¹

На третій день після того, як Давид і люди його пішли в Секелаг, амаликитяни напали з півдня на Секелаг і взяли Секелаг і спалили його вогнем,

¹

И҆ бы́сть приходѧ́щꙋ даві́дꙋ и҆ мꙋжє́мъ є҆гѡ̀ къ секела́гꙋ въ де́нь тре́тїй, и҆ а҆мали́къ нападѐ на ю҆́жнꙋю странꙋ̀ и҆ на секела́гъ, и҆ поразѝ секела́гъ и҆ сожжѐ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ:

²

а жінок [і всіх], що були в ньому, від малого до великого, не умертвили, але повели в полон, і пішли своїм шляхом.

²

же́нъ же и҆ всѣ́хъ сꙋ́щихъ въ не́мъ ѿ ма́ла до вели́ка не оу҆мертви́ша мꙋ́жа ни жены̀, но плѣни́ша, и҆ ѿидо́ша въ пꙋ́ть сво́й.

³

І прийшов Давид і люди його до міста, і ось, воно спалене вогнем, а дружини їхні і сини їхні і дочки їхні узяті в полон.

³

И҆ прїи́де даві́дъ и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ во гра́дъ, и҆ сѐ, сожже́нъ бѧ́ше ѻ҆гне́мъ, жєны́ же и҆́хъ и҆ сы́нове и҆́хъ и҆ дщє́ри и҆́хъ плѣне́ни бы́ша.

⁴

І підняв Давид і народ, що був з ним, крик, і плакали, доки не стало в них сили плакати.

⁴

И҆ воздви́же даві́дъ и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ гла́съ сво́й и҆ пла́кашасѧ до́ндеже не бѣ̀ въ ни́хъ си́лы ктомꙋ̀ пла́катисѧ.

⁵

Взяті були в полон і обидві дружини Давида: Ахиноама ізреелитянка й Авигея, колишня дружина Навала, кармилитянка.

⁵

И҆ жєны̀ ѻ҆́бѣ даві́дѡвы плѣне́ни бы́ша, а҆хїнаа́мъ і҆езраилі́тынѧ, и҆ а҆вїге́а бы́вшаѧ жена̀ нава́ла карми́лскагѡ.

⁶

Давид сильно був збентежений, тому що народ хотів побити його камінням; бо весь народ душею уболівав, кожен за синів своїх і дочок своїх.

⁶

И҆ ѡ҆скорбѣ̀ даві́дъ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ совѣща́шасѧ лю́дїе ка́менїемъ поби́ти є҆го̀, ꙗ҆́кѡ скорбна̀ бѧ́ше дꙋша̀ всѣ́хъ люді́й коегѡ́ждо ѡ҆ сынѣ́хъ свои́хъ и҆ ѡ҆ дще́рехъ свои́хъ. И҆ оу҆крѣпи́сѧ даві́дъ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ бз҃ѣ свое́мъ,

⁷

Але Давид укріпився надією на Господа Бога свого, і сказав Давид Авиафару священикові, синові Ахимелеховому: принеси мені ефод. І приніс Авиафар ефод до Давида.

⁷

и҆ речѐ даві́дъ ко а҆вїа́ѳарꙋ і҆ере́ю сы́нꙋ а҆вїмеле́ховꙋ: принесѝ є҆фꙋ́дъ. И҆ принесѐ а҆вїа́ѳаръ є҆фꙋ́дъ къ даві́дꙋ.

⁸

І запитав Давид Господа, говорячи: чи переслідувати мені це полчище, і чи наздожену їх? І сказано йому: переслідуй, наздоженеш і віднімеш.

⁸

И҆ вопросѝ даві́дъ гдⷭ҇а, глаго́лѧ: поженꙋ́ ли в̾слѣ́дъ по́лчища сегѡ̀; и҆ пости́гнꙋ ли и҆̀хъ; И҆ речѐ гдⷭ҇ь: гонѝ, ꙗ҆́кѡ постиза́ѧ пости́гнеши и҆̀хъ и҆ и҆збавлѧ́ѧ и҆зба́виши.

⁹

І пішов Давид сам і шістсот чоловік, які були з ним; і прийшли до потоку Восор і втомлені зупинилися там.

⁹

И҆ и҆́де даві́дъ са́мъ и҆ ше́сть сѡ́тъ мꙋже́й съ ни́мъ, и҆ прїидо́ша да́же до пото́ка восо́рска, про́чїи же ѡ҆ста́шасѧ:

¹⁰

І переслідував Давид сам і чотириста чоловік; двісті ж чоловік зупинилися, тому що були не в силах перейти потік Восорський.

¹⁰

и҆ гна̀ съ четы́рми сты̀ мꙋже́й, двѣ́сти же мꙋже́й ѡ҆ста́шасѧ, и҆̀же сѣдо́ша ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ пото́ка восо́рска.

¹¹

І знайшли єгиптянина в полі, і привели його до Давида, і дали йому хліба, і він їв, і напоїли його водою;

¹¹

И҆ ѡ҆брѣто́ша мꙋ́жа є҆гѵ́птѧнина на селѣ̀, и҆ ꙗ҆́ша є҆го̀, и҆ приведо́ша є҆го̀ къ даві́дꙋ, и҆ да́ша є҆мꙋ̀ хлѣ́ба, и҆ ꙗ҆дѐ, и҆ напои́ша є҆го̀ водо́ю:

¹²

і дали йому частину зв’язки смокв і дві зв’язки ізюму, і він їв і зміцнився, бо він не їв хліба і не пив води три дні і три ночі.

¹²

и҆ да́ша є҆мꙋ̀ ча́сть смо́квей, и҆ ꙗ҆дѐ, и҆ оу҆крѣпи́сѧ дꙋ́хъ є҆гѡ̀ въ не́мъ, ꙗ҆́кѡ не ꙗ҆дѐ хлѣ́ба и҆ не пѝ воды̀ трѝ дни̑ и҆ трѝ но́щы.

¹³

І сказав йому Давид: чий ти і звідки ти? І сказав він: я — отрок єгиптянина, раб одного амаликитянина, і кинув мене господар мій, тому що вже три дні, як я занедужав;

¹³

И҆ речѐ є҆мꙋ̀ даві́дъ: ѿкꙋ́дꙋ є҆сѝ, и҆ чі́й є҆сѝ ты̀; И҆ речѐ ѻ҆́трокъ є҆гѵ́птѧнинъ: а҆́зъ є҆́смь ра́бъ мꙋ́жа а҆маликі́тѧнина, и҆ ѡ҆ста́ви мѧ̀ господи́нъ мо́й, ꙗ҆́кѡ и҆знемого́хъ дне́сь оу҆жѐ тре́тїй де́нь:

¹⁴

ми вдиралися в полуденну частину Керети і в область Іудину й у полуденну частину Халева, а Секелаг спалили вогнем.

¹⁴

и҆ мы̀ ходи́хомъ на ю҆́гъ до хеле́ѳї и҆ на і҆ꙋдє́йскїѧ страны̑ и҆ на гелвꙋ́й, и҆ секела́гꙋ пожго́хомъ ѻ҆гне́мъ.

¹⁵

І сказав йому Давид: чи доведеш мене до цього полчища? І сказав він: поклянися мені Богом, що ти не умертвиш мене і не віддаси мене в руки господаря мого, і я доведу тебе до цього полчища.

¹⁵

И҆ речѐ є҆мꙋ̀ даві́дъ: доведе́ши ли мѧ̀ до по́лчища сегѡ̀; И҆ речѐ: клени́сѧ мѝ бг҃омъ, ꙗ҆́кѡ не оу҆бїе́ши мѧ̀ и҆ не преда́си мѧ̀ въ рꙋ́цѣ господи́нꙋ моемꙋ̀, и҆ доведꙋ́ тѧ до по́лчища сегѡ̀.

¹⁶

[Давид поклявся йому,] і він повів його; і ось, амаликитяни, розсипавшись по всій тій країні, їдять і п’ють і святкують з причини великої здобичі, яку вони взяли в землі Филистимській і в землі Юдейській.

¹⁶

(И҆ клѧ́тсѧ є҆мꙋ̀ даві́дъ:) и҆ приведѐ є҆го̀ ѻ҆на́мѡ, и҆ сѐ, ті́и разсѣ́ѧни бы́ша по лицꙋ̀ всеѧ̀ землѝ, ꙗ҆дꙋ́ще и҆ пїю́ще и҆ пра́зднꙋюще ѡ҆ всѣ́хъ коры́стехъ вели́кихъ, ꙗ҆̀же взѧ́ша ѿ землѝ и҆ноплеме́нничи и҆ ѿ землѝ і҆ꙋ́дины.

¹⁷

[І напав на них] і вражав їх Давид від сутінків до вечора другого дня, і ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот юнаків, які сіли на верблюдів і втекли.

¹⁷

И҆ прїи́де на ни́хъ даві́дъ, и҆ и҆збѝ и҆̀хъ ѿ оу҆́тра да́же до ве́чера и҆ наꙋ́трїе: и҆ не спасе́сѧ ѿ ни́хъ мꙋ́жъ, ра́звѣ четы́реста ѻ҆́трѡкъ, и҆̀же всѣдо́ша на велблю́ды и҆ оу҆бѣжа́ша.

¹⁸

І відібрав Давид усе, що взяли амаликитяни, і обох дружин своїх відібрав Давид.

¹⁸

И҆ ѿѧ̀ даві́дъ всѧ̑ є҆ли̑ка взѧ́ша а҆маликі́ты, и҆ ѻ҆́бѣ жєны̀ своѧ̑ ѿѧ̀,

¹⁹

І не пропало в них нічого, ні малого, ні великого, ні з синів, ні з дочок, ні зі здобичі, ні з усього, що амаликитяни взяли у них; все повернув Давид,

¹⁹

и҆ не поги́бе и҆̀мъ ѿ ма́ла да́же до вели́ка, и҆ ѿ коры́стей, и҆ да́же до сынѡ́въ и҆ дще́рей и҆ да́же до всѣ́хъ, ꙗ҆̀же взѧ́ша, и҆ всѧ̑ возвратѝ даві́дъ:

²⁰

і взяв Давид всю дрібну і велику худобу, і гнали її перед своєю худобою і говорили: це — здобич Давида.

²⁰

и҆ взѧ̀ даві́дъ всѧ̑ стада̀ и҆ па̑ствины, и҆ погна̀ пред̾ плѣ́номъ: и҆ плѣ́нъ ѻ҆́ный нарица́шесѧ се́й плѣ́нъ даві́довъ.

²¹

І прийшов Давид до тих двохсот людей, які не були в силах іти за ним, і яких він залишив біля потоку Восор, і вийшли вони назустріч Давиду і назустріч людям, які були з ним. І підійшов Давид до цих людей і вітав їх.

²¹

И҆ прїи́де даві́дъ къ двѣма̀ стѡ́мъ мꙋжє́мъ ѡ҆ста́вшымсѧ и҆тѝ в̾слѣ́дъ даві́да, и҆̀хже посадѝ на пото́цѣ восо́рстѣ, и҆ и҆зыдо́ша на срѣ́тенїе даві́дꙋ и҆ на срѣ́тенїе лю́демъ и҆̀же съ ни́мъ: и҆ прїи́де даві́дъ до люді́й, и҆ вопроси́ша є҆го̀ ѡ҆ ми́рныхъ.

²²

Тоді злі і негідні люди, які ходили з Давидом, стали говорити: за те, що вони не ходили з нами, не дамо їм зі здобичі, яку ми відняли; нехай кожен візьме тільки свою дружину і дітей і йде.

²²

И҆ ѿвѣща́ша всѝ мꙋ́жїе па́гꙋбнїи и҆ лꙋка́внїи ѿ мꙋже́й ра́тныхъ ходи́вшихъ съ даві́домъ и҆ рѣ́ша: ꙗ҆́кѡ не гони́ша съ на́ми, не дади́мъ и҆̀мъ ѿ плѣ́на, є҆го́же взѧ́хомъ, но то́кмѡ кі́йждо женꙋ̀ свою̀ и҆ ча̑да своѧ̑ да во́змꙋтъ и҆ возвратѧ́тсѧ.

²³

Але Давид сказав: не робіть так, брати мої, після того, як Господь дав нам це і зберіг нас і віддав у руки наші полчище, що приходило проти нас.

²³

И҆ речѐ даві́дъ: не сотвори́те, бра́тїѧ моѧ̑, та́кѡ, повнегда̀ предадѐ гдⷭ҇ь на́мъ и҆ сохранѝ на́съ, и҆ предадѐ гдⷭ҇ь по́лчище сїѐ наше́дшее на ны̀ въ рꙋ́ки на́шѧ:

²⁴

І хто послухає вас у цій справі? [Вони не гірші за нас.] Яка частина тим, що ходили на війну, така частина повинна бути й тим, що залишилися при обозі: на всіх слід розділити.

²⁴

и҆ кто̀ послꙋ́шаетъ ва́шихъ слове́съ си́хъ; ꙗ҆́кѡ не мє́нши на́съ сꙋ́ть: поне́же по ча́сти и҆сходѧ́щагѡ на бра́нь, та́кѡ бꙋ́детъ ча́сть сѣдѧ́щагѡ при сосꙋ́дѣхъ, по томꙋ́жде раздѣлѧ́тсѧ.

²⁵

Так було з цього часу і після; і поставив він це в закон і в правило для Ізраїля до цього дня.

²⁵

И҆ бы́сть ѿ днѐ тогѡ̀ и҆ вы́ше, и҆ бы́сть въ повелѣ́нїе и҆ на ѡ҆правда́нїе і҆и҃лю да́же до днѐ сегѡ̀.

²⁶

І прийшов Давид у Секелаг і послав зі здобичі до старійшин Іудиних, друзям своїм, говорячи: «ось вам подарунок зі здобичі, взятої у ворогів Господніх», —

²⁶

И҆ прїи́де даві́дъ въ секела́гъ, и҆ посла̀ старѣ́йшинамъ ѿ коры́стей і҆ꙋ́диныхъ и҆ и҆́скрєннимъ свои̑мъ, глаго́лѧ: сѐ, ва́мъ благослове́нїе ѿ коры́стей врагѡ́въ гдⷭ҇нихъ,

²⁷

тим, що у Вефилі, і в Рамофі південному, і в Іаттирі, [і в Гефорі,]

²⁷

сꙋ́щымъ въ веѳсꙋ́рѣ и҆ въ ра́мѣ ю҆́жнѣй и҆ въ геѳо́рѣ,

²⁸

і в Ароері, [і в Аммаді,] і в Шифмофі, і в Естемоа, [і в Гефі,]

²⁸

и҆ во а҆рои́рѣ и҆ во а҆мма́дѣ, и҆ во сафѣ̀ и҆ во є҆сѳі́фѣ и҆ въ ге́ѳѣ,

²⁹

[у Кинані, у Сафені, у Фимафі,] і в Рахалі, і в містах ієрахмеельських, і в містах кенейських,

²⁹

и҆ въ кїна́нѣ и҆ въ сафе́цѣ, и҆ въ ѳима́ѳѣ и҆ въ карми́лѣ, и҆ сꙋ́щымъ во градѣ́хъ і҆еремїи́ла и҆ во градѣ́хъ кенезі́ѧ,

³⁰

і в Хормі, і в Хорашані, і в Атаху,

³⁰

и҆ сꙋ́щымъ во і҆ерїмꙋ́ѳѣ и҆ во вирсаве́и и҆ въ номвѣ̀,

³¹

і в Хевроні, й у всіх місцях, де ходив Давид сам і люди його.

³¹

и҆ сꙋ́щымъ въ хеврѡ́нѣ, и҆ во всѧ̑ мѣста̀, ꙗ҆̀же про́йде даві́дъ та́мѡ са́мъ и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀.