Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
У ті дні повстав Маттафія, син Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині.
1
Въ дн~ехъ тXњ въста мат#фїя сн~ъ і^ѓа'ннов#, сн~а симеѓ'ня сщ~енникъ эT сн~овъ и^ѓ^а^ри'въ эT і^ерsлима, и^ сњде во моди'не.
2
У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом,
2
і^ и^мя'ше сн~овъ е~ і^ѓа'нна и^же прои^менова'шеся гаDдиs,
3
Симон, прозваний Фассі,
3
и^ симо'на и^же прои^менова'шеся џасеи,
4
Іуда, прозваний Маккавеєм,
4
і^ и^ё'дђ и^же зва'шеся маkкавеи,
5
Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом.
5
и^ е^леа^за'ръ и^же прои^менова'шеся а^наран#, и^ѓ^а^наџа'нъ и^же прои^менова'шеся а^п#џђсъ”
6
Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі,
6
и^ ви'дњша хђле'нїя быва'ющая въ і^ё^де'и і^ и^ерsлимњ”
7
він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста і залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище — до рук чужих?
7
И$ реq ё^вы мн^њ, почто` роженъ е^смь ви'дњти сътре'нїе людїи моиX, и^ сътре'нїе гра'да ст~го. и^ сњдњти т^ђ въ е^же да'тися в рђцњ врагъ, и^ ст~ая в рђки чю'ждимъ”
8
Храм його зробився, як муж безславний,
8
бы'сть храмъ е^го ја%ко чл~къ без#честенъ,
9
дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога.
9
съсђды сла'вы е^го пленени и^зведе'ни сђть. побїени сђть ста'рцы е^го на сто'гнахъ мече'мъ.
10
Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його?
10
ко'и ја^зы'къ не наслњдова црsтва и^ не въздержа коры'сти е^го,
11
Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом.
11
вся же ё^тва'ръ е^го взя'та е^сть. вмњсто свободы бы'сть рабьство.
12
І ось святині наші, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх.
12
и^ се ст~ая наша и^ красота на'ша и^ сла'ва наша ѓ^пђстњ'на е^сть, и^ ѓ^скверниша е^я` ја^зы'цы.
13
Для чого нам ще жити?
13
почто` ё^бо намъ е^ще жи'ти.
14
І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали.
14
и растерза ри'зы своя мат#таџїя и^ сн~ы е^го, и^ ѓ^блеко'шася въ врњтища и^ плакаша ѕњ'ло.
15
І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви.
15
и^ прїидо'ша посла'нїи эT цр~я, понђжда'юще эTбњгᲆшихъ въ граD моди'нъ да пожрђтъ”
16
І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли.
16
и^ мно'ѕи эT і^и^л~я пристђпи'ша к ниM” МаTтаџїя же и^ сн~ове е^го крњ'пко ста'ша.
17
І відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах.
17
и^ эTвњща'ша послаnнїи эT цр~я” и^ рњша мат#таџїю гл~юще” кн~ѕь и^ пресла'вныи и^ ве'лїи е^си въ гра'дњ сеM и^ ё^тверженъ въ сн~ехъ и^ бра'тїи”
18
Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами.
18
нн~њ ё^бо пристђпи преже и^ сътвори повелњ'нїе цр~я, ја%ко сътвори'ша вси ја^зы'цы, и^ мђжи і^ё'дины, и^ ѓ^ста'вшїи въ і^ерsлимњ” и^ бђдеши т^ы и^ до'мъ твои посреди дрђгъ цр~евых#. и^ т^ы и^ сн~ове твои просла'витеся въ сребрњ и^ зла'тњ и^ в да'рњхъ мно'ѕXњ”
19
І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його,
19
И$ эTвњща мат#таџїя и^ рече гла'сомъ велїимъ. а^ще и^ вси ја^зы'цы въ домђ црsтвїя цр~я послђшаша эTстђпи'ти ко'ждо эT слђже'нїя эTц~ъ своиX, і^ и^зво'лиша въ за'повњдехъ е^го”
20
то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших.
20
А$зъ же и^ сн~ове мои и бра'тїя моя, повинђемся зако'нђ эTц~ъ нашихъ”
21
Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови!
21
милостивъ бђдетᲆ намъ б~ъ. нњсть намъ ключи'мо ѓ^ста'вити зако'нъ и^ ѓ^правда'нїя бж~їя”
22
Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч.
22
не послђшаеM словесъ цр~я престђпи'ти слђже'нїе на'ше на десно и^ли на шђе”
23
Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині.
23
И$ ја%ко преста гл~ати словеса сїя. пристђпи мђжъ и^ё^деани'нъ преD ѓ^чи'ма всњхъ жрᲇти въ ка'пищи и^же вᲆ моди'не, по повелњ'нїю цр~евђ.
24
Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника.
24
и^ ви'дњ маTтаџїи и^ поболњ, и въстрепета'ша внђтреняя е^го. и^ вож#жеся ја%рость е^го по сђдђ ꙁако'на. и^ наскочи и^ раз#сњче е^го въ капищы,
25
І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник.
25
и^ мђжа е^гоже цр~ь посла` и^же принђжда'ше жрњти ё^би`, въ время ѓ'но и^ ка'пище разори”
26
І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс із Замврієм, сином Салома.
26
И$ възревнова зако'нъ ја%ко сътвори финее'съ зам#врїи сн~ђ саломи.
27
І викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною!
27
и^ възопи мат#таџїи въ гра'дњ гла'сомъ ве'лїиM вся'къ ревнђя'и зако'нђ, и^ стоя'и въ завњтњ да и^зы'идетъ въ слњдъ мене.
28
І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті.
28
и^ эTбњжа самъ и^ сн~ове е^го в горы, и^ ѓ^ста'ви е^ли'каже и^мњ въ гра'дњ”
29
Тоді багато (*людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там,
29
Тогда снидо'ша мно'ѕи и^щђще сђда и^ пра'вды въ пђсты'ни
30
самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні.
30
и^ сњдо'ша т^ђ сами, и^ сн~ове иX и^ жены и^хъ и^ ско'ты иX ја%ко ё^мно'жишася на нихъ ѕлая.
31
І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю.
31
и^ възвњщено е^сть мђжемъ цр~евымᲆ и^ си'лнымъ и^же бя'хђ въ і^ерsлимњ гра'дњ дв~двњ. ја%ко эTи^до'ша мђжи нњцыи, и^же разори'ша за'повњдь цр~ьскђ в мњста та'ина въ пђсты'ню”
32
І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній,
32
И$ теко'ша по ни'хъ мно'ѕи и^ ја%ша и^хъ и^ ѓ^полчи'шася на ниX, и^ поста'виша проти'вђ бра'нь въ дн~ь сђбо'тныи.
33
і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими.
33
и реко'ша к ни'мъ, противля'етеся и^ нн~њ е^ще, и^зыидњте и^ сътвори'те по сло'вђ цр~я и^ живете”
34
Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього.
34
И$ рњша не и^зы'идемъ ни сътво'римъ по сло'вђ цр~евђ да с#кве'рнимъ дн~ь сђбо'ты”
35
Тоді поспішили почати битву проти них.
35
И въскори'ша на нихъ бра'нь,
36
Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх,
36
и^ не эTвњща'ша иM ни ка'мени верго'ша на ниX, ни загради'ша мњста ᲄаина рекђщи.
37
і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас.
37
ё%мремъ вс^и въ простотњ на'шеи. и^ свњдњтели бђдђтъ на на'съ нб~о и^ земля, и^же непра'во погђбите` наs”
38
Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ.
38
И$ воста'ша на ниX въ бра'ни в# сђботы. и^ ё^мро'ша сїи` и^ же'ны и^хъ и^ сн~ове и^хᲆ и^ скоты иX, да'же дотысящи дш~ъ чл~къ”
39
Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними;
39
И$ поꙁна` мат#таџїя и^ дрђѕи е^го, и^ въскорбњша ѓ^ нихъ ѕњло.
40
і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі.
40
и^ рече мђжъ и^скренемђ свое^мђ, а^ще вс^и сътворимъ ја%ко бра'тїя на'ша съᲄвори'ша, и^ не ѓ^полчаеMся на ја^ꙁы'цы ѓ^ дш~ахъ на'шиX, и^ ѓ^правда'нїи ради нн~њ насъ скоро и^скореняT эT ꙁемля`.
41
І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах.
41
и^ помысли'ша въ дн~ь ѓ%нъ гл~ющи” всякъ чл~къ и^же а^ще прїидетъ к наM на' брань въ дн~ь сђботныи, ѓ^полчаеMся проти'вђ е^го и^ не ё%мреM вс^и, ја%коy ё^мро'ша бра'тїя на'ша вᲆ та'иныX”
42
Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону.
42
Тогда` собраша к нимъ сонмище і^ё^де'иско крњпцїи въ си'ле эT і^и^л~я. всяk и^ꙁволивыи ꙁако'нђ
43
І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них.
43
и^ вс^и и^же бњжашA эT ꙁлыхъ приложи'шася иM. и^ быша иM въ ё^твержDенїе
44
Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників.
44
и^ сᲆбра'ша вои`, и^ поби'ша грњшныхъ въ гнњве свое^мъ” и^ мђж'еи без#ꙁаконныхъ въ ја%рости свое'и, и^ прочїи бњжаша во ја^ꙁы'цы спастися.
45
І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники,
45
и^ ѓ^бы'иде мат#таџїя и^ дрђѕи е^го и^ раꙁори'ша капища.
46
і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських,
46
и^ ѓ^брᲇзаша ѓ%троки неѓ^брᲇзанныя е^лицXњ ѓ^брњтоша въ предњлех# і^и^л~я въ крњпости.
47
і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх.
47
и^ погна'ша сн~овъ гордыня, и^ ё^спњ дњло въ рђкђ иX.
48
Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові.
48
и^ въздержа'ша ꙁако'нъ эT рђкђ ја^зыкъ и^ эT рђкђ цр~евђ, и^ не да'ша рогъ грњшникђ”
49
Наблизилися дні смерти Маттафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті.
49
И приближи'шася дн~и мат#таџїю ё^мрњти, и^ рече сн~омъ свои^мъ. нн~њ ё^крњпися горды'ня и^ ѓ^бличенїе, и^ время низъвра'щенїю и^ гнњвъ ја%рости”
50
Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших.
50
И$ нн~њ ча'да възревнђите ꙁаконђ и^ дади'те дш~а ва'ша за завњт# эTц~ъ ва'шиX
51
Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої, і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я.
51
и^ помниᲄе дњла эTч~а и^же сътвори'ша въ родњхъ своиX, и^ прїимете сла'вђ ве'лїю і& и^мя вњчное”
52
Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність.
52
А$враа'мъ не въ и^скђшенїихъ л^и ѓ^брњтенъ е^сть вњренᲆ, и^ вмњни'ся е^мђ въ правдђ”
53
Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту.
53
І$ѓ'сифъ въ время тњсноты свое'я съхрани ꙁа'повњдь, бы'сᲄь господи'нъ е^гљ=птђ”
54
Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства.
54
финее^сᲆ эTц~ъ на'шъ внегда` ревнова ревностїю и^ прїяT ꙁавњтъ сщ~еньства вњчнаh.
55
Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем.
55
І$сђсъ е^гда` и^сполни сло'во, и^ бысть сђдїя въ і^и^л~и”
56
Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю.
56
халевъ е^гда` свњдњтельствова въ цр~ви, воспрїя'тъ земли наслњдїе.
57
Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки.
57
дв~дъ въ свое'и ми'лости наслњдова прsтлъ црsтвїя во вњкъ вњка”
58
Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо.
58
И$лїя е^гда` възревнова ревностїю ꙁако'на, взяся ја%ко на' нб~о”
59
Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я.
59
А$на'нїя, а^зарїя, мисаиl, вњрђю^ще сп~сошася эT пла'мени.
60
Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів.
60
данилъ въ простотњ свое'и и^ꙁя'тся эT ё^стъ львовъ”
61
Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть.
61
И$ та'ко помышля'ите по роD і^ роD, ја^ко вс^и ё^пова'ющїи на'нь не и^ꙁнемогђтъ.
62
Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву.
62
и^ эT словесъ мђж'а грњшна не ё^боиᲄеся, и^же слава е^го въ мотыла и^ въ червъ.
63
Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув.
63
дньs въздвигнеTся а^ ёᲄре не ѓ^брњтеся, ја%ко ѓ^братися вᲆ пеrсть свою и^ помышленїи е^го поги'бе”
64
Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь.
64
И$ в^ы сн~ве ё^крњпитеся и^ мђжа'итеся въ законᲇ, ја%ко в немъ прослави'теся.
65
Ось — Симон, брат ваш: знаю, що він — муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька.
65
и^ с^е симеѓ^нъ братъ ва'шъ, вњмъ ја%ко мђжъ совњта е^сть, того послђша'ите вс^я дн~и и^ то'и бђдетъ вамъ въ эTц~а”
66
А Іуда Маккавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами.
66
І$ё^да мак#каве'и сей крњпокъ вᲆ си'лњ эT ю%ности свое'я, се'и бђдетъ ва'мъ нача'лникъ во'и, и^ то'и сътворитъ бра'нь лю'демъ.
67
Отже, зберіть до себе всіх виконавців закону і мстіться за обра́зи народу вашого;
67
и^ в^ы приведњте къ себњ вс^я творци ꙁако'на, и^ м#стиᲄе м#щенїе людїи вашихъ”
68
віддайте воздаяння язичникам і будьте уважні до повелінь закону.
68
воꙁдаите воꙁдая'нїе ја^ꙁы'комъ, и^ внемлњте въ ꙁа'повњди за'кона”
69
І благословив їх і відійшов до батьків своїх.
69
И$ блsви иX и^ приложися къ эTц~емъ свои^м#,
70
Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем.
70
и^ ё'мре въ лњто, рм~ѕ. и^ погребо'ша е^го сн~ове е^го во гробњхᲆ эTц~ъ е^го въ модине. и^ пла'каша е^го весь і^и^л~ь пла'чем# ве'лїимъ”