Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
[І зібралися филистимляни воювати з ізраїльтянами.] І було слово Самуїла до всього Ізраїля. І виступили ізраїльтяни проти филистимлян на війну і розташувалися станом при Авен-Езері, а филистимляни розташувалися при Афеку.
1
И҆ бы́сть во дни̑ ѡ҆́ны, и҆ собра́шасѧ и҆ноплемє́нницы проти́вꙋ і҆и҃лѧ на бра́нь: и҆ и҆зы́де і҆и҃ль во срѣ́тенїе и҆̀мъ на бра́нь, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во а҆венезе́рѣ, и҆ и҆ноплемє́нницы ѡ҆полчи́шасѧ во а҆фе́цѣ:
2
І вишикувалися филистимляни проти ізраїльтян, і відбулася битва, і були вражені ізраїльтяни филистимлянами, які побили на полі битви близько чотирьох тисяч чоловік.
2
и҆ срази́шасѧ и҆ноплемє́нницы на бра́ни со і҆и҃лтѧны, и҆ преклони́сѧ бра́нь, и҆ падо́ша мꙋ́жїе і҆и҃лєвы пред̾ и҆ноплемє́нники, и҆ оу҆бїе́ни бы́ша въ бра́ни на селѣ̀ четы́ри ты́сѧщы мꙋже́й.
3
І прийшов народ у стан; і сказали старійшини Ізраїлеві: за що вразив нас Господь сьогодні перед филистимлянами? візьмемо собі з Силома ковчег завіту Господнього, і він піде серед нас і врятує нас від руки ворогів наших.
3
И҆ прїидо́ша лю́дїе въ по́лкъ, и҆ рѣ́ша старѣ̑йшины і҆и҃лєвы: почто̀ поразѝ на́съ гдⷭ҇ь дне́сь пред̾ и҆ноплемє́нники; во́змемъ кївѡ́тъ бг҃а на́шегѡ ѿ силѡ́ма, и҆ и҆зы́детъ посредѣ̀ на́съ и҆ сп҃се́тъ ны̀ ѿ рꙋкѝ вра̑гъ на́шихъ.
4
І послав народ у Силом, і принесли звідти ковчег завіту Господа Саваофа, Який сидить на херувимах; а ковчег завіту Божого супроводжували і два сини Ілієві, Офні та Финеєс.
4
И҆ посла́ша лю́дїе въ силѡ́мъ, и҆ взѧ́ша ѿтꙋ́дꙋ кївѡ́тъ гдⷭ҇а сѣдѧ́щагѡ на херꙋві́мѣхъ: и҆ (бы́ша) та́мѡ ѻ҆́ба сы̑на и҆лі̑ина съ кївѡ́томъ бж҃їимъ, ѻ҆фні̀ и҆ фїнее́съ.
5
І коли прибув ковчег завіту Господнього в стан, весь Ізраїль підняв такий сильний крик, що земля стогнала.
5
И҆ бы́сть є҆гда̀ прїи́де кївѡ́тъ гдⷭ҇ень въ по́лкъ, и҆ возопѝ ве́сь і҆и҃ль гла́сомъ вели́кимъ, и҆ возшꙋмѣ̀ землѧ̀.
6
І почули филистимляни шум вигуків і сказали: від чого такі голосні вигуки в стані євреїв? І довідалися, що ковчег Господній прибув у стан.
6
И҆ оу҆слы́шаша и҆ноплемє́нницы гла́съ во́плѧ и҆ рѣ́ша: что̀ се́й во́пль вели́кїй въ полцѣ̀ є҆вре́йстѣ; И҆ оу҆разꙋмѣ́ша, ꙗ҆́кѡ кївѡ́тъ гдⷭ҇ень прїи́де въ по́лкъ.
7
І злякалися филистимляни, бо сказали: Бог той прийшов до них у стан. І сказали: горе нам! тому що не бувало подібного ні вчора, ні третього дня;
7
И҆ оу҆боѧ́шасѧ и҆ноплемє́нницы и҆ рѣ́ша: сі́и бо́зи прїидо́ша къ ни̑мъ въ по́лкъ: го́ре на́мъ, и҆зми́ ны, го́споди, дне́сь: ꙗ҆́кѡ не бы́сть та́кѡ вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ:
8
горе нам! хто визволить нас від руки цього сильного Бога? Це — той Бог, Який уразив єгиптян усякими карами в пустелі;
8
го́ре на́мъ, кто́ ны и҆́зметъ ѿ рꙋкѝ богѡ́въ крѣ́пкихъ си́хъ; сі́и сꙋ́ть бо́зи, поби́вшїи є҆гѵ́пта всѧ́кими ꙗ҆́звами и҆ въ пꙋсты́ни:
9
зміцніться і будьте мужніми, филистимляни, щоб вам не бути в поневоленні у євреїв, як вони у вас у поневоленні; будьте мужніми й воюйте з ними.
9
оу҆крѣпи́тесѧ и҆ бꙋ́дите въ мꙋ́жы, и҆ноплемє́нницы, ꙗ҆́кѡ да не порабо́таете є҆вре́ѡмъ, ꙗ҆́коже порабо́таша на́мъ, бꙋ́дите оу҆̀бо въ мꙋ́жы и҆ бі́йтесѧ съ ни́ми.
10
І воювали филистимляни, і вражені були ізраїльтяни, і кожен побіг у намет свій, і була поразка дуже велика, і впало з ізраїльтян тридцять тисяч піших.
10
И҆ би́шасѧ съ ни́ми: и҆ падо́ша мꙋ́жїе і҆и҃лєвы пред̾ и҆ноплемє́нники, и҆ побѣжѐ кі́йждо въ селе́нїе своѐ, и҆ бы́сть ꙗ҆́зва вели́ка ѕѣлѡ̀: и҆ падѐ ѿ і҆и҃лѧ три́десѧть ты́сѧщъ чинѡ́въ:
11
І ковчег Божий був узятий, і два сини Ілієві, Офні та Финеєс, померли.
11
и҆ кївѡ́тъ бж҃їй взѧ́тъ бы́сть, и҆ ѻ҆́ба сы́ны и҆лі̑ины оу҆мро́ша, ѻ҆фні̀ и҆ фїнее́съ.
12
І побіг один веніамитянин з місця битви і прийшов у Силом у той самий день; одяг на ньому був розідраний і порох на голові його.
12
И҆ течѐ мꙋ́жъ ѿ бра́ни і҆емїне́й, и҆ прїи́де въ силѡ́мъ въ де́нь ѡ҆́нъ, и҆ ри̑зы своѧ̑ растерза́въ, и҆ пе́рсть бѣ̀ на главѣ̀ є҆гѡ̀.
13
Коли прийшов він, Ілій сидів на сідалищі при дорозі біля воріт і дивився, тому що серце його тремтіло за ковчег Божий. І коли чоловік той прийшов і оголосив у місті, то голосно застогнало все місто.
13
И҆ прїи́де, и҆ сѐ, и҆лі́й сѣдѧ́ше на престо́лѣ свое́мъ оу҆ две́рїй, смотрѧ̀ на пꙋ́ть, ꙗ҆́кѡ бѣ̀ се́рдце є҆гѡ̀ во оу҆́жасѣ (вели́цѣ) ѡ҆ кївѡ́тѣ бж҃їи. И҆ человѣ́къ вни́де во гра́дъ возвѣща́ѧ: и҆ возопѝ ве́сь гра́дъ гла́сомъ вели́кимъ:
14
І почув Ілій звуки крику і сказав: від чого такий шум? І негайно підійшов чоловік той і сповістив Ілію.
14
и҆ слы́ша и҆лі́й гла́съ во́плѧ и҆ речѐ: что̀ є҆́сть гла́съ во́плѧ сегѡ̀; И҆ человѣ́къ потща́всѧ вни́де и҆ повѣ́да и҆лі́ю.
15
Ілій був тоді дев’яноста восьми років; і очі його померкли, і він не міг бачити.
15
И҆ бѣ̀ и҆лі́й девѧти́десѧти ѻ҆смѝ лѣ́тъ, и҆ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ и҆знемого́ста, и҆ не ви́дѧше.
16
І сказав той чоловік Ілію: я прийшов зі стану, сьогодні ж я прибіг з місця битви. І сказав Ілій: що відбулося, сину мій?
16
И҆ речѐ и҆лі́й мꙋжє́мъ предстоѧ́щымъ себѣ̀: что̀ гла́съ во́плѧ сегѡ̀; И҆ мꙋ́жъ потща́всѧ вни́де ко и҆лі́ю и҆ речѐ є҆мꙋ̀: а҆́зъ є҆́смь прише́дый и҆з̾ полка̀, и҆ а҆́зъ прибѣжа́хъ ѿ бра́ни дне́сь. И҆ речѐ и҆лі́й: что̀ бы́вшїй глаго́лъ, ча́до;
17
І відповів вісник і сказав: побіг Ізраїль перед филистимлянами, і поразка велика відбулася в народі, і обидва сини твої, Офні та Финеєс, померли, і ковчег Божий взято.
17
И҆ ѿвѣща̀ ѻ҆́трочищь и҆ речѐ: побѣжа́ша мꙋ́жїе і҆и҃лєвы ѿ лица̀ и҆ноплеме́нникѡвъ, и҆ ꙗ҆́зва ве́лїѧ бы́сть въ лю́дехъ, и҆ ѻ҆́ба сы́ны твоѧ̑ оу҆мро́ша, и҆ кївѡ́тъ бж҃їй взѧ́тъ є҆́сть.
18
Коли згадав він про ковчег Божий, Ілій упав із сідалища горілиць біля воріт, зламав собі хребет і помер; бо він був старий і важкий. Був же він суддею Ізраїля сорок років.
18
И҆ бы́сть є҆гда̀ помѧнꙋ̀ ѡ҆ кївѡ́тѣ бж҃їи, и҆ падѐ (и҆лі́й) съ престо́ла взна́къ бли́з̾ две́рїй, и҆ сокрꙋши́сѧ хребе́тъ є҆гѡ̀, и҆ оу҆́мре, ꙗ҆́кѡ ста́ръ бѣ̀ человѣ́къ и҆ тѧ́жекъ: и҆ то́й сꙋдѝ і҆и҃леви четы́редесѧть лѣ́тъ.
19
Невістка його, дружина Финеєсова, була вагітна вже перед пологами. І коли почула вона звістку про взяття ковчега Божого і про смерть свекра свого і чоловіка свого, то впала на коліна і народила, тому що приступили до неї болі її.
19
И҆ сноха̀ є҆гѡ̀ жена̀ фїнее́сова заче́ншаѧ роди́ти, и҆ слы́ша вѣ́сть, ꙗ҆́кѡ взѧ́тъ бы́сть кївѡ́тъ бж҃їй и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆́мре све́коръ є҆ѧ̀ и҆ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, и҆ воспла́касѧ (го́рькѡ), и҆ родѝ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брати́шасѧ на ню̀ бѡлѣ́зни є҆ѧ̀.
20
І коли помирала вона, жінки, що стояли при ній, говорили їй: не бійся, ти народила сина. Але вона не відповідала і не звертала уваги.
20
И҆ во вре́мѧ, внегда̀ оу҆мира́ше, рѣ́ша є҆́й жєны̀ предстоѧ́щыѧ є҆́й: не бо́йсѧ, ꙗ҆́кѡ сы́на родила̀ є҆сѝ. И҆ не ѿвѣща̀, и҆ не разꙋмѣ̀ се́рдце є҆ѧ̀.
21
І назвала немовля: Іхавод*, сказавши: «відійшла слава від Ізраїля» — з узяттям ковчега Божого і [зі смертю] свекра її і чоловіка її.
21
И҆ наречѐ ѻ҆́трочища оу҆ехавѡ́ѳъ: и҆ рѣ́ша ѡ҆ кївѡ́тѣ бж҃їи и҆ ѡ҆ све́крѣ є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆ мꙋ́жи є҆ѧ̀: пресели́сѧ сла́ва ѿ і҆и҃лѧ, ꙗ҆́кѡ взѧ́тсѧ кївѡ́тъ гдⷭ҇ень, и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆́мре све́коръ є҆ѧ̀ и҆ мꙋ́жъ є҆ѧ̀.
22
Вона сказала: відійшла слава від Ізраїля, бо взято ковчег Божий.
22
И҆ речѐ: пресели́сѧ сла́ва і҆и҃лева, ꙗ҆́кѡ взѧ́тъ бы́сть кївѡ́тъ бж҃їй.