¹

Був один чоловік з Рамафаїм-Цофима, з гори Єфремової, ім’я йому Елкана, син Ієрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, — ефрафянин;

¹

И$ бысть чл~къ эT е^ћарма'џема си'џъскаго, эT горы е^фрњмля. и^мя е^мђ е^лка'на, сн~ъ и^е^ремїи^ль сн~а и^лі'и^на. сн~а џеке'ля въ а^си'ве, эT а^рмаџе'ма эT горы` е^фрњмля”

²

у нього були дві дружини: ім’я однієї Анна, а ім’я другої Феннана; у Феннани були діти, у Анни ж не було дітей.

²

Оу^ сего` дв^њ женњ` бњста, и^мя е^ді'нои а^нна. и^мя вторњи фена'на. и^ бя'хђ фена'нњ дњти. а^ннњ же не бя'ше ѓ^троча'та”

³

І ходив цей чоловік з міста свого у визначені дні поклонятися і приносити жертву Господу Саваофу в Силом; там були [Ілій і] два сини його, Офні та Финеєс, священиками Господа.

³

И$ въсходя'ше чл~къ эT дн~и до дн~и эT гра'да свое^го. е^ћармаџе'ма, поклони'тися. и^ пожрњти г~ђ б~ђ саваѓ'џђ в сило'мъ. и^ т^ђ бы'ша дв^а сн~а и^лі'и^на. ѓ^фни, и^ финеѓ'съ жръцы` гн~и”

⁴

У той день, коли Елкана приносив жертву, давав Феннані, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини;

⁴

И$ бы'сть дн~ь, и^ пожре е^лка'на. и^ да'сть фена'нњ женњ` свое'й и^ сн~омъ е^я`. и^ дще'ремъ е^я` ча'сть.

⁵

Анні ж давав частину особливу, [тому що в неї не було дітей], бо любив Анну [більше, ніж Феннану], хоча Господь закрив утробу її.

⁵

А$н#нњ же да'сть ча'сть е^ді'нђ. ја%ко не бњ е'й ча'да. н^ото'кмо а%ннђ любля'ше паче фена'ны. и^ г~ь затвори` ложе'сна е^я`.

⁶

Суперниця її сильно засмучувала її, спонукуючи її до нарікання на те, що Господь закрив утробу її.

⁶

и^ не да'сть е'й ча'да” И$ ѓ^скорбя'ше е^я` нена'висница е^я` и^ смђща'шеся и^ ѓ^немоща` печа'льми свои^ми. и^ сњтова'ше сего ра'ди. ја%ко затвори` г~ь ё^тро'бђ е^я`. не да'ти е'й ча'да”

⁷

Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та засмучувала її, а ця плакала [і нарікала] і не їла.

⁷

Та'котворя'ше еlка'на эT го'да до го'да. сїя же внегда` приходи'ти е'й в до'мъ гн~ь. ё^коря'ше е^я` та'ко и^ сњтова'шеся и^ пла'кашеся и^ не ја^дя'ше”

⁸

І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! [Вона відповіла йому: ось я. І сказав їй:] чого ти плачеш і чому не їси, і від чого сумує серце твоє? чи не краще я для тебе за десять синів?

⁸

И$ реq е'й е^лка'на мђж'ъ е^я`, а^н#но. чт^от^и е^сть ја%ко пла'чешися и^ почт^о не ја^си`, и^ почт^о бїеши срDце свое. нњсмь л^и а^зъ тебе` до'брње паq і~. чаD”

⁹

І встала Анна після того, як вони їли і пили в Силомі, [і стала перед Господом]. Ілій же священик сидів тоді на сідалищі біля входу в храм Господній.

⁹

И$ въста'вши а^н#на по ја^де'нїю и^хъ и%де в сило'мъ. и^ ста` преD гм~ъ. и^лі'и же жре'цъ сњдя'ше на прsтлњ, при пра'зе две'ри хра'ма гн~я”

¹⁰

І була вона в скорботі душі, і молилася Господу, і гірко плакала,

¹⁰

И$ т^а ё^миле'ною дш~ею поклони'ся г~ђ. и^ пла'чђщи пропла'ка”

¹¹

і дала обітницю, говорячи: Господи [Всемогутній Боже] Саваофе! якщо Ти зглянешся на скорботу раби Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш раби Твоєї і даси рабі Твоїй дитя чоловічої статі, то я віддам його Господу [у дар] на всі дні життя його, [і вина і сикера не буде він пити,] і бритва не торкнеться голови його.

¹¹

Помоли'ся мл~твою къ г~ђ гл~юще а^дана'и г~ь е^л#ло саваѓ'џъ. а^ще призря` при'зриши, на смиренїе рабы` твое^я. и^ помяне'ши м^я и^ даси` рабњ` твое'й сњ'мя мђ'жеско. т^о даM и& преD тобо'ю в да'ръ, до дн~и смр~ти е^го. вина` и^ пїан#ства не пиеT. и^ желњ'зо не в#зы'идеT на главђ` е^го”

¹²

Тим часом як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на вуста її;

¹²

И$ бы'сть е^гда` ё^мно'жи моля'щися преD гм~ъ. и^лі'и y жре'цъ възира'ше на ё^ста` е^я`”

¹³

і оскільки Анна говорила у серці своєму, а вуста її тільки рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій вважав її п’яною.

¹³

И$ т^а гл~аше въ срDцы свое^м#. толи'ко ё^стнњ е'й двиза'стася. а^ гла'съ е^я` не слы'шашеся. і^ и^ мня'ше ю& и^лі'и пїа'нђ сђщђ”

¹⁴

І сказав їй Ілій: доки ти будеш п’яною? витверезься від вина твого [і йди від лиця Господнього].

¹⁴

И$ реq е'й и^лі'и. доко'лњ пїа'на е^си эTи^ми вино` твое і^ и^ди эT мњста гн~я.

¹⁵

І відповіла Анна, і сказала: ні, господарю мій; я — дружина, скорботна духом, вина і сикера я не пила, але виливаю душу мою перед Господом;

¹⁵

И$ эTвњща` а%нна, и^ реq. н^и господи'не мои н^о жена` в жесто'къ дн~ь, а^зъ е^смь вина` и^ пїя'нъства не пи'хъ. н^о и^злїя'хъ преD гм~ъ дш~ђ мою”

¹⁶

не вважай рабу твою негідною жінкою, бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі.

¹⁶

Не да y рабы` твое^я дщере'мъ порђга'нїя. ја%ко эT мно'жества ё^ны'нїя мое^го, и^ эT мно'жества сњтова'нїя мое^го стоя'хъ да'же досе'лњ”

¹⁷

І відповів Ілій і сказав: іди з миром, і Бог Ізраїлів виконає прохання твоє, чого ти просила в Нього.

¹⁷

И$ эTвњща и^лі'и и^ рече к не'и, и^ди` съ ми'ромъ б~ъ і^и^л~евъ да'ждь т^и вся'ко проше'нїе твое`. е^гоже про'сиши эT него`”

¹⁸

Вона ж сказала: нехай знайде раба твоя милість в очах твоїх! І пішла вона в дорогу свою, і їла, і лице її не було вже сумним, як колись.

¹⁸

И$ реq а%н#на да ѓ^бря'щет# раба` твоя` блгDть преD ѓ^чи'ма твои'ма. і^ и'де жена` пђте'мъ свои^мъ. и^ вни'де въ ѓ^би'тель свою. и^ ја%сть съ мђж'емъ свои^мъ и^ пиT и^ лице` е^я` не и^спаде` ктомђ`”

¹⁹

І встали вони вранці, і поклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій у Раму. І пізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь.

¹⁹

И$ ё^тренева'ше заё%тра. и^ поклони'шася г~ђ і^ и^до'ша пђте'мъ свои^мъ. и^ вни'де е^лка'на въ до'м# свой, въ е^ћаръмаџе'мъ. и^ разђмњ` е^лка'на женђ` свою` а%ннђ. и^ помянђ` ю& г~ь, и^ зачаT”

²⁰

Через деякий час зачала Анна і народила сина і дала йому ім’я: Самуїл, бо, [говорила вона], від Господа [Бога Саваофа] я виблагала його.

²⁰

И$ бы'сть въ' время дн~їи. и^ роди` а%н#на сн~ъ. и^ нарече` и%мя е^мђ само'иль. и^ рече ја^ко эT г~а б~а саваѓ'џа спросиX и&”

²¹

І пішов чоловік її Елкана і вся родина його [у Силом] принести річну жертву Господу й обітниці свої [і всі десятини від землі своєї].

²¹

И$ взы'иде чл~къ сїи е^лка'на. и^ весь до'мъ е^го. въ сило'мъ пожрњти жрътвђ дне'внђю. и^ мл~твы свое'я. и^ вс^я десяти'ны вда'сть земля` свое'я

²²

Анна ж не пішла [з ним], сказавши чоловіку своєму: коли дитя відняте буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він явиться перед Господом і залишиться там назавжди.

²²

а%нна же жена` е^го не взы'и^де с ни'мъ. ја%ко рече` мђж'еви свое^мђ, до'ндеже взы'идетъ ѓ^троча`. а%ще эTдою` е&. и^ ја%ви'тся лицђ` гн~ю. и^ пребђдетъ т^ђ до' вњка”

²³

І сказав їй Елкана, чоловік її: роби, що тобі вгодно; залишайся, доки не вигодуєш його грудьми; тільки нехай утвердить Господь слово, [що вийшло з вуст твоїх]. І залишилася дружина його, і годувала грудьми сина свого, доки не вигодувала.

²³

И$ рече е'и^ е^лка'на мђжъ е^я`. твори` бл~гое преD ѓ^чи'ма твои^ма сњди` до'ндеже а'ще эTдои'ши е&. и^ да поста'витъ г~ь словотвое`, и^зшеDше и^зъ ё%стъ твои^хъ, и^ сњ'де жена`. и^ доя'ше сн~ъ свои до'ндеже эTдои'тъ и&”

²⁴

Коли ж вигодувала його, пішла з ним у Силом, взявши три тельці [і хліби] і одну ефу борошна і міх вина, і прийшла в дім Господа в Силом, [і хлопчик з нею]; хлопчик же був ще дитя.

²⁴

И$ взы'иде с нимъ ја%ко эTдои` е&, съ треми` те'лцы. и^ съ хлњбы е%фи мђки` пшени'чны. и^ мњхъ вина`. и^ вънидо'ша в до'мъ гн~ь в сило'мъ. и^ ѓ^троча` с ни'ми.

²⁵

[І привели його перед лице Господа; і приніс батько його жертву, яку приносив Господу у встановлені дні. І привели отрока] і закололи тельця; і привела отрока [Анна мати] до Ілія

²⁵

и^ принесе` и& преD г~а” И$ пожре` эTц~ъ е^го жр'ътвђ е^же творя'ше, эT дн~е и^ въ дн~ь гв~и. и^ принесо'ша ѓ^троча` къ и^лі'и. и^ закла` ю%неw.

²⁶

і сказала: о, господарю мій! нехай живе душа твоя, господарю мій! я — та сама жінка, що тут при тобі стояла і молилася Господу;

²⁶

и^ рече а%н#на ЭO гн~е жива` дш~а моя. а'зъ е^смь жена` ја^же ѓ^ семъ ста'вши преD тобо'ю помоли'тися г~ђ”

²⁷

про це дитя молилася я, і виконав мені Господь прохання моє, чого я просила в Нього;

²⁷

ѓ^ ѓ^троча'ти се'мъ моли'хся. и^ да'сть г~ь проше'нїе мое` е^гоже проси'хъ ё^ него.

²⁸

і я віддаю його Господу на всі дні життя його, служити Господу. І поклонилася там Господу.

²⁸

І$ а'з же даю` и& гв~и въ вся` дни живота` е^го. на помаза'нїе гв~и. и^ поклони'ся т^ђ гв~и”