Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І постав замість нього Іуда, названий Маккавеєм, син його.
1
И$ въста і^ё'да нарица'емыи мак#каве'и сн~ъ е^го в# него мњсто,
2
І допомагали йому всі брати його і всі, які були прихильні до батька його, і вели війну Ізраїля з радістю.
2
и^ помагахђ е^мђ вс^и братїя е^го, и^ вс^и е^лицы прилᲇпишася къ эTц~ђ е^го. и^ ѓ^полчахђся ѓ^полченїемъ і^и^л~ь съ веселїемъ.
3
Він поширив славу народу свого; він одягався у броню, як велетень, оперізувався військовою зброєю своєю і вів війну, захищаючи ополчення мечем;
3
и^ распросᲄрани славђ лю'деM свои^мъ, и^ ѓ^блечеся въ броня ја%ко гигантъ. и^ препоа'сася ѓ^рђжїем# бра'ни свое'я въ ѓ^полченїих#, и^ защищаше ѓ^полченїя мечемъ свои^мъ.
4
він уподібнювався леву у ділах своїх і був як скимен, що рикає на здобич;
4
и^ ё^подобися львђ въ дњлехъ свои^хъ и^ ја%ко скљ=менъ рыка'ющъ в ловитвњ.
5
він переслідував беззаконних, відшукуючи їх, і тих, хто підбурює народ його, спалював.
5
и^ погони беꙁаконныя и^спыᲄа'яи смђща'ющихᲆ лю'ди е^го пож#же пла'менеM
6
І упокорилися беззаконні зі страху перед ним, і всі чинителі беззаконня засмутилися перед ним, і благоуспішним було спасіння рукою його.
6
и възвращени сђть беꙁаконїи эT сᲄраха е^го, и^ вс^и дњ'латели беꙁако'нїа смятошася. и^ ё^правлено е^сть спsенїе въ рђкђ е^го.
7
Він засмутив багатьох царів, і звеселив Якова ділами своїми, і пам’ять його довіку у благословенні;
7
и^ ѓ^горчи цр~и мно'ги и^ въꙁвесели і^а'кова въ дњлехъ своиX, и^ въ вњки па'мять е^го въ блsвенїе”
8
пройшов по містах Юдеї і знищив у ній нечестивих, і відвернув гнів від Ізраїля,
8
и^ прохожаше гра'ды і^ё'дины, и^ погђби нечьстивыхъ эT нихъ. и^ ѓ^брати гнњвъ эT і^и^л~я.
9
і зробився іменитим до останніх меж землі, і зібрав тих, що гинули.
9
і^ и^меновася даy до послњдниX ꙁемли, и^ собра погибаю^щихъ”
10
Тоді Аполлоній зібрав язичників і з Самарії численне військо, щоб воювати проти Ізраїля.
10
И собра а^пол#лонъ ја^зы'ки эT самарїя силђ ве'лїю е^же ратова'ти на і^и^л~я”
11
Іуда дізнався про це і вийшов йому назустріч, і уразив, і убив його; і багато впало уражених, а інші втекли.
11
И$ поꙁна і^ё'да и^ꙁыиде вᲆ срњтенїе е^мђ. и^ порази е^го и^ ё^би того, и^ падоша ја^звенїи, но'ѕи и^ прочїи побњгоша.
12
І взяв Іуда здобич їх, і взяв меч Аполлонія і воював ним в усі дні.
12
и^ взятъ корисᲄи и^хъ. и^ мечъ а^пол#лоновᲆ эTја%тъ і^ё'да, и^ бысть вою^ю'щи иM вс^я дн~и”
13
І почув Сирон, воєначальник Сирії, що Іуда зібрав навколо себе людей і сонм вірних, що виступають з ним на війну,
13
И$ слы'ша серонъ началникъ во'и сљ=ръскиX, ја%ко собра і^ё%да съвокђпленїе и^ цр~ковᲆ вњрныX с ниM изыиде вᲆ брань”
14
і сказав: зроблю собі ім’я і прославлюсь у царстві, і буду битися з Іудою і з тими, які разом з ним і які нехтують слово царське.
14
и^ реq сътворю себњ и%мя и^ прославлюся въ црsтвїи, и^ поборю і^ё'дђ и^ сђщиX с ниM, и^ ё^ничижа'ющиX слово цр~ево.
15
І вирішив він іти, і пішло з ним сильне полчище нечестивих допомагати йому і зробити помсту на синах Ізраїля.
15
и^ ё^готовася и^ приложися е^же въꙁы'ити. и^ вꙁыиде с нимъ полкъ нечестивыхъ крњпокъ по'мощи е^мђ и^ сътворити эTм#щенїа на сн~ехъ і^и^л~евыхъ.
16
Коли вони наблизилися до узвишшя Вефорона, Іуда вийшов назустріч їм з небагатьма,
16
и^ приближися даже до въсхода веџороnска. і^ и^ꙁыиде і^ё'да въ сретенїе е^мђ въ малњ”
17
які, коли побачили військо, яке ішло назустріч їм, сказали Іуді: як можемо ми у такій малій кількості битися проти такої сильної безлічі? І ми ж зовсім ослабли, ще не ївши сьогодні.
17
ЈА/коже ви'дњша полкъ грядђщїи въ срњтенїе и^мъ, рњша і^ё'дњ како мо'жемъ в# мали сђще ѓ^полчатися противђ мно'жества сегоᲄоль крњпка, и^ м^ы ё^трђжени е^смы` постомᲆ днsь”
18
Але Іуда сказав їм: легко і багатьом потрапити у руки небагатьох, і у Бога небесного немає різниці, чи багатьма спасти, чи небагатьма;
18
И$ рече і^ё'да, ё^добᲆ е^сть ѓ^бъя'ти мно'гихъ въ рђкђ малыхъ” И$ нњсть раꙁньсᲄва преD бм~ъ нбsнымъ спsти въ мно'ѕњ и^ въ ма'ле.
19
бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила.
19
ја%ко не въ мно'жествњ во'и ѓ^долњнїя брани е^сть, н^о эT нб~си крњпость.
20
Вони йдуть проти нас у безлічі пихатости і нечестя, щоб знищити нас і дружин наших і дітей наших, щоб пограбувати нас;
20
сїи грядђтъ къ намъ въ мно'жествњ клятвы безаконїа. е^же расто'ргнђти насъ и^ же'ны на'ша и^ чада наша, е^же скориствовати нами.
21
а ми боремося за душі наші і закони наші.
21
м^ы бо ѓ^полча'емся за дш~а наша и^ законы наша.
22
Він Сам знищить їх перед лицем нашим; ви ж не страшіться їх.
22
и^ самъ г~ь съкрђшитъ и^хъ преD лицемъ на'шимъ, вы же не ё^страша'итеся и^хъ”
23
Переставши говорити, він раптово кинувся на них, і уражений був Сирон і військо його перед ним.
23
ЈА/коже преста гл~ати, и^ наскочи на нихъ въскорњ, и^ сътреся сиронъ и^ во'и его преD нимᲆ.
24
І вони переслідували його по спуску Вефорона до самої рівнини; і упало з них до восьмисот мужів, інші ж утекли у землю Филистимську.
24
и^ погна` е^го въ нисхожденїе веџора, даже до поля. и^ падоша эT нихъ ја%ко и~, сотъ мђжъ. прочїи же побњгоша вᲆ ꙁемлю филистима,
25
І напав страх перед Іудою і братами його і боязнь нападати на всіх навколишніх язичників.
25
и^ нападе страX і^ё'дин#, и^ братїи е^го и^ бо'яꙁнь на вся` ја^ꙁыки ѓ%крsтъ и^хъ.
26
Дійшло і до царя ім’я його, і всі народи розповідали про битви Іуди.
26
и^ прїиде до цр~я и^мя е^го, и^ ѓ^ ѓ^полченїи і^ё'динњ повњда'хђ вс^и ја^ꙁы'цы.
27
Коли ж почув ці слова цар Антиох, то запалав гнівом і, пославши, зібрав усі сили царства свого, дуже сильне ополчення;
27
ја%коже слы'ша цр~ь а^нтїѓхъ словеса сїя. прогнњвася дш~ею и^ посла` и^ сᲆбра во'и всего црsтва свое^го полкъ крњпокъ ѕњло,
28
і відкрив скарбницю свою і видав військам своїм річну платню, і наказав їм бути готовими на всяку необхідність.
28
эTверꙁе сокровище свое и^ дасᲄь ѓ^броки вои'номъ въ лњто. и^ ꙁаповњда и^мъ в лњто быти готовомъ на всякђ потребђ”
29
Але побачив, що виснажилося срібло у скарбницях, а податі країни мізерні через хвилювання і руйнування, які він учинив у землі тій, знищуючи закони, які існували від днів давніх.
29
И$ ви'дњ ја^ко ѓ^скђдᲇ сребро` эT съкровища, и^ дани эT страn ма'ли. ради расхожDенїя и^ ја%ꙁвы ја%же сътвори въ земли да возметъ ꙁаконная и^же бяхђ эT пр'ьвыхъ дн~їи”
30
І почав він побоюватися, що у нього не вистачить, хіба тільки на раз або два, на витрати і подарунки, які раніше роздавав щедрою рукою і перевершив у тім попередніх царів.
30
и^ ё^страшися да не и^мње^т# и^ е^ді'ною и^ дважды въ расходы, и^ дая'нїя ја%же дая' преже пространною рђкою” і^ и^зъбытъчествова паче цр~еи бывшихъ прежде
31
Сильно заклопотаний у душі своїй, він зважився йти у Персію і взяти податі з країн і зібрати побільше срібла.
31
въꙁнеся дш~ею ѕњло, и^ помысли и^ти` въ персидђ. и^ прїяти да'ни стра'нъ и^ събра'ти сребра` мно'го”
32
А діла царські від ріки Євфрату до меж Єгипту передав Лісію, чоловікові знаменитому, який походив з роду царського,
32
И$ ѓ^ста'ви лисїю чл~ка пресла'вна эT ро'да цр~ьствїя наD ве'щми црsкими, эT рњки` е^фра'та да'же до рњки` е^гљ=пта.
33
також і виховання сина свого Антиоха, до його повернення;
33
и^ пита'ти а^нтиѓ'ха сн~а свое^го, до'ндеже ѓ^брати'тся са'мъ.
34
і передав йому половину війська і слонів, давши йому наказ про все, чого хотів, і про жителів Юдеї та Єрусалима,
34
и^ предаде` е^мђ полъ си'лъ и^ сло'новъ” и^ заповњда е^мђ ѓ^ всXњ и^хже съвњща` и^ ѓ^ ѓ^бита'ющиX въ і^ё^деи і^ и^ерsлі'мњ”
35
щоб він послав проти них військо розбити і знищити могутність Ізраїля і залишок Єрусалима, і знищити пам’ять їх з місця того,
35
посла'ти на ни'хъ е^же съкрђши'ти і^ и^сто'ргнђти крњпость і^и^л~евђ, и^ ѓ^ста'нки і^ерsлима, и^ эTяти па'мять и^хъ эT мњста,
36
і поселити у всіх краях їхніх синів іноплемінних і розділити за жеребом землю їхню.
36
и^ всели'ти сн~овᲆ и^норо'дныхъ въ всњхъ предњлехъ и^хъ, и^ по жребїю раздњли'ти землю и^хъ”
37
Цар же взяв іншу половину війська і вирушив з Антиохії, престольного міста свого, у сто сорок сьомому році, і, перейшовши ріку Євфрат, пройшов верхні країни.
37
И$ цр~ь въспрїятъ полъ си'лы ѓ^ста'вшихъ, і^ и^зы'иде эT а^нтиѓ^хїи эT гра'да црsтва свое^го, лњта рм~з” и^ пре'иде е^фра'тъ рњкђ` и^ прохожа'ше въ вы'шняя стра'ны”
38
Лісій обрав Птоломея, сина Дорименового, і Никанора і Горгія, мужів сильних із друзів царя,
38
І$ и^збра лисїю п#толоме'я сн~а доримеѓ'ва, и^ никано'ра и^ горгїя мђжи си'лнїи эT дрђгъ цр~евыхъ,
39
і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч вершників, щоб іти у землю Юдейську і розорити її за словом царя.
39
и^ посла` с ни'ми, Wм~ мђжїи, и^ Wз~. ко'н#никъ. е^же ити` в зе'млю і^ё'динђ и^ растли'ти ю& по словеси` цр~ьскђ”
40
Вони вирушили з усім військом своїм і, прийшовши, розташувалися на рівнині біля Еммаума.
40
И$ эTше'дше съ всею си'лою своею и^ прїидоша и^ ста'ша близᲆ е^м#маё'мA в ꙁемли` польстњ”
41
Купці цієї країни почули ім’я їх і, узявши дуже багато срібла і золота і слуг, прийшли у стан купувати синів Ізраїля у раби; до них приєдналося і військо Сирії і землí іноплемінних.
41
И$ слы'шаша кђп#цы` сᲄраны` тоя и^мя и^х#, и^ взя'шA зла'то и^ сребро` мно'го ѕњло и^ ѓ'троки и^ прїидо'ша въ станы` да прїимђтъ сн~овъ і^и^л~евыхъ въ рабы`. и^ приложи'шася к нимъ во'и сљ=ръскїя и^ земли` и^ноплеменникъ”
42
Побачили Іуда і брати його, що примножилися біди, і війська розташувалися станом у межах їхніх; довідалися і про повеління царя, яке він наказав виконати над народом, щоб погубити і знищити його.
42
И$ ви'дњ і^ё^да и^ бра'тїя е^го ја%ко ё^мно'жишася ѕла'я. и^ вои` приближа'шеся къ предњломъ и^хъ, и^ позна'ша словеса` цр~ва и^же повелњ лю'демъ сътвори'ти в погђбле'нїе и^ сконча'нїе”
43
І говорили кожен ближньому своєму: піднімемо повалений народ наш і будемо битися за народ наш і за святиню.
43
И$ рече ко'ждо къ и%скренемђ свое^мђ, въста'нњмъ за и^згна'нїя людїи нашиX и^ ѓ^полча'е^мся за люди на'ша и^ ст~ыя”
44
І зібрався сонм, щоб бути готовими до війни і помолитися, і виблагати милости і жалю.
44
И$ собра'ся сонмъ е^же бы'ти гото'вомъ къ ѓ^полъче'нїю. и^ е^же моли'ти и^ проси'ти млsти и^ щедро'тъ”
45
Єрусалим був безлюдний, як пустеля; не було ні того, хто входить у нього, ні того, хто виходить з нього, із природних жителів його; святилище було потоптане, і сини інородних були в укріпленні його; він став житлом язичників; і відняті були веселощі в Якова, і не чутно стало сопілки і цитри.
45
І$ и^ерsли'м# б^њ беꙁъѓ^би'теленъ а^ки пђстъ. и^ не бњ въходя' и и^сходя'и эT рода е^го и^ ст~ая попра'шася, и^ сн~ве и^нороDныX въ краю`. бы'сть ѓ^бита'нїе ја^зы'ком# и^ взя'ся веселїе эT і^а'кова, і^ ѓ^скђдњ тђ` сопњль и^ гђсли”
46
Отже, вони зібралися і пішли у Массифу, навпроти Єрусалима, бо місце молитви в ізраїльтян було колись у Массифі.
46
И$ собра'шася и^ прїидо'ша въ маси'фђ проти'вђ і^ерsлі'мђ, ја%ко мњсто мл~твы въ масифе прьвње і^и^л~ю”
47
І постились у цей день, і поклали на себе веретища і попіл на голови свої, і роздерли одяг свій,
47
И$ пости'шаs того дни` и^ ѓ^блеко'шася въ врњтища и^ пепелъ посы'паша на главы своя, и^ растеръза'ша ѓ^дњя'нїя своя.
48
розкрили книгу закону з тих, які язичники розшукували, щоб зробити на них зображення своїх ідолів,
48
и^ распростро'ша кни'гђ зако'нђ эT ниXже и^спыта'хђ ја^зы'цы написа'ти на ни'хъ подо'бїя и%долъ свои^хъ.
49
і принесли священичі облачення і первородних і десятини; і скликали назореїв, які сповнили дні свої,
49
и^ принесо'ша ри'зы святи'тельскїя и^ прьворо'дныя и^ десяти'ны. и^ въздви'гнђша назаре'я иже наплъниша дн~и,
50
і голосно заволали до неба: що нам робити с ними і куди відвести їх?
50
и^ възопи'ша гла'сомъ ве'лїимъ на нб~о рекђщи. чт^о сътвори'мъ симъ и^ гдњ и^хъ въведе'мъ,
51
Святилище Твоє потоптане й осквернене, і священики Твої у скорботі і приниженні.
51
и^ ст~ая твоя попра'шася и^ ѓ^скврънишася, и^ сщ~енницы ᲄвои` вᲆ ско'рби и^ смире'нїю.
52
І ось, зібралися проти нас язичники, щоб знищити нас. Ти знаєш, що замишляють вони проти нас.
52
и^ се ја^зы'цы събра'шася на' ны да расто'ргнђтъ насъ, ты` вњси и^же помышля'ютъ на на'съ.
53
Як можемо ми устояти перед лицем їх, якщо Ти не допоможеш нам?
53
ка'ко мо'жеM потерпњти преD лицемъ ихъ, а^ще не ты помо'жеши намъ”
54
І засурмили трубами і викликнули гучним голосом.
54
и^ въстрђби'ша и^ възопи'ша гла'сомъ ве'лїимъ”
55
Після цього Іуда поставив вождів для народу — тисячоначальників, стоначальників, п’ятдесятиначальників і десятиначальників.
55
И$ посе'м# поста'ви і^ё^да вое^во'ды людїи, ты'сящники и^ со'тники, пятьдеся'тники, и^ десятонача'лники
56
І сказали тим, які будували доми, заручилися з дружинами, насадили виноградники, і людям боязким, щоб кожен з них, за законом, повернувся у свій дім.
56
и^ реq. съѕида'ющиM домы`, и^ ѓ^брђча'ющиM же'ны и^ садя'щимъ виногра'ды, и^ ё^жасныM възврати'тися комђждо в доM свои по зако'нђ.
57
Тоді рушило ополчення і розташувалося станом на півдні від Еммаума.
57
и^ въздви'гнђша ѓ^плъче'нїя, и^ поста'виша на юh е^м#маё'мA”
58
І сказав Іуда: підпережіться і будьте мужні і готові на ранок битися з цими язичниками, які зібралися проти нас, щоб погубити нас і святиню нашу.
58
И$ рече і^ё'да, препояши'теся и^ бђдњте въ сн~ы си'лны, и^ бђдњте ё^гото'вани въ заё'трїе ѓ^полчи'тися на ја%зы'ки сїя и^же събра'шаs расᲄерза'ти насᲆ и^ ст~ая наша.
59
Бо краще нам померти у битві, ніж бачити біди нашого народу і святині.
59
ја%ко лђче е^сть наM ё^мрњти въ бра'ни, неже' ви'дњти ѕла'я людїи нашихъ и^ ст~ыхъ.
60
А яка буде воля на небі, так нехай сотворить!
60
ја%коy во'ля бђдеT въ нб~си та'ко сътвориT”