Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Коли скінчив Давид розмову із Саулом, душа Іонафана приліпилася до душі його, і полюбив його Іонафан, як свою душу.
1
И бы́сть єгда́ преста́ глаго́лати къ Сау́лу, и душа́ Іонаѳа́на съ душе́ю даві́довою спряже́ся, и возлюби́ єго́ Іонаѳа́нъ от души́ своєя́.
2
І взяв його Саул у той день і не дозволив йому повернутися в дім батька його.
2
И поя́тъ єго́ Сау́лъ во дни́ о́ны и не даде́ єму́ возврати́тися въ до́мъ отца́ єго́.
3
Іонафан же уклав з Давидом союз, тому що полюбив його, як свою душу.
3
И завѣща́ Іонаѳа́нъ и даві́дъ завѣ́тъ, поне́же возлюби́ єго́ от души́ своєя́:
4
І зняв Іонафан верхній одяг свій, який був на ньому, і віддав його Давиду, також і інший одяг свій, і меч свій, і лук свій, і пояс свій.
4
и совлече́ Іонаѳа́нъ ри́зу свою́ ве́рхнюю и даде́ ю́ даві́ду, и и́ны оде́жды своя́ да́же до меча́ своєго́ и до лу́ка своєго́ и до по́яса своєго́.
5
І Давид діяв розсудливо скрізь, куди посилав його Саул, і зробив його Саул начальником над військовими людьми; і це сподобалося всьому народові і слугам Сауловим.
5
И хожда́ше даві́дъ разу́мно во всѣ́хъ, а́може а́ще посыла́ше єго́ Сау́лъ: поста́ви же єго́ Сау́лъ надъ му́жи во́инскими, и уго́денъ бѣ́ предъ очи́ма всѣ́хъ люді́й и предъ слуга́ми Сау́ловыми.
6
Коли вони йшли, повертаючись після перемоги Давида над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулу царю зі співом і танцями, з урочистими тимпанами і з кимвалами.
6
И бы́сть, внегда́ входи́ти и́мъ, єгда́ возврати́ся даві́дъ от побѣ́ды надъ иноплеме́нникомъ: и изыдо́ша [дѣ́вы] ликовству́ющыя во срѣ́теніє Сау́ла царя́ от всѣ́хъ градо́въ Ізра́илевыхъ пою́щя и ска́чущя въ тимпа́нѣхъ съ ра́достію и съ гу́сльми.
7
І викликували жінки, які грали, говорячи: Саул переміг тисячі, а Давид — десятки тисяч!
7
И исхожда́ху жены́ лику́ющя и глаго́лющя: побѣди́ Сау́лъ съ ты́сящами свои́ми, а даві́дъ со тма́ми свои́ми.
8
І Саул сильно засмутився, і неприємно було йому це слово, і він сказав: Давиду дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому бракує тільки царства.
8
И разгнѣ́вася Сау́лъ зѣло́, и лука́вы яви́шася глаго́лы предъ очи́ма Сау́ловыма о словеси́ се́мъ. И рече́ Сау́лъ: даві́ду да́ша тмы́, мнѣ́ же да́ша ты́сящы: и чего́ єму́ [нѣ́сть], то́чію ца́рства?
9
І з того дня і потім підозріливо дивився Саул на Давида.
9
И бѣ́ Сау́лъ подзира́я даві́да от дне́ о́наго и пото́мъ.
10
І було на другий день: напав злий дух від Бога на Саула, і він біснувався в домі своєму, а Давид грав рукою своєю на струнах, як і в інші дні; в руці у Саула був спис.
10
И бы́сть от у́трешняго дне́, и напада́ше ду́хъ лука́вый от Бо́га на Сау́ла, и прорица́ше посредѣ́ до́му своєго́: и даві́дъ поя́ше руко́ю своє́ю [въ гу́сли], я́коже и по вся́ дни́: копіє́ же въ руцѣ́ Сау́ли:
11
І кинув Саул спис, подумавши: приб’ю Давида до стіни; але Давид двічі ухилився від нього.
11
и взя́ Сау́лъ копіє́ и рече́: поражу́ даві́да къ стѣнѣ́. И уклони́ся даві́дъ от лица́ єго́ два́жды.
12
І став боятися Саул Давида, тому що Господь був з ним, а від Саула відступив.
12
И убоя́ся Сау́лъ от лица́ даві́дова, я́ко Госпо́дь бѣ́ съ ни́мъ, а от Сау́ла отступи́:
13
І віддалив його Саул від себе і поставив його у себе тисячоначальником, і він виходив і входив перед народом.
13
и отста́ви єго́ Сау́лъ от себе́, и поста́ви єго́ себѣ́ тысященача́лника: и исхожда́ше и вхожда́ше предъ людьми́.
14
І Давид у всіх ділах своїх чинив розсудливо, і Господь був з ним.
14
И бѣ́ даві́дъ во всѣ́хъ путе́хъ свои́хъ смы́сля, и Госпо́дь бѣ́ съ ни́мъ.
15
І Саул бачив, що він дуже розсудливий, і боявся його.
15
И ви́дѣ Сау́лъ, я́ко то́й смы́слитъ зѣло́, и боя́шеся от лица́ єго́.
16
А весь Ізраїль і Іуда любили Давида, тому що він виходив і входив перед ними.
16
Ве́сь же Ізра́иль и Іу́да любля́ху даві́да, я́ко то́й вхожда́ше и исхожда́ше предъ лице́мъ люді́й.
17
І сказав Саул Давиду: ось старша дочка моя, Мерова; я дам її тобі за дружину, тільки будь у мене хоробрим і веди війни Господні. Тому що Саул думав: нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому.
17
И рече́ Сау́лъ къ даві́ду: се́, дщи́ моя́ бо́лшая меро́въ, сію́ тебѣ́ да́мъ въ жену́, то́кмо бу́ди ми́ въ сы́на си́лы и побора́й бра́ни Госпо́дни. И Сау́лъ рече́: да не бу́детъ рука́ моя́ на не́мъ, но да бу́детъ рука́ иноплеме́ннича.
18
Але Давид сказав Саулу: хто я, і що життя моє і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя?
18
И рече́ даві́дъ къ Сау́лу: кто́ а́зъ є́смь? и ко́є житіє́ сро́дства отца́ моєго́ во Ізра́или, я́ко да бу́ду зя́ть ца́рскій?
19
А коли настав час віддати Мерову, дочку Саула, Давиду, то вона була видана заміж за Адриела з Мехоли.
19
И бы́сть во вре́мя, єгда́ да́нѣй бы́ти подоба́ше меро́вѣ дще́ри Сау́ловѣ даві́ду, сія́ даде́ся Адріи́лу молаѳі́тскому въ жену́.
20
Але Давида полюбила друга дочка Саула, Мелхола; і коли сповістили про це Саула, то це було приємно йому.
20
И возлюби́ Мелхо́ла дще́рь Сау́лова даві́да: и возвѣсти́ся Сау́лу, и уго́дно бы́сть предъ очи́ма єго́ сло́во.
21
Саул думав: віддам її за нього, і вона буде йому сіткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давиду: через іншу ти поріднишся нині зі мною.
21
И рече́ Сау́лъ: да́мъ єму́ ю́, и бу́детъ єму́ въ собла́знъ. И бѣ́ на Сау́ла рука́ иноплеме́ннича. И рече́ Сау́лъ къ даві́ду: въ си́лахъ бу́деши ми́ зя́ть дне́сь.
22
І наказав Саул слугам своїм: скажіть Давиду таємно: ось, цар благоволить до тебе, і всі слуги його люблять тебе; отже, будь зятем царя.
22
И заповѣ́да Сау́лъ отроко́мъ свои́мъ, глаго́ля: рцы́те вы́ та́йно даві́ду, глаго́люще: се́, благоволи́тъ о тебѣ́ ца́рь, и вси́ о́троцы єго́ лю́бятъ тя́, и ты́ бу́ди зя́ть царю́.
23
І передали слуги Саулові у вуха Давиду всі слова ці. І сказав Давид: хіба здається вам легко бути зятем царя? я — людина бідна і незначна.
23
И глаго́лаша о́троцы Сау́ловы во у́шы даві́ду глаго́лы сія́. И рече́ даві́дъ: єда́ легко́ предъ очи́ма ва́шима, є́же бы́ти [ми́] зя́темъ царю́? а́зъ бо є́смь му́жъ смире́нъ и не сла́венъ.
24
І донесли Саулу слуги його і сказали: ось що говорить Давид.
24
И возвѣсти́ша о́троцы Сау́лу сія́ словеса́, я́же глаго́ла даві́дъ.
25
І сказав Саул: так скажіть Давиду: цар не хоче віна, крім ста краєобрізань филистимських, на помсту ворогам царя. Тому що Саул мав на думці погубити Давида руками филистимлян.
25
И рече́ Сау́лъ: та́ко рцы́те даві́ду: не хо́щетъ ца́рь съ бога́тствомъ [зя́тя], но то́кмо во стѣ́ краєнеобрѣ́заній иноплеме́нническихъ отмсти́ти враго́мъ царе́вымъ. Сау́лъ бо мы́сляше вда́ти даві́да въ ру́цѣ иноплеме́нникомъ.
26
І переказали слуги його Давиду ці слова, і сподобалося Давиду стати зятем царя.
26
И возвѣсти́ша о́троцы Сау́ловы глаго́лы сія́ даві́ду, и уго́дна бы́ша словеса́ сія́ предъ очи́ма даві́довыма, є́же бы́ти въ зя́тя царю́.
27
Ще не минули призначені дні, як Давид встав і пішов сам і люди його з ним, і убив двісті чоловік филистимлян, і приніс Давид краєобрізання їх, і представив їх у повній кількості царю, щоб стати зятем царя. І видав Саул за нього Мелхолу, дочку свою, заміж.
27
И не по мно́зѣхъ дне́хъ, воста́ даві́дъ и и́де са́мъ и му́жіє єго́ съ ни́мъ, и уби́ от иноплеме́нникъ двѣ́сти муже́й: и принесе́ краєнеобрѣ́занія и́хъ царю́ и вдаде́ я́ єму́, и бы́сть зя́ть царю́, и вдаде́ єму́ ца́рь Мелхо́лу дще́рь свою́ въ жену́.
28
І побачив Саул і дізнався, що Господь з Давидом [і весь Ізраїль любить його,] і що Мелхола, дочка Саула, любила Давида.
28
И ви́дѣ Сау́лъ, я́ко Госпо́дь є́сть съ даві́домъ, и ве́сь Ізра́иль лю́битъ єго́:
29
І став Саул ще більше боятися Давида і зробився ворогом його на все життя.
29
и приложи́ Сау́лъ отто́лѣ па́че боя́тися даві́да. И бы́сть Сау́лъ вражду́я на даві́да во вся́ дни́.
30
І коли вожді филистимські вийшли на війну, Давид, від самого виходу їх, діяв розсудливіше за всіх слуг Саулових, і дуже прославилося ім’я його.
30
И исхожда́ху кня́зи иноплеме́нничи, и бы́сть от нача́ла исхожде́нія и́хъ, даві́дъ разу́менъ бѣ́ па́че всѣ́хъ слу́гъ Сау́ловыхъ, и почте́ся и́мя єго́ зѣло́.