¹

І тому, не стерпівши більше, ми захотіли зостатися в Афінах одні

¹

Тёмже ўжE не терпsще, благоволи1хомъ њстaтисz во ґfи1нэхъ є3ди1ни,

²

і послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого та співпрацівника нашого у благовістуванні Христовому, щоб утвердити вас і втішити у вірі вашій,

²

и3 послaхомъ тімоfeа, брaта нaшего и3 служи1телz б9іz и3 споспёшника нaшего во бlговёстіи хrт0вэ, ўтверди1ти вaсъ и3 ўтёшити њ вёрэ вaшей,

³

щоб ніхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самі знаєте, що нам так судилося.

³

ћкw ни є3ди1ному смущaтисz въ ск0рбехъ си1хъ: сaми бо вёсте, ћкw на сіE и4стое лежи1мъ [ўчинeни є3смы2].

⁴

Бо ми й тоді, коли були у вас, передрікали вам, що маємо страждати, як і сталося, і ви знаєте.

⁴

И$бо є3гдA ў вaсъ бёхомъ, предрек0хомъ вaмъ, ћкw и4мамы скорбёти, є4же и3 бhсть, и3 вёсте.

⁵

Тому і я, не стерпівши більше, послав довідатися про віру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник і не став марним труд наш.

⁵

Сегw2 рaди и3 ѓзъ ктомY не терпS, послaхъ разумёти вёру вaшу, да не кaкw и3скуси1лъ вы2 и3скушazй, и3 вотщE бyдетъ трyдъ нaшъ.

⁶

Тепер же, коли прийшов до нас від вас Тимофій і приніс нам добру звістку про віру і любов вашу, і що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як і ми вас,

⁶

Нн7э же пришeдшу тімоfeю къ нaмъ t вaсъ и3 благовэсти1вшу нaмъ вёру вaшу и3 люб0вь, и3 ћкw и4мате пaмzть њ нaсъ блaгу, всегдA желaюще нaсъ ви1дэти, ћкоже и3 мы2 вaсъ:

⁷

то ми, при всій скорботі і нужді нашій‚ втішалися за вас, браття, заради вашої віри;

⁷

сегw2 рaди ўтёшихомсz, брaтіе, њ вaсъ, во всsкой ск0рби и3 нуждЁ нaшей, вaшею вёрою:

⁸

бо тепер ми живі, коли ви перебуваєте в Господі.

⁸

ћкw мы2 нн7э жи1ви є3смы2, ѓще вы2 стои1те њ гDэ.

⁹

Яку подяку ми можемо скласти Богові за вас, за всю радість, якою радіємо за вас перед Богом нашим,

⁹

(За? ©…}.) К0е бо бlгодарeніе бGу м0жемъ воздaти њ вaсъ, њ всsкой рaдости, є4юже рaдуемсz вaсъ рaди пред8 бGомъ нaшимъ,

¹⁰

і вночі і вдень якнайревніше молячись, щоб побачити лице ваше і довершити те, чого не вистачило віри вашій?

¹⁰

н0щь и3 дeнь преизли1ха молsщесz ви1дэти лицE вaше и3 соверши1ти лишeніе вёры вaшеz;

¹¹

Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай і направить шлях наш до вас.

¹¹

Сaмъ же бGъ и3 nц7ъ нaшъ и3 гDь нaшъ ї}съ хrт0съ да и3спрaвитъ пyть нaшъ къ вaмъ.

¹²

А вас Господь нехай виповнить і збагатить любов’ю один до одного і до всіх, як і наша є до вас,

¹²

Вaсъ же гDь да ўмн0житъ и3 да и3збhточествитъ люб0вію дрyгъ ко дрyгу и3 ко всBмъ, ћкоже и3 мы2 къ вaмъ,

¹³

щоб утвердити серця ваші непорочними у святині перед Богом і Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Ісуса Христа з усіма святими Його. Амінь.

¹³

во є4же ўтверди1ти сердцA в†ша непорHчна въ с™hни пред8 бGомъ и3 nц7eмъ нaшимъ, въ пришeствіе гDа нaшегw ї}са хrтA со всёми с™hми є3гw2. Ґми1нь.