Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І сказав Господь Самуїлу: доки будеш ти засмучуватися про Саула, якого Я відкинув, щоб він не був царем над Ізраїлем? Наповни ріг твій єлеєм і піди; Я пошлю тебе до Ієссея вифлеємлянина, тому що між синами його Я побачив Собі царя.
1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ самꙋи́лꙋ: доко́лѣ ты̀ пла́чеши ѡ҆ саꙋ́лѣ, а҆́зъ же оу҆ничижи́хъ є҆го̀, не ца́рствовати во і҆и҃ли; напо́лни ро́гъ тво́й є҆ле́а и҆ прїидѝ, послю́ тѧ ко і҆ессе́ю до виѳлее́ма, ꙗ҆́кѡ оу҆зрѣ́хъ въ сынѣ́хъ є҆гѡ̀ себѣ̀ царѧ̀.
2
І сказав Самуїл: як я піду? Саул почує й уб’є мене. Господь сказав: візьми в руку твою телицю зі стада і скажи: «я прийшов для жертвоприношення Господу»;
2
И҆ речѐ самꙋи́лъ: ка́кѡ пойдꙋ̀; и҆ оу҆слы́шитъ саꙋ́лъ, и҆ оу҆бїе́тъ мѧ̀. И҆ речѐ гдⷭ҇ь: ю҆́ницꙋ ѿ волѡ́въ возмѝ въ рꙋ́цѣ твоѝ и҆ рече́ши: пожре́ти гдⷭ҇еви и҆дꙋ̀:
3
і запроси Ієссея [і синів його] до жертви; Я вкажу тобі, що робити тобі, і ти помажеш Мені того, про кого Я скажу тобі.
3
и҆ призове́ши і҆ессе́а и҆ сы́ны є҆гѡ̀ къ же́ртвѣ: и҆ а҆́зъ тѝ покажꙋ̀, ꙗ҆̀же сотвори́ши, и҆ пома́жеши мѝ, є҆го́же тѝ рекꙋ̀.
4
І зробив Самуїл так, як сказав йому Господь. Коли прийшов він у Вифлеєм, то старійшини міста з тремтінням вийшли назустріч йому і сказали: чи мирний прихід твій?
4
И҆ сотворѝ самꙋи́лъ всѧ̑, є҆ли̑ка речѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: и҆ прїи́де въ виѳлее́мъ, и҆ оу҆жасо́шасѧ старѣ̑йшины гра́да ѡ҆ прише́ствїи є҆гѡ̀ и҆ рѣ́ша: ми́ръ ли вхо́дъ тво́й, ѽ, прозорли́вче;
5
І відповів він: мирний, для жертвоприношення Господу прийшов я; освятіться і йдіть зі мною до жертвоприношення. І освятив Ієссея і синів його і запросив їх до жертви.
5
И҆ речѐ: ми́ръ: пожре́ти гдⷭ҇ꙋ прїидо́хъ: ѡ҆свѧти́тесѧ и҆ возвесели́тесѧ дне́сь со мно́ю. И҆ ѡ҆свѧтѝ і҆ессе́а и҆ сы́ны є҆гѡ̀, и҆ призва̀ ѧ҆̀ къ же́ртвѣ.
6
І коли вони прийшли, він, побачивши Елиава, сказав: мабуть, цей перед Господом помазаник Його!
6
И҆ бы́сть внегда̀ вни́ти и҆̀мъ, и҆ ви́дѣ є҆лїа́ва и҆ речѐ: се́й ли пред̾ гдⷭ҇емъ пома́занникъ є҆гѡ̀;
7
Але Господь сказав Самуїлу: не дивися на лице його і на висоту зросту його; Я відкинув його; Я дивлюся не так, як дивиться людина; бо людина дивиться на лице, а Господь дивиться на серце.
7
И҆ речѐ гдⷭ҇ь самꙋи́лꙋ: не зрѝ на лицѐ є҆гѡ̀, нижѐ на во́зрастъ вели́чества є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆ничижи́хъ є҆го̀: поне́же не та́кѡ зри́тъ человѣ́къ, ꙗ҆́кѡ зри́тъ бг҃ъ: ꙗ҆́кѡ человѣ́къ зри́тъ на лицѐ, бг҃ъ же зри́тъ на се́рдце.
8
І покликав Ієссей Аминадава і підвів його до Самуїла, і сказав Самуїл: і цього не обрав Господь.
8
И҆ призва̀ і҆ессе́й а҆мїнада́ва и҆ предста́ви є҆го̀ пред̾ лицѐ самꙋи́ла. И҆ речѐ (самꙋи́лъ): нижѐ сегѡ̀ и҆збра̀ гдⷭ҇ь.
9
І підвів Ієссей Самму, і сказав Самуїл: і цього не обрав Господь.
9
И҆ приведѐ і҆ессе́й саммаа̀. И҆ речѐ: и҆ сегѡ̀ не и҆збра̀ гдⷭ҇ь.
10
Так підводив Ієссей до Самуїла сім синів своїх, але Самуїл сказав Ієссею: нікого з цих не обрав Господь.
10
И҆ приведѐ і҆ессе́й се́дмь сынѡ́въ свои́хъ пред̾ самꙋи́ла. И҆ речѐ самꙋи́лъ ко і҆ессе́ю: не и҆збра̀ гдⷭ҇ь ѿ си́хъ.
11
І сказав Самуїл Ієссею: чи всі діти тут? І відповів Ієссей: є ще менший; він пасе овець. І сказав Самуїл Ієссею: пошли і візьми його, бо ми не сядемо обідати, доки не прийде він сюди.
11
И҆ речѐ самꙋи́лъ ко і҆ессе́ю: не доста́ло ли оу҆жѐ дѣте́й; И҆ речѐ і҆ессе́й: є҆щѐ є҆́сть є҆ди́нъ ма́лъ, и҆ се́й пасе́тъ на па́жити. И҆ речѐ самꙋи́лъ ко і҆ессе́ю: послѝ и҆ приведѝ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ не возлѧ́жемъ, до́ндеже прїи́детъ то́й сѣ́мѡ.
12
І послав Ієссей і привели його. Він був білявий, із красивими очима і приємним лицем. І сказав Господь: встань, помаж його, бо це він.
12
И҆ посла̀, и҆ введѐ є҆го̀: и҆ то́й че́рменъ, до́брыма ѻ҆чи́ма, и҆ бла́гъ взо́ромъ гдⷭ҇еви. И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ самꙋи́лꙋ: воста́ни и҆ пома́жи даві́да, ꙗ҆́кѡ се́й бла́гъ є҆́сть.
13
І взяв Самуїл ріг з єлеєм і помазав його серед братів його, і спочив Дух Господній на Давиді з того дня і після; Самуїл же встав і відійшов у Раму.
13
И҆ прїѧ̀ самꙋи́лъ ро́гъ со є҆ле́емъ и҆ пома́за є҆го̀ посредѣ̀ бра́тїи є҆гѡ̀. И҆ ноша́шесѧ дх҃ъ гдⷭ҇ень над̾ даві́домъ ѿ тогѡ̀ днѐ и҆ пото́мъ. И҆ воста̀ самꙋи́лъ и҆ ѿи́де во а҆рмаѳе́мъ.
14
А від Саула відступив Дух Господній, і обурював його злий дух від Господа.
14
И҆ дх҃ъ гдⷭ҇ень ѿстꙋпѝ ѿ саꙋ́ла, и҆ давлѧ́ше є҆го̀ дꙋ́хъ лꙋка́вый ѿ гдⷭ҇а.
15
І сказали слуги Саулові йому: ось, злий дух від Бога обурює тебе;
15
И҆ рѣ́ша ѻ҆́троцы саꙋ́лѡвы къ немꙋ̀: сѐ, нн҃ѣ дꙋ́хъ лꙋка́вый ѿ гдⷭ҇а да́витъ тѧ̀:
16
нехай господар наш накаже слугам своїм, які перед тобою, пошукати людини, майстра гри на гуслях, і коли найде на тебе злий дух від Бога, то він, граючи рукою своєю, буде заспокоювати тебе.
16
да рекꙋ́тъ рабѝ твоѝ нн҃ѣ пред̾ тобо́ю, и҆ взы́щꙋтъ господи́нꙋ на́шемꙋ мꙋ́жа зна́юща пѣ́ти въ гꙋ́сли: и҆ внегда̀ бꙋ́детъ дꙋ́хъ лꙋка́вый на тебѣ̀, и҆ тогда̀ да пое́тъ въ гꙋ́сли своѧ̑, и҆ бла́го тѝ бꙋ́детъ, и҆ оу҆поко́итъ тѧ̀.
17
І відповів Саул слугам своїм: знайдіть мені людину, що добре грає, і представте її мені.
17
И҆ речѐ саꙋ́лъ ко ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: посмотри́те мѝ мꙋ́жа до́брѣ пою́ща и҆ введи́те є҆го̀ ко мнѣ̀.
18
Тоді один із слуг його сказав: ось, я бачив у Ієссея вифлеємлянина сина, який вміє грати, людину хоробру і войовничу, і розумну в словах і видну собою, і Господь з ним.
18
И҆ ѿвѣща̀ є҆ди́нъ ѿ ѻ҆́трѡкъ є҆гѡ̀ и҆ речѐ: сѐ, ви́дѣхъ сы́на і҆ессе́ова и҆з̾ виѳлее́ма, и҆ то́й вѣ́сть пѣ́нїе, и҆ мꙋ́жъ разꙋ́менъ, и҆ боре́цъ, и҆ мꙋ́дръ въ словесѝ, и҆ мꙋ́жъ бла́гъ ви́домъ, и҆ гдⷭ҇ь съ ни́мъ.
19
І послав Саул вісників до Ієссея і сказав: пошли до мене Давида, сина твого, який при отарі.
19
И҆ посла̀ саꙋ́лъ вѣ́стники ко і҆ессе́ю, глаго́лѧ: ѿпꙋстѝ ко мнѣ̀ даві́да сы́на твоего̀, и҆́же оу҆ ста́да твоегѡ̀.
20
І взяв Ієссей осла з хлібом і міх з вином і одне козеня, і послав з Давидом, сином своїм, до Саула.
20
И҆ взѧ̀ і҆ессе́й бре́мѧ хлѣ́бѡвъ и҆ мѣ́хъ вїна̀ и҆ козлѧ̀ ѿ ко́зъ є҆ди́но, и҆ посла̀ къ саꙋ́лꙋ рꙋко́ю даві́да сы́на своегѡ̀.
21
І прийшов Давид до Саула і служив перед ним, і дуже сподобався йому і зробився його зброєносцем.
21
И҆ вни́де даві́дъ къ саꙋ́лꙋ, и҆ предстоѧ́ше пред̾ ни́мъ, и҆ возлюбѝ є҆го̀ ѕѣлѡ̀ саꙋ́лъ, и҆ бы́сть є҆мꙋ̀ носѧ́й ѻ҆рꙋ́жїе є҆гѡ̀.
22
І послав Саул сказати Ієссею: нехай Давид служить при мені, бо він здобув благовоління в очах моїх.
22
И҆ посла̀ саꙋ́лъ ко і҆ессе́ю, глаго́лѧ: да предстои́тъ даві́дъ предо мно́ю, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́те благода́ть пред̾ ѻ҆чи́ма мои́ма.
23
І коли дух від Бога бував на Саулі, то Давид, узявши гуслі, грав, — і втішніше і краще ставало Саулу, і дух злий відступав від нього.
23
И҆ бы́сть внегда̀ бы́ти дꙋ́хꙋ лꙋка́вꙋ на саꙋ́лѣ, и҆ взима́ше даві́дъ гꙋ́сли и҆ и҆гра́ше рꙋко́ю свое́ю, и҆ ѿдыха́ше саꙋ́лъ, и҆ бла́го є҆мꙋ̀ бѧ́ше, и҆ ѿстꙋпа́ше ѿ негѡ̀ дꙋ́хъ лꙋка́вый.