Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Давид утік з Навафа біля Рами і прийшов і сказав Іонафану: що зробив я, у чому неправда моя, чим згрішив я перед батьком твоїм, що він шукає душі моєї?
1
И# tбэжE давjдъ t наvafа (и4же) въ рaмэ и3 пріи1де ко їwнаfaну и3 речE: что2 сотвори1хъ; и3 что2 непрaвда моS; и3 что2 согрэши1хъ пред8 nтцeмъ твои1мъ, ћкw и4щетъ души2 моеS;
2
І сказав йому [Іонафан]: ні, ти не помреш; ось, батько мій не робить ні великої, ні малої справи, не відкривши вухам моїм; для чого ж би батькові моєму ховати від мене цю справу? цього не буде.
2
И# речE є3мY їwнаfaнъ: никaкоже, ты2 не ќмреши: сE, не и4мать сотвори1ти nтeцъ м0й глаг0ла вели1ка, и3ли2 мaла, и3 не tкрhетъ ќха моегw2: и3 что2 ћкw скрhетъ nтeцъ м0й глаг0лъ сeй t менє2; не бyди сіE.
3
Давид клявся і говорив: батько твій добре знає, що я знайшов благовоління в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: «нехай не знає про те Іонафан, щоб не засмутився»; але живий Господь і жива душа твоя! один тільки крок між мною і смертю.
3
И# tвэщA давjдъ їwнаfaну и3 речE: вёдаz вёдаетъ nтeцъ тв0й, ћкw њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, и3 глаг0летъ: да не познaетъ сегw2 їwнаfaнъ, нeгли не восх0щетъ: но жи1въ гDь и3 живA душA твоS, занE ћкоже рек0хъ, и3сп0лнисz междY мн0ю и3 междY nтцeмъ твои1мъ дaже до смeрти.
4
І сказав Іонафан Давиду: чого бажає душа твоя, я зроблю для тебе.
4
И# речE пaки їwнаfaнъ къ давjду: чесогw2 желaетъ душA твоS, и3 что2 сотворю2 тебЁ;
5
І сказав Давид Іонафану: ось, завтра новомісяччя, і я повинен сидіти з царем за столом; але відпусти мене, і я сховаюся в полі до вечора третього дня.
5
И# речE давjдъ ко їwнаfaну: сE, новомчcіе заyтра, и3 ѓзъ сэдS не сsду съ царeмъ ћсти, и3 п0слеши мS, и3 скрhюсz на п0ли до вeчера днE трeтіzгw:
6
Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: «Давид відпросився в мене сходити у своє місто Вифлеєм; тому що там річне жертвоприношення всього роду його».
6
и3 ѓще смотрS ўсм0тритъ мS nтeцъ тв0й, и3 речeши: просS ўпроси1сz t менє2 давjдъ tити2 до виfлеeма грaда своегw2, ћкw жeртва днjй тaмw всемY плeмени:
7
Якщо на це він скаже: «добре», то мир рабові твоєму; а якщо він розгнівається, то знай, що зла справа вирішена ним.
7
ѓще тaкw речeтъ: блaго: ми1ръ рабY твоемY: ѓще же жeстокw tвэщaетъ тебЁ, разумёй, ћкw соверши1сz ѕл0ба t негw2:
8
Ти ж зроби милість рабові твоєму, — тому що ти прийняв раба твого в завіт Господній з тобою, — і якщо є яка провина на мені, то умертви ти мене; навіщо тобі вести мене до батька твого?
8
и3 да сотвори1ши ми1лость съ раб0мъ твои1мъ, ћкw ввeлъ є3си2 въ завётъ гDень рабA твоего2 съ соб0ю: и3 ѓще є4сть непрaвда въ рабЁ твоeмъ, ўмертви1 мz ты2, ґ ко nтцY твоемY почто2 тaкw и4маши мS вводи1ти;
9
І сказав Іонафан: ніяк не буде цього з тобою; тому що, коли я довідаюся напевно, що батько мій вирішив зробити злу справа над тобою, то невже не сповіщу тебе про це?
9
И# речE їwнаfaнъ: никaкоже (бyди) тебЁ: є3гдA ѓще разумэвaz ўразумёю, ћкw соверши1сz ѕл0ба nтцA моегw2, є4же пріити2 на тебE, ѓще и3 не бyдеши во градёхъ твои1хъ, ѓзъ возвэщY тебЁ.
10
І сказав Давид Іонафану: хто сповістить мене, якщо батько твій відповість тобі суворо?
10
И# речE давjдъ ко їwнаfaну: кто2 возвэсти1тъ ми2, ѓще tвэщaетъ nтeцъ тв0й жeстокw;
11
І сказав Іонафан Давиду: йди, вийдемо в поле. І вийшли обидва в поле.
11
И# речE їwнаfaнъ къ давjду: и3ди2, и3 пребyди на п0ли. И# и3д0ста џба на п0ле.
12
І сказав Іонафан Давиду: живий Господь Бог Ізраїлів! я завтра близько цього часу, або післязавтра, випитаю у батька мого; і якщо він прихильний до Давида, і я тоді ж не пошлю до тебе і не відкрию перед вухами твоїми,
12
И# речE їwнаfaнъ къ давjду: гDь бGъ ї}левъ вёсть, ћкw и3скушY nтцA моего2 во врeмz (сіE) заyтра, и3ли2 трeтіzгw днE, и3 сіE, ѓще блaго бyдетъ њ давjдэ, и3 не и4мамъ послaти къ тебЁ на п0ле и3 возвэсти1ти сі‰ во ќшы твои2:
13
нехай те і те зробить Господь з Іонафаном і ще більше зробить. Якщо ж батько мій замишляє зробити тобі зло, і це відкрию у вуха твої, і відпущу тебе, і тоді йди з миром: і нехай буде Господь з тобою, як був з батьком моїм!
13
сі‰ да сотвори1тъ бGъ їwнаfaну и3 сі‰ да приложи1тъ, ѓще не возвэщY ѕл†z на тS, и3 tкрhю ќхо твоE, и3 tпущY тS, и3 tи1деши въ ми1рэ: и3 бyдетъ гDь съ тоб0ю, ћкоже бЁ со nтцeмъ мои1мъ:
14
Але і ти, якщо я буду ще живий, зроби мені милість Господню.
14
и3 ѓще ќбw є3щE жи1въ бyду ѓзъ, да сотвори1ши ми1лость со мн0ю:
15
А якщо я помру, то не відніми милости твоєї від дому мого повіки, навіть і тоді, коли Господь знищить з лиця землі усіх ворогів Давида.
15
и3 ѓще смeртію ўмрY, да не tи1меши ми1лости твоеS t д0му моегw2 до вёка:
16
Так уклав Іонафан завіт з домом Давида і сказав: нехай стягне Господь з ворогів Давида!
16
ѓще же ни2, є3гдA и3скорени1тъ гDь враги2 давjдwвы, коег0ждо t лицA земли2, да њбрsщетсz и4мz їwнаfaне въ домY давjдовэ, и3 и3зhщетъ гDь враги2 давjдwвы.
17
І знову Іонафан клявся Давиду своєю любов’ю до нього, тому що любив його, як свою душу.
17
И# приложи2 їwнаfaнъ є3щE клsтисz давjду, ћкw возлюби2 дyшу лю1бzщагw є3го2.
18
І сказав йому Іонафан: завтра новомісяччя, і про тебе запитають, тому що місце твоє буде не зайняте;
18
И# речE їwнаfaнъ къ немY: заyтра новомчcіе, и3 присм0тренъ бyдеши, ћкw прaздно ўсм0трено бyдетъ мёсто твоE:
19
тому на третій день ти спустись і поспіши на те місце, де ховався ти колись, і сядь біля каменя Азель;
19
тh же премeдлиши три2 дни6 и3 пребyдеши на мёстэ твоeмъ, и3дёже скрhешисz въ дeнь дёланіz, и3 сsдеши при є3ргaвэ џнэмъ:
20
а я в той бік пущу три стріли, начебто стріляючи в ціль;
20
и3 ѓзъ ўтр0ю стрэлaми стрэлsz, и3 стрэлю2 вергaz до ґмаггaріа:
21
потім пошлю отрока, говорячи: «піди, знайди стріли»; і якщо я скажу отроку: «ось, стріли позаду тебе, візьми їх», то прийди до мене, тому що мир тобі, і, живий Господь, нічого тобі не буде;
21
и3 сE, послю2 џтрока, глаг0лz: и3ди2 и3 њбрsщи ми2 стрэлY: и3 ѓще рекY џтроку: здЁ стрэлA t тебє2, и3 здЁ, возми2 ю5: и3 ты2 грzди2 ко мнЁ, ћкw ми1ръ тебЁ, и3 нёсть њ тебЁ сл0ва, жи1въ гDь:
22
якщо ж так скажу отрокові: «ось, стріли перед тобою», то ти йди, бо відпускає тебе Господь;
22
ѓще же тaкw рекY ю4ноши: тaмw стрэлA t тебє2 и3 дaлэе: и3ди2, ћкw tслa тz гDь:
23
а того, про що ми говорили, я і ти, свідок Господь між мною і тобою повіки.
23
и3 глаг0лъ є3г0же ѓзъ и3 ты2 глаг0лахомъ, сE, гDь свидётель междY тоб0ю и3 мн0ю до вёка.
24
І сховався Давид на полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати.
24
И# скрhсz давjдъ на п0ли, и3 пріи1де новомчcіе, и3 пріи1де цaрь на трапeзу ћсти,
25
Цар сів на своєму місці, за звичаєм, на сідалище біля стіни, й Іонафан встав, і Авенир сів поруч із Саулом; місце ж Давида залишилося вільним.
25
и3 сёде цaрь на мёстэ своeмъ ћкоже и3 всегдA на прест0лэ при стэнЁ, и3 предвари2 їwнаfaна, и3 сёде ґвени1ръ t страны2 саyловы, и3 ўсм0трено бhсть (прaздно) мёсто давjдово.
26
І не сказав Саул у той день нічого, тому що подумав, що це випадковість, що Давид нечистий, не очистився.
26
И# не глаг0ла саyлъ ничт0же въ т0й дeнь, помhсли бо, слyчай ви1дитсz, нечи1сту бhти, ћкw не њчи1стисz.
27
Настав і другий день новомісяччя, а місце Давида залишалося вільним. Тоді сказав Саул синові своєму Іонафану: чому син Ієссеїв не прийшов на обід ні вчора, ні сьогодні?
27
И# бhсть наyтріе мцcа въ дeнь вторhй, и3 ўсм0трено бhсть прaздно мёсто давjдово, и3 речE саyлъ ко їwнаfaну сhну своемY: что2 ћкw не пріи1де сhнъ їессeевъ ни вчерA, ни днeсь на трапeзу;
28
І відповів Іонафан Саулу: Давид відпросився в мене у Вифлеєм;
28
И# tвэщA їwнаfaнъ къ саyлу и3 речE є3мY: ўпроси1сz t менє2 давjдъ до виfлеeма грaда своегw2 и3ти2,
29
він сказав: «відпусти мене, тому що у нас у місті родинне жертвоприношення, і мій брат запросив мене; отже, якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, сходжу я і побачуся зі своїми братами»; тому він і не прийшов на обід царя.
29
и3 речE: tпусти1 мz нн7э (въ виfлеeмъ), ћкw жeртва колёна нaшегw во грaдэ, и3 заповёдаша мнЁ брaтіz мо‰: и3 нн7э ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, да пойдY нн7э и3 ўзрю2 брaтію мою2: сегw2 рaди не пріи1де на трапeзу царeву.
30
Тоді сильно розгнівався Саул на Іонафана і сказав йому: сину негідний і непокірливий! хіба я не знаю, що ти подружився із сином Ієссеєвим на сором собі і на сором матері твоїй?
30
И# разгнёвасz гнёвомъ саyлъ на їwнаfaна ѕэлw2 и3 речE є3мY: сhне дёвwкъ блудни1цъ, не вёмъ ли, ћкw соHбщникъ є3си2 ты2 сhну їессeеву въ срамотY твою2 и3 въ срамотY tкровeніz мaтере твоеS;
31
бо в усі дні, доки син Ієссеїв буде жити на землі, не устоїш ні ти, ні царство твоє; тепер же пошли і приведи його до мене, тому що він приречений на смерть.
31
ћкw во вс‰ дни6, въ нsже сhнъ їессeевъ жи1ти и4мать на земли2, не ўгот0витсz цaрство твоE: нн7э u5бо послaвъ, поими2 ю4ношу, ћкw сhнъ смeрти є4сть сeй.
32
І відповів Іонафан Саулу, батькові своєму, і сказав йому: за що умертвляти його? що він зробив?
32
И# tвэщA їwнаfaнъ саyлу nтцY своемY и3 речE: за что2 ўмирaетъ; что2 сотвори2;
33
Тоді Саул кинув спис у нього, щоб уразити його. І Іонафан зрозумів, що батько його наважився убити Давида.
33
И# вeрже саyлъ копіeмъ на їwнаfaна, є4же ўмертви1ти є3го2. И# познA їwнаfaнъ, ћкw соверши1сz ѕл0ба сі‰ t nтцA є3гw2, да ўмертви1тъ давjда:
34
І встав Іонафан з-за столу у великому гніві і не обідав на другий день новомісяччя, тому що уболівав за Давида і тому що скривдив його батько його.
34
и3 вскочи2 їwнаfaнъ t трапeзы во гнёвэ ћрости, и3 не kдE хлёба въ дeнь вторhй мцcа, ћкw сокруши1сz њ давjдэ, занE соверши2 (ѕл0бу) на него2 nтeцъ є3гw2.
35
На другой день уранці вийшов Іонафан у поле, в час, який призначив Давиду, і малий отрок з ним.
35
И# бhсть заyтра, и3 и3зhде їwнаfaнъ на село2, ћкоже совэщaсz њ свидёніи съ давjдомъ, и3 џтрокъ мaлъ съ ни1мъ.
36
І сказав він отрокові: біжи, шукай стріли, які я пускаю. Отрок побіг, а він пускав стріли так, що вони летіли далі отрока.
36
И# речE џтроку: тецы2, и3 њбрsщи ми2 стрёлы, и4миже ѓзъ стрэлsю. И# џтрокъ течE, и3 џнъ стрэли2 стрэл0ю за него2.
37
І побіг отрок туди, куди Іонафан пускав стріли, і закричав Іонафан услід отрокові і сказав: дивися, стріла перед тобою.
37
И# пріи1де џтрокъ до мёста стрэлы2, и3дёже стрэли1лъ їwнаfaнъ. И# возопи2 їwнаfaнъ в8слёдъ џтрока и3 речE: тaмw стрэлA t тебє2 и3 дaлэе.
38
І знову кричав Іонафан вслід отрокові: скоріше біжи, не зупиняйся. І зібрав отрок Іонафанів стріли і прийшов до свого господаря.
38
И# пaки возопи2 їwнаfaнъ в8слёдъ џтрока своегw2, глаг0лz: потщи1сz ск0рw, и3 не ст0й. И# собрA џтрокъ їwнаfaну стрёлы и3 принесE и5хъ къ господи1ну своемY.
39
Отрок же не знав нічого; тільки Іонафан і Давид знали, у чому справа.
39
Џтрокъ же не ўвёдэ ничесHже, т0кмw їwнаfaнъ и3 давjдъ вёдэста вeщь.
40
І віддав Іонафан зброю свою отрокові, який був при ньому, і сказав йому: йди, віднеси в місто.
40
И# tдA їwнаfaнъ nрyжіе своE џтроку своемY и3 речE џтроку своемY: поиди2 и3 tнеси2 во грaдъ.
41
Отрок пішов, а Давид піднявся з південного боку й упав лицем своїм на землю і тричі поклонився; і цілували вони один одного, і плакали обоє разом, але Давид плакав сильніше.
41
И# є3гдA tи1де џтрокъ, и3 давjдъ востA t є3ргaва, и3 падE на лицE своE, и3 поклони1сz є3мY три1жды, и3 њблобызA кjйждо дрyгъ дрyга, и3 плaкасz кjйждо њ дрyгъ дрyзэ до скончaніz вели1ка.
42
І сказав Іонафан Давиду: йди з миром; а в чому клялися ми обоє ім’ям Господа, говорячи: «Господь нехай буде між мною і між тобою, і між сіменем моїм і сіменем твоїм», те нехай буде повік.
42
И# речE їwнаfaнъ давjду: и3ди2 съ ми1ромъ, и3 ћкоже клsхомсz мы2 џба и4менемъ гDнимъ, глаг0люще: гDь да бyдетъ свидётель междY мн0ю и3 тоб0ю и3 междY сёменемъ мои1мъ и3 междY сёменемъ твои1мъ до вёка.
43
І встав [Давид] і пішов, а Іонафан повернувся в місто.
43
И# востA давjдъ и3 tи1де. Їwнаfaнъ же вни1де во грaдъ.