Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав війська свої і вирушив у Мідію, щоб одержати допомогу собі для війни проти Трифона.
1
И$ въ лњто, ро~в. сᲆбра` цр~ь димитрїи во'и свои` і^ и^де вᲆ медїю вꙁя'ти по'мощъ себњ, ја%ко да ратђе'тъ проти'вђ трифо'на”
2
Але Арсак, цар Перський і Мідійський, почувши, що Димитрій прийшов у межі його, послав одного з воєначальників своїх взяти його живого.
2
И$ слы'ша а^рсакїи цр~ь прьскїи и^ медьскїи, ја%ко прїиде дими'трїи въ предњлы е^го” И$ посла` е^ді'ного эT нача'лникъ своиX, јати е^го жи'ва.
3
Той вирушив і розбив військо Димитрія, узяв його, і привів до Арсака, який замкнув його у в’язниці.
3
і^ и'де и^ пораѕи ѓ^полченїе димитрїево, и^ ја%тᲆ е^го и^ приведе е^го къ а^рсакїю, и^ всади е^го в теMницђ”
4
І спочивала земля Юдейська в усі дні Симона; він дбав про благо народу свого, і подобалася їм влада і слава його в усі дні.
4
и^ ё^моlча земля` вс^я дн~и си'моновы, и^ в#ꙁыска бл~га ја^ꙁы'кђ свое^мђ. і^ ё^годися и^мъ вла'сть е^го, и^ слава е^го вс^я дн~и.
5
І до всієї своєї слави, він узяв ще Іоппію для пристані і відкрив вхід островам морським,
5
и^ съ всею` сла'вою свое'ю вꙁя` і^ѓ^п#пїю въ приста'нище. и^ сътвори` въхоD ѓ%токомъ мо'рьским#,
6
і поширив межі народу свого, й оволодів тією країною.
6
и^ распростре предњлы ја^зыкђ свое^мђ. и^ ё^дръжа странђ`
7
Він набрав безліч полонених і володарював над Газарою і Вефсурою і над фортецею, очистив її від осквернення, і не було тих, хто противився йому.
7
и^ собра` плњненїе мно'го” и^ госпоDствова гаꙁары, и^ веџ#сђроны, и^ краеM, и^ эTја%тᲆ нечистоты эT него, и^ не бысть противля'ющагося е^мђ.
8
Юдеї спокійно обробляли землю свою, і земля давала плоди свої і дерева у полях — плід свій.
8
и^ ко'ждо дњла'ше зе'млю свою` с миромъ, и^ земля` дая'ше жита своя и^ древеса польскїя плодᲆ сво'и”
9
Старці, сидячи на вулицях, усе радилися про користі суспільні, і юнаки одягалися у пишний і військовий одяг.
9
Ста'рци на стогнахъ седя'хђ, и^ вс^и ѓ^ бл~гыхъ бесњдовахђ, и^ ю'ноши ѓ^блача'хђся сла'вою и^ ризы раᲄны,
10
Містам постачав він продовольчі припаси і робив їх місцями укріпленими, так що славне ім’я його вимовлялося до країв землі.
10
гра'домъ дарова'хђ пи'ща и^ въчиня'хђ иX в# сосђды ё^тверженїя донелњже и^меновано е^сть и^мя сла'вы е^го даже до кра'я ꙁемли,
11
Він відновив мир у країні, і радувався Ізраїль великою радістю.
11
и^ сътвори миръ на ꙁемли`. и^ въꙁвесели'ся і^и^л~ь веселїемъ ве'лїимъ,
12
І сидів кожен під виноградом своїм і під смоковницею своєю, і ніхто не страшив їх.
12
и^ сњде ко'ждо поD виноградоM своиM и^ смоко'вницею. и^ не быs ё^страша'ющаго и^хъ,
13
І не залишилося нікого на землі, хто воював би проти них, і царі смирилися у ті дні.
13
и^ ѓ^скђдњ ратђя'и иX на' ꙁемли. и^ цр~и сътрошася въ дн~и ѓ%ны.
14
Він підкріплював усіх бідних у народі своєму, вимагав виконання закону і знищував усякого беззаконника і злодія,
14
и^ ё^крњпи всњхъ смитеныхъ людїи свои^хъ, зако'на въꙁыска, и^ эTја%тъ всяко беꙁаконїе и^ лђка'въство.
15
прикрасив святилище і примножив священне начиння.
15
ст~ая прослави, и^ ё^мно'жи сосђды ст~ыхъ”
16
Коли дійшла чутка до Рима і до Спарти, що Іонафан помер, вони дуже засмутилися.
16
И$ слы'шася в ри'мᲇ ја%ко ё%мре і^ѓ^наџа'нъ, и^ да'же до спар#тїи слы'шася. и^ ѓ^скорбишаs ѕњло,
17
Коли ж почули, що Симон, брат його, став замість нього первосвящеником і володарює над країною і містами, які знаходяться у ній,
17
ја%ко слы'шаша и^же си'монъ бра'тᲆ е^го бысть въ мњсто е^го а^рхїере'и. и^ дръжа вс^ю странђ и^ гра'ды в не'и,
18
то написали до нього на мідних дошках, щоб відновити з ним дружбу і союз, укладений ними з братами його Іудою та Іонафаном.
18
писа'ша к немђ дщицы мњдяны, ѓ^бновити к немђ дрђжбђ и съпоборенїе ја^же сътвори'ша съ і^ё'дою і^ѓ^наџа'номъ и^ братїею е^го.
19
Вони були прочитані в Єрусалимі перед зібранням.
19
и^ почто'шася предъ цр~ковїю въ і^ерsли'мњ”
20
Ось список з листів, присланих спартанцями: «Спартанські начальники і місто — Симону первосвященикові, старійшинам і священикам і всьому народу юдейському, братам нашим — радуватися.
20
И$ с^е ѓ%бразъ посланїи и%хже посла'ша спартїа'ти” Спартїатъ нача'лницы и^ граD, жерцђ великђ и^ ста'рцемъ, жерцемᲆ и^ прочимъ лю'демъ і^ё^де'искимъ братїи` радова'тися”
21
Посли, прислані до народу нашого, розповіли нам про вашу славу і честь, і ми зраділи прибуттю їх
21
Ста'рцы и^же по'слани сђть къ людемъ на'шимъ воꙁвњсти'ша намъ ѓ^ ва'шеи сла'вњ и^ чести” И$ въꙁвесели'хомся ѓ^ прихо'дњ и^хъ,
22
і записали сказане ними у народній раді так: Нуминій, син Антиоха, й Антипатр, син Іасона, посли юдейські, прийшли до нас відновити з нами дружбу.
22
и^ писахомъ и^же эT ниX реченA въ совњтехъ людїи си'це, н^оминїю а^нтїѓ'ховђ, и^ а^нтипатровђ и^а^соновђ, сᲄарцы і^ё^де'истїи прїидо'ша кᲆ на'мъ поновля'ющи с на'ми дрђж#бђ.
23
Й угодно було народу прийняти цих мужів з пошаною і внести запис слів їхніх у відкриті народні книги, на пам’ять народу спартанському. А список з цього ми написали для первосвященика Симона».
23
и^ ё^гоDно лю'демъ въспрїя'ти мђж'и славно, и^ положи'ти восписа'нїе словеs иX въ эTлђчныя люDскїя кни'ги. да бђдетъ па'мять лю'деM спартїа'тоM ѓ%бразъ же тњхъ писа'хомъ си'монђ архїерею”
24
Після того Симон послав Нуминія у Рим з великим золотим щитом, вагою у тисячу мин, щоб укласти з ними союз.
24
Посемъ же посла` си'монᲆ нђминїѓ'на в ри'мъ и^мњ'ющи щи'тъ ꙁлаT вели'къ, тя'гостїю мнаs, Wа~. на ё^ставленїе с ни'ми дрђж#бы”
25
Коли почув про це народ, то сказав: яку подяку віддамо ми Симону і синам його?
25
ЈА/коже слы'шаша лю'ди словеса сїя рᲇша. кђ'ю блгDть воꙁдадиM си'монђ и^ сн~омъ е^го”
26
Бо він твердо стояв і брати його і дім батька його, і відбили ворогів Ізраїля, і здобули йому свободу.
26
Оу^твръди б^о саM и^ бра'тїя е^го и^ до'мъ эTц~а е^го. и^ поби` враги і^и^л~евы эT них#, и^ поста'виша е^мђ свободђ”
27
І написали про те на мідних дошках і виставили їх на стовпах на горі Сион. Ось список написаного: «У вісімнадцятий день Елула сто сімдесят другого року, — це був третій рік за первосвященика Симона, —
27
И$ написа'ша во дьски` мњдя'ны, и^ поста'виша въ столпњ въ горњ сїѓнњ. и^ с^е е^сть ѓ%браꙁъ писанїя, въ и~і, дн~ь мsца, е^лђлъ. лњта, ро~в. и^ третїего лᲇта си'моновA а^рхъереиства въ і^ерsли'ме.
28
у Сарамелі, у великому зібранні священиків і народу і князів народних і старійшин країни, оголошено нам:
28
въ соборе вели'це жерцовъ, и^ людеи и^ кня'ѕеи ја^ꙁы'къ и^ ста'рцеи страны` и^звᲇствђе^мъ ва'мъ. понеже мно'гащи бы'ша бра'ни въ странњ`.
29
оскільки багато разів бували війни у цій країні, то Симон, син Маттафії, син синів Іарива, і брати його, піддаючи себе небезпеці, протистали ворогам народу свого, щоб зберегти святилище його і закон, і великою славою прославили народ свій.
29
си'монъ же сн~ъ мат#таџїевъ сн~вᲆ и^а^ри'вовъ, и^ бра'тїя е^го въда'ша себе бњдњ, и^ сташа съпостатомъ ја%зыкђ и^хъ, ја%ко да стояT ст~ая и^хъ и^ ꙁаконъ” И$ славою вели'кою просла'виша лю'ди своя.
30
Іонафан зібрав народ свій і зробився первосвящеником його, але він преставився до народу свого.
30
и^ събра` і^ѓ^наџа'нъ лю'ди своя, и^ бысть и^мъ а^рхїереи. и^ приложися къ лю'деM своиM.
31
Коли ж вороги їхні вирішили ввійти у країну їхню, щоб розорити країну їхню і простягти руки на святилище їхнє,
31
и^ хотњша враѕи и^хъ вни'ти въ странђ иX и^ съкрђшити странђ иX, и^ простеръти рђкђ на ст~ая иX”
32
тоді повстав Симон і воював за народ свій і витратив багато власних грошей, постачаючи хоробрим мужам народу свого зброю і даючи їм платню.
32
Тогда` вᲆста` си'моn, и^ брася за лю'ди своя. и^ разда` сребрьниk мно'го свои^м#, и^ въ ѓ^рђжїи силы ја^зы'ка свое^го. и^ даs и^мъ ѓ^броки
33
Він укріпив міста Юдеї і Вефсуру на кордонах Юдеї, де колись знаходилася зброя ворогів, і поставив там сторо́жу з юдеїв.
33
и^ ё^тверди грады і^ё^де'искїя. и^ веџсђран#, і^ и^же въ предњлеX і^ё^де'искиX и^деже бяхђ ѓ^рђжїя бра'нникъ преже, і^ посᲄави т^ђ стра'жи мђж'и і^ё^де'искїа”
34
Також укріпив Іоппію біля моря і Газару на межах Азота, в якій раніше жили вороги, й оселив там юдеїв, забезпечивши ці місця всім, що потрібно було для відновлення їх.
34
І$ и^ѓ^п#пїю ё^тверди и^же на примо'рїю. и^ гаꙁара и^же быs въ предњлеX а^зота, в неMже врази преже ѓ^битахђ. и^ посᲄави т^ђ іё^де'и, и^ е^ли'каy потребна бњхђ на ё^правленїе сиX положи в ниX”
35
І бачив народ діяння Симона і славу, яку намагався він здобути народу своєму, і поставив його своїм начальником і первосвящеником за те, що все це зробив він, і за справедливість і вірність, яку він зберігав до племені свого, всіляко намагаючись піднести народ свій.
35
и^ ви'дњша лю'дїе вᲇрђ си'моновђ, и^ сла'вђ ю%же помышляше сътворити лю'демъ свои^м#” И$ поста'виша е^го во'жда свое^го и^ а^рхїере'я. сего ради зане же сътвори сїя вся. и^ правдђ и^ вњрђ е^я'же съдръжа лю'деM свои^мъ. и^ въꙁыска всяко въꙁнесᲄи лю'ди своя.
36
У дні його руками його успішно були вигнані з країни язичники і ті, що займали місто Давидове у Єрусалимі, які, збудувавши собі фортецю, виходили з неї й оскверняли все навколо святилища і багато шкодили святині.
36
и^ въ дн~и е^го ё^спњва'ше в# рђкђ е^го. е^же и^ꙁяти ја^ꙁы'ки эT сᲄраны` е^го, і^ и^же въ г'радњ двд~вњ бњхђ въ і^ерsли'мњ. и^же сътвори'ша себњ кра'и и^ꙁ негоy и^схожDахђ и^ скверняхђ ѓ%крsтъ ст~ыX. и^ творяхђ ја%звђ ве'лїю въ чистотњ,
37
Він оселив у ній юдеїв і укріпив її для безпеки країни і міста і підвищив стіни Єрусалима.
37
и^ поста'ви в неM мђж'и і^ё^де'иски и^ ё^тверди е^го къ ё^крњпленїю страны и^ гра'да, и^ въздви'же стњны въ і^ерsли'мњ”
38
Тому і цар Димитрій затвердив за ним первосвященство,
38
И$ цр~ь димиᲄрїи поста'ви е^мђ нача'ло жречества.
39
і залічив його до друзів своїх, і вшанував його великою славою.
39
посихъ, и^ сътвори е^го дрђга свое^го, и^ просла'ви е^го сла'вою вели'кою”
40
Бо він почув, що римляни назвали юдеїв друзями і союзниками і братами і з честю прийняли послів Симона,
40
Слыша б^о ся ја^ко прои^менђю'тся і^ё^деи` эT ри'мляn дрђѕи и^ сᲆпобо'рники. и^ ја%ко въспрїя'ша посло'въ си'моновыX пресла'вно,
41
що юдеї і священики погодилися, щоб Симон був у них начальником і первосвящеником навік, доки постане Пророк вірний,
41
и^ ја%ко бл~говоли'ша і^ё^деи и^ жеrцы бы'ти си'мона во'жда і^ере'я въ вkњ до'ндеже воста'нетъ прoркъ вњренъ,
42
щоб він був у них воєначальником і мав піклування про святих і поставляв їх над роботами їхніми і над областю, і над зброєю, і над фортецями,
42
и^ да бђдетъ наD ними вое^во'да” ЈА/ко радити е^мђ ѓ^ ст~ыхъ и^ посᲄавля'ти и^хъ на дњла и^хъ, и^ на странђ` и^ на ѓ^рђжїя и^ на твердыняхъ,
43
щоб мав піклування про святилище, і всі слухалися його, щоб усі договори у країні писалися на його ім’я, і щоб він одягався у порфиру і носив золоті прикраси.
43
ја%ко да радити е^мђ ѓ^ ст~ыхᲆ. и^ да слы'шиTся эT всњхъ. и^ пишTђся въ и^мя е^го вс^я поDписанїа въ странњ, и^ да ѓ^блачиTся в# порфи'рянђ и^ ꙁла'тђ ры'ꙁђ.
44
І нікому з народу і священиків нехай не буде дозволено відмінити що-небудь з цього або суперечити словам його, або без нього скликати зібрання у країні й одягатися у порфиру і носити золоту пряжку.
44
и^ не лTњ бђдетъ никомђже эT людїи и^ эT жрецᲆ эTврещися таковыхъ и^ въпреки гл~ати эT него реченымъ. и^л^и съвокђпиᲄи сонмъ въ сᲄра'нњ беZ него, и^ ѓ^блещи перфирђ, и^ носи'ти ѓ^рђжїе поꙁлащено.
45
А хто зробить що-небудь проти цього, або відмінить щось із цього, буде винен».
45
и^же а^ще сътворитъ внњ` сихᲆ, и^л^и эTвръжется сихъ пови'ненъ бђдетъ”
46
І погодився весь народ підкоритися Симону і чинити за словами цими.
46
И$ ё^годися всњмъ лю'демъ поста'вити си'мона, и^ сътворити по словесехъ сихъ”
47
Симон прийняв і погодився бути первосвящеником і воєначальником і правителем юдеїв та священиків і бути начальником над усіма.
47
И$ въспрїя'ть си'монъ и^ бл~гоё^годи нача'ло жречествова'ти и^ бы'ти вое^во'да и^ нача'лниk ја^ꙁы'ка і^ё^де'иска и^ жрецъ и^ преDстоа'ти всњмъ”
48
І вирішили викарбувати запис цей на мідних дошках і поставити їх в огорожі храму на видному місці,
48
И$ писа'нїе сїе рњша въдрђѕити во дъщицахъ мњдя'ныхъ и^ поста'вити иX въ притворе ст~ыхъ, въ мњстњ сла'внњ.
49
а списки з них покласти у скарбниці, щоб мав їх Симон і сини його.
49
ѓ%бразъ же сихᲆ поста'вити въ кни'гохранителницђ ја%ко да и%мать си'монъ и^ сн~ове е^го”