Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Одного дня сказав Іонафан, син Саулів, слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму не сказав про це.
1
И бы́сть во єди́нъ де́нь, и рече́ Іонаѳа́нъ сы́нъ Сау́ловъ о́трочищу нося́щему ору́жіє єго́: гряди́, и пре́йдемъ въ месса́ву иноплеме́нниковъ и́же на о́нѣй странѣ́. И отцу́ своєму́ не возвѣсти́ сего́.
2
Саул же знаходився на околиці Гиви, під гранатовим деревом, що в Мигроні. З ним було близько шестисот чоловік народу
2
И Сау́лъ сѣдя́ше на верху́ холма́ подъ дре́вомъ я́блоннымъ є́же въ Магдо́нѣ, и бя́ше съ ни́мъ я́ко ше́сть со́тъ муже́й.
3
і Ахия, син Ахитува, брата Іохаведа, сина Финеєса, сина Ілія, священик Господа в Силомі, який носив ефод. Народ же не знав, що Іонафан пішов.
3
И Ахі́а сы́нъ Ахі́товъ, бра́та Іохаве́дова, сы́на Фінеє́сова, сы́на илі́и, ієре́й Бо́жій въ Сило́мѣ нося́ Єфу́дъ: и лю́діє не вѣ́дяху, я́ко отъи́де Іонаѳа́нъ.
4
Між переходами, якими Іонафан шукав, як пробратися до загону филистимського, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого: ім’я однієї Боцец, а ім’я другій Сене;
4
Посредѣ́ же прехо́да, идѣ́же хотя́ше Іонаѳа́нъ прейти́ въ ста́нъ иноплеме́нничь, бы́сть ка́мень о́стрый отсю́ду и ка́мень о́стрый отону́ду: и́мя єди́ному Васе́съ и друго́му сенна́:
5
одна скеля видавалася з півночі до Михмаса, друга з півдня до Гиви.
5
ка́мень єди́нъ стоя́ше от сѣ́вера проти́ву Махма́са, и ка́мень вторы́й от ю́га проти́ву гаваи́.
6
І сказав Іонафан слузі зброєносцеві своєму: ходімо, перейдемо до загону цих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам, бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або небагатьох.
6
И рече́ Іонаѳа́нъ ко о́трочищу нося́щему ору́жіє єго́: гряди́, пре́йдемъ въ месса́ву необрѣ́занныхъ си́хъ, не́гли что́ сотвори́тъ на́мъ Госпо́дь, я́ко нѣ́сть Го́споду не удо́бно спасти́ во мно́гихъ или́ въ ма́лыхъ.
7
І відповів зброєносець: роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди тобі завгодно.
7
И рече́ єму́ нося́й ору́жіє єго́: твори́ все́, на не́же се́рдце твоє́ склоня́єтся: се́, а́зъ съ тобо́ю є́смь, я́коже се́рдце твоє́ се́рдце моє́.
8
І сказав Іонафан: ось, ми перейдемо до цих людей і станемо на очах у них;
8
И рече́ Іонаѳа́нъ: се́, мы́ пре́йдемъ къ муже́мъ и яви́мся къ ни́мъ:
9
якщо вони так скажуть нам: «зупиніться, поки ми підійдемо до вас», то ми зупинимося на своїх місцях і не піднімемося до них;
9
а́ще сія́ реку́тъ къ на́мъ: поме́длите та́мо, до́ндеже возвѣсти́мъ ва́мъ: то́ постои́мъ са́ми на мѣ́стѣ своє́мъ и не по́йдемъ къ ни́мъ:
10
а якщо так скажуть: «підніміться до нас», то ми піднімемось, тому що Господь віддав їх у руки наші; і це буде знаком для нас.
10
а́ще же къ на́мъ си́це реку́тъ: взы́дите къ на́мъ: то́ взы́демъ, я́ко предаде́ и́хъ Госпо́дь въ ру́ки на́шя: сіє́ на́мъ зна́меніє [да бу́детъ].
11
Коли обидва вони стали на виду у загону филистимського, то филистимляни сказали: ось, євреї виходять з ущелин, в яких сховалися вони.
11
И внидо́ста о́ба въ месса́ву иноплеме́нниковъ. И глаго́лаша иноплеме́нницы: се́, Євре́є исхо́дятъ изъ разсѣ́линъ свои́хъ, идѣ́же скры́шася.
12
І закричали люди, які складали загін, до Іонафана і зброєносця його, говорячи: підніміться до нас, і ми вам скажемо щось. Тоді Іонафан сказав зброєносцеві своєму: йди за мною, тому що Господь віддав їх у руки Ізраїля.
12
И отвѣща́ша му́жіє месса́вли ко Іонаѳа́ну и къ нося́щему ору́жіє єго́, и рѣ́ша: взы́дите къ на́мъ, и яви́мъ ва́мъ глаго́лъ. И рече́ Іонаѳа́нъ къ нося́щему ору́жіє єго́: гряди́ по мнѣ́, я́ко предаде́ и́хъ Госпо́дь въ ру́ки Ізра́илевы.
13
І почав підніматися Іонафан, чіпляючись руками і ногами, і зброєносець його за ним. І падали филистимляни перед Іонафаном, а зброєносець добивав їх за ним.
13
И взы́де Іонаѳа́нъ [ползу́щь] на рука́хъ и на нога́хъ свои́хъ, и нося́й ору́жіє єго́ за ни́мъ. И узрѣ́ша иноплеме́нницы лице́ Іонаѳа́не, и порази́ и́хъ: и нося́й ору́жіє єго́ идя́ше вслѣ́дъ єго́.
14
І загинуло від цієї першої поразки, яку нанесли Іонафан і зброєносець його, близько двадцяти чоловік, на половині поля, яке обробляли парою волів за день.
14
И бы́сть я́зва пе́рвая, є́юже порази́ Іонаѳа́нъ и нося́й ору́жіє єго́, я́ко два́десять муже́й копі́йцами и каменоверже́ніємъ и креме́ніємъ полевы́мъ.
15
І стався жах у стані і на полі й у всьому народі; передові загони й ті, що спустошували землю, прийшли в тремтіння [і не хотіли воювати]; здригнулася вся земля, і був жах великий від Господа.
15
И бы́сть у́жасъ въ полцѣ́ и на селѣ́: и вси́ лю́діє и́же въ месса́вѣ и губя́щіи ужасну́шася, и ті́и не хотя́ху бра́тися: и вострепета́ земля́, и бы́сть у́жасъ от Го́спода.
16
І побачили вартові Саула в Гиві Веніаміновій, що натовп розсіюється і біжить туди і сюди.
16
И ви́дѣша согляда́тає Сау́ловы въ гаваи́ Веніамі́ни, и се́, по́лкъ смяте́ся сѣ́мо и она́мо.
17
І сказав Саул людям, які були з ним; перегляньте і дізнайтеся, хто з наших вийшов. І переглянули, і ось немає Іонафана і зброєносця його.
17
И рече́ Сау́лъ лю́демъ су́щымъ съ ни́мъ: разсмотри́те ны́нѣ и ви́дите, кто́ отъи́де от ва́съ. И разсмотри́ша, и се́, не обрѣ́теся Іонаѳа́нъ и нося́й ору́жіє єго́.
18
І сказав Саул Ахиї: «принеси кивот* Божий», тому що кивот Божий у той час був із синами Ізраїльськими.
18
И рече́ Сау́лъ ко Ахі́и: принеси́ Єфу́дъ, я́ко бѣ́ ківо́тъ Бо́жій въ то́й де́нь съ сынми́ Ізра́илевыми.
19
Саул ще говорив до священика, а сум’яття в стані филистимському більше і більше [поширювалося і] збільшувалося. Тоді сказав Саул священикові: склади руки твої.
19
И бы́сть єгда́ глаго́лаше Сау́лъ ко ієре́ю, и шу́мъ въ полцѣ́ иноплеме́нничи ходя́ идя́ше и мно́жашеся. И рече́ Сау́лъ ко ієре́ю: пригни́ ру́ки твоя́.
20
І вигукнув Саул і весь народ, який був з ним, і прийшли до місця битви, і ось, там меч кожного був спрямований проти ближнього свого; сум’яття було дуже велике.
20
И изы́де Сау́лъ и вси́ лю́діє и́же съ ни́мъ, и изыдо́ша до сѣ́чи. И се́, бы́сть ору́жіє коєго́ждо на бли́жняго своєго́, [и бы́сть] мяте́жъ вели́къ зѣло́.
21
Тоді і євреї, які вчора і третього дня були у филистимлян і які повсюди ходили з ними в стані, пристали до ізраїльтян, які були із Саулом та Іонафаном;
21
Но и раби́, и́же бы́ша со иноплеме́нники вчера́ и тре́тіяго дне́, вше́дшіи въ по́лкъ, обрати́шася и ті́и є́же бы́ти и́мъ со Ізра́илтяны су́щими съ Сау́ломъ и со Іонаѳа́номъ.
22
і всі ізраїльтяни, які ховалися в горі Єфремовій, почувши, що филистимляни побігли, також пристали до своїх у битві.
22
И вси́ Ізра́илтяне скры́вшіися въ горѣ́ Єфре́мли услы́шаша, я́ко отбѣго́ша иноплеме́нницы: приложи́шася и ті́и вслѣ́дъ и́хъ на бра́нь.
23
І спас Господь у той день Ізраїля; битва ж простяглася навіть до Беф-Авена. [Усіх людей у Саула було до десяти тисяч, і битва відбувалася в усьому місті на горі Єфремовій.]
23
И спасе́ Госпо́дь въ то́й де́нь Ізра́иля: бра́нь же про́йде да́же до вамо́ѳа: и вси́ лю́діє бя́ху съ Сау́ломъ, я́ко де́сять ты́сящъ муже́й, и бѣ́ бра́нь разсы́пана во ве́сь гра́дъ на горѣ́ Єфре́мли.
24
Люди Ізраїльські були стомлені в той день; а Саул [дуже нерозважливо] закляв народ, сказавши: проклятий, хто спожив хліба до вечора, доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не вкусив їжі.
24
И Сау́лъ сотвори́ безу́міє ве́ліє въ де́нь то́й, и закля́ лю́ди, глаго́ля: про́клятъ человѣ́къ, и́же я́сти бу́детъ хлѣ́бъ да́же до ве́чера, до́ндеже отмщу́ враго́мъ мои́мъ. И не вкуси́ша лю́діє вси́ хлѣ́ба:
25
І пішов весь народ у ліс, і був там на галявині мед.
25
и вся́ земля́ обѣ́даше: и се́, бя́ше дубра́ва пче́лная предъ лице́мъ села́:
26
І ввійшов народ у ліс, говорячи: ось, тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого, тому що народ боявся закляття.
26
и внидо́ша лю́діє во пче́лникъ, и се́, исхожда́ху глаго́люще: [я́ко истече́ ме́дъ,] и не бѣ́ возвраща́ющаго руки́ своєя́ ко усто́мъ свои́мъ, я́ко убоя́шася лю́діє кля́твы Госпо́дни.
27
Іонафан же не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палки, що була в руці його, умочив її в стільник медовий і підніс рукою до вуст своїх, і просвітліли очі його.
27
Іонаѳа́нъ же не слы́шаше, єгда́ заклина́ше оте́цъ єго́ лю́ди: и простре́ коне́цъ жезла́ своєго́, и́же въ руку́ єму́, и омочи́ єго́ въ со́тѣ ме́двенѣ, и обрати́ ру́ку свою́ во уста́ своя́, и прозрѣ́ша о́чи єго́.
28
І сказав йому один з народу, говорячи: батько твій закляв народ, сказавши: «проклятий, хто сьогодні споживе їжу»; від цього народ знемагає.
28
И рече́ єди́нъ от люді́й, глаго́ля: клены́й прокля́ оте́цъ тво́й лю́ди, глаго́ля: про́клятъ человѣ́къ, и́же я́сти бу́детъ хлѣ́бъ въ де́нь се́й: и изнемого́ша лю́діє.
29
І сказав Іонафан: засмутив батько мій землю; дивіться, у мене просвітліли очі, коли я спожив трохи цього меду;
29
И уразумѣ́ Іонаѳа́нъ и рече́: смути́ оте́цъ мо́й зе́млю: ви́ждь, я́ко прозрѣ́ша о́чи мои́, єгда́ вкуси́хъ ма́ло от ме́да сего́:
30
якби поїв сьогодні народ із здобичі, яку знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?
30
о, дабы́ я́ли яду́ще дне́сь лю́діє от коры́стей враго́въ свои́хъ, и́хже обрѣто́ша, мно́жайшая бы дне́сь я́зва была́ во иноплеме́нницѣхъ.
31
І нищили филистимлян у той день від Михмаса до Аїалона, і народ дуже втомився.
31
И порази́ша въ де́нь то́й от иноплеме́нниковъ мно́жає не́жели въ Махма́сѣ: и утруди́шася лю́діє зѣло́.
32
І кинувся народ на здобич, і брали овець, волів і телят, і заколювали на землі, і їв народ із кров’ю.
32
И устреми́шася лю́діє на коры́сти, и поя́ша лю́діє стада́ и бу́йволы и говя́да: и закала́ху на земли́, и ядо́ша лю́діє съ кро́вію.
33
І сповістили Саула, говорячи: ось, народ грішить перед Господом, їсть з кров’ю. І сказав Саул: ви згрішили; приваліть тепер до мене великий камінь.
33
И возвѣсти́ша Сау́лу, глаго́люще: согрѣши́ша лю́діє ко Го́споду, яду́ще съ кро́вію. И рече́ Сау́лъ: от геѳе́ма привали́те мнѣ́ сѣ́мо ка́мень ве́лій.
34
Потім сказав Саул: пройдіть між народом і скажіть йому: нехай кожен приводить до мене свого вола і кожен свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кров’ю. І приводили всі з народу, кожен своєю рукою, вола свого [і свою вівцю] вночі, і заколювали там.
34
И рече́ Сау́лъ: ше́дше къ лю́демъ рцы́те и́мъ: да принесе́тъ кі́йждо сѣ́мо телца́ своєго́ и кі́йждо о́вцу свою́, и да зако́лютъ на ка́мени се́мъ, и яди́те я́, и не согрѣша́йте Го́споду яду́ще съ кро́вію. И приведо́ша но́щію вси́ лю́діє своє́ кі́йждо, є́же имя́ше въ руцѣ́ своє́й, и закала́ху та́мо.
35
І спорудив Саул жертовник Господу: то був перший жертовник, поставлений ним Господу.
35
И созда́ Сау́лъ та́мо олта́рь Го́споду: се́й нача́ Сау́лъ созида́ти олта́рь Го́споду.
36
І сказав Саул: підемо в погоню за филистимлянами вночі й обберемо їх до світанку і не залишимо в них жодної людини. І сказали: роби все, що добре в очах твоїх. Священик же сказав: приступімо тут до Бога.
36
И рече́ Сау́лъ: сни́демъ вслѣ́дъ иноплеме́нникъ но́щію, и расхи́тимъ и́хъ, до́ндеже заря́ бу́детъ, и не оста́вимъ от ни́хъ му́жа. И рѣ́ша: все́ є́же бла́го предъ очи́ма твои́ма, твори́. И рече́ ієре́й: присту́пимъ сѣ́мо къ Бо́гу.
37
І запитав Саул Бога: чи йти мені в погоню за филистимлянами? чи віддаси їх у руки Ізраїля? Але Він не відповів йому в той день.
37
И вопроси́ Сау́лъ Бо́га: сни́ду ли вслѣ́дъ иноплеме́нниковъ? преда́си ли и́хъ въ ру́ки Ізра́илтяномъ? И не отвѣща́ єму́ Госпо́дь въ де́нь то́й.
38
Тоді сказав Саул: нехай підійдуть сюди всі начальники народу і розвідають і дізнаються, на кому гріх нині?
38
И рече́ Сау́лъ: приведи́те сѣ́мо вся́ колѣ́на Ізра́илева, и уразумѣ́йте и увѣ́ждьте, на ко́мъ бы́сть грѣ́хъ се́й дне́сь,
39
тому що, — живий Господь, Який спас Ізраїля, — якщо виявиться і на Іонафані, синові моєму, то і він помре неодмінно. Але ніхто із усього народу не відповів йому.
39
я́ко жи́въ Госпо́дь спасы́й Ізра́иля, я́ко а́ще отвѣ́тъ бу́детъ на Іонаѳа́на сы́на моєго́, сме́ртію да у́мретъ. И не бѣ́ отвѣща́ющаго от всѣ́хъ люді́й.
40
І сказав Саул усім ізраїльтянам: ви станьте по один бік, а я і син мій Іонафан станемо по інший бік. І відповів народ Саулу: роби, що добре в очах твоїх.
40
И рече́ Сау́лъ всему́ Ізра́илю: вы́ ста́ните на єди́ну страну́, а́зъ же и Іонаѳа́нъ сы́нъ мо́й ста́немъ на другу́ю страну́. И рѣ́ша лю́діє къ Сау́лу: є́же бла́го предъ тобо́ю, твори́.
41
І сказав Саул: Господи, Боже Ізраїлів! [чого Ти нині не відповів рабу Твоєму? чи моя в тім провина, чи сина мого Іонафана? Господи, Боже Ізраїлів!] дай знамення. [Якщо ж вона в народі Твоєму Ізраїлі, дай йому освячення.] І викриті були Іонафан і Саул, а народ вийшов правим.
41
И рече́ Сау́лъ: Го́споди Бо́же Ізра́илевъ, что́ я́ко не отвѣща́лъ єси́ рабу́ твоєму́ дне́сь? или́ моя́ є́сть, или́ сы́на моєго́ Іонаѳа́на непра́вда? Го́споди Бо́же Ізра́илевъ, да́ждь зна́меніє: и а́ще рече́ши сія́, да́ждь ны́нѣ лю́демъ твои́мъ Ізра́илю, да́ждь ны́нѣ преподо́біє. И паде́ жре́бій на Іонаѳа́на и Сау́ла, и лю́діє изыдо́ша.
42
Тоді сказав Саул: киньте жереб між мною і між Іонафаном, сином моїм, [і кого оголосить Господь, той нехай помре. І сказав народ Саулу: нехай не буде так! Але Саул наполіг. І кинули жереб між ним та Іонафаном, сином його,] й упав жереб на Іонафана.
42
И рече́ Сау́лъ: ве́рзите жре́бій на мя́ и на Іонаѳа́на сы́на моєго́: єго́же объяви́тъ Госпо́дь, сме́ртію да у́мретъ. И рѣ́ша лю́діє къ Сау́лу: нѣ́сть се́й глаго́лъ. И премо́же Сау́лъ лю́ди, и верго́ша о не́мъ и Іонаѳа́нѣ сы́нѣ єго́, и паде́ на Іонаѳа́на жре́бій.
43
І сказав Саул Іонафану: розкажи мені, що зробив ти? І розповів йому Іонафан і сказав: я покуштував кінцем палки, що у руці моїй, трохи меду; і ось, я повинен умерти.
43
И рече́ Сау́лъ ко Іонаѳа́ну: возвѣсти́ ми, что́ сотвори́лъ єси́? И возвѣсти́ єму́ Іонаѳа́нъ и рече́: вкуша́я вкуси́хъ ма́ло ме́ду омочи́въ коне́цъ жезла́, и́же въ руку́ моє́ю, и се́, а́зъ умира́ю.
44
І сказав Саул: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить; ти, Іонафане, повинен сьогодні вмерти!
44
И рече́ єму́ Сау́лъ: сія́ да сотвори́тъ ми́ Бо́гъ, и сія́ да приложи́тъ ми́, я́ко сме́ртію у́мреши дне́сь.
45
Але народ сказав Саулу: чи Іонафану вмерти, який здобув таке велике спасіння Ізраїлю? Нехай не буде цього! Живий Господь, і волосина не впаде з голови його на землю, тому що він діяв нині з Богом. І звільнив народ Іонафана, і не вмер він.
45
И рѣ́ша лю́діє къ Сау́лу: єда́ дне́сь у́мретъ сотвори́вый спасе́ніє сіє́ ве́ліє во Ізра́или? не бу́ди то́, жи́въ Госпо́дь, а́ще паде́тъ вла́съ главы́ єго́ на зе́млю, я́ко ми́лость Бо́жію сотвори́ въ де́нь се́й. И помоли́шася лю́діє о Іонаѳа́нѣ въ де́нь то́й, и не у́мре.
46
І повернувся Саул від переслідування филистимлян; филистимляни ж пішли у своє місце.
46
И не и́де Сау́лъ вслѣ́дъ иноплеме́нниковъ: иноплеме́нницы же отидо́ша въ мѣ́сто своє́.
47
І утвердив Саул своє царювання над Ізраїлем, і воював із усіма навколишніми ворогами своїми, з Моавом і з аммонитянами, і з Едомом [і з Вефором] і з царями Сови і з филистимлянами, і скрізь, проти кого виступав, мав успіх.
47
И Сау́лъ укрѣпи́ся ца́рствовати во Ізра́или, и побѣжда́ше о́крестъ вся́ враги́ своя́ въ Моа́вѣ и въ сынѣ́хъ Аммо́нихъ и въ сынѣ́хъ Єдо́млихъ и въ веѳо́рѣ и въ ца́рствіи сува́ни и во иноплеме́нницѣхъ: и а́може а́ще обраща́шеся, спаса́шеся.
48
І зібрав військо, і вразив Амалика, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його.
48
И сотвори́ си́лу, и побѣди́ Амали́ка, и изба́ви Ізра́иля изъ руки́ попира́ющихъ єго́.
49
Сини у Саула були: Іонафан, Ієссуй і Мелхисуа; а імена двох дочок його: ім’я старшої — Мерова, а ім’я молодшої — Мелхола.
49
И бѣ́ша сы́нове Сау́ловы Іонаѳа́нъ и іису́й и Мелхісує́: имена́ же двою́ дще́рію єго́, и́мя перворо́днѣй меро́ва и и́мя вторѣ́й Мелхо́ла:
50
Ім’я ж дружини Саулової — Ахиноам, дочка Ахимааца; а ім’я начальника війська його — Авенир, син Нира, дядька Саулового.
50
и́мя же женѣ́ єго́ Ахіноо́ма, дще́рь Ахімаа́сова: и и́мя старѣ́йшинѣ во́й єго́ Авени́ръ сы́нъ ни́ра сы́на у́жика Сау́лова:
51
Кис, батько Саулів, і Нир, батько Авенира, були синами Авиїла.
51
кі́съ же оте́цъ Сау́ловъ, и ни́ръ оте́цъ Авени́ровъ сы́нъ Іамі́на сы́на Авіи́лева.
52
І була запекла війна проти филистимлян у всі часи Саула. І коли Саул бачив яку-небудь людину сильну і войовничу, брав її до себе.
52
И бѣ́ бра́нь крѣпка́ на иноплеме́нники во вся́ дни́ Сау́ловы: и ви́дѣвъ Сау́лъ вся́ка му́жа си́льна и вся́ка му́жа сы́на си́лы, собира́ше и́хъ къ себѣ́.