти: и҆ взалка́ша ѕѣлѡ̀, и҆ мно́зи ѿ ни́хъ гла́домъ погибо́ша.

⁵⁰

Тоді воззвали вони до Симона про мир, і він дав їм його, але вигнав їх звідти й очистив фортецю від оскверніння,

⁵⁰

И҆ возопи́ша къ сі́мѡнꙋ десни́цꙋ прїѧ́ти, и҆ дадѐ и҆̀мъ, и҆ и҆згна̀ и҆̀хъ ѿтꙋ́дꙋ и҆ ѡ҆чи́сти краегра́дїе ѿ ѡ҆скверне́нїй.

⁵¹

і ввійшов у неї у двадцять третій день другого місяця сто сімдесят першого року зі славослів’ями, пальмовим віттям, з гуслями, кимвалами і цитрами, із псалмами і піснями, бо знищено великого ворога Ізраїля.

⁵¹

И҆ вни́де въ нѐ въ два́десѧть тре́тїй де́нь втора́гѡ мцⷭ҇а, лѣ́та сто̀ се́дмьдесѧтъ пе́рвагѡ съ хвале́нїемъ и҆ ва́їѧми, и҆ въ гꙋ́слехъ и҆ кѷмва́лѣхъ и҆ сопѣ́лехъ, и҆ въ пѣ́снехъ и҆ пѣ́нїихъ, ꙗ҆́кѡ сокрꙋши́сѧ вра́гъ ве́лїй ѿ і҆и҃лѧ.

⁵²

І встановив кожного року проводити цей день з веселощами, й укріпив гору храму, яка знаходиться поблизу фортеці, й оселився там сам і ті, що були з ним.

⁵²

И҆ оу҆ста́ви на всѧ́кое лѣ́то провожда́ти де́нь то́й съ весе́лїемъ, и҆ оу҆твердѝ го́рꙋ свѧти́лища, ꙗ҆́же бли́з̾ краегра́дїѧ, и҆ всели́сѧ тꙋ̀ са́мъ и҆ и҆̀же съ ни́мъ.

⁵³

І побачив Симон, що син його Іоан змужнів, і поставив його начальником над усіма військами, й оселився у Газарі.

⁵³

И҆ ви́дѣ сі́мѡнъ і҆ѡа́нна сы́на своего̀, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ є҆́сть, и҆ поста́ви є҆го̀ вожда̀ си́лъ всѣ́хъ, и҆ всели́сѧ въ газа́рѣхъ.