¹

Іуда почув про славу римлян, що вони могутні і сильні і прихильно приймають усіх, хто звертається до них, і хто б не приходив до них, з усіма укладали вони дружбу.

¹

И$ слы'ша і^ё'да и^мя ри'мляn ја%ко си'лнїи крњпостїю” и^ сїи бл~говоля'тъ всњмъ прилож#шиMся и^мᲆ, и^ е^ли'циy прїидо'ша к ниM соста'виша с ними дрђжбђ, и^ ја%ко сђть си'лни крњпостїю.

²

А що вони могутні і сильні, — розповідали йому про війни їхні, про мужні подвиги, які вони показали над галатами, як вони підкорили їх і зробили данниками;

²

и^ слы'шаша бра'ни и^хъ и^мђжества бл~га ја%же творятъ въ гала'техъ, и^ ја%ко въꙁдержа'ша и^хᲆ и^ приведо'ша поD да'нь.

³

також про те, що зробили вони у країні Іспанській, щоб оволодіти срібними і золотими рудниками, які знаходяться там,

³

и^ коли'ка съᲄвори'ша въ странњ` и^спанїи, і^ и^же ё^держати рђды сребра` и^ ꙁла'та ја^же та'мо, и^ въꙁдержа'ша вся'ко мњсᲄо совњтомъ свои^мъ, и^ длъготръпе'нїемъ”

⁴

і своєю розсудливістю і твердістю оволоділи всім краєм, хоч той край дуже далеко відлежав від них, також і про царів, які виступали проти них від кінців землі, і вони знищили їх і уразили великою поразкою, а інші платять їм щорічно данину;

⁴

И$ мњсто б^њ далече эTстоя` эT нихъ ѕњло, и^ цр~еи наше'дшихъ эT края ꙁемли`, дондеже сътро'ша и^ пораꙁиша и^хъ ја%ꙁвою вели'кою. прочїи же даютъ и^мъ да'ни по вся лњта”

⁵

вони також розбили на війні і підкорили собі Филипа і Персея, царя Китійського, й інших, що повстали проти них,

⁵

И$ фили'п#па персяни'на ките'искаго цр~я, и^ въста'вшихъ на ниX съкрђши'ша и^хъ въ брани, и^ въздеrжа'ша и^хъ”

⁶

і Антиоха, великого царя Азії, який вийшов проти них на війну зі ста двадцятьма слонами, і з кіннотою, і колісницями, і дуже численним військом і був розбитий ними;

⁶

И$ а^нтїѓ'ха вели'каго цр~я а^сїи, шеDшаго противђ иX ѓ^поlченїе на' брань и^мᲇ'ющи, р~к, сло'ноv, и^ ко'нниk и^ колесницъ и^ во'и вели'къ ѕњло сътренъ эT нихъ,

⁷

вони взяли його живого і змусили платити їм велику данину, — як його, так і наступних після нього царів, — дати заручників і допустити розділ,

⁷

и^ ја%ша е^го жи'ва. и^ поста'виша и^мъ дая'ти да'нь вели'кђ и^ црsтвђющимъ по немъ” И$ дая'ти и^ ми'ра и^ ё^ставле'нїя,

⁸

а країну Індійську і Мідію, і Лідію й інші з кращих областей його, узявши від нього, віддали цареві Євменію;

⁸

и^ странђ` и^ндᲇ'искђ, и^ медїискђ, и^ лиDскђ, и^ эT предо'брыхъ стра'нъ и^хъ. и^ взя'ша и^хъ эT него даша е^ё^ме'нїю цр~ю”

⁹

і про те, як елліни намірилися прийти і знищити їх,

⁹

ЈА/ко совњща'ша и^же эT е^ла'ды прїити` и^ вꙁя'ти и^хъ, и^ ја%ви'ся словотњмъ

¹⁰

але цей намір зробився їм відомим, і вони послали проти них одного воєначальника і воювали проти них, — і багато з них упало уражених, і взяли у полон дружин їхніх і дітей їхніх і пограбували їх, і оволоділи їхньою землею, і зруйнували фортеці їхні, і поневолили їх до цього дня;

¹⁰

и^ посла'ша к ниM вое^во'дђ е^ді'наго и^ ѓ^полчи'шася противђ иX. И$ падо'ша эT нихъ ја^ѕве'нїи мно'ѕи” и^ плᲇнени ведо'ша же'ны и^хъ и^ ча'да иX и^ расточи'ша и^хъ. и^ ꙁе'млю и^хъ въздержа'ша, и^ раꙁори'ша тверды'ня иX, въ работђ` и^ꙁведо'ша и^хᲆ даже до сего дн~е,

¹¹

й інші царства й острови, які будь-коли повставали проти них, вони руйнували і поневолювали.

¹¹

и^ прочая црsтва. и^ ѓ^то'ки и^же нњкогда проти'вишася тњмᲆ и^сᲄреби'ша, и^ поработи'ша и^хъ.

¹²

А з друзями своїми і з тими, що довіряли їм, вони зберігали дружбу; й оволоділи царствами ближніми і дальніми, і всі, які чули ім’я їхнє, боялися їх.

¹²

съ дрђги же свои^ми и^ съ смиря'ющимися иM съхраняхђ дрђжбђ, и^ въꙁдержа'хђ црsтво ближняя и^ далняа. е^ли'цыy слы'шахђ и^мя и^хъ ё^боя'шася эT нихъ,

¹³

Якщо захочуть кому допомогти і кого поставлять царем, ті царюють, і кого хочуть, змінюють, і вони дуже піднеслися;

¹³

е^ли'цыM же аще хо'щђтᲆ помощи и^ црsтвова'ти, црsтвђютᲆ. иXже а^ще хо'щђтъ пременя'ютъ, и^ възнесо'шася ѕњло.

¹⁴

але, попри все те, ніхто з них не покладав на себе вінця і не одягався у порфиру, щоб величатися нею.

¹⁴

и^ въ всњхъ сихъ не възлага'ше ни е^ді'нъ и^хъ дїади'мы, ни ѓ^блеча'шеся перфи'рою да възвели'чатся ѓ^ неи.

¹⁵

Вони склали у себе раду, і постійно щодня триста двадцять чоловік радяться в усьому, що стосується народу і благоустрою його;

¹⁵

и^ вђлевътїриѓ'нъ сътвори'ша себњ, и^ вся дн~и совњтова'хђ в немъ т~ и^ к~ совњтниковъ вы'нђ ѓ^ мно'жествњ е^же бл~гоё^твори'ти и^хъ.

¹⁶

і кожного року одній людині довіряють вони начальство над собою і володарювання над усією землею їхньою, і всі слухають одного, і не буває ні заздрости, ні ревнощів між ними.

¹⁶

и^ ё^вњря'ютъ е^ді'номђ чл~кђ началъсᲄвовати по лњтђ, и^ господъствова'ти всею ꙁемлею свое^ю и^ вси` повинђ'ются е^ді'номђ. и^ нњсть за'висти ниже рве'нїе в нихъ”

¹⁷

Тоді обрав Іуда Евполема, сина Іоанового, сина Аккосового, й Іасона, сина Єлеазарового, і послав їх у Рим, щоб укласти з ними дружбу і союз,

¹⁷

І$ и^збра` і^ё'да е^ё^полемо'на сн~а і^ѓ^а'ннова сн~а а^ккосова и^ а^со'на сн~а е^лїаꙁа'ра и^ посла и^хъ в риM съста'вити с ни'ми дрђжбђ, и^ споборе'нїе

¹⁸

і щоб вони зняли з них ярмо, бо вони бачать, що Еллінське царство хоче поневолити Ізраїля.

¹⁸

е^же эTја%ти эT ниX и^го и^хъ. ја%ко ви'дњша црsтво е%ллиnско, порабоща'емыX і^и^л~я въ работђ`.

¹⁹

Отже, вони вирушили у Рим, хоч шлях був дуже довгий, і ввійшли у зібрання ради і, приступивши, сказали:

¹⁹

і^ и^до'ша в римъ пђть ве'лїи ѕњло, и^ внидо'ша въ вђлевтирїѓ'нъ и^ эTвњща'ша и^ рњша.

²⁰

Іуда Маккавей і брати його і весь народ юдейський послали нас до вас, щоб укласти з вами союз і мир, і щоб ви вписали нас у число соратників і друзів ваших.

²⁰

і^ё'да мак#каве'и и^ братїя е^го, и^ лю'дїе і^ё^де'истїи посла'шA насъ к ва'мъ съставля'ти с# вами дрђжбђ и^ ми'ръ, и^ писа'ти насъ споборницы и^ дрђги ва'ша”

²¹

І угодне було це слово перед ними.

²¹

И$ ё^годно быs сло'во преD ними.

²²

І ось список того послання, яке написали вони у відповідь на мідних дошках і послали в Єрусалим, щоб воно служило для них там пам’ятником миру і союзу:

²²

и^ сїе въсписа'нїе посла'нїя е^же въсписа'ша на дщи'цахъ мњдяныхъ. и^ посла'ша въ і^ерsлимъ бы'ти в нихъ т^ђ въ па'мять ми'рђ и^ съпоборники

²³

«благо нехай буде римлянам і народу юдейському на морі й на суші на віки, і меч і ворог нехай будуть далеко від них!

²³

бл~гы бђдђтъ ри'мляномъ, и^ ја^ꙁы'кђ і^ё^деи'скђ на' мори и^ на ꙁемли` въ вњкъ” ѓ^рђжїе же и^ враꙁи далече бђдђтъ эT ни'хъ.

²⁴

Якщо ж настане війна раніше у римлян або у всіх союзників їхніх у всьому володінні їхньому,

²⁴

і^ иy а^ще настои^тъ бра'нь ри'мляномъ, прьвње нежели всњ сᲆпобо'рницы и^хъ въ всемъ госпоDстве и^хъ.

²⁵

то народ юдейський повинен зробити їм усім серцем допомогу у війні, як вимагатиме того час;

²⁵

да сᲆпоборя'етъ ја^ꙁы'къ і^ё^деискїи, в кое время напи'шђтъ к нимъ срDцемъ плънымъ.

²⁶

і тим, що воюють, вони не будуть ні давати, ні постачати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів, бо так угодно римлянам; вони повинні виконувати обов’язок свій, нічого не одержуючи.

²⁶

и^ ратђ'ющимъ не даюT ни сосђжа'ютъ пшени'цы и^ ѓ^рђжїя и^ сребрьники и^ корабли`. ја%ко ё^го'дно ри'мляномᲆ, и^ съхранятъ ꙁа'повњди и^хъ ничто эT нихᲆ прїемлюще

²⁷

Точно так само, якщо раніше трапиться війна у народу юдейського, римляни від душі будуть допомагати їм у війні, як вимагатиме того час,

²⁷

та'коже и^ а^ще ја^зы'кђ і^ё^деи'скђ преже слђчится бра'нь помо'гђтъ ри'мляне эT дш~а в не'же время а^ще и поDпи'шђтъ.

²⁸

і тим, що допомагають у війні, не будуть давати ні хліба, ні зброї, ні грошей, ні кораблів: так угодно Риму; вони повинні виконувати свої обов’язки — і без обману».

²⁸

и^ съпоборя'ющимъ не дасться пшени'ца и^ ѓ^рђжїя и^ сребро` и^ корабли` ја%ко ё^го'дно бы'сть ри'мляномъ, и^ съхраня'ти заповњди и^хᲆ беꙁъ лести”

²⁹

На таких умовах уклали римляни союз з народом юдейським.

²⁹

По сихъ словесехъ поста'виша ри'мляне лю'демъ і^ё^деи'скимъ,

³⁰

Якщо ж після цих умов ті й другі захочуть що-небудь додати або зменшити, нехай зроблять це за їх загальним бажанням, і те, що вони додадуть або зменшать, буде мати силу.

³⁰

а^ще же по словесехъ сихъ совњща'ются сїи и^ли ѓ^ни` приложи'ти и^л^и ё^ја%ти нњчто, сътворяT прокля'тїе и^хъ и^ е^же а^ще приложаT и^л^и ё^имђтъ”

³¹

А про те зло, яке робить юдеям цар Димитрій, ми написали йому так: «для чого ти наклав тяжке твоє ярмо на друзів наших і союзників — юдеїв?

³¹

ѓ^ ѕло'бахъ и^же цр~ь дими'трїи сътвори` в ни'хъ напи'шемъ е^мђ рекђще” вᲆскђю ѓ^тяготи` и%готвое на дрђги наши и^ сопобо'рники і^ё^де'и.

³²

Якщо вони ще звернуться до нас зі скаргою на тебе, то ми виявимо до них справедливість і будемо воювати проти тебе на морі і на суші».

³²

а^ще ё^бо па'ки прїидђтъ на тя. сотвориM и^мъ сђдъ, и^ ѓ^плъча'емся с тобо'ю мо'ремъ и^ ꙁемле'ю”