Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І вийшов Давид звідти і втік у печеру Одолламську, і почули брати його і весь дім батька його і прийшли до нього туди.
1
И҆ ѿи́де даві́дъ ѿтꙋ́дꙋ, и҆ спасе́сѧ, и҆ прїи́де въ пеще́рꙋ ѻ҆долла́мскꙋ: и҆ слы́шавше бра́тїѧ є҆гѡ̀ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, прїидо́ша къ немꙋ̀ та́мѡ.
2
І зібралися до нього всі пригноблені і всі боржники і всі засмучені душею, і зробився він начальником над ними; і було з ним близько чотирьохсот чоловік.
2
И҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ всѧ́къ и҆́же въ нꙋ́ждѣ, и҆ всѧ́къ должни́къ, и҆ всѧ́къ печа́льный дꙋше́ю, и҆ бѣ̀ и҆́ми ѡ҆блада́ѧй, и҆ бѧ́ше съ ни́мъ ꙗ҆́кѡ четы́реста мꙋже́й.
3
Звідти пішов Давид у Массифу моавитську і сказав цареві Моавитському: нехай батько мій і мати моя побудуть у вас, доки я не дізнаюся, що зробить зі мною Бог.
3
И҆ ѿи́де даві́дъ ѿтꙋ́дꙋ въ массифа́ѳъ мѡаві́тскїй и҆ речѐ къ царю̀ мѡаві́тскꙋ: да бꙋ́дꙋтъ нн҃ѣ ѻ҆те́цъ мо́й и҆ ма́ти моѧ̀ оу҆ тебє̀, до́ндеже позна́ю, что̀ сотвори́тъ мнѣ̀ бг҃ъ.
4
І привів їх до царя Моавитського, і жили вони в нього весь час, доки Давид був у тій схованці.
4
И҆ оу҆молѝ лицѐ царѧ̀ мѡаві́тска, и҆ пребыва́хꙋ оу҆ негѡ̀ по всѧ̑ дни̑, сꙋ́щꙋ даві́дꙋ во ѻ҆́бласти то́й.
5
Але пророк Гад сказав Давиду: не залишайся в цьому притулку, але виходь, іди в землю Іудину. І пішов Давид і прийшов у ліс Херет.
5
И҆ речѐ га́дъ прⷪ҇ро́къ къ даві́дꙋ: не сѣдѝ во ѻ҆́бласти се́й: и҆дѝ, и҆ да вни́деши въ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ. И҆ и҆́де даві́дъ и҆ прише́дъ сѣ́де въ гра́дѣ сарі́хъ.
6
І почув Саул, що Давид з’явився і люди, які були з ним. Саул сидів тоді в Гиві під дубом на горі, зі списом у руці, і всі слуги його оточували його.
6
И҆ слы́ша саꙋ́лъ, ꙗ҆́кѡ позна́нъ бы́сть даві́дъ, и҆ мꙋ́жїе и҆̀же съ ни́мъ: и҆ саꙋ́лъ сѣдѧ́ше на холмѣ̀ под̾ дꙋбра́вою ꙗ҆́же въ ра́мѣ, и҆ копїѐ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ всѝ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ предстоѧ́хꙋ є҆мꙋ̀.
7
І сказав Саул слугам своїм, що оточували його: послухайте, сини Веніамінові, невже всім вам дасть син Ієссея поля і виноградники і всіх вас поставить тисячоначальниками і сотниками,
7
И҆ речѐ саꙋ́лъ ко ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ предстоѧ́щымъ є҆мꙋ̀: слы́шите нн҃ѣ, сы́нове венїамі́нѡвы, а҆́ще вои́стиннꙋ всѣ̑мъ ва́мъ да́стъ сы́нъ і҆ессе́евъ се́ла и҆ вїногра́ды и҆ поста́витъ ва́съ всѣ́хъ въ со́тники и҆ ты́сѧщники:
8
що ви усі змовилися проти мене, і ніхто не відкрив мені, коли син мій вступив у дружбу із сином Ієссея, і ніхто з вас не пожалів про мене і не відкрив мені, що син мій підбурив проти мене раба мого чинити проти мене підступи, як це нині видно?
8
ꙗ҆́кѡ всѝ согласи́стесѧ на мѧ̀, и҆ нѣ́сть ѿкрыва́ѧй во оу҆́хо моѐ, є҆гда̀ положѝ завѣ́тъ сы́нъ мо́й съ сы́номъ і҆ессе́овымъ, и҆ нѣ́сть ѿ ва́съ ни є҆ди́нъ болѧ́й ѡ҆ мнѣ̀ и҆ возвѣща́ѧй во оу҆́шы моѝ, ꙗ҆́кѡ воздви́же сы́нъ мо́й раба̀ моего̀ на мѧ̀ врага̀, ꙗ҆́коже де́нь се́й;
9
І відповів Доїк ідумеянин, який стояв зі слугами Сауловими, і сказав: я бачив, як син Ієссея приходив у Номву до Ахимелеха, сина Ахитува,
9
И҆ ѿвѣща̀ дѡи́къ сѵ́ринъ приста́вленый над̾ мска́ми саꙋ́ловыми и҆ речѐ: ви́дѣхъ сы́на і҆ессе́ева прише́дша въ номвꙋ̀ ко а҆вїмеле́хꙋ сы́нꙋ а҆хі́товꙋ і҆ере́ю:
10
і той запитав про нього Господа, і дав йому споживу, і меч Голіафа филистимлянина віддав йому.
10
и҆ вопроша́ше ѡ҆ не́мъ бг҃а, и҆ бра́шно вдадѐ є҆мꙋ̀, и҆ ме́чь голїа́ѳа и҆ноплеме́нника вдадѐ є҆мꙋ̀.
11
І послав цар покликати Ахимелеха, сина Ахитува, священика, і весь дім батька його, священиків, які в Номві; і прийшли вони усі до царя.
11
И҆ посла̀ ца́рь призва́ти а҆вїмеле́ха сы́на а҆хі́това, и҆ всѧ̑ сы́ны ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀ і҆ерє́и ѿ номвы̀. И҆ прїидо́ша всѝ къ царю̀.
12
І сказав Саул: послухай, сину Ахитува. І той відповів: ось я, господарю мій.
12
И҆ речѐ саꙋ́лъ: слы́ши нн҃ѣ, сы́не а҆хі́товъ. И҆ речѐ: сѐ, а҆́зъ, глаго́ли, господи́не.
13
І сказав йому Саул: для чого ви зговорилися проти мене, ти і син Ієссея, що ти дав йому хліби і меч і запитав про нього Бога, щоб він повстав проти мене і чинив проти мене підступи, як це нині видно?
13
И҆ речѐ є҆мꙋ̀ саꙋ́лъ: почто̀ совѣща́лсѧ є҆сѝ на мѧ̀ ты̀ и҆ сы́нъ і҆ессе́евъ, ꙗ҆́кѡ вда́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ хлѣ́бъ и҆ ме́чь, и҆ вопроша́лъ є҆сѝ ѡ҆ не́мъ бг҃а положи́ти є҆го̀ на мѧ̀ во врага̀, ꙗ҆́коже де́нь се́й;
14
І відповів Ахимелех царю і сказав: хто з усіх рабів твоїх вірний як Давид? він і зять царя, і виконавець повелінь твоїх, і шанований у домі твоєму.
14
И҆ ѿвѣща̀ а҆вїмеле́хъ царю̀ и҆ речѐ: и҆ кто̀ во всѣ́хъ рабѣ́хъ твои́хъ вѣ́ренъ ꙗ҆́коже даві́дъ, и҆ зѧ́ть царе́въ, и҆ кнѧ́зь всѣ̑мъ за́повѣдемъ твои̑мъ, и҆ сла́венъ въ до́мꙋ твое́мъ;
15
Чи тепер я став запитувати про нього Бога? Ні, не звинувачуй у цьому, царю, раба твого і весь дім батька мого, тому що в усій цій справі не знає раб твій ні малого, ні великого.
15
є҆да̀ дне́сь нача́хъ вопроша́ти ѡ҆ не́мъ бг҃а; ника́кѡ: да не возложи́ши, царю̀, на раба̀ твоего̀ словесѐ сегѡ̀, и҆ на ве́сь до́мъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀, ꙗ҆́кѡ не вѣ́дѧше ра́бъ тво́й во всѣ́хъ си́хъ словесѐ ма́ла, и҆лѝ вели́ка.
16
І сказав цар: ти повинен померти, Ахимелеху, ти і весь дім батька твого.
16
И҆ речѐ ца́рь саꙋ́лъ: сме́ртїю оу҆́мреши, а҆вїмеле́хъ, ты̀ и҆ ве́сь до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀.
17
І сказав цар охоронцям, які стояли при ньому: йдіть, умертвіть священиків Господніх, бо і їхня рука з Давидом, і вони знали, що він утік, і не відкрили мені. Але слуги царя не хотіли підняти рук своїх на вбивство священиків Господніх.
17
И҆ речѐ ца́рь скорохо́дцємъ предстоѧ́щымъ пред̾ ни́мъ: приведи́те и҆ и҆збі́йте і҆ерє́и гдⷭ҇ни, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ и҆́хъ съ даві́домъ, и҆ поне́же позна́ша, ꙗ҆́кѡ бѣжи́тъ то́й, и҆ не возвѣсти́ша во оу҆́шїю моє́ю. И҆ не хотѧ́хꙋ ѻ҆́троцы царє́вы возложи́ти рꙋ́къ свои́хъ на і҆ерє́и гдⷭ҇ни.
18
І сказав цар Доїку: йди ти й умертви священиків. І пішов Доїк ідумеянин, і напав на священиків, і умертвив у той день вісімдесят п’ять* чоловіків, які носили лляний ефод;
18
И҆ речѐ ца́рь дѡи́кꙋ: ѡ҆брати́сѧ ты̀, и҆ оу҆стреми́сѧ на і҆ерє́и. И҆ ѡ҆брати́сѧ дѡи́къ сѵ́ринъ, и҆ оу҆бѝ і҆ере́євъ гдⷭ҇нихъ въ то́й де́нь, три́ста пѧ́ть мꙋже́й, всѣ́хъ носѧ́щихъ є҆фꙋ́дъ:
19
і Номву, місто священиків, уразив мечем; і чоловіків і жінок, і юнаків і дітей, і волів і ослів і овець уразив мечем.
19
и҆ номвꙋ̀ гра́дъ і҆ере́йскїй погꙋбѝ ѻ҆́стрїемъ ѻ҆рꙋ́жїѧ ѿ мꙋ́жеска по́лꙋ и҆ до же́нска, ѿ ѻ҆́трока и҆ до ссꙋ́щагѡ, и҆ телца̀ и҆ ѻ҆сла̀ и҆ ѻ҆вча́те.
20
Урятувався один тільки син Ахимелеха, сина Ахитуви, на ім’я Авиафар, і втік до Давида.
20
И҆ оу҆гонзѐ є҆ди́нъ сы́нъ а҆вїмеле́ха сы́на а҆хі́това, и҆́мѧ є҆мꙋ̀ а҆вїа́ѳаръ, и҆ бѣжа̀ в̾слѣ́дъ даві́да.
21
І розповів Авиафар Давиду, що Саул умертвив священиків Господніх.
21
И҆ возвѣстѝ а҆вїа́ѳаръ даві́дꙋ, ꙗ҆́кѡ и҆збѝ саꙋ́лъ всѧ̑ і҆ерє́и гдⷭ҇ни.
22
І сказав Давид Авиафару: я знав у той день, коли там був Доїк ідумеянин, що він неодмінно донесе Саулу; я винен у всіх душах дому батька твого;
22
И҆ речѐ даві́дъ ко а҆вїа́ѳарꙋ: вѣ́дѧхъ въ де́нь то́й, ꙗ҆́кѡ та́мѡ бѣ̀ дѡи́къ сѵ́ринъ, ꙗ҆́кѡ возвѣща́ѧ возвѣсти́тъ саꙋ́лꙋ: а҆́зъ є҆́смь вино́венъ ѡ҆ дꙋша́хъ до́мꙋ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀:
23
залишся в мене, не бійся, тому що, хто буде шукати моєї душі, буде шукати і твоєї душі; ти будеш у мене під охороною.
23
сѣдѝ со мно́ю, не бо́йсѧ, ꙗ҆́кѡ и҆дѣ́же а҆́ще взыщꙋ̀ дꙋшѝ мое́й мѣ́сто, взыщꙋ̀ и҆ дꙋшѝ твое́й, ꙗ҆́кѡ сохране́нъ бꙋ́деши ты̀ оу҆ менє̀.