¹

Тим-то, браття, просимо і благаємо вас Христом Ісусом, щоб ви, прийнявши від нас, як належить вам поводитись і догоджати Богові, у тому ще більше зростали,

¹

(За? ©…f7.) Тёмже u5бо, брaтіе, пр0симъ вы2 и3 м0лимъ њ хrтЁ ї}сэ, ћкоже пріsсте t нaсъ, кaкw подобaетъ вaмъ ходи1ти и3 ўгождaти бGови, ћкоже и3 х0дите, да и3збhточествуете пaче:

²

бо ви знаєте, які заповіді ми дали вам від Господа Ісуса.

²

вёсте бо, какwвA повелBніz дaхомъ вaмъ гDемъ ї}сомъ.

³

Бо воля Божа є святість ваша, щоб ви стримувалися від блуду;

³

Сіs бо є4сть в0лz б9іz, с™ость вaша, храни1ти себE самёхъ t блудA,

⁴

щоб кожний із вас міг утримувати свій сосуд у святості й честі,

⁴

(и3) вёдэти комyждо t вaсъ св0й сосyдъ стzжавaти во с™hни и3 чeсти,

⁵

а не в пристрасті похітливій, як язичники, що не знають Бога;

⁵

(ґ) не въ стрaсти п0хотнэй, ћкоже и3 kзhцы не вёдzщіи бGа,

⁶

щоб ви ні в чому не поводились із братом своїм протизаконно і користолюбно; тому що Господь — месник за це все, як і раніш ми говорили вам і свідчили.

⁶

(и3) є4же не преступaти и3 лихои1мствовати въ вeщи брaта своегw2: занE мсти1тель є4сть гDь њ всёхъ си1хъ, ћкоже и3 прeжде рек0хомъ къ вaмъ и3 засвидётелствовахомъ.

⁷

Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости.

⁷

Не призвa бо нaсъ бGъ на нечистотY, но во с™ость.

⁸

Отже, непокірливий непокірний не людині, а Богові, Який і дав нам Духа Свого Святого.

⁸

Тёмже u5бо tметazй не человёка tметaетъ, но бGа, дaвшаго д¦а своего2 с™aго въ нaсъ.

⁹

Про братолюбність же нема потреби писати вам; бо ви самі навчені Богом любити один одного,

⁹

Њ братолю1біи же, не трeбуете, да пи1шетсz къ вaмъ, сaми бо вы2 бGомъ ўчeни є3стE, є4же люби1ти дрyгъ дрyга:

¹⁰

бо ви так і поводитесь із усіма браттями по всій Македонії. Благаємо ж вас, браття, досягати більшого

¹⁰

и4бо творитE то2 ко всeй брaтіи, сyщей во всeй макед0ніи. М0лимъ же вы2, брaтіе, и3збhточествовати пaче,

¹¹

і старанно дбати про те, щоб жити спокійно, робити своє діло і працювати своїми власними руками, як ми наказували вам:

¹¹

и3 любeзнw прилэжaти, є4же безм0лвствовати и3 дёzти сво‰ и3 дёлати свои1ма рукaма, ћкоже повелёхомъ вaмъ:

¹²

щоб ви поводилися благопристойно перед зовнішніми і ні в чому не мали нестачі.

¹²

да х0дите благоwбрaзнw ко внBшнимъ и3 ни чесогHже трeбуете.

¹³

Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії.

¹³

(За? ©о7.) Не хощy же вaсъ, брaтіе, не вёдэти њ ўмeршихъ, да не скорбитE, ћкоже и3 пр0чіи не и3мyщіи ўповaніz.

¹⁴

Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Hим.

¹⁴

Ѓще бо вёруемъ, ћкw ї}съ ќмре и3 воскRсе, тaкw и3 бGъ ўмeршыz во ї}сэ приведeтъ съ ни1мъ.

¹⁵

Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих,

¹⁵

Сіe бо вaмъ глаг0лемъ сл0вомъ гDнимъ, ћкw мы2 живyщіи, њстaвшіи въ пришeствіе гDне, не и4мамы предвари1ти ўмeршихъ:

¹⁶

тому що сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш;

¹⁶

ћкw сaмъ гDь въ повелёніи, во глaсэ ґрхaгGловэ и3 въ трубЁ б9іи сни1детъ съ нб7сE, и3 мeртвіи њ хrтЁ воскрeснутъ пeрвэе:

¹⁷

потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господеві у повітря і так завжди з Господом будемо.

¹⁷

пот0мъ же мы2, живyщіи њстaвшіи, кyпнw съ ни1ми восхищeни бyдемъ на w4блацэхъ въ срётеніе гDне на воздyсэ, и3 тaкw всегдA съ гDемъ бyдемъ.

¹⁸

Отже, втішайте один одного цими словами.

¹⁸

Тёмже ўтэшaйте дрyгъ дрyга въ словесёхъ си1хъ.