Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І помер Самуїл; і зібралися всі ізраїльтяни, і плакали за ним, і поховали його в домі його, у Рамі. Давид встав і пішов у пустелю Фаран.
1
И$ ё'мре само'илъ, и^ събра'ся ве'сь і^и^л~ь. и^ пла'кашеся е^го и^ погребо'ша и& в до'мђ е^го въ саръмаџе'мњ. и^ въста'въ дв~дъ сни'де въ пђсты'ню маа'ню вънђтре'нюю”
2
Був хтось у Маоні, а маєток його на Кармилі, чоловік дуже багатий; у нього було три тисячі овець і тисяча кіз; і був він на стрижці овець своїх на Кармилі.
2
И$ б^њ чл~къ въ маа'нњ. и^ ста'да е^мђ своя на карми'лњ, и^ чл~къ с^и вели'къ ѕњ'ло, и^ сего ѓ^вецъ б^њ, Wг~, а^ ко'зъ Wа~. и^ бы'сть е^гда` стрижаще стада своя на каrми'лњ”
3
Ім’я чоловіка того — Навал, а ім’я дружини його — Авигея; ця жінка була дуже розумна і красива лицем, а він — людина жорстока і зла норовом; він був з роду Халева.
3
И$мя' же чл~кђ нава'нъ, і^ и'мя женњ` е^го и^а^вигњя, и^ бя'ше жена` е^го бл~га и^ смысле'на, и^ възоро'мъ ви'дњти ѕњ'ло добра`, а^ мђжъ е^я` чл~къ твръдъ, и^ лђка'въ при всњмъ, и^ не ѓ^бщи'въ”
4
І почув Давид у пустелі, що Навал стриже [на Кармилі] овець своїх.
4
И$ слы'ша дв~дъ въ пђсты'ни, ја%ко стрижетъ нава'нъ на каръми'лњ ста'да своя”
5
І послав Давид десять отроків, і сказав Давид отрокам: підніміться на Кармил і підіть до Навала, і вітайте його від мого імені,
5
И$ посла` дв~дъ, і~, ѓ%троковъ, и^ рече ѓ%трокомъ възы'дњте на карми'ль, і^ и^де'те къ нава'нђ и^ въпроси'те и& эT мене` с мироM”
6
і скажіть так: «[здрастуй,] мир тобі, мир дому твоєму, мир усьому твоєму;
6
Негли здра'въ е^си и^ до'мъ тво'и, и^ вс^я твоя здра'ва л^и сђть”
7
нині я почув, що в тебе стрижуть овець. Ось, пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і нічого в них не пропало за весь час їхнього перебування на Кармилі;
7
И$ нн~њ ё^бо слы'шђ ја%ко стригђтъ пастђси твои`, и^же бњша с на'ми въ пђсты'ни, и^ не възбра'нихомъ и^мъ, и^ не сътвори'хомъ ничесо'же въ вс^я дн~и, е^гда бњша на карми'лњ”
8
запитай слуг твоїх, і вони скажуть тобі; отже, нехай знайдуть отроки благовоління в очах твоїх, бо в добрий день прийшли ми; дай же рабам твоїм і синові твоєму Давиду, що знайде рука твоя».
8
Въпроси` ѓ%троки своя, и^ възвњстя'т# ти, и^ ѓ^брњто'шася ѓ^тро'цы твои` съ радостїю преD ѓ^чи'ма твои'ма. ја%ко въ дн~ь бл~гъ прїидо'хоM, т^о да' же нн~њ сн~ови твое^мђ дв~дђ, е^же а%ще хо'щеши”
9
І пішли люди Давидові, і сказали Навалові від імені Давида всі ці слова, і замовкли.
9
И$ прїидо'ша ѓ%троцы дв~дви и^ гл~аша словеса` с^и къ нава'нђ. и^ вс^я гл~ы сїа и^менеM дв~двыM”
10
І [підхопився] Навал, [і] відповів слугам Давидовим, і сказав: хто такий Давид, і хто такий син Ієссеїв? нині стало багато рабів, що тікають від господарів своїх;
10
И$ въско'чи наваn эTвњща ѓ%трокоM двDвыM рекъ. чт^о еs двDъ и^л^и чт^о е^сть сн~ъ і^е^с#сеѓv. днsь ё^множе'ни сђть раби`, эTходя'ще ко'жDо эT лица` господи'на свое^го,
11
невже мені взяти хліби мої і воду мою, [і вино моє] і м’ясо, приготоване мною для тих, хто стриже овець моїх, і віддати людям, про яких не знаю, звідки вони?
11
и^ возмђ` хлњба и^ вина` и^ закла'нїа моя` ја%же заклаX стригђщиM моя` ѓ%вца. тота` л^и даM мђжеM иXже не вњ'дњ эTкђ'дђ сђть”
12
І пішли назад люди Давида своїм шляхом і повернулися, і прийшли і переказали йому всі слова ці.
12
И$ възврати'шася ѓ%троцы дв~дви пђтемъ свои^м#. и^ възвра'щ#шеся прїидо'ша и^ възвњсти'ша дв~дђ по гл~ђ семђ`”
13
Тоді Давид сказав людям своїм: опережіться кожен мечем своїм. І всі оперезалися мечами своїми, оперезався і сам Давид своїм мечем, і пішли за Давидом близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі.
13
И$ рече дв~дъ мђж'емъ своиM, ѓ^поя'шися ко'ждо ваs ѓ^рђжїемъ своиM і^ и^до'ша въ слDњ дв~дъ. ја%ко у~, мQђ. а^ с~ и^хъ ѓ^ста` ё^ сосђдовъ”
14
Авигею ж, дружину Навала, сповістив один із слуг, сказавши: ось, Давид послав з пустелі послів вітати нашого господаря, але він обійшовся з ними грубо;
14
И$ а^вигњи` женњ` нава'новњ повњ'да е^ді'нъ ѓ%трокъ гл~я. с^е присыла` дв~дъ послы` эT пђсты'ня блsви'ти господи'на на'шего. н^о ѓ%нъ ё^врати'ся эT ниX” Сїи
15
а ці люди дуже добрі до нас, не кривдили нас, і нічого не пропало в нас за весь час, коли ми ходили з ними, будучи у полі;
15
же мђж'и бла'ѕи бњша на'мъ ѕњ'ло, и^ не възбраня'хђ на'м# ѕњ'ло, н^и сътвори'ша н^ы ѕл^а ничт^оже въ вс^я дн~и в ня'же бњхоM с ни'ми”
16
вони були для нас огорожею і вдень і вночі весь час, коли ми пасли стада поблизу них;
16
И$ сђщиM наM т^ђ, ја%ко стњны бњша ѓ^ наs, въ нощи` и^ въ дн~и по вс^я дн~и сђщиM с ни'ми, на селњ` пасђщ'е ста'да”
17
отже, подумай і подивися, що робити; бо неминуче загрожує лихо господареві нашому і всьому дому його, а він — людина зла, не можна говорити з ним.
17
А$ нн~њ разђмњи и^ ви'ждъ т^ы чт^о сътвори'ши ја%ко съверши'ся вс^я ѕло'ба господи'на на'шего, и^ на домђ` е^го. и^ семђ` глаDнђ сђщђ, нел#зњ гл~ати к немђ`”
18
Тоді Авигея поспішно взяла двісті хлібів, і два міхи з вином, і п’ять овець приготованих, і п’ять мір сушених зерен, і сто зв’язок ізюму, і двісті зв’язок смокв, і нав’ючила на ослів,
18
И$ пот#щася а^вигњя'. и^ взя`, с~, хлњбъ и^ дв^њ корча'ѕњ вина`, и^ е~, ѓ%венъ, и^ е~, хлњбъ смида'ленъ чи'стъ, и^ ко'шницђ гро'здїя, и^ с~, вя'заницъ смо'квеи, и^ възложи` на ѓ^сля'та”
19
і сказала слугам своїм: ідіть переді мною, ось, я піду за вами. А чоловікові своєму Навалові нічого не сказала.
19
И$ рече къ ѓ%трокомъ своиM пои^дњте предо мно'ю, и^ с^е а%зъ въ слDњ ваs и^дђ`. и^ мђжђ свое^мђ с^и не възвњсти`”
20
Коли ж вона, сидячи на ослі, спускалася по звивинах гори, ось, назустріч їй іде Давид і люди його, і вона зустрілася з ними.
20
И$ бы'сть е'й въсњд#ше на ѓ^сля`. і^ и^сходя'щђ въ часть горы`. и^ с^е дв~дъ и^ мђжи е^го и^дђще сђпроти'въ е'й, и^ та` срњте я&”
21
І Давид сказав: так, марно я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка, і нічого не пропало з того, що належало йому; він платить мені злом за добро;
21
И$ рече дв~дъ до'брњ сп~се непра'веDника. а%зъ б^о вся` съхраниX нава'нђ въ пђсты'ни. и^ не помы'слиX поја%ти ничт^оже эT всего е^мђ`. и^ възда'сть м^и ѕла'я въз# бл~гаа”
22
нехай те і те зробить Бог з ворогами Давида, і ще більше зробить, якщо до світанку з усього, що належить Навалові, я залишу того, хто мочиться до стіни.
22
Се^ же сътвори` б~ъ двDви и^ с^и приложи`. а%ще ѓ^ста'нетъ нњ'что эT всего` нава'нђ. да'же и^ до ё'тра ё^ви'ди ја^же полђчи`”
23
Коли Авигея побачила Давида, то поспішила зійти з осла й упала перед Давидом на лице своє і поклонилася до землі;
23
И$ ё^ви'дњ а^вигњ'я дв~да. и^ потщаvшися ско'чи съ ѓ^сля'те. и^ паде` преD дв~доM, и^ поклони'ся е^мђ до земля`”
24
й упала до ніг його і сказала: на мені гріх, господарю мій; дозволь рабі твоїй говорити у вуха твої і послухай слів раби твоєї.
24
И$ посе'мъ паде` преD нога'ми е^го. и^ реq, на мн^њ вина с^и господи'не, моа` е^сть непра'вда. а%ще вели'ши да гл~етъ раба` твоа` въ ё'ши твои`, и^ послђшаи словесъ рабы` твое'я”
25
Нехай господар мій не звертає уваги на цю злу людину, на Навала; тому що яке ім’я його, такий і він. Навала — ім’я його, і безумство його з ним*. А я, раба твоя, не бачила слуг господаря мого, яких ти посилав.
25
Не положи` господи'не на срDцы свое^мъ ничесо'же, чл~ка сего` ра'ди глDаствђю'щаго. ја^ко б^о и%мя е^мђ та'ко и^ е^сть нава'нъ б^о е^сть и%мя е^мђ и^ нњсть смы'сла в неM, а%з же раба` твоа` не вњ'да ѓ%троk твоиX господи'на мое^го ја%же е^си посла`”
26
І нині, господарю мій, живий Господь і жива душа твоя, Господь не попустить тобі йти на пролиття крові й утримає руку твою від помсти, і нині нехай будуть, як Навал, вороги твої і зловмисники проти господаря мого.
26
И$ нн~њ господи'не мо'и живъ г~ь и^ жива дш~а твоя`, ја^ко въз#брани` т^и г~ь. да прїидеши на кро'вь непови'ннђ, и^ сп~се рђ'кђ свою самъ. и^ нн~њ да бђдђT ја%ко и^ нава'нъ вра'ѕи твои` и%щђще господи'нђ мое^мђ ѕл^а”
27
Ось ці дари, що принесла раба твоя господареві моєму, щоб дати їх отрокам, які служать господареві моєму.
27
И$ нн~њ возми` принесе'нїе с^е е^же бњ` принесла` раба` господи'нђ свое^мђ. и^ даждъ ѓ%трокоM преDстоа'щимъ господи'нђ мое^мђ”
28
Прости провину раби твоєї; Господь неодмінно влаштує господарю моєму дім міцний, бо війни Господні веде господар мій, і зло не прийде до тебе в усе життя твоє.
28
эTи^ми` нн~њ непра'вдђ рабы` твое'я. ја%котворя` сътвори'тъ г~ь до'мъ вњренъ господи'на мое^го. ја^ко бра'нїю господи'на мое^го г~ь побо'ретъ, и^ ѕло'ба не ѓ^бря'щет#ся въ тебњ` нико'лиже”
29
Якщо повстане людина переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа господаря мого буде зав’язана у вузлі життя Господа Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він немов пращею.
29
А/ще же и^ въста` чл~къ гоня'и тя, и%ща дш~а твое'я. и^ е^сть дш~а господи'на мое^го привя'зана при ё'зомъ живы'мъ эT г~а б~а, и^ дш~ђ врага` своеh ё^рази'ши пра'щею”
30
І коли зробить Господь господареві моєму все, що говорив про тебе доброго, і поставить тебе вождем над Ізраїлем,
30
И$ бђдетъ е^гда` сътвори'тъ г~ь господи'нђ мое^мђ вс^я е^ли'ко гл~а бл~готебњ`. и^ съвръшиT т^я г~ь на влDчество въ і^и^л~и.
31
то не буде це для серця господаря мого засмученням і занепокоєнням, що не пролив марно крові і зберіг себе від помсти. І Господь облагодіє господаря мого, і згадаєш рабу твою [і зробиш милість їй].
31
и^ не бђдетъ с^е на ме'рзость и^ на собла'знь срDцђ господи'на мое^го, е^же и^злїа'ти кро'вь непови'ннђ безђма`. и^ сп~си рђкђ свою` господи'нђ мое^мђ. и^ да ё^бла'житъ г~ь господи'на мое^го. и^ помяне'ши рабђ` свою ё^блажи'ти ю&”
32
І сказав Давид Авигеї: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який послав тебе нині назустріч мені,
32
И$ реq дв~дъ къ а^вигњ'и. блsвеn г~ь б~ъ і^и^л~евъ, и^же посла` т^я днsь на срњте'нїе м^и.
33
і благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що ти тепер не допустила мене йти на пролиття крові й помститися за себе.
33
и^ блsвеn совњтъ тво'и. и^ блsве'на т^ы ё^ставле'ши м^я въ дн~ь сїи. во'ньже не прїити м^и на проли'тїе кро'ви, и^ спsти м^и рђкђ свою`”
34
Але, — живий Господь Бог Ізраїлів, Який утримав мене від вчинення зла тобі, — якби ти не поспішила і не прийшла назустріч мені, то до світанку я не залишив би Навалу того, хто мочиться до стіни.
34
Э$ба'че жиv г~ь б~ъ і^и~леv, и^же възбрани' ми днsь ѕл^а не сътвори'ти. а%ще б^о бы` не пот#щася на срњтенїе м^и. тогда` рњ'хъ, а^ще кт^о ѓ^скђдње^тъ м^и эT нава'на. ё^тро до' свњта полђчи'та ви'димое`”
35
І прийняв Давид з рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: іди з миром у дім твій; ось, я послухався голосу твого й ушанував лице твоє.
35
И$ прїяT дв~дъ эT рђкђ е^я вс^я ја%же принесе` е^мђ и рече е'й и^ди` с ми'ромъ в до'мъ сво'и, ја%ко послђшахъ гла'са твое^го, и^ възлюби'хъ лице` твое.
36
І прийшла Авигея до Навала, і ось, у нього бенкет у домі його, як бенкет царський, і серце Навала було веселе; він же був дуже п’яний; і не сказала йому ні слова, ні великого, ні малого, до ранку.
36
і^ и'де а^вигњя' къ наванђ, и^ се'й и^мња'ше пи'ръ в домђ` свое^мъ, ја%ко пи'ръ цр~евъ, и^ срDце нава'ново веселя'ся бњ в не'мъ, пїяn б^о бяше ѕњло. и^ не възвњсти` а^вигњ'я нава'нђ гл~а н^и вели'ка н^и ма'ла, до' свњта ё%треняго”
37
Вранці ж, коли Навал протверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в ньому серце його, і став він, як камінь.
37
И$ бы'сть заё%тра ја%ко и^стрезви'ся нава'нъ эT вина` и^ повњ'да е^мђ жена` е^го вс^я гл~ы сїя`, и^ ё'мре срDце е^го в неM, и^ то'й саM бы'сть ја%ко ка'мень”
38
Днів через десять уразив Господь Навала, і він помер.
38
И$ ја%ко бы'сть де'сять дн~ь, порази` г~ь нава'на и^ ё'мре”
39
І почув Давид, що Навал помер, і сказав: благословенний Господь, що віддав за посоромлення, нанесене мені Навалом, і раба Свого вберіг від зла; Господь повернув злобу Навала на його ж голову. І послав Давид сказати Авигеї, що він бере її собі за дружину.
39
И$ слы'шавъ дв~дъ и^ рече, блsвеn г~ь е^же сђди` сђ'дъ поноше'нїа мое^го эT рђки` нава'ня, и^ раба` свое^го въздръжа` эT ѕла`, и^ ѕло'бђ нава'ню възврати г~ь на главђ` е^го. и^ посла` дв~дъ гл~а къ а^вигњ'и, да поимђ` т^я себњ въ женђ`”
40
І прийшли слуги Давидові до Авигеї на Кармил і сказали їй так: Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину.
40
И$ прїидо'ша ѓ%троцы двDви къ а^вигњ'и въ карми'лъ, и^ рњша е'й гл~юще, дв~дъ посла` н^ы къ тебњ` да т^я по'иметъ себњ въ женђ`”
41
Вона встала і вклонилася лицем до землі і сказала: ось, раба твоя готова бути служницею, щоб омивати ноги слуг господаря мого.
41
И$ въста'вши поклони'ся до земля` лице'мъ, и^ ре'че с^е раба` твоя`, ја%ко и^ раба` и^же ё^мыва'етъ но'гы ѓ%трокомъ твоиM”
42
І зібралася Авигея поспішно і сіла на осла, і п’ять служниць супроводжували її; і пішла вона за послами Давида і стала його дружиною.
42
И$ въста` а^вигњя' и^ въсњдъ на ѓ^сля` и^ е~, дв~ць и^дя'ше въ слњ'дъ е^я` і^ и^дя'ше въ слњ'дъ ѓ%трокъ дв~двыхъ, и^ бы'сть е^мђ в# женђ` а^вигњя'”
43
І Ахиноаму з Ізрееля взяв Давид, і обидві вони були його дружинами.
43
И$ по се'мъ и^ нахина'мђ поя'тъ дв~дъ эT і^и^л~я. и^ бњ'ста е^мђ дв~њ женњ`.
44
Саул же віддав дочку свою Мелхолу, дружину Давидову, Фалтію, синові Лаїша, що з Галлима.
44
саё'лъ да'сть мельхо'лђ дще'рь свою` женђ` дв~двђ, џалтїю сн~ђ ами'шђ, и^же эT ро'м#ма”