¹

Тоді на Азарію, сина Одедового, зійшов Дух Божий,

¹

А҆за́рїа же сы́нъ а҆да́довъ, бы́сть на не́мъ дх҃ъ бж҃їй:

²

і вийшов він назустріч Асі і сказав йому: послухайте мене, Асо і весь Іуда і Веніамін: Господь з вами, коли ви з Ним; і якщо будете шукати Його, Він буде знайдений вами; якщо ж залишите Його, Він залишить вас.

²

и҆ и҆зы́де во срѣ́тенїе а҆́сѣ и҆ всемꙋ̀ і҆ꙋ́дѣ и҆ венїамі́нꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: оу҆слы́шите мѧ̀, а҆́са и҆ ве́сь і҆ꙋ́да и҆ венїамі́нъ: гдⷭ҇ь съ ва́ми, ꙗ҆́кѡ бы́сте съ ни́мъ: и҆ а҆́ще взы́щете є҆гѡ̀, ѡ҆брѧ́щетсѧ ва́мъ, а҆́ще же ѡ҆ста́вите є҆го̀, ѡ҆ста́витъ ва́съ:

³

Багато днів Ізраїль буде без Бога істинного, і без священика, який вчить, і без закону;

³

мно́зи дні́е (бꙋ́дꙋтъ) во і҆и҃ли без̾ бг҃а и҆́стиннагѡ и҆ без̾ свѧще́нника оу҆ча́щагѡ и҆ без̾ зако́на:

⁴

але коли він навернеться у скруті своїй до Господа Бога Ізраїлевого і знайде Його, Він дасть їм знайти Себе.

⁴

є҆гда́ же ѡ҆братѧ́тсѧ въ печа́ли ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ и҆ взы́щꙋтъ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брѧ́щетсѧ и҆̀мъ:

⁵

У ті часи не буде миру ні для того, хто виходить, ні для того, хто входить, бо великі заворушення будуть у всіх жителів земель;

⁵

и҆ во вре́мѧ ѻ҆́но не бꙋ́детъ ми́ръ и҆сходѧ́щемꙋ и҆ входѧ́щемꙋ, ꙗ҆́кѡ оу҆́жасъ гдⷭ҇ень на всѣ́хъ ѡ҆бита́ющихъ на землѝ

⁶

народ буде воювати з народом, і місто з містом, тому що Бог приведе їх у сум’яття всякими бідами.

⁶

и҆ ѡ҆полчи́тсѧ ꙗ҆зы́къ на ꙗ҆зы́къ и҆ гра́дъ проти́вꙋ гра́да, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь смꙋти́тъ и҆̀хъ во всѧ́цѣй печа́ли:

⁷

Але ви зміцнитеся, і нехай не слабшають руки ваші, тому що є відплата за діла ваші.

⁷

и҆ вы̀ оу҆крѣпи́тесѧ, и҆ да не ѡ҆слабѣ́ютъ рꙋ́ки ва́шѧ, є҆́сть бо мзда̀ дѣ́лꙋ ва́шемꙋ.

⁸

Коли почув Аса слова ці і пророцтво [Азарії], сина Одеда пророка, то підбадьорився і викинув мерзоти язичницькі з усієї землі Іудиної і Веніамінової і з міст, які він узяв на горі Єфремовій, і оновив жертовник Господній, що перед притвором Господнім.

⁸

И҆ є҆гда̀ оу҆слы́ша а҆́са словеса̀ сїѧ̑ и҆ прⷪ҇ро́чество а҆за́рїи прⷪ҇ро́ка, оу҆крѣпи́сѧ и҆ ѿѧ̀ всѧ̑ і҆́дѡлы ѿ всеѧ̀ землѝ і҆ꙋ́дины и҆ венїамі́ни и҆ ѿ градѡ́въ, и҆̀хже содержа́ше і҆еровоа́мъ въ горѣ̀ є҆фре́мли, и҆ ѡ҆свѧтѝ ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ень, и҆́же бѣ̀ пред̾ хра́момъ гдⷭ҇нимъ:

⁹

І зібрав всього Іуду і Веніаміна і тих, що живуть з ними, переселенців від Єфрема і Манассії і Симеона; тому що багато хто від Ізраїля перейшли до нього, коли побачили, що Господь, Бог його, з ним.

⁹

собра́ же (всего̀) і҆ꙋ́дꙋ и҆ венїамі́на и҆ прише́лцєвъ ѡ҆бита́ющихъ съ ни́мъ ѿ є҆фре́ма и҆ ѿ манассі́и и҆ ѿ сѷмеѡ́на, мно́зи бо къ немꙋ̀ прибѣго́ша ѿ і҆и҃лѧ, є҆гда̀ оу҆ви́дѣша, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ.

¹⁰

І зібралися в Єрусалимі у третій місяць, у п’ятнадцятий рік царювання Аси;

¹⁰

И҆ собра́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ въ мцⷭ҇ъ тре́тїй, въ лѣ́то пѧтоена́десѧть ца́рства а҆́сы,

¹¹

і принесли в день той жертву Господу зі здобичі, яку привели, з великої худоби сімсот і з дрібної сім тисяч;

¹¹

и҆ пожро́ша гдⷭ҇ꙋ въ де́нь то́й ѿ коры́стей, и҆̀хже приведо́ша, волѡ́въ се́дмь сѡ́тъ и҆ ѻ҆ве́цъ се́дмь ты́сѧщъ,

¹²

і вступили в завіт, щоб шукати Господа Бога батьків своїх від усього серця свого і від усієї душі своєї;

¹²

и҆ поидо́ша въ завѣ́тѣ, є҆́же и҆ска́ти гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ и҆ все́ю дꙋше́ю свое́ю:

¹³

а всякий, хто не стане шукати Господа Бога Ізраїлевого, повинен померти, малий він чи великий, чоловік чи жінка.

¹³

и҆ (речѐ): всѧ́къ, и҆́же а҆́ще не взы́щетъ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, да оу҆́мретъ ѿ ю̑нагѡ да́же до старѣ́йшагѡ, ѿ мꙋ́жа да́же до жены̀.

¹⁴

І клялися Господу голосно і з вигуками і при звуках труб і рогів.

¹⁴

И҆ клѧ́шасѧ гдⷭ҇ꙋ гла́сомъ вели́кимъ въ восклица́нїи и҆ въ трꙋба́хъ и҆ въ ро́жаныхъ.

¹⁵

І раділи всі юдеї цій клятві, тому що від усього серця свого клялися і з усією щирістю шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І дав їм Господь спокій з усіх боків.

¹⁵

И҆ возра́довасѧ ве́сь і҆ꙋ́да ѡ҆ клѧ́твѣ, ꙗ҆́кѡ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ клѧ́шасѧ, и҆ все́ю во́лею взыска́ша є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брѣ́тесѧ и҆̀мъ, и҆ дадѐ и҆̀мъ гдⷭ҇ь поко́й ѡ҆́крестъ.

¹⁶

І Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царського достоїнства за те, що вона зробила ідола для діброви. І зруйнував Аса ідола її, і порубав на шматки, і спалив у долині Кедрона.

¹⁶

И҆ маа́хꙋ ма́терь свою̀ ѿлꙋчѝ, да не слꙋ́житъ а҆ста́ртꙋ, и҆ сокрꙋшѝ і҆́дѡла и҆ сожжѐ въ пото́цѣ ке́дрстѣмъ.

¹⁷

Хоча висоти не були знищені в Ізраїлі, але серце Аси було цілком віддане Господу в усі дні його.

¹⁷

То́кмѡ высо́кихъ не ѿста́ви, є҆ще́ бо бѧ́хꙋ во і҆и҃ли, но се́рдце а҆́сы бѣ̀ соверше́нно во всѣ́хъ дне́хъ є҆гѡ̀:

¹⁸

І вніс він посвячене батьком його і свою посвяту в дім Божий, срібло і золото і сосуди.

¹⁸

и҆ внесѐ ст҃а̑ѧ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆ ст҃а̑ѧ своѧ̑ въ до́мъ бж҃їй, сребро̀ и҆ зла́то и҆ сосꙋ́ды.

¹⁹

І не було війни до тридцять п’ятого року царювання Аси.

¹⁹

И҆ бра́нь не бы́сть є҆мꙋ̀ да́же до три́десѧть пѧ́тагѡ лѣ́та ца́рства а҆́сина.