Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І молилася Анна і говорила: зраділо серце моє в Господі; піднісся ріг мій у Бозі моєму; широко розкрилися вуста мої на ворогів моїх, бо я радію у спасінні Твоєму.
1
И помоли́ся а́нна и рече́: утверди́ся се́рдце моє́ въ Го́сподѣ, вознесе́ся ро́гъ мо́й въ Бо́зѣ моє́мъ, разшири́шася уста́ моя́ на враги́ моя́, возвесели́хся о спасе́ніи твоє́мъ:
2
Немає настільки святого, як Господь; бо немає іншого, крім Тебе; і немає твердині, як Бог наш.
2
я́ко нѣ́сть свя́тъ я́ко Госпо́дь, и нѣ́сть пра́веденъ я́ко Бо́гъ на́шъ, и нѣ́сть свя́тъ па́че тебе́:
3
Не примножуйте розмов гордовитих; зухвалі слова нехай не виходять з уст ваших; бо Господь є Бог відання, і діла в Нього зважені.
3
не хвали́теся и не глаго́лите высо́кая въ горды́ни, ниже́ да изы́детъ велерѣ́чіє изъ у́стъ ва́шихъ: я́ко Бо́гъ ра́зумовъ Госпо́дь, и Бо́гъ уготовля́яй начина́нія своя́:
4
Лук сильних переломлюється, а немічні перепоясуються силою;
4
лу́къ си́льныхъ изнемо́же, и немощству́ющіи препоя́сашася си́лою:
5
ситі працюють за хліб, а голодні відпочивають; навіть неплідна народжує сім разів, а багатодітна знемагає.
5
испо́лненніи хлѣ́ба лиши́шася, и а́лчущіи прише́лствоваша зе́млю: я́ко непло́ды роди́ се́дмь, и мно́гая въ ча́дѣхъ изнемо́же:
6
Господь умертвляє і оживляє, спускає до пекла і возводить;
6
Госпо́дь мертви́тъ и живи́тъ, низво́дитъ во а́дъ и возво́дитъ,
7
Господь робить убогими і збагачує, принижує і піднімає.
7
Госпо́дь убо́житъ и богати́тъ, смиря́єтъ и вы́ситъ,
8
З пороху піднімає Він бідного, із бруду піднімає убогого, посаджуючи з вельможами, і престіл слави дає їм у спадщину; бо у Господа основи землі, і Він утвердив на них вселенну.
8
возставля́єтъ от земли́ убо́га и от гно́ища воздвиза́єтъ ни́ща посади́ти єго́ съ могу́щими люді́й, и престо́лъ сла́вы дая́ въ наслѣ́діє и́мъ:
9
Стопи святих Своїх Він оберігає, а беззаконні в темряві зникають; тому що не силою міцна людина.
9
дая́й моли́тву моля́щемуся и благослови́ лѣ́та пра́веднаго, я́ко не въ крѣ́пости си́ленъ му́жъ:
10
Господь зітре противників Своїх; з небес загримить на них. [Господь святий. Нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, і нехай не хвалиться сильний силою своєю, і нехай не хвалиться багатий багатством своїм, але хто бажає хвалитися, нехай хвалиться тим, що розуміє і знає Господа.] Господь буде судити краї землі, і дасть кріпкість цареві Своєму і піднесе ріг помазаника Свого.
10
Госпо́дь не́мощна сотвори́ сопоста́та єго́, Госпо́дь свя́тъ: да не хва́лится прему́дрый прему́дростію своє́ю, и да не хва́лится си́льный си́лою своє́ю, и да не хва́лится бога́тый бога́тствомъ свои́мъ: но о се́мъ да хва́лится хваля́йся, є́же разумѣ́ти и зна́ти Го́спода, и твори́ти су́дъ и пра́вду посредѣ́ земли́: Госпо́дь взы́де на небеса́ и возгремѣ́: то́й су́дитъ конце́мъ земли́, пра́веденъ сы́й, и да́стъ крѣ́пость царе́мъ на́шымъ и вознесе́тъ ро́гъ хріста́ своєго́.
11
[І залишила Самуїла там перед Господом,] і пішов Елкана в Раму в дім свій, а отрок залишився служити Господу при Ілії священику.
11
И оста́виша єго́ та́мо предъ Го́сподемъ и отидо́ша во Армаѳе́мъ въ до́мъ сво́й: отроча́ же бѣ́ служа́ лицу́ Госпо́дню предъ лице́мъ илі́и жерца́.
12
Сини ж Ілія були люди негідні; вони не знали Господа
12
Сы́нове же илі́и жерца́ [бы́ша] сы́нове поги́белніи, не вѣ́дуще Го́спода,
13
і обов’язків священиків стосовно до народу. Коли хто приносив жертву, слуга священиків, приходив під час варіння м’яса, з виделкою в руці своїй
13
ни оправда́нія жре́ческа предъ людьми́ всѣ́ми жру́щими. И прихожда́ше о́трокъ жре́ческъ, єгда́ варя́тся мяса́, и у́дица трезу́бна въ руку́ єго́,
14
і опускав її в казан, або в каструлю, або на сковороду, або в горщик, і що вийме виделка, те брав собі священик. Так чинили вони з усіма ізраїльтянами, які приходили туди в Силом.
14
и влага́ше ю́ въ коно́бъ вели́кій, или́ въ мѣ́дяный сосу́дъ, или́ горне́цъ, и все́ є́же вонзе́ся на у́дицу, взима́ше є́ себѣ́ жре́цъ: и та́ко творя́ху всему́ Ізра́илеви приходя́щему пожре́ти Го́сподеви въ Сило́мѣ.
15
Навіть раніше, ніж спалювали жир, приходив слуга священичий і говорив тому, хто приносив жертву: дай м’яса на печеню священикові; він не візьме в тебе вареного м’яса, а дай сире.
15
И пре́жде кажде́нія ту́ка, прихожда́ше о́трокъ жре́ческъ и глаго́лаше му́жеви жру́щему: да́ждь мя́са испещи́ жерцу́, и не возму́ от тебе́ мя́са варе́наго от коно́ба.
16
І якщо хто говорив йому: нехай спалять раніше жир, як має бути, і потім візьми собі, скільки забажає душа твоя, то він говорив: ні, зараз же дай, а якщо ні, то силою візьму.
16
И глаго́лаше му́жъ жря́й: да покади́тся пе́рвѣє ту́къ, я́коже подоба́єтъ, и тогда́ во́змеши себѣ́ от всѣ́хъ, є́же хо́щетъ душа́ твоя́. И рече́: ни́, ны́нѣ да́ждь: а́ще же не да́си, возму́ си́лою.
17
І гріх цих молодих людей був дуже великий перед Господом, тому що вони відвертали від жертвоприношень Господу.
17
И бѣ́ предъ Го́сподемъ грѣ́хъ отроко́въ ве́лій зѣло́, я́ко отмета́ху же́ртву Госпо́дню.
18
Отрок же Самуїл служив перед Господом, одягаючи лляний ефод.
18
И самуи́лъ бѣ́ служа́ предъ Го́сподемъ, о́трочищь сы́й опоя́санъ во Єфу́дъ льня́нъ.
19
Верхній малий одяг робила йому мати його і приносила йому щорічно, коли приходила з чоловіком своїм для приношення належної жертви.
19
И хлами́ду ма́лу сотвори́ єму́ ма́ти єго́, и приноша́ше єму́ от дні́й во дни́, єгда́ восхожда́ше съ му́жемъ свои́мъ пожре́ти же́ртву дні́й.
20
І благословив Ілій Елкану і дружину його і сказав: нехай дасть тобі Господь дітей від дружини цієї замість даного, якого ти віддав Господу! І пішли вони в місце своє.
20
И благослови́ илі́й Єлкану́ и жену́ єго́, глаго́ля: да возда́стъ ти́ Госпо́дь сѣ́мя от жены́ сея́ за да́ръ, єго́же дарова́лъ єси́ Го́сподеви. И отъи́де человѣ́къ въ мѣ́сто своє́.
21
І відвідав Господь Анну, і зачала вона і народила ще трьох синів і двох дочок; а отрок Самуїл зростав у Господа.
21
И посѣти́ Госпо́дь Бо́гъ а́нну, и зача́, и роди́ єще́ три́ сы́ны и дще́ри двѣ́. И возвели́чися о́трокъ самуи́лъ предъ Го́сподемъ.
22
Ілій же був дуже старим і чув усе, як поводяться сини його з усіма ізраїльтянами, і що вони сплять з жінками, які збираються біля входу в скинію зібрання.
22
Илі́й же состарѣ́ся зѣло́: и услы́ша, я́же творя́ху сы́нове єго́ всѣ́мъ сыно́мъ Ізра́илевымъ, и я́ко быва́ху съ жена́ми предстоя́щими у две́рій ски́ніи свидѣ́нія,
23
І сказав їм: для чого ви робите такі справи? бо я чую про недобрі вчинки ваші від усього народу [Господнього].
23
и рече́ и́мъ: почто́ твори́те по глаго́лу сему́, єго́же а́зъ слы́шу изъ у́стъ всѣ́хъ люді́й Госпо́днихъ [о ва́съ]?
24
Ні, діти мої, недобрий поголос, який я чую [про вас, не робіть так, бо недобрий поголос, який я чую]; ви розбещуєте народ Господній;
24
ни́, ча́да, ни́: я́ко не бла́гъ слу́хъ, єго́же а́зъ слы́шу о ва́съ: не твори́те та́ко, я́ко не добры́ слу́хи, я́же а́зъ слы́шу, є́же не рабо́тати лю́демъ Бо́гу:
25
якщо згрішить людина проти людини, то помоляться за неї Богу; якщо ж людина згрішить проти Господа, то хто буде заступником за неї? Але вони не слухали голосу батька свого, бо Господь вирішив уже віддати їх на смерть.
25
а́ще согрѣша́я согрѣши́тъ му́жъ му́жеви, помо́лятся о не́мъ ко Го́споду: а́ще же Го́сподеви согрѣши́тъ, кто́ помо́лится о не́мъ? И не послу́шаста гла́са отца́ своєго́, я́ко хотя́й восхотѣ́ Госпо́дь погуби́ти я́.
26
Отрок же Самуїл все більше і більше входив у вік і у благовоління в Господа й у людей.
26
О́трокъ же самуи́лъ хожда́ше предуспѣва́я, и бѣ́ бла́гъ предъ Го́сподемъ и человѣ́ки.
27
І прийшов чоловік Божий до Ілія і сказав йому: так говорить Господь: чи не відкрився Я дому батька твого, коли вони були ще в Єгипті, у домі фараона?
27
И пріи́де человѣ́къ Бо́жій ко илі́ю и рече́: сія́ глаго́летъ Госпо́дь: открыва́яся откры́хся въ дому́ отца́ твоєго́, су́щымъ и́мъ въ земли́ Єги́петстѣй рабо́мъ въ до́му фарао́ни,
28
І чи не обрав його з усіх колін Ізраїлевих Собі у священика, щоб він піднімався до жертовника Мого, щоб курив фіміам, щоб носив ефод переді Мною? І чи не дав Я дому батька твого від усіх вогнем спалюваних жертв синів Ізраїлевих?
28
и избра́хъ до́мъ отца́ твоєго́ от всѣ́хъ домо́въ Ізра́илевыхъ мнѣ́ служи́ти, є́же восходи́ти ко олтарю́ моєму́ и кади́ти кади́ломъ и носи́ти Єфу́дъ, и да́хъ до́му отца́ твоєго́ вся́, я́же огня́ же́ртвенная сыно́въ Ізра́илевыхъ, въ снѣ́дь:
29
Для чого ж ви топчете ногами жертви Мої і хлібні приношення Мої, які заповів Я для оселі Моєї, і для чого ти віддаєш перевагу синам своїм переді мною, наповнюючи себе початками всіх приношень народу Мого — Ізраїля?
29
и почто́ ты́ воззрѣ́лъ єси́ на ѳиміа́мъ мо́й и на же́ртву мою́ безсту́днымъ о́комъ, и просла́вилъ сы́ны твоя́ па́че мене́, є́же благословля́ти нача́токъ вся́кія же́ртвы Ізра́илевы предо мно́ю?
30
Тому так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я сказав тоді: «дім твій і дім батька твого будуть ходити перед лицем Моїм повік». Але тепер говорить Господь: нехай не буде так, тому що Я прославлю тих, що прославляють Мене, а ті, що знеславлюють Мене, будуть осоромлені.
30
сего́ ра́ди сія́ глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ, глаго́ля: реко́хъ, до́мъ тво́й и до́мъ отца́ твоєго́ пре́йдетъ предо мно́ю до вѣ́ка: а ны́нѣ глаго́летъ Госпо́дь: ника́коже мнѣ́, зане́ то́кмо прославля́ющыя мя́ просла́влю, и уничижа́яй мя́ безче́стенъ бу́детъ:
31
Ось, настають дні, в які Я підсічу силу твою і силу дому батька твого, так що не буде старця в домі твоєму [ніколи];
31
се́, дні́є и́дутъ, и потреблю́ сѣ́мя твоє́ и сѣ́мя до́му отца́ твоєго́, и не бу́детъ ста́рца въ дому́ твоє́мъ во вся́ дни́,
32
і ти будеш бачити біду дому Мого, при всьому тому, що Господь благодіє Ізраїлю, і не буде в домі твоєму старця в усі дні,
32
и у́зриши держа́ву мою́ во всѣ́хъ, и́миже разблажа́єтъ Ізра́иля, и не бу́детъ ста́рца въ дому́ твоє́мъ во вся́ дни́:
33
Я не відкину усіх твоїх від жертовника Мого, щоб томити очі твої і мучити душу твою; але всі нащадки дому твого будуть помирати в середніх літах.
33
и му́жа не истреблю́ тебѣ́ от олтаря́ моєго́, во є́же оскудѣ́ти очесе́мъ єго́ и иста́яти души́ єго́: и вси́ про́чіи до́му твоєго́ паду́тъ ору́жіємъ му́жескимъ:
34
І ось тобі знамення, що буде з двома синами твоїми, Офні та Финеєсом: обоє вони помруть в один день.
34
и сіє́ тебѣ́ зна́меніє, є́же пріи́детъ на о́ба сы́на твоя́ сія́ Офні́ и Фінеє́са: въ де́нь єди́нъ у́мрутъ о́ба:
35
І поставлю Собі священика вірного; він буде чинити за серцем Моїм і за душою Моєю; і дім його зроблю твердим, і він буде ходити перед помазаником Моїм в усі дні;
35
и возста́влю себѣ́ жерца́ вѣ́рна, и́же вся́ я́же въ се́рдцы моє́мъ и я́же въ души́ моє́й сотвори́тъ, и сози́жду єму́ до́мъ вѣ́ренъ, и предъи́детъ предъ хрісто́мъ мои́мъ во вся́ дни́:
36
і всякий, хто залишився з дому твого, прийде кланятися йому за геру срібла і шматок хліба і скаже: «зарахуй мене до якої-небудь левитської посади, щоб мати їжу».
36
и бу́детъ вся́къ оста́вшійся въ дому́ твоє́мъ пріи́детъ поклони́тися єму́ съ ца́тою сребра́ и хлѣ́бомъ єди́нымъ, глаго́ля: пріими́ мя къ єди́ному от священнослуже́ній твои́хъ, є́же я́сти хлѣ́бъ.