Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І надіслав Антиох, син царя Димитрія, листи з островів морських до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу.
1
И$ посла` цр~ь а^н#тїѓ'хъ сн~ъ дими'трїя цр~я посланїя эT ѓ'стровᲆ морскиX. сі'монђ а%рхиі^ерею и^ нача'лникђ ја^зыка і^ё^де'иска и^ всемђ ја^ꙁы'кђ”
2
Вони були такого змісту: «Цар Антиох Симону, первосвященику і правителю народу, і народу юдейському — радуватися.
2
И$ бњхђ съдръжа'щи ѓ%браꙁъ сїи” Цр~ь антїѓ'хъ, си'монђ жръцђ вели'комђ и^ ја^ꙁыка нача'лникђ, и^ ја^ꙁы'кђ і^ё^деискђ ра'доватися”
3
Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було раніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі;
3
Понеже мђжи гђбители ё^держа'ша црsтвїе эTц~ъ нашихъ” Хощђ же съзрњти црsтво и^ да ё^строю е& ја%ко бысть прежде” И$ эT стра'нъ събрахъ мно'жество силъ, и^ сътвори'хъ корабля` воискїя.
4
і хочу пройти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розорили багато міст у царстві.
4
хощђ же и^зыити` въ сᲄранђ да эTм#щђ` растлившиM странђ` нашђ и^ ѓ^пђстившимᲆ грады мно'ги въ цр~ьствїи мое^мъ”
5
Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони уступали тобі;
5
Нн~њ ё^бо ё^ставля'ю тебњ вся` приноше'нїя ја%же ё^ста'виша тебњ предо мно'ю цр~и. и^ е^ли'кы и%ны да'ры ѓ^ста'виша тебњ
6
дозволяю тобі карбувати свою монету у країні твоїй.
6
и^ ѓ^бращђ тебњ творити странђ твою зако'ны страны твоея,
7
Єрусалим і святилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував, і фортеці, побудовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе.
7
і^ерsлимђ же ст~ђ быти и^ свобо'днђ. и^ вся ѓ^рђжїя е^ли'ка ё^готовалъ е^си и^ твердыня и^хже съꙁда'лъ е^си и^хже дръжи'ши да бђдђтъ т^и.
8
І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі.
8
и^ весь длъгъ цр~евъ и^ ја%же подоба'ютъ цр~еви эT нн~њ и^ въ всяко вре'мя ѓ^ста'вятся тебњ”
9
Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі».
9
ЈА/коже ё^строи^мъ црsтво наше просла'вимъ тебе и^ люd твоя, и^ цр~ковь сла'вою вели'кою” ЈА/коже ја%ви'тся сла'ва ваша по всеи земли`”
10
У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Трифоном, було небагато.
10
Лњта ро~д, и^зы'иде а^нтіѓ%хъ в землю эTц~ъ свои^хъ, и^ събра'шася к немђ вси` во'и. ја%коже малоM бы'ти ѓ^ста'вшимъ сᲆ трифо'номъ”
11
І переслідував його цар Антиох, і він утік у Дору, яка біля моря;
11
И$ гна` е^го а^нтїѓхъ цр~ь и^ прїиде бњжа'щи въ дорђ и^же при мори.
12
бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська.
12
вњдњ б^о ја%ко събра'шася ѕла'я нань, и^ ѓ^ста'виша е^го во'и.
13
І прийшов Антиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти
13
и^ ста` а^нтїѓX во до'ре и^ с нимъ в~і темъ мђжїи бра'нныX. и^ Wи~ ко'нникъ”
14
й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти.
14
И$ ѓ^бы'иде гра'дъ, и^ корабли эT мо'ря прїидоша и^ ѓ^скоръбляше градъ эT земля и^ моря. и^ не ѓ^ста'ви ни е^ді'наго и^ꙁыити и^л^и внити”
15
Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке:
15
Прїиде же нђминїя і^ и^же с ним# эT ри'ма и^мђще посланїе цр~емъ и^ странамъ в них же напи'сана сїя”
16
«Левкій, консул Римський, царю Птоломею — радуватися.
16
Лђкїи и^па'тъ ри'мъскїи, птоломе'ю цр~ю ра'доватися”
17
Прийшли до нас юдейські посли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз,
17
Послы` і^ё^деистїи прїидо'ша к наM дрђги наша и^ спобо'рники, ѓ^бновля'ющи преQнюю дрђжбђ и^ съпоборе'нїе” Послани эT си'мона а^рхїере'я людїи і^ё^де'искиX,
18
і принесли золотий щит у тисячу мин.
18
принесо'ша же и^ щиT зла'тыи мнасъ Wа~,
19
Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб вони не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них.
19
годњ бы'сть намъ писа'ти цр~еM и странамъ, да не наносятъ и^мъ ѕла'я, да не ратђ'ютъ и^хъ ни гра'доv и^хъ ни стра'нъ и^хъ, и да не сᲆпоборяютъ ратђющимъ противђ иX”
20
Ми розсудили прийняти від них щит.
20
лњпо намъ б^њ прїяти эT ниX щиT.
21
Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із країни їхньої, видайте їх первосвященику Симону, щоб він покарав їх за законом їхнім».
21
аще ё^бо нњцыи гђби'теле бњжа'ша эT страны и^хъ к# вамъ, преда'ите иX си'монђ а^рхїере'ю да м#сти'тъ на них# по ꙁако'нђ свое^мђ”
22
Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріарафі й Арсаку,
22
Сїа же писа` димитрїю цр~ю, и^ а^т#талђ, и^ а^ра'џђ, и^ а^рса'кђ,
23
і в усі області, і Сампсамі і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Самос, і в Памфілію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду, і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Гортину, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію.
23
и^ въ вся страны. и^ саMўа'кђ, и^ спартїа'томъ, и^ въ дњлонъ и^ ми'дъ, и^ сикїѓнђ, и^ карїю, и^ самоn и^ пам#филїю, и^ ликїю, и^ а^ликарнасоn и^ въ родъ, и^ фасели'дђ, и^ кою, и^ сиди'нђ, и^ гортинанђ, и^ кни'дђ, и^ кљ=прђ, и^ киринїю”
24
Список з цих листів написали Симону первосвященику.
24
ѓ%браз# же иX писа` си'монђ а^рхїере'ю”
25
Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Трифона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти.
25
А$нтїѓ'х же цр~ь ѓ^полчи'ся на доръ въ второ'е, приводя` вы'нђ е^мђ рђки и^ миханы` ᲄворя`” И$ ꙁаключи трифо'на е^же не входи'ти ниже и^сходи'ти”
26
І послав до нього Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів;
26
И$ посла` е^мђ симоn Wв~, мђжїи си'лныхъ в помощь е^мђ, и сребро` и^ ꙁла'то и^ сосђды мно'ги.
27
але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього.
27
и^ не въсхотњ` и^хъ прїяти, н^о эTвръже вся е^ли'ка ꙁавњща` е^мђ прежде, и^ ѓ^чюжди'ся эT него.
28
І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: «Ви володієте Іоппією і Газарою і фортецею Єрусалимською — містами царства мого;
28
и^ посла` к немђ а^џиновїя е^ді'ного эT дрђгъ свои^хъ, да побесњдђетъ с ни'мъ рекђщи” Вы` дръжите` і^ѓ^п#пїю и^ гада'рђ и^ кра'и иже е^сть въ і^ерsлимњ гра'дњ црsтва мое^го.
29
ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму.
29
предњлы и^хъ ѓ^пђстњсте, и^ сътвори'сте ја%ꙁвђ вели'кђ на ꙁемли`, и^ господьствовасте мњста мно'га въ црsтвїи мое^мъ”
30
Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими.
30
Нн~њ ё^бо эTдади'те гра'ды и%хже взясте. и^ дани мњстъ и%хже ѓ^госпоDствова'сте внњ` предњлъ і^ё^де'искихъ
31
Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами».
31
а^ще же ни`, да'ите въ мњсто сихъ е~ соT талаnт# сребра`, и^ ꙁа ѓ^пђстњнїе е^же ѓ^пђстњсте, и^ дани мњстъ и%на тала'н#тъ е~ соT. а^ще же ни`, прїидемъ и^ ратђе^мъ васъ”
32
І прийшов Афиновій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя.
32
И$ прїиде а^џиновїи дрhђ црsкїи въ і^ерsлимъ” И$ ви'дњ сла'вђ си'моновђ и^ свњтлосᲄь зла'та и^ сребра` и^ преDставле'нїя дово'лна и^ ё^жасеся. и^ възвњсᲄи е^мђ словеса` цр~ьска.
33
Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємо спадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі.
33
и^ эTвњща` е^мђ си'монъ и^ рече ни чю'жђ зе'млю прїяхоM н^и и%ныя въздержиM, н^о наслњдїе эTц~ъ нашихъ. эT вра'гъ же нашиX въ нњкое время нераZсђдне ё^дръжа'ся.
34
Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших.
34
мы' же время и^мђщи въздержа'хомъ наслњдїе эTц~ъ нашихъ.
35
Що стосується Іоппії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Афиновій нічого не відповів;
35
а^ е'же и^ эT ѓ^п#пїи, и^ га'ꙁора и%хже про'сиши сїи творя'хђ в лю'дехъ ја%звђ ве'лїю, и^ въ стране на'шеи” эT сихъ дадемъ талан#тъ р~. и^ не эTвеща е^мђ а^џиновїи словесе`,
36
але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався.
36
въꙁъврати' же ся съ ја%ростїю къ цр~ю и^ възвњсти` е^мђ словеса` сїя и^ сла'вђ си'моновђ и^ вся ја%же ви'дњ” И$ прогнњвася цр~ь гнњвомъ ве'лїимъ.
37
Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду.
37
трифо'н же всњде въ кора'бль эTбњже въ ѓ^рџосїадђ”
38
Тоді цар, зробивши воєначальником приморської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська
38
И$ поста'ви цр~ь кен#девеа вое^во'дою примо'рьскимъ. и^ во'и пњшецъ и^ ко'нникъ даде` е^мђ,
39
і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і укріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Трифоном.
39
и^ повелњ е^мђ ѓ^плъчи'тися проти'вђ лица і^ё^де'иска” И$ заповњда е^мђ созда'ти кедро'нъ, и^ ё^тверди'ти вра'та ја%ко да ратђ'етᲆ лю'ди” Цр~ь же гоня'ше трифо'на
40
І прийшов Кендевей в Іамнію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати;
40
прїиде кендеве'и въ а^мнїю. и^ нача` раздража'ти лю'ди и^ в#ходи'ти въ і^ё^де'ю и^ плњниᲄи люди и^ ёбива'ти” И$ созда` кедро'нъ,
41
і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, обходили дороги Юдеї, як наказав йому цар.
41
и^ поста'ви тђ` ко'нники и^ во'и. ја%ко да и^сходя'ще прохо'дятъ пђти` і^ё^де'искїя ја%коже повелњ` е^мђ цр~ь”