Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Филистимляни зібрали війська свої для війни і зібралися в Сокхофі, що в Юдеї, і розташувалися станом між Сокхофом і Азеком в Ефес-Даммимі.
1
И# собирaша и3ноплемє1нницы полки2 сво‰ на брaнь, и3 собрaшасz въ сокхHfэ їудeйстэмъ, и3 њполчи1шасz средЁ сокхHfа и3 среди2 ґзикA во ґфесдоммjнэ.
2
А Саул та ізраїльтяни зібралися і розташувалися станом у долині дуба і приготувалися до війни проти филистимлян.
2
Саyлъ же и3 мyжіе ї}лєвы собрaшасz и3 њполчи1шасz во ўд0ли теревjнfа и3 ўстроsхусz на брaнь проти1ву и3ноплемeнникwмъ.
3
І стали филистимляни на горі з одного боку, й ізраїльтяни на горі з іншого боку, а між ними була долина.
3
И# и3ноплемє1нницы стоsху на горЁ tсю1ду nс0бь, ї}ль же стоsше на горЁ toнyду, и3 ўд0ль междY и4ми бsше.
4
І виступив зі стану филистимського єдиноборець, на ім’я Голіаф, з Гефа; на зріст він — шести ліктів і п’яді.
4
И# и3зhде мyжъ си1ленъ и3з8 полкA и3ноплемeннича, и4мz є3мY голіafъ t гefа, высотA є3гw2 шeсть лакHтъ и3 пsдь:
5
Мідний шолом на голові його; і одягнений він був у лускату броню, і вага броні його — п’ять тисяч сиклів міді;
5
и3 шлeмъ мёдzнъ на главЁ є3гw2, и3 въ броню2 кольчaту т0й њболчeнъ бsше: и3 вёсъ брони2 є3гw2 пsть тhсzщъ с‡кль мёди и3 желёза:
6
мідні наколінники на ногах його, і мідний щит за плечима його;
6
и3 пон0жы мBдzны верхY г0леній є3гw2, и3 щи1тъ мёдzнъ на плещaхъ є3гw2:
7
і древко списа його, як валок у ткачів; а сам спис його в шістсот сиклів заліза, і перед ним ішов зброєносець.
7
и3 рaтовище копіS є3гw2 ѓки nрyдіе ткyщихъ, и3 копіE є3гw2 шeсть сHтъ с‡кль желёза: и3 носsй nрyжіе є3гw2 и3дsше пред8 ни1мъ.
8
І став він і кричав до полків ізраїльських, говорячи їм: навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви раби Саулові? Виберіть у себе людину, і нехай зійде до мене;
8
И# стA и3 возопи2 пред8 полки6 ї}левыми и3 речE и5мъ: почто2 и3зыд0сте, њполчи1тисz ли на брaнь проти1ву нaмъ; нёсмь ли ѓзъ и3ноплемeнникъ, вh же є3врeє саyлwвы; и3збери1те себЁ мyжа, и3 да сни1детъ ко мнЁ:
9
якщо він може битися зі мною й уб’є мене, то ми будемо вашими рабами; якщо ж я здолаю його й уб’ю його, то ви будете нашими рабами і будете служити нам.
9
и3 ѓще возм0жетъ со мн0ю брaтисz и3 њдолёетъ ми2, бyдемъ вaмъ раби2: ѓще же ѓзъ возмогY њдолёти є3мY, бyдете вы2 нaмъ раби2 и3 пораб0таете нaмъ.
10
І сказав филистимлянин: сьогодні я посоромлю полки ізраїльські; дайте мені людину, і ми будемо битися вдвох.
10
И# речE и3ноплемeнникъ: сE, ѓзъ днeсь ўничижи1хъ п0лкъ ї}левъ въ сeй дeнь: дади1те ми2 мyжа, и4же поб0ретсz со мн0ю є3ди1нъ.
11
І почули Саул і всі ізраїльтяни ці слова филистимлянина, і дуже злякалися і жахнулися.
11
И# слhша саyлъ и3 вeсь ї}ль глаг0лы и3ноплемє1нничи сі‰ и3 ўжас0шасz и3 ўбоsшасz ѕэлw2.
12
Давид же був сином ефрафянина з Вифлеєма Іудиного, на ім’я Ієссей, у якого було вісім синів. Цей чоловік у дні Саула досяг старости і був старшим між мужами.
12
Давjдъ же є3фраfeевъ, сeй бЁ t виfлеeма їyдина, и4мz же nтцY є3гw2 їессeй, є3мyже бЁ џсмь сынHвъ. Во дни6 же саyлwвы бЁ мyжъ т0й состарёсz въ мужeхъ.
13
Три старших сини Ієссея пішли із Саулом на війну; імена трьох синів його, які пішли на війну: старший — Елиав, другий за ним — Аминадав, і третій — Самма;
13
И# и3д0ша три2 сhны їессeєвы старёйшіи на брaнь съ саyломъ: и3менa же сынHвъ є3гw2 пошeдшихъ на брaнь, є3ліaвъ первор0дный є3гw2, и3 вторhй ґмінадaвъ, и3 трeтій саммA.
14
Давид же був менший. Троє старших пішли із Саулом,
14
Давjдъ же бЁ ю3нёйшій, и3 три2 б0лшіи є3гw2 и3д0ша в8слёдъ саyла.
15
а Давид повернувся від Саула, щоб пасти овець батька свого у Вифлеємі.
15
Давjдъ же возврати1всz t саyла, tи1де пасти2 џвцы nтцA своегw2 въ виfлеeмъ.
16
І виступав филистимлянин той вранці і ввечері і виставляв себе сорок днів.
16
И# прихождaше и3ноплемeнникъ ќтрw и3 въ вeчеръ, kвлszсz пред8 ї}лемъ четhредесzть днjй.
17
І сказав Ієссей Давиду, синові своєму: візьми для братів своїх ефу сушених зерен і десять цих хлібів і віднеси скоріше в стан до твоїх братів;
17
И# речE їессeй давjду сhну своемY: возми2 u5бо брaтіzмъ твои6мъ мёру є4фі муки2 и3 дeсzть хлBбъ си1хъ, и3 и3ди2 въ п0лкъ, и3 дaждь брaтіzмъ твои6мъ:
18
а ці десять сирів віднеси тисячоначальнику і дізнайся про здоров’я братів і довідайся про потреби їхні.
18
и3 дeсzть сhрwвъ t млекA сегw2, и3 дaждь тhсzщнику: и3 брaтію свою2 посэти2 въ ми1рэ, и3 є3ли1кихъ ѓще трeбуютъ, ўвёси, суббHтствовати же бyдеши со мн0ю.
19
Саул і вони і всі ізраїльтяни знаходилися в долині дуба і готувалися до битви з филистимлянами.
19
Саyлъ же и3 вси2 лю1діе бsху во ўд0ли дyба рaтующесz со и3ноплемє1нники.
20
І встав Давид рано-вранці, і доручив овець сторожеві, і, взявши ношу, пішов, як наказав йому Ієссей, і прийшов до обозу, коли військо було виведене у стрій і з криком готувалося до битви.
20
И# востA давjдъ рaнw, џвцы же њстaви со стрaжею, и3 взS, и3 tи1де, ћкоже заповёда є3мY nтeцъ є3гw2 їессeй: и3 пріи1де на мёсто, и3дёже и3схождaху си1льніи на брaнь и3 вопіsху въ полцёхъ.
21
І розташували ізраїльтяни і филистимляни стрій навпроти строю.
21
Занeже воwружaшесz ї}ль проти1ву и3ноплемeнникwмъ, и3 и3ноплемє1нницы воwружaхусz проти1ву ї}лz.
22
Давид залишив свою ношу обозному сторожеві і побіг у ряди і, прийшовши, запитав братів своїх про здоров’я.
22
И# положи2 давjдъ брeмz своE въ рукaхъ стрaжа, и3 течE въ п0лкъ, и3 пришeдъ вопроси2 брaтію свою2 въ ми1рэ.
23
І ось, коли він розмовляв з ними, єдиноборець, на ім’я Голіаф, филистимлянин з Гефа, виступає з рядів филистимських і говорить ті слова, і Давид почув їх.
23
Глаг0лющу же є3мY съ ни1ми, и3 сE, мyжъ месeйскій, є3мyже и4мz голіafъ, фmлістjмлzнинъ t гefы, и3зhде t полкHвъ и3ноплемeнничихъ и3 глаг0ла по словесє1мъ си6мъ, и3 ўслhша давjдъ.
24
І всі ізраїльтяни, побачивши цього чоловіка, тікали від нього і дуже боялися.
24
И# вси2 мyжіе ї}лєвы є3гдA ўви1дэша мyжа, и3 бэжaша t лицA є3гw2 и3 ўбоsшасz ѕэлw2.
25
І говорили ізраїльтяни: бачите цю людину, що виступає? Він виступає, щоб ганьбити Ізраїль. Якби хто убив його, обдарував би того цар великим багатством, і дочку свою видав би за нього, і дім батька його зробив би вільним в Ізраїлі.
25
И# рёша мyжіе ї}лтестіи: ви1дэсте ли мyжа сего2 восходsща, ћкw поноси1ти ї}лz пріи1де; и3 ѓще бyдетъ мyжъ, и4же ўбіeтъ є3го2, њбогати1тъ є3го2 цaрь богaтствомъ вeліимъ, и3 дщeрь свою2 дaстъ є3мY, и3 д0мъ nтцA є3гw2 сотвори1тъ своб0денъ во ї}ли.
26
І сказав Давид людям, що стояли з ним: що зроблять тому, хто уб’є цього филистимлянина і зніме ганьблення з Ізраїля? бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так ганьбить воїнство Бога живого?
26
И# речE давjдъ къ мужє1мъ стоsщымъ съ ни1мъ, глаг0лz: что2 сотворитE мyжу, и4же ўбіeтъ и3ноплемeнника џнаго и3 tи1метъ поношeніе t ї}лz; ћкw кто2 є4сть и3ноплемeнникъ неwбрёзанный сeй, и4же пон0ситъ полкY бGа живaгw;
27
І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: ось що зроблено буде тій людині, яка уб’є його.
27
И# рек0ша є3мY лю1діе по словеси2 семY, глаг0люще: тaкw сотвори1тсz мyжу, и4же ўбіeтъ є3го2.
28
І почув Елиав, старший брат Давида, як говорив він з людьми, і розсердився Елиав на Давида і сказав: навіщо ти сюди прийшов і на кого залишив небагатьох овець тих у пустелі? Я знаю зарозумілість твою і дурне серце твоє, ти прийшов подивитися на битву.
28
И# ўслhша є3ліaвъ брaтъ є3гw2 б0лшій, внегдA глаг0лати є3мY къ мужє1мъ: и3 разгнёвасz ћростію є3ліaвъ на давjда и3 речE: почто2 сёмw пришeлъ є3си2; и3 комY њстaвилъ є3си2 м†лыz џвцы w4ны въ пустhни; вёмъ ѓзъ г0рдость твою2 и3 ѕл0бу сeрдца твоегw2, ћкw видёніz рaди брaни пришeлъ є3си2.
29
І сказав Давид: що ж я зробив? чи не слова це?
29
И# речE давjдъ: что2 сотвори1хъ нн7э; нёсть ли рёчь;
30
І відвернувся від нього до іншого і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ як і раніше.
30
И# tврати1сz t негw2 ко и3н0му и3 речE по словеси2 семY. И# tвэщaша є3мY лю1діе по словеси2 прeжнему.
31
І почули слова, які говорив Давид, і переказали Саулу, і той покликав його.
31
И# слы6шаны бhша глаг0лы, и5хже глаг0ла давjдъ, и3 возвэсти1ша пред8 саyломъ: и3 поsша є3го2 лю1діе и3 привед0ша є3го2 пред8 саyла.
32
І сказав Давид Саулу: нехай ніхто не падає духом через нього; раб твій піде і битиметься з цим филистимлянином.
32
И# речE давjдъ къ саyлу: да не ўжасaетсz сeрдце господи1ну моемY њ сeмъ, рaбъ тв0й п0йдетъ и3 поб0ретсz со и3ноплемeнникомъ си1мъ.
33
І сказав Саул Давиду: не можеш ти йти проти цього филистимлянина, щоб битися з ним, тому що ти ще юнак, а він воїн від юности своєї.
33
И# речE саyлъ къ давjду: не возм0жеши пойти2 ко и3ноплемeннику семY брaтисz съ ни1мъ, ћкw ты2 дётищь є3си2, сeй же мyжъ борeцъ є4сть t ю4ности своеS.
34
І сказав Давид Саулу: раб твій пас овець у батька свого, і коли, бувало, приходив лев або ведмідь і ніс вівцю з отари,
34
И# речE давjдъ къ саyлу: є3гдA пасsше рaбъ тв0й nтцA своегw2 стaдо, и3 є3гдA прихождaше лeвъ и3ли2 медвёдица и3 восхищaше t стaда џвцу є3ди1ну:
35
то я гнався за ним і нападав на нього і віднімав з пащі його; а якщо він кидався на мене, то я брав його за гриву й уражав його й умертвляв його;
35
и3 ѓзъ в8слёдъ є3гw2 и3схождaхъ и3 поражaхъ є3го2, и3 и3сторгaхъ и3з8 ќстъ є3гw2 (взsтое): и3 ѓще воспротивлsшесz ми2, то2 взeмъ за гортaнь є3гw2, поражaхъ и3 ўмерщвлsхъ є3го2:
36
і лева і ведмедя убивав раб твій, і з цим филистимлянином необрізаним буде те саме, що з ними, тому що так ганьбить воїнство Бога живого. [Чи не піти мені й уразити його, щоб зняти ганьблення з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний?]
36
и3 львA и3 медвёдицу біsше рaбъ тв0й, и3 бyдетъ и3ноплемeнникъ неwбрёзанный сeй ћкw є3ди1нъ t си1хъ: не поидy ли, и3 поражY є3го2, и3 tимY днeсь поношeніе t ї}лz; понeже кто2 неwбрёзанный сeй, и4же ўничижи2 п0лкъ бGа жи1ва;
37
І сказав Давид: Господь, Який спасав мене від лева і ведмедя, визволить мене і від руки цього филистимлянина. І сказав Саул Давиду: йди, і нехай буде Господь з тобою.
37
И# речE давjдъ: гDь и4же и3з8sтъ мS t руки2 льв0вы и3 t руки2 медвёдицы, т0й и4зметъ мS t руки2 и3ноплемeнника сегw2 неwбрёзаннагw. И# речE саyлъ къ давjду: и3ди2, и3 да бyдетъ гDь съ тоб0ю.
38
І вдяг Саул Давида у свій одяг, і поклав на голову його мідний шолом, і надяг на нього броню.
38
И# њблечE саyлъ давjда nдeждею, и3 шлeмъ мёдzнъ возложи2 на главY є3гw2,
39
І оперезався Давид мечем його поверх одягу і почав ходити, тому що не звик до такого озброєння; потім сказав Давид Саулу: я не можу ходити в цьому, я не звик. І зняв Давид усе це із себе.
39
и3 препоsса давjда nрyжіемъ свои1мъ верхY nдeжды є3гw2. Давjдъ же походи1въ (во nрyжіи) сёмw и3 nвaмw, ўтруди1сz, ћкw не њбhче. И# речE давjдъ саyлу: не могY и3ти2 въ си1хъ, ћкw не њбык0хъ. И# взsша t негw2 сі‰.
40
І взяв посох свій у руку свою, і вибрав собі п’ять гладеньких каменів зі струмка, і поклав їх у пастушу сумку, що була з ним; і з сумкою і з пращею в руці своїй виступив проти филистимлянина.
40
И# взS пaлицу свою2 въ рyку свою2, и3 и3збрA себЁ пsть кaменій глaдкихъ t пот0ка, и3 вложи2 | въ тоб0лецъ пaстырскій є3г0же ношaше, и3 прaщу свою2 и3мhй въ руцЁ своeй, и3 и4де къ мyжу и3ноплемeннику.
41
Виступив і филистимлянин, ідучи і наближаючись до Давида, і зброєносець ішов попереду нього.
41
И# и3дsше и3ноплемeнникъ приближazсz къ давjду, и3 носsй nрyжіе є3гw2 пред8 ни1мъ (и3дsше).
42
І глянув филистимлянин і, побачивши Давида, із презирством подивився на нього, тому що він був молодий, білявий і красивий лицем.
42
И# ви1дэ голіafъ и3ноплемeнникъ давjда и3 њбезчeствова є3го2, занE т0й дётищь бЁ, и3 чeрменъ и3 лёпъ nчи1ма.
43
І сказав филистимлянин Давиду: що ти йдеш на мене з палкою [і з камінням]? хіба я собака? [І сказав Давид: ні, але гірше собаки.] І прокляв филистимлянин Давида своїми богами.
43
И# речE и3ноплемeнникъ къ давjду: є3дA пeсъ ѓзъ є4смь, ћкw ты2 и4деши проти1ву менє2 съ пaлицею и3 кaменіемъ; И# речE давjдъ: ни2, но и3 хyждшій псA. И# проклS и3ноплемeнникъ давjда бHги свои1ми.
44
І сказав филистимлянин Давиду: підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим.
44
И# речE и3ноплемeнникъ къ давjду: грzди2 ко мнЁ, и3 дaмъ пл0ть твою2 пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ зємнhмъ.
45
А Давид відповів филистимлянину: ти йдеш проти мене з мечем і списом і щитом, а я йду проти тебе в ім’я Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив;
45
И# речE давjдъ и3ноплемeннику: ты2 и4деши на мS съ мечeмъ и3 съ копіeмъ и3 щит0мъ, ѓзъ же и3дY на тS во и4мz гDа бGа саваHfа, бGа њполчeніz ї}лева, є3г0же ты2 ўничижи1лъ є3си2 днeсь:
46
нині віддасть тебе Господь у руки мої, і я уб’ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам [труп твій і] трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і дізнається вся земля, що є Бог в Ізраїлі;
46
и3 предaстъ тS гDь днeсь въ рyцэ мои2, и3 ўбію2 тS, и3 tимY главY твою2 t тебє2, и3 дaмъ тёло твоE и3 тэлесA полкA и3ноплемeннича въ дeнь сeй пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ зємнhмъ: и3 ўразумёетъ всS землS, ћкw є4сть гDь бGъ во ї}ли,
47
і дізнається все це зібрання, що не мечем і списом спасає Господь, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у руки наші.
47
и3 ўразумёетъ вeсь с0нмъ сeй, ћкw не мечeмъ ни копіeмъ сп7сaетъ гDь, ћкw гDнz брaнь, и3 предaстъ гDь вaсъ въ рyки нaшz.
48
Коли филистимлянин піднявся і став підходити і наближатися назустріч Давиду, Давид поспішно побіг до строю назустріч филистимлянину.
48
И# востA и3ноплемeнникъ и3 и4де во срётеніе давjду. И# ўскори2 давjдъ и3 течE на сражeніе во срётеніе и3ноплемeннику.
49
І опустив Давид руку свою в сумку і взяв звідти камінь, і кинув із пращі і вразив филистимлянина в чоло, так що камінь встромився в чоло його, і він упав лицем на землю.
49
И# прострE давjдъ рyку свою2 въ тоб0лецъ, и3 и3з8S и3з8 негw2 кaмень є3ди1нъ, (и3 вложи2 въ прaщу,) и3 вeрже прaщею, и3 порази2 и3ноплемeнника въ чело2 є3гw2, и3 ўнзE кaмень под8 шлeмомъ є3гw2 въ чело2 є3гw2, и3 падE (голіafъ) на лицы2 своeмъ на зeмлю.
50
Так здолав Давид филистимлянина пращею і каменем, і вразив филистимлянина й убив його; меча ж не було в руках Давида.
50
И# ўкрэпи1сz давjдъ над8 и3ноплемeнникомъ прaщею и3 кaменемъ, и3 порази2 и3ноплемeнника, и3 ўмертви2 є3го2: nрyжіz же не бЁ въ руцЁ давjдовэ.
51
Тоді Давид підбіг, наступивши на филистимлянина, узяв меч його і вийняв його з піхов, ударив його і відтяв ним голову його; филистимляни, побачивши, що силач їхній помер, побігли.
51
И# течE ск0рw давjдъ, и3 стA над8 ни1мъ, и3 взS мeчь є3гw2, и3 и3звлечE є3го2 t нёдръ є3гw2, и3 ўмертви2 є3го2, и3 tсэчE и4мъ главY є3гw2. И# ви1дэша и3ноплемє1нницы, ћкw ќмре си1льный и4хъ, и3 бэжaша.
52
І піднялися чоловіки ізраїльські та юдейські, і викликнули і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Аккарона. І падали уражені филистимляни по дорозі Шааримській до Гефа, і до Аккарона.
52
И# востaша мyжіе ї}лєвы и3 ї{дины и3 воскли1кнуша, и3 погнaша созади2 и4хъ дaже до вх0да гefова и3 до врaтъ ґскалHнскихъ: и3 пад0ша ўsзвленни (мн0зи) и3ноплемє1нницы по пути2 врaтъ и3 дaже до гefа и3 ґккарHна.
53
І повернулися сини Ізраїлеві з погоні за филистимлянами і розграбували стан їх.
53
И# возврати1шасz мyжіе ї}лєвы гнaвшіи в8слёдъ и3ноплемє1нникъ, и3 потоптaша полки2 и4хъ.
54
І взяв Давид голову филистимлянина і відніс її в Єрусалим, а зброю його поклав у наметі своєму.
54
И# взS давjдъ главY и3ноплемeнника и3 внесE ю5 во їеrли1мъ, и3 nрyжіе є3гw2 положи2 во хрaминэ своeй.
55
Коли Саул побачив Давида, який виходив проти филистимлянина, то сказав Авениру, начальникові війська: Авенире, чий син цей юнак? Авенир сказав: нехай живе душа твоя, царю; я не знаю.
55
И# є3гдA ви1дэ саyлъ давjда и3сходsща во срётеніе и3ноплемeнника, речE ко ґвени1ру кнsзю си1лы: чjй є4сть сhнъ ю4ноша сeй, ґвени1ре; И# речE ґвени1ръ: да живeтъ душA твоS, царю2, ћкw не вёмъ.
56
І сказав цар: так запитай, чий син цей юнак?
56
И# речE цaрь: вопроси2 u5бо ты2, чjй є4сть сhнъ ю4ноша сeй;
57
Коли ж Давид повертався після поразки филистимлянина, то Авенир узяв його і привів до Саула, і голова филистимлянина була в руці його.
57
Е#гдa же возврати1сz давjдъ по ўбіeніи и3ноплемeнника, взS є3го2 ґвени1ръ и3 приведE є3го2 пред8 саyла: главa же и3ноплемeннича бЁ въ руцЁ є3гw2.
58
І запитав його Саул: чий ти син, юначе? І відповідав Давид: син раба твого Ієссея з Вифлеєма.
58
И# речE къ немY саyлъ: чjй є3си2 сhнъ, ю4ноше; И# речE давjдъ: сhнъ рабA твоегw2 їессeа t виfлеeма.