Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І вийшов Давид звідти і жив у безпечних місцях Ен-Гадди.
1
И воста́ даві́дъ отту́ду и сѣ́де во узи́нахъ єнгадді́.
2
Коли Саул повернувся від филистимлян, його сповістили, говорячи: ось, Давид у пустелі Ен-Гадди.
2
И бы́сть єгда́ возврати́ся Сау́лъ вспя́ть от иноплеме́нникъ, и возвѣсти́ша єму́, глаго́люще: се́, даві́дъ въ пусты́ни єнга́дстѣй.
3
І взяв Саул три тисячі добірних чоловіків з усього Ізраїля і пішов шукати Давида і людей його по горах, де живуть сарни.
3
И взя́ Сау́лъ съ собо́ю три́ ты́сящы муже́й избра́нныхъ от всего́ Ізра́иля и и́де иска́ти даві́да и муже́й єго́ пря́мо лицу́ садде́ємъ:
4
І прийшов до загону овечого, при дорозі; там була печера, і зайшов туди Саул за потребою; Давид же і люди його сиділи в глибині печери.
4
и пріи́де до ста́дъ пасо́мыхъ на пути́, и бѣ́ та́мо верте́пъ: и Сау́лъ вни́де испраздни́тися, даві́дъ же и му́жіє єго́ во вну́треннихъ верте́па сѣдя́ху.
5
І говорили Давиду люди його: ось день, про який говорив тобі Господь: «ось, Я видам ворога твого в руки твої, і зробиш з ним, що тобі завгодно». Давид встав і тихенько відрізав край від верхнього одягу Саула.
5
И рѣ́ша му́жіє даві́довы къ нему́: се́, де́нь се́й, о не́мже рече́ Госпо́дь тебѣ́ преда́ти врага́ твоєго́ въ ру́цѣ твои́, и сотвори́ши єму́ я́коже уго́дно предъ очи́ма твои́ма. И воста́ даві́дъ, и отрѣ́за воскри́ліє оде́жды Сау́ли о́тай.
6
Але після цього боляче стало серцю Давида, що він відрізав край від одягу Саула.
6
И бы́сть по си́хъ, и вострепета́ даві́ду се́рдце єго́, я́ко отрѣ́за воскри́ліє оде́жды Сау́ли:
7
І сказав він людям своїм: нехай не попустить мені Господь зробити це господареві моєму, помазанику Господньому, щоб накласти руку мою на нього, бо він помазаник Господній.
7
и рече́ даві́дъ къ муже́мъ свои́мъ: ника́коже ми́ от Го́спода, а́ще сотворю́ глаго́лъ се́й господи́ну моєму́ хрісту́ Госпо́дню, є́же нанести́ ру́ку мою́ на́нь, я́ко хрісто́съ Госпо́день є́сть се́й.
8
І утримав Давид людей своїх цими словами і не дав їм повстати на Саула. А Саул встав і вийшов з печери на дорогу.
8
И увѣща́ даві́дъ му́жы своя́ словесы́ и не даде́ и́мъ воста́вшымъ уби́ти Сау́ла. И воста́ Сау́лъ, и сни́де на пу́ть.
9
Потім встав і Давид, і вийшов з печери, і закричав услід Саулу, говорячи: господарю мій, царю! Саул оглянувся назад, і Давид упав лицем на землю і поклонився [йому].
9
И изы́де даві́дъ вслѣ́дъ єго́ изъ верте́па: и возопи́ даві́дъ вслѣ́дъ Сау́ла, глаго́ля: господи́не царю́. И озрѣ́ся Сау́лъ вслѣ́дъ себе́, и преклони́ся даві́дъ лице́мъ свои́мъ до земли́, и поклони́ся єму́.
10
І сказав Давид Саулу: навіщо ти слухаєш слова людей, які говорять: «ось, Давид замишляє зло на тебе»?
10
И рече́ даві́дъ къ Сау́лу: почто́ слу́шаєши слове́съ люді́й глаго́лющихъ: се́, даві́дъ и́щетъ души́ твоєя́?
11
Ось, сьогодні бачать очі твої, що Господь віддавав тебе нині в руки мої в печері; і мені говорили, щоб убити тебе; але я пощадив тебе і сказав: «не підніму руки моєї на господаря мого, бо він помазаник Господа».
11
се́, дне́сь ви́дѣста о́чи твои́, я́ко предаде́ тя Госпо́дь дне́сь въ ру́цѣ мои́ въ верте́пѣ, и не восхотѣ́хъ уби́ти тебе́, и пощадѣ́хъ тя́, и рѣ́хъ: не нанесу́ руки́ моєя́ на го́спода моєго́, я́ко пома́занникъ Госпо́день се́й є́сть:
12
Батьку мій! подивися на край одягу твого в руці моїй; я відрізав край одягу твого, а тебе не убив: довідайся і переконайся, що немає в руці моїй зла, ні підступництва, і я не згрішив проти тебе; а ти шукаєш душі моєї, щоб погубити її.
12
и се́, воскри́ліє оде́жды твоєя́ въ руцѣ́ моє́й, а́зъ отъя́хъ воскри́ліє оде́жды твоєя́, и не уби́хъ тебе́: и уразумѣ́й, и ви́ждь дне́сь, я́ко нѣ́сть зло́бы въ руцѣ́ моє́й, ниже́ нече́стія и презо́рства, ниже́ согрѣши́хъ къ тебѣ́, а ты́ и́щеши души́ моєя́ изъя́ти ю́:
13
Нехай розсудить Господь між мною і тобою, і нехай помститься тобі Господь за мене; але рука моя не буде на тобі,
13
да су́дитъ Госпо́дь между́ мно́ю и тобо́ю, и да защи́титъ мя́ Госпо́дь от тебе́: рука́ же моя́ не бу́детъ на тя́,
14
як говорить давня притча: «від беззаконних виходить беззаконня». А моя рука не буде на тобі.
14
я́коже глаго́лется при́тча дре́вняя: от беззако́нникъ изы́детъ преступле́ніє: рука́ же моя́ не бу́детъ на тя́:
15
Проти кого вийшов цар Ізраїльський? За ким ти ганяєшся? За мертвим псом, за однією блохою.
15
и ны́нѣ ты́, царю́ Ізра́илевъ, вслѣ́дъ кого́ исхо́диши? кого́ ты́ го́ниши? вслѣ́дъ ли пса́ уме́рша и вслѣ́дъ блохи́ єди́ныя?
16
Господь нехай буде суддею і розсудить між мною і тобою. Він розгляне, розбере справу мою, і спасе мене від руки твоєї.
16
да бу́детъ Госпо́дь судія́ и отмсти́тель между́ мно́ю и тобо́ю, да ви́дитъ Госпо́дь и су́дитъ су́дъ мо́й, и осу́дитъ мя́ от руки́ твоєя́.
17
Коли скінчив Давид говорити слова ці до Саула, Саул сказав: чи твій це голос, сину мій, Давиде? І підніс Саул голос свій, і плакав,
17
И бы́сть, єгда́ сконча́ даві́дъ глаго́лы сія́, глаго́ля къ Сау́лу, и рече́ Сау́лъ: тво́й ли гла́съ се́й, ча́до даві́де? И воздви́же Сау́лъ гла́съ сво́й и воспла́кася.
18
і сказав Давиду: ти справедливіший за мене, тому що ти відплатив мені добром, а я відплачував тобі злом;
18
И рече́ Сау́лъ къ даві́ду: пра́веденъ єси́ ты́ па́че мене́, я́ко ты́ возда́лъ ми́ єси́ блага́я, а́зъ же тебѣ́ возда́хъ зла́я:
19
ти показав це сьогодні, вчинивши зі мною милість, коли Господь віддавав мене в руки твої, ти не вбив мене.
19
и ты́ возвѣсти́лъ ми́ єси́ дне́сь, я́же сотвори́лъ ми́ блага́я, я́ко заключи́ мя Госпо́дь въ ру́ки твоя́ дне́сь, и не уби́лъ мя́ єси́:
20
Хто, знайшовши ворога свого, відпустив би його в добру путь? Господь віддасть тобі добром за те, що зробив ти мені сьогодні.
20
и я́коже а́ще кто́ обрѣ́лъ бы врага́ своєго́ въ печа́ли, и отпусти́лъ бы єго́ въ пу́ть бла́гъ, и Госпо́дь возда́стъ єму́ блага́я, я́коже ты́ сотвори́лъ єси́ дне́сь:
21
І тепер я знаю, що ти неодмінно будеш царювати, і царство Ізраїлеве буде твердим у руці твоїй.
21
и ны́нѣ се́, а́зъ вѣ́мъ, я́ко царю́я ца́рствовати и́маши, и ста́ти и́мать въ руцѣ́ твоє́й ца́рство Ізра́илево:
22
Отже, поклянися мені Господом, що ти не викоріниш потомства мого після мене і не знищиш імені мого в домі батька мого.
22
и ны́нѣ клени́ся ми́ Го́сподемъ, я́ко не искорени́ши сѣ́мене моєго́ по мнѣ́ и не погуби́ши и́мене моєго́ от до́му отца́ моєго́.
23
І поклявся Давид Саулу. І пішов Саул у дім свій, Давид же і люди його зійшли в місце укріплене.
23
И кля́тся даві́дъ Сау́лу. И отъи́де Сау́лъ на мѣ́сто своє́, даві́дъ же и му́жіє єго́ взыдо́ша въ мессе́ру тѣ́сную.